ЦЕМЕНТ — УКРАЇНСЬКИЙ, СТАНДАРТИ — ЄВРОПЕЙСЬКІ

Три роки тому світовий виробник цементної продукції — французька фірма «Лафарж», маючи всі підстави, із 82% акцій прийшла на ВАТ «Миколаївцемент», розташований у Миколаївському районі Львівської області, тим самим фактично «народивши» підприємство наново й зобов’язавшись вкласти в нього сім мільйонів доларів США протягом п’яти років. Минуло три роки, і сьогодні ми говоримо про успішне виконання цих інвестиційних зобов’язань.

Навіть неозброєним оком видно: сьогодні цементний завод на Львівщині — це приклад успішного європейського менеджменту. Нові підходи повністю змінили підприємство.

Розпочали інвестори з того, що «розібрали» завод «до гвинтика», тобто повністю його вивчили, визначили сильні та слабкі сторони, провівши всі необхідні аудити з технічної та сировинної точок зору. Потім приступили до кадрів, попередньо провівши атестацію. Було розроблено загальну стратегію розвитку заводу на 10 років, складено пакет інвестицій.

Але передусім потрібно було розрахуватися з боргами, які мертвим капіталом висіли на миколаївських цементниках. Ще 1999 року тут правив бал практично стовідсотковий бартер. Заборгованість за різними формами платежів становила десятки мільйонів гривень. Виробничники й інвестори ухвалили рішення під гарантії «Лафаржу» взяти кредит 12 млн. грн. і погасити борги. Починаючи з цього часу, вони відмовилися від бартеру. І вже в квітні 2000 року повністю розрахувалися із заборгованістю по зарплаті й перед бюджетом. За результатами 2002-го вийшли з прибутком у 5,4 млн. грн., сплативши при цьому 12,6 млн. у формі різноманітних податків. Частка підприємства в наповненні районного бюджету — близько 70%. За трирічний період капіталовкладення в розвиток підприємства збільшилися вдесятеро.

Власне, модернізація підприємства розпочалася зі створення комфортних умов праці для робітників — реконструкції побутових приміщень, облаштування нових душових, будівництва котельної, ремонту їдальні й чимало іншого. Паралельно впроваджувалися технічні нововведення у виробництво. За три роки було зроблено дуже багато: це — автоматизація двох печей, будівництво електропідстанції для забезпечення безперебійного постачання устаткування, установка сучасного дозатора домішок для поліпшення якості цементу й, нарешті, гордість підприємства — рентгенівський спектрометр виробництва Швеції, призначений для оперативного контролю якості цементу, причому на будь-якій фазі виробництва. Встановлено нову пакувальну лінію, що дозволяє збільшити продуктивність удвічі (при цьому зважуючи цемент із точністю до грама) та значно зменшити викиди пилу в атмосферу. Будуються дві сучасні автоматизовані лінії для навантаження продукції як у цементовози, так і на вагу, які обслуговуватимуть лише оператори. Модернізується й реконструюється цех помелу. Проводяться великі роботи з вивчення розкривних порід у Демне-Добрянському кар’єрі й багато чого іншого...

Словом, реконструкція, відновлення відбуваються в усіх сферах, за всіма напрямами. І головне — нове дороге устаткування встановлюється вже з прицілом на підвищені вимоги до екології. Додатково встановлено ще вісім фільтрів. Уже сьогодні фахівці фіксують значне зменшення шкідливих викидів в атмосферу.

— Обсяги виробництва за три роки збільшилися на 33%, тоді як у середньому по Україні — на 20%, — розповідає генеральний директор ВАТ «Миколаївцемент» Анатолій Постоловський. — Частка «Миколаївцементу» в загальноукраїнському виробництві становить близько 10%, і конкурентоспроможність його продукції зростає.

Підбиваючи «технічні» підсумки новацій на ВАТ «Миколаївцемент», можна сказати: підприємство оптимізувало своє виробництво, оновило, а точніше, фактично перебудувало його, орієнтуючись на високі європейські й навіть світові стандарти.

Можна й потрібно пригадати про ті ноу-хау, які прийшли на підприємство в зв’язку з його «поголовною» комп’ютеризацією. Вперше в Україні тут впроваджено міжнародну систему фінансового обліку й інформаційного управління підприємством JD Edwards. Цей світовий стандарт на основі інтернет-технологій дозволяє автоматизувати всі аспекти діяльності компанії й надає необмежені можливості в співпраці з партнерами та споживачами. Нині система відразу може видати інформацію про те, скільки цементу продали, яку суму заробили, що придбали. Отже, під контролем усі витрати та доходи, інші параметри управління. Комп’ютеризовано всі фінансові потоки: закупівля сировини, матеріалів, устаткування, усі продажі, нарахування й виплати зарплати, облік кадрів тощо. Сьогодні на підприємстві вже не уявляють, як без усього цього можна було працювати ще зо два роки тому...

Але найбільших змін за цей час зазнав персонал. Змінився підхід до людей, їхньої праці. Було розроблено спеціальну програму добровільного звільнення, що передбачає поступову оптимізацію кількості працюючих. Усі отримали заздалегідь обумовлену грошову компенсацію. Сумарно було виплачено близько 2 млн. гривень. Більшість знайшли себе поза підприємством: хто відкрив власний бізнес, хто зайнявся сільським господарством, хто за віком перейшов у ранг пенсіонерів...

— Ми використовували досвід «Лафаржу» в питаннях добору, розстановки кадрів, створення резервів, — каже директор з персоналу Тетяна Гаріна. — Впроваджено нову систему преміювання, заохочень. Сьогодні весь завод навчається на різноманітних курсах, за різними програмами, і це стало престижним. А в результаті наші кадри значно омолодилися, збільшилася кількість людей із вищою та середньою фаховою освітою. Зросла й заробітна плата. Якщо 1999 року вона в середньому становила 247 гривень на місяць, то в 2002-му — 566 грн. (один із найвищих показників у промисловості Львівщини!). На 2003-й прогнозуємо 670 грн. Починаючи з 2000 року, у нас немає заборгованості з заробітної плати. Її виплачують двічі на місяць точно в строк. У бюджеті підприємства передбачено понад один мільйон гривень на різноманітні соціальні виплати. Працівників безкоштовно забезпечуємо гарячими обідами, спецодягом, за рахунок підприємства вони можуть оздоровитися сім’ями.

«Народилася» на «Миколаївцементі» нова мотивація до праці — до праці сумлінної. І це не лише завдяки щомісячному аналізу кожного показника, за всіма напрямами й параметрами. Усі основні фахівці, включаючи й генерального директора, приймають на себе «творчі» річні плани. Люди починають думати, планувати й утілювати свої ідеї, одним словом, працюють над собою.

Начальник головного управління промислової політики Львівської облдержадміністрації Ростислав СОРОКА прокоментував успіхи «Миколаївцементу» так:

— Нинішні інвестори придбали завод не на первинному ринку, а вже на вторинному. Такі витівки нерідко спричиняють те, що «прибульці» просто експлуатують виробництво в тому технічному стані, в якому воно перебуває, і нічого, крім вкладених під час його купівлі грошей, туди не вносять. А потім успішно «вмивають руки». На жаль, подібні приклади є. «Лафарж» пішов іншим шляхом, цивілізованим і чесним. І нині з допомогою іноземного інвестора в Миколаєві вдалося розв’язати цілий вузол проблем — виробничих, екологічних, соціальних. Отже, повернення до ситуації 1999 року бути не може. Комбінат наближається до європейських стандартів на кожному напрямі.

Таким чином, за три роки компанія «Лафарж» виконала свої інвестиційні зобов’язання перед Україною, не взявши зі свого українського партнера ще ні копійки. Та й сам «Миколаївцемент» здатний уже реінвестувати зароблені самостійно гроші в розвиток виробництва. У перспективі тут планують залишити одну модернізовану технологічну лінію потужністю один мільйон тонн на рік. Для цього потрібно пройти непростий шлях подальшої модернізації й удосконалення.

Як кажуть на заводі, кроки фірми «Лафарж» гарантують розвиток «Миколаївцементу» на 30—40 років уперед. А голова спостережної ради підприємства Артем Поляков резюмує:

— Досі ми практично «розорювали» цілину. Зерна нового менеджменту вносилися в благодатний грунт. Результати з’явилися дуже швидко, у більшості випадків вони були досить відчутні. Повіяв вітер перемін, який приносить видимі зміни... Не випадково тандем «Лафарж» — ВАТ «Миколаївцемент» став лауреатом регіонального конкурсу «Інвестор року-2002».