«ЗАПОРІЖСТАЛЬ»: 70 РОКІВ — НЕ ЮВІЛЕЙНИЙ ВІК

На день народження заведено дарувати квіти. У листопаді в Запоріжжі їх буде чимало: знаменитому запорізькому меткомбінату стукнуло 70. Правда, старим ювіляр не почувається. Останніми роками його стан поліпшився, та й сам він явно помолодів.

…Сім десятиліть минуло відтоді, як на доменній печі № 1 видали першу плавку чавуну. Потім були перша мартенівська піч, перший слябінг на території СРСР, початок війни, евакуація, відродження, будівництво. Загалом, чого тільки не було...

А потім розпочався перехід до ринку, коли доводилося вибудовувати все наново. Сказати, що було нелегко, — нічого не сказати. «Запоріжсталь» відчула на собі практично всі проблеми входження в нові економічні реалії, які супроводжувалися тотальною «ломкою» сталих схем співпраці з постачальниками.

Виробництво й модернізація

У першій половині 90-х років меткомбінат опинився в ситуації, типовій для багатьох промислових підприємств колишнього Радянського Союзу. Тими роками тут виплавляли максимум 2 млн. тонн сталі на рік. При тому, що 1978 року підприємство виробило майже 5 млн. тонн сталі.

Знос устаткування перевищував 70%, проте модернізація підприємства практично майже не велася. Останній масштабний проект — реконструкція в 1988-му доменної печі №5.

Була потреба в рішучих заходах, і їх вжили. Першим кроком став пошук рішень, спрямованих на зниження витрат. Цілком закономірно, що саме в цьому напрямі колективу «Запоріжсталі» вдалося здійснити свій прорив із кризи, — 1994 року розроблено і впроваджено технологію транзитної прокатки «зливок—сляб—рулон», яка дозволяла вп’ятеро знизити витрати палива й металу в прокатній переробці. Спочатку не дуже помітні зміни наростали, і нині комбінат, усупереч прогнозам скептиків, виявився серед лідерів галузі. Завантаження потужностей досягло 95%, а середньомісячний обсяг експорту перевищив 200 млн. грн.

При цьому «Запоріжсталь» перша серед підприємств металургійного профілю почала повертатися обличчям до внутрішнього ринку. Уже нині майже третина виплавленого на підприємстві металу продається в Україні. А загалом на Україну та СНД припадає 45% обсягів продажів меткомбінату.

Переломний момент у справі технічного розвитку «Запоріжсталі» припав на 1997 рік, коли комбінат перетворили на відкрите акціонерне товариство.

Формування нової політики технічного розвитку стало найнагальнішою необхідністю. І головна її складова — ресурсозбереження — допомогла комбінату вижити в кризові роки й дозволяє ефективно працювати сьогодні. Другою стратегічною установкою було визначено підвищення якості вироблюваної продукції й освоєння її нових видів. Як результат, лише з 2000 року на модернізацію устаткування та капремонти витрачено понад 1,5 млрд. грн. (понад 280 млн. дол.).

Нині розроблено нову, ще ширшу програму модернізації сталеплавильного виробництва на період до 2006 року. За прогнозами, на втілення її в життя знадобляться дуже солідні кошти — приблизно 1,44 млрд. грн. 2004 року планується встановити в мартенівському цеху піч-ківш, 2005-го — першу машину безперервного розливу сталі продуктивністю 2 млн. тонн і ще одну піч-ківш. Модернізація мартенівського виробництва дасть можливість збільшити виробництво сталі до 4,5—5 млн. тонн на рік. При цьому, замість дев’яти, мартенів стане п’ять.

У перспективі, коли стануть до ладу дві машини безперервного розливу сталі і поменшає мартенів, на місці агрегатів, що «підуть у відставку», буде поставлено дві установки з конверторної виплавки сталі. Утім, це вже перспектива наступного десятиліття — повноцінний конверторний цех коштує до 1,5 млрд. дол.

Як відзначив легендарний керівник комбінату Віталій Сацький, головне завдання керівника — не втратити темпів розвитку, стежити за процесами на ринку. Технічне переоснащення комбінату і забезпечення збуту продукції було й буде пріоритетним напрямом діяльності підприємства.

У результаті за 2002 рік, дуже непростий для всіх металургів, комбінат одержав від реалізації продукції 275,9 млн. грн. чистого прибутку. Левову їх частку витратили на техпереоснащення, реконструкцію й модернізацію виробничих потужностей.

До речі, за п’ять років лише за рахунок зниження норм витрат сировини, енергетичних і паливних ресурсів на комбінаті заощадили понад 250 млн. грн., які використано, зокрема, й на подальшу модернізацію виробництва.

Пріоритет №1

Як відомо, запорука успішної госпдіяльності будь-якого підприємства — ефективний збут продукції. Наприкінці 90-х років керівництво комбінату й акціонери взяли до дії нову виробничо-збутову політику. Повністю викоренили бартер.

Загальному поліпшенню фінансово-економічного становища підприємства багато в чому сприяло ухвалення Верховною Радою Закону «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу».

За 2,5 року роботи в умовах експерименту комбінат збільшив обсяги виробництва по всьому металургійному циклу, порівняно з відповідним періодом до експерименту, на 17—18%. Вдалося відновити власні оборотні кошти, яких на час початку експерименту просто не було — понад те, дефіцит оборотних коштів становив 90 млн. грн. У 2003-й «Запоріжсталь» увійшла вже з 409,3 млн. грн. обороту.

До речі, одночасно за період роботи в умовах експерименту до бюджетів усіх рівнів було перераховано 526 млн. грн. Це на 86% більше, ніж за відповідний період до експерименту.

Внутрішній ринок завжди був для комбінату пріоритетом №1. Адже його максимальне розширення гарантує, незалежно від зовнішніх чинників, успішну роботу металургів. Так, у розрахунку саме на потреби українського ринку, фахівці «Запоріжсталі» лише 2002 року розробили технології й освоїли виробництво п’яти нових видів металопрокату, кілька типорозмірів холодногнутих профілів.

За оцінками, сьогодні український ринок споживає 5—6 млн. тонн металу на рік. За прогнозами, до 2010-го платоспроможний попит на метал сягне 10 млн. тонн. Останнім часом «Запоріжсталь» продає на українському ринку до 31% виробленої металопродукції. З окремих видів — жерсть, гнуті профілі — в Україні збувається близько 50% продукції. При цьому комбінат реалізував основний принцип управління: завод організовує ефективне виробництво, а його збутові структури забезпечують максимальну дохідність продажу.

Питаннями реалізації виробленої продукції відає Торговий дім «Запоріжсталь», що є інвестором підприємства. Збутом займається і сервісний металоцентр «Запоріжсталь—Інвест Торгпром», чий контрольний пакет акцій належить комбінатові. Керівництво підприємства вважає, що таким чином «створено замкнутий цикл. Контролюємо постачальників сировини, маємо партнерські відносини з близькими до підприємства збутовими структурами, а також розвиваємо соціальний блок — треба нагодувати 20 тис. працівників комбінату».

Торговий дім відстежує ринкову ситуацію по регіонах України та СНД, аналізує кон’юнктуру, оцінює обсяги продажів конкурентів. Увесь виторг від роботи Торгового дому надходить на комбінат, потім йому виплачуються комісійні.

Близько половини споживаного всередині країни металу йде на виробництво труб, потім серед найбільших споживачів значаться машинобудівники (зокрема сільгоспмашинобудівники) та організації, що займаються дорожнім будівництвом. І якщо партнер стабільний, регулярно й акуратно перераховує гроші, то застосовується гнучка форма розрахунків. За такою схемою «Запоріжсталь» працює з трубниками, розуміючи, що їм досить складно вкладати чималі кошти в передоплату сировини, знаючи, що товар буде реалізовано через місяць-два.

До речі, аналіз продажів засвідчив: останніми місяцями до 40% запоріжсталівського металу, який продається всередині країни, припадає на компанії середнього та малого бізнесу. Причому купують як за вагонними нормами, так і за автомобільними. Із урахуванням цього комбінат планує приділити найсерйознішу увагу роботі з цією категорією споживачів.

Проте самостійно стимулювати внутрішній попит на металопродукцію комбінатові не під силу, адже більшість металоспоживаючих галузей України перебувають у стані затяжної кризи. Тому керівництво «Запоріжсталі» неодноразово зверталося у високі державні інстанції з пропозицією розробити програми й механізми кредитування на пільгових умовах вітчизняних металоспоживачів — підприємства машинобудівного комплексу, суднобудування та інших галузей.

Експорт: ну як же без нього?

У загальному обсязі реалізації «Запоріжсталі» частка експортних поставок у країни далекого зарубіжжя становить близько 55%. Останнім часом свій метал комбінат продає в понад 80 країн світу. За даними другого заступника голови правління, фінансового директора ВАТ «Запоріжсталь» Олександра Рабцуна, середньомісячний обсяг експорту комбінату дорівнює 220 млн. грн. Закріплення на освоєних ринках далекого зарубіжжя — одна з основних стратегічних установок комбінату.

Завдання зберегти ринок за всяку ціну виконується навіть в умовах проведення антидемпінгових розслідувань стосовно продукції «Запоріжсталі». Навіть у такому разі підприємство робить усе, аби не втратити позицій на тому чи іншому проблемному ринку.

Якщо антидемпінгове мито не дозволяє продовжувати роботу на якомусь ринку (як у випадку з перекриттям 2001 року поставок металопрокату «Запоріжсталі» до США), на комбінаті намагаються оперативно диверсифікувати експорт в інші регіони. Нині розглядаються Іран та Ірак — це дуже цікаві ринки, їх лише почали «промацувати», поставляти сюди метал.

При цьому, як і у випадку з внутрішнім ринком, експортні поставки здійснюються через трейдерські компанії — міжнародних торговців металом. Із їхньою допомогою, починаючи з 1992 року, комбінат непогано освоївся на зовнішніх ринках. Спочатку трейдерів було багато — 30—40 фірм. Ніякої системи в їх залученні не було, як і не було особливого досвіду в такій співпраці.

У березні 1999 року структуру збуту реорганізували, а роботу трейдерів упорядкували. Сьогодні з «Запоріжсталлю» працюють три міжнародних трейдери. Співробітництво з ними задовольняє комбінат як щодо ринків, на яких вони проводять свої операції, щодо підходів до закріплення продукції «Запоріжсталі» у певних регіонах, так і щодо форми платежу.

На зовнішніх ринках підприємство намагається працювати з готовим металопрокатом. На думку Віталія Сацького, «сляби продавати немає рації. Їх рентабельність — 2—3%, максимум 4%. А з прокату ми маємо до 20% рентабельності. Ми продаємо сляби при їх надлишку або коли вже геть у безвихідному становищі. Відвантажувати вигідно лише готову продукцію».

Проте конкуренція на зовнішніх ринках невпинно зростає. І хоч як би намагалися окремі підприємства самостійно вирішити проблему, у них це не вийде. Втриматися в конкурентній боротьбі українські виробники можуть, лише об’єднавши свої зусилля. Запорука успіху в таких ситуаціях — узгодження загальної позиції, ефективна робота Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України на переговорах тощо.

Хоч існують і внутрішні чинники, які стримують розвиток підприємства. До них належать проблема зростання цін, а також невчасне відшкодування бюджетом експортного ПДВ. У першому випадку комбінат зазнає втрат через постійне підвищення цін на сировинні, паливно-енергетичні ресурси й тарифи на перевезення сировини. Так, у першому півріччі 2003 року, порівняно з аналогічним періодом 2002-го, на третину зросли ціни на кокс, залізорудний концентрат і металобрухт, на 5—10% — на вантажоперевезення, електроенергію, аглоруду.

Окрема й дуже складна проблема — неповернення ПДВ — набуває дедалі загрозливішого характеру. Для «Запоріжсталі», чий щомісячний обсяг експорту становить у середньому 220 млн.грн., неповернення ПДВ означає заморожування оборотних коштів підприємства. Комбінат щорічно недоодержує з бюджету близько 60% суми ПДВ, задекларованої до відшкодування. Борг бюджету перед ВАТ «Запоріжсталь» на 1 липня ц.р. сягнув 106,6 млн. грн. (у т.ч. прострочений — 63,4 млн.грн.).

Нас буде більше!

Сьогодні ВАТ «Запоріжсталь» — це багатопрофільний холдинг.

За словами Віталія Сацького, за час ринкових перетворень на комбінаті навчилися самостійно вирішувати завдання з забезпечення функціонування підприємства та збуту продукції. І якщо раніше забезпеченням підприємств сировиною займалося Міністерство чорної металургії, то в ринкових умовах впевненості в стабільному постачанні необхідних ресурсів немає. Якщо тільки підприємство самостійно не вирішує це питання через володіння корпоративними правами постачальників сировини.

Скажімо, брак коксу спонукав «Запоріжсталь» придбати 30% акцій ВАТ «Запоріжкокс». Для гарантованого забезпечення доменних печей залізорудною сировиною куплено 26-відсотковий пакет акцій ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат». Для забезпечення мартенівського — низку вторметів (Костянтинівський, Волинський і Полтавський).

Поступово було створено холдинг із різними видами діяльності. У площині управління корпоративними правами підприємства перебуває й питання створення вертикально інтегрованої структури з можливим включенням у неї й банківської установи.

Нині на стадії оформлення в Антимонопольному комітеті — придбання експортного термінала в Одеському порту.

Загалом же приватизація самого ВАТ стала прикладом залучення ефективного власника. За розрахунками, ринкова вартість ВАТ «Запоріжсталь» з 1999-го по 2003-й зросла вчетверо. При цьому пакети акцій розділено між чотирма основними власниками майже порівну, що стимулює їх до ухвалення одностайних рішень.

Недавно для оптимізації структури власності на комбінаті зробили ще один крок — зменшили статутний фонд АТ на 25%, тобто на величину останнього викупленого в держави пакета акцій. Це відбулося на липневих зборах акціонерів. Вигідність рішення про анулювання цього пакета акцій полягає в тому, що в такий спосіб акціонерне товариство уникне переділу власності.

Як відзначили на комбінаті, на відміну від багатьох українських підприємств, де спостережна рада акціонерів ВАТ — номінальна, на «Запоріжсталі» рада реально контролює роботу підприємства і здійснює глобальне, стратегічне управління комбінатом у проміжках між загальними зборами акціонерів. При цьому члени спостережної ради свідомо уникають скандальних рішень, які могли б негативно позначитися на діяльності підприємства. Такий стан справ об’єктивно засвідчують і показники роботи ВАТ «Запоріжсталь». У результаті комбінат славиться виробництвом, а не корпоративними скандалами...

Утім, слави підприємству ніколи не бракувало. А нині не бракує й роботи. У понеділок ювілейні торжества закінчаться, а комбінат працюватиме. Нехай завжди так і буде!