УРОКИ ПРОДОВОЛЬЧОГО ДОСТАТКУ

Ажіотажний попит на основні продукти харчування в Україні в останній декаді червня — на початку липня вже став частинкою суспільної історії. І хоча ціни у роздрібній торговельній мережі все ще залишаються високими, проміжні висновки з «продовольчої кризи» варто зробити вже зараз. Щоб остаточні результати для багатьох громадян не стали ще прикрішою несподіванкою.

На сьогодні вже мало хто сумнівається, що паніка серед населення і, як її наслідок, різке підвищення цін було спровоковане різними гілками центральної влади. Гідрометеоцентр у червні неодноразово прогнозував і досі прогнозує зниження врожайності української пшениці на 50 відсотків. І такі прогнози, хоч це як дивно, належать до сфери його компетенції, визначеної Законом «Про гідрометеорологічну діяльність». Прем’єр-міністр Віктор Янукович закликав губернаторів не допустити підвищення цін на хліб, що населення сприйняло як тривожний сигнал: буде подорожчання борошна і круп. Тоді ж великі зернотрейдери — об’єднання «Укрхлібпром» та Українська зернова асоціація — почали лобіювати пільговий імпорт пшениці…

Цілковиту розгубленість у перші дні «зачистки» продовольства в магазинах продемонструвало Міністерство аграрної політики. «Мозковий центр» сільського господарства лише на початку липня поінформував, що насправді Україна ще має зі старого врожаю не менше 1 млн. тонн продовольчого зерна. Керівникам Тернопільщини, схоже, нічого й не залишалося, як чекати слушного моменту, щоб завести пожежну машину, не накликавши гніву столиці...

Товарні інтервенції зерна в область почали здійснювати аж в останні дні червня. Тернопільщина отримала 2400 тонн зерна з Держрезерву, хліб з якого випікатимуть два виробники — ТзОВ «Тернопільхлібпром» (Хлібозавод №2) у Тернополі і «Надзбруччя-млин» у Підволочиському районі. Заступник голови облдержадміністрації начальник управління харчової та переробної промисловості Олег Косінський цей вибір пояснює просто: «У декількох великих переробників контролювати використання зерна значно легше, ніж у десятків дрібних».

Наслідуючи центральну владу, місцеві адміністрації взялися гасити цінову пожежу адміністративними важелями. Запитайте — яка потреба у відновленні держрегулювання, коли в області є вдосталь продуктів першої необхідності? У першому півріччі 2003 року хліба навіть було вироблено на 11 відсотків більше порівняно з відповідним минулорічним періодом, борошна — на 7,4 відсотка. Принаймні таке зростання засвідчує офіційна статистика. Однак перші особи облдержадміністрації переконують: заходи держрегулювання мали на меті стримувати апетити переробників, які, скориставшись панікою, можуть до краю підвищувати ціни. І тому 4 липня було прийнято суворе розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації, згідно з яким встановлено граничний рівень рентабельності для виробників хліба, борошна, круп, макаронів — 5 відсотків, а також обмежено торговельні надбавки на ці види продукції (до 10 відсотків у місті та до 15 — у сільській місцевості). У ті дні ажіотажний попит уже відступав, й адміністративне втручання в ціни, як на мене, нагадувало пасажира, який доганяє поїзд. І все ж голова облдержадміністрації Іван Курницький на недавній прес-конференції гордо заявив журналістам: «Обмежувальні дії місцевої влади стабілізували ситуацію на продовольчому ринку. Внаслідок запровадження держрегулювання ціни на борошно у роздрібній торгівлі області знизилися майже на 11 відсотків, круп — на 12,5—20 відсотків…»

Керівники області заспокоюють: стабілізація на місцевому ринку продовольства не стане тимчасовою. І як доказ наводять інформацію про достатній запас борошна на комбінатах хлібопродуктів — його вистачить до 15 серпня, тобто часу, коли Тернопільщина вже матиме новий врожай. Та чи не відчує населення області дефіцит, а відтак — подорожчання продуктів харчування вже після обжинків?

Голодного столу в краї явно не буде, проте його розмаїтість вже нині викликає сумніви.

Середня врожайність зернових і зернобобових культур у сільгосппідприємствах Тернопільщини після перших обмолотів не така вже й низька. Наприклад, пшениці збирають по 24—25 центнерів з гектара, ячменю — 20—21 центнер. Та не варто забувати, що спершу в покоси лягає саме озимина. А ранньою весною в області загинуло 42 відсотки посівів озимих, не враховуючи ріпака. За інформацією управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, із 70 тис. нещасливих гектарів пересіяно важливими для сільськогосподарського балансу регіону ярими культурами — пшеницею та ячменем — лише 57 тис. Про втрати на різниці урожайності озимих та ярих знає навіть нефахівець. За останні два роки озима пшениця в сільгосппідприємствах області випереджала яру на сім-вісім центнерів з гектара, озимий ріпак був урожайнішим від свого раннього побратима в середньому — на шість-сім. Тому недобір зерна на пересіяних ділянках може перевищуватиме 40 тис. тонн.

Інша суттєва деталь — густота пересіяних культур бажає бути кращою. Знову — очевидні втрати. Отож валового збору зернових — 1 млн. тонн, як і передбачено регіональною програмою «Зерно 2001—2004», Тернопільщина не витягне нізащо. Як не досягала вона «мільйонного рубежу» і в попередні, більш урожайні роки.

За прогнозами головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, всі категорії господарств області зберуть понад 720 тис. тонн зерна, з яких продовольчого зерна передбачається отримати десь 270 тис. тонн. Місцеві чиновники від агрокомплексу люблять порозмірковувати про те, що очікуваного врожаю цілком достатньо, аби сформувати регіональні ресурси, насіннєвий фонд і навіть продавати дещицю насіння зернових іншим регіонам.

Та оптимізм раптово затьмарила проблема забезпечення зерном регіональних потреб. Зараз у місцевих бюджетах поспіхом вишукують кошти, щоб закупити 5,7 тис. тонн зерна в ході жнив для бюджетних закладів: лікарень, дитсадків, тюрем. «Та придбання такої кількості збіжжя — це ще півбіди, — каже начальник управління харчової та переробної промисловості облдержадміністрації Олег Косінський. — Запастися 153,7 тис. тонн продовольчого зерна, яке необхідне для нормального харчування населення області упродовж року, набагато важче»...

Десятків мільйонів гривень у бюджетах області для цих цілей назбирати ніяк. І обласна влада відпрацювала нескладну програму: беріть, шановні керівники комбінатів хлібопродуктів, кредити і закуповуйте збіжжя, поки воно є.

Схоже, якби не цьогорічний ажіотаж, керівники області не дістали б простий урок: якщо сподіватися на вільний рух і достатню кількість зерна в регіоні впродовж року, то можна безнадійно втратити час і повністю «розстабілізувати» ситуацію. Лише для пошуку ринків і підписання контрактів імпортерам потрібно не менше двох-трьох місяців. А потерпатимуть від хлібних проблем прості громадяни. Як і завжди.