Велика Євпаторія: життя після указу

Скасування президентом В.Ющенком свого ж річної давності указу про будівництво Кримського морського транспортно-промислового комплексу «Донузлав» по праву можна занести в десятку найважливіших подій минулого року в автономії. І з огляду на рідкісний випадок визнання владою своєї помилки до того, як виникли неминучі негативні наслідки. (У даному разі — у вигляді загрози екології курортного регіону та самого існування всесвітньо відомої дитячої оздоровниці — Євпаторії.) І з огляду на перспективи, які відкрилися, для розвитку всього Західного узбережжя Криму.

«ДТ» упродовж двох років пильно відстежувало перипетії навколо спроб потужного лобі прибрати до рук унікальний за своєю чистотою та незайманістю куточок Криму, щоб збудувати там промисловий гігант для перевалки хімічної продукції і нафти. Процес рухали власники офшорок, пов’язаних із ETG і Д.Фірташем, кримські прем’єри С.Куніцин і А.Матвієнко, постпред президента В.Куліш, з другої лінії — К.Жеваго і «дочка» Полтавського ГЗК, з третьої — усі міністри транспорту, починаючи з Г.Кірпи, під патронатом президентів Л.Кучми і В.Ющенка. Нинішній президент ідею будівництва міжнародного порту «Донузлав» активно пропагував під час своїх візитів за кордон. До думки ж місцевих жителів, які мали опинитися в «котловані» колосального будівництва, учених та екологів, які застерігали від небезпечних наслідків, органів місцевого самоврядування, які бачили розвиток своїх територій виключно як курортної зони, Київ упродовж цих років залишався глухий. Слухові функції в центру відновилися тільки завдяки екс-главі секретаріату президента О.Рибачуку й екс-постпреду президента в автономії Г.Москалю.

Багато хто з активних супротивників будівництва промислового гіганта сподівався, що разом із скасуванням одного президентського указу з’явиться й інший — про розробку державної програми з розвитку, за визначенням кримських учених, курортополісу Велика Євпаторія. Проте в Києві, як видно, цим просто нема кому займатися. «Я зрозумів, що, крім нас самих, такої програми ніхто не розробить і не реалізує, — розповідає «ДТ» міський голова Євпаторії Андрій Даниленко. — Якщо найближчим часом не підготувати концепції програми, то піде друга хвиля щодо порту. Скажуть: що ж це ви нічого не зробили, і піде зворотне розкручування. А потенційний збурювач спокою там є — це наш Євпаторійський порт, якому віддано Південну косу. І якщо там розпочнуть якісь роботи, пов’язані з його розвитком, то це стане каталізатором процесів з реанімації ідеї великого промислового порту. Тому не треба сидіти склавши руки із почуттям переможця».

На сьогодні основні напрями концепції розвитку Західного Криму вже розроблені й навіть опубліковані. Вчені Кримської академії наук на чолі з Віктором Тарасенком — лідером кримських «зелених» і асоціації «Екологія та світ» — пропонують створити перший у Криму національний природний парк.

«Навколо курорту, — каже В.Тарасенко, — природна екологічна мережа, включаючи екологічні коридори, біоцентри і Тарханкутський природний заповідник. З цією мережею ми пов’язуємо дуже перспективний проект — «Кримські золоті піски». Йдеться, звісно ж, про збереження унікальних за своїми цілющими властивостями піщаних пляжів, які неминуче зникли б у разі будівництва КМТПК «Донузлав». Загальна протяжність пляжів — 80 кілометрів, ми ділимо їх на чотири субрегіони. Це район між Євпаторією і Донузлавом, другий район — Мирного і Штормового (ми називаємо його «Курорт Мирний»), потім — Оленівка та Окунівка і зверху Чорноморсько-Міжводненська смуга, район прекрасної гавані, відомої з античних часів. Ці піски за своїми властивостями нічим не поступаються варненським. Крім того, у цьому регіоні є чудові соляні озера, ропа і грязі яких належать до євпаторійської групи, тобто мають такі самі лікувальні властивості, як і на вже відомих курортах Євпаторії і Сак. Тут-таки — джерела лікувальних мінеральних вод. І все це ще не розроблено й не використовується. А потенціал, з урахуванням особливостей клімату, величезний».

Крім того, учені Кримської академії наук рекомендують створити «навколо пісків» потужний аграрний комплекс із розвитком властивих регіону напрямів — вирощування зернових, виноградарство, виноробство, садівництво, створення ферм для розведення та переробки марикультур (донузлавські устриці, кажуть, поза конкуренцією). А ще необхідним вважається подальший розвиток альтернативної енергетики.

Загалом ідея зрозуміла: дбайливо зберегти і раціонально використовувати те, що дає природа. За розрахунками фахівців, зазначає Віктор Тарасенко, нові курорти, вписані в національний парк, могли б приймати щорічно до мільйона відпочивальників і туристів. Учені та євпаторійська влада переконані: у цій зоні потрібно розвивати зелений, етнографічний і яхтовий туризм, сферу розваг, розраховану на сімейний і дитячий відпочинок (мрія А.Даниленка — створення зоопарку), будувати невеличкі приватні кемпінги, пансіонати та мотелі. Обсяг інвестицій, на думку вчених, для кожної «золотої смуги» — 500—600 млн. євро. Це — концепція, але до її реалізації, і навіть прийняття всіма зацікавленими сторонами, справа може дійти нескоро.

«У перший місяць після скасування указу про будівництво порту ми ініціювали створення робочої групи з розвитку всього Західного регіону Криму, — продовжує Андрій Даниленко. — Проте несподівано нас спіткало неприйняття ідеї моїми колегами з інших районів».

Крім Євпаторії, до якої належать і придонузлавські сільради, у майбутній національний природний парк мають увійти території ще двох районів — Сакського і Чорноморського. На поверхні — споконвічний конфлікт інтересів відносно благополучної і не обділеної увагою центру курортної Євпаторії та її сусідів, котрі виживають з останніх сил зі своїми мізерними місцевими бюджетами, але великими курортними амбіціями; побоювання, що, умовно кажучи, Даниленко диктуватиме умови і вважатиметься головним. Проте причина того, що майбутні партнери косо дивляться один на одного, вочевидь, набагато серйозніша. Якщо території згаданих місцевих громад різних районів ввійдуть в одну програму, про нинішню кулуарну практику виділення землі на узбережжі та підтримку тих чи інших бізнес-планів — без конкурсів, тендерів, «своїм» людям і за хабарі — доведеться забути. Щоб уникнути суперечок — хто головніший, — євпаторійці запропонували Раді міністрів автономії виступити свого роду координатором програми. Проте відповіді на своє звернення дотепер не отримали.

Основне нині, вважає Віктор Тарасенко, — не спізнитися з проектом, знайти спільно варіант об’єднання інтересів громад і бізнесу, врахувати рекомендації вчених і при цьому — не розмити ідею балачками. Якщо спочатку її насторожено сприймала і не підтримувала більшість депутатів місцевих рад, то після двох-трьох зустрічей удавалося переломити ситуацію. Вчені також знайшли спільну мову з головою постійної комісії Верховної Ради Криму з аграрних і земельних питань, екології та раціонального природокористування Олегом Русецьким, який, власне, і став координатором проекту, поки що несформованого ні організаційно, ні концептуально.

В інтерв’ю «ДТ» О.Русецький так виклав ланцюжок кроків на шляху до створення Національного парку-курорту: кримський парламент приймає республіканську програму, а далі, для її реалізації, сформують виконавчу дирекцію і фонд. «Оскільки те, що відбувається сьогодні з розтягуванням Сакського і Чорноморського районів, розриванням їх на шматки, неприпустимо. Ми повинні уникнути тих помилок, які були на Південному березі, і через цей проект спробувати реалізувати програму стійкого розвитку всього Західного регіону».

На підготовчий етап Олег Леонідович оптимістично відводить два-три місяці. Нині тривають консультації, пошук шляхів подолання труднощів організаційно-правового характеру. «Потрібно зробити так, щоб виконавча дирекція була розумним партнером для інвестора, який вкладатиме гроші. Причому передовсім — в інфраструктуру території, без чого немає сенсу щось починати, інакше, вибачте, ми знову впремося в проблему — де знайти туалет». І питання інфраструктури — найболючіше, тому що на всьому узбережжі немає елементарного — води, а відпочивальників щосезону дедалі більше — зокрема і за рахунок перетікання з дорогого ПБК. «Щороку з початком фестивалю «Казантип» — та сама пісня: дайте воду в Попівку, — розповідає євпаторійський голова. — Там поруч проходить труба нашого водоканалу, одна сторона відкриває засувку, інша по-партизанськи закриває. Ну, скільки ж можна так жити?».

Другу складність Олег Русецький називає «політичним моментом». Потрібно зацікавити депутатів сільських, селищних і райрад, які пристануть на проект. Золота середина вбачається в збалансованому представництві громад у виконавчій дирекції. Крім того, програма має бути підтримана більшістю депутатів ВР Криму. І це істотний момент, якщо пам’ятати, що політика і бізнес у нас — не прості близнюки-брати, а сіамські. «Ви ж розумієте — для того, щоб програму підтримали, усім доведеться дати по жирному шматку?» — запитую Русецького. «Ми це знаємо, — зітхає голова комісії. — проте сподіваємося на інший варіант».

До переліку перепон до швидкого світлого курортного майбутнього Євпаторійсько-Донузлавського регіону слід усе-таки додати й інші. Головна — відсутність достовірної інвентаризації земель, що вже сьогодні призводить до конфліктів через «нахльости» виділених ділянок. Крім того, тільки в Євпаторії є на сьогодні новий генплан забудови. Інші території продовжують практику хаотичного «насадження» на узбережжі будівель дачного типу. За принципом — де грошовитий забудовник пальцем покаже. «Ми — дуже слабкі маркетологи. До нас приходять — дайте землю, а тема номер один сьогодні — житло на продаж, оскільки там утричі більший навар отримати можна, плюс ресторани. Це дуже серйозний перекіс у розвитку територій», — каже А.Даниленко.

За словами ж В.Тарасенка, після скасування указу про будівництво порту різко зросло число бажаючих отримати землю в цьому регіоні. Причому не обов’язково під будівництво житла, а так, про всякий випадок, котрий, утім, відомий — для перепродажу самих ділянок, ціни на які продовжують зростати, роздуваючи і без того багатий тіньовий ринок землі. Якщо наберете «Донузлав» у пошуковій системі Інтернету, переконаєтеся, що ділянки тут, причому гектарами, продають і в Москві, і в Пітері, і, як повідомила нас одна з читачок «ДТ», пропозиції можна знайти й на сайті ізраїльських підприємців. Отже, без наведення ладу в землекористуванні годі й очікувати серйозного інвестора.

Але все це — проблеми, які можна вирішити. Була б політична воля. Чия? У Криму, як відомо, влада майже безроздільно належить Партії регіонів. І якось навіть не фантастично виглядає картинка: нардеп Антон Пригодський, партійний куратор Криму, який прийшов із донецького бізнесу, і кримський депутат Олександр Мельник, котрий проходить у кількох кримінальних справах про навмисне вбивство, керують виконавчою дирекцією. Тому є велике запитання: які повноваження матиме ця дирекція, як будуть захищені права та інтереси громад і місцевих жителів, котрі заробляють на життя дрібним і середнім курортним бізнесом, що його легко задавить великий капітал, який має підтримку влади.

Істотний момент — прохідність рішень щодо програми в центрі. Причому в різних відомствах. З огляду на те, що курортами в країні за великим рахунком ніхто не опікується і галузевої політики як такої немає, постає проблема з дорогою, але застарілою спадщиною. «Я дуже обережно ставлюся до приватизації санаторіїв Мінздоров’я, — каже євпаторійський міський голова. — Як показує життя, виживають сьогодні ті оздоровниці, що мають лікувальну спеціалізацію. Якщо ми підемо шляхом створення пансіонатів і готелів — ми й конкуренції не витримаємо, і лікувальну базу втратимо. З профспілковою власністю взагалі свавілля. Боюся, що вовтузня навколо грязелікарні «Мойнаки» закінчиться тим, що нові хазяї забудують територію котеджами. А там — 60 гектарів».

Загальна ж думка співрозмовників — держава має визначити, скільки і якого профілю оздоровниць необхідно зберегти, інші ж — в інтересах місцевих громад і відповідно до концепції розвитку Західного Криму — мають бути виставлені на продаж.

Уникнути всіх цих проблем можна, звісно ж, за суворого дотримання прав громад, за які, як показав досвід боротьби з кулуарним рішенням про будівництво портового комплексу, жителі регіону постояти вміють; максимальної прозорості процесу, що особливо стосуються земельних питань; активної позиції громадських організацій і ЗМІ, спроможних компетентно контролювати дії влади з моменту підготовки рішень до їх реалізації. Майже різдвяна казка...

Проте найголовніше: якщо не бути жадібними, то місця на золотих пляжах під ласкавим євпаторійсько-донузлавсько-тарханкутським сонцем має вистачити всім. Найчистіше море — це тут. І найбільш занедбане, необлаштоване, подекуди геть запаскуджене узбережжя — теж тут. Курортна цілина, піднімати яку сьогодні поки що нема кому.