Тернопільщина встигає. В останній вагон інвестиційного поїзда

На другому Міжнародному інвестиційному форумі, що відбувся наприкінці вересня в Тернополі, бізнесмени та дипломати з 15 країн мали змогу переконатися: область хоче будь-що стати заможною. Керівництво обласної та районних держадміністрацій широко рекламувало переваги територій. Бадьорі слова про «вигідне геополітичне розташування», «багатство природних і мінеральних ресурсів» увінчували цифри: «В області працюють 138 підприємств з іноземним капіталом, в які інвестовано понад 45 млн. дол.». А щоб стимулювати інвестиційну активність і врешті-решт поліпшити життя жителів краю, було запропоновано низку проектів — від упровадження високих технологій до реконструкції майданів Тернополя.

Приїжджі учасники поважного заходу хотіли почути, які з оприлюднених у минулі роки проектів реалізуються вже тепер. Обласна влада відзвітувала: серед десятка проектів у сфері туризму та оздоровлення, репрезентованих на форумі торік, два таки знайшли інвесторів. Дві київські фірми за підтримки банку «Хрещатик» візьмуться за будівництво у курортному селищі Гусятині санаторію на 1700 місць. А відома на Тернопіллі фірма «Ровекс» приступає до спорудження великого туристично-розважального комплексу «Довбушева гора» у Збаражі.

Щоб лаври успішного старту інвестиційного співробітництва не дісталися лише чиновникам, голова облдержадміністрації Іван Стойко згадав обласний фонд підтримки підприємництва, який на замовлення райдержадміністрацій розробив нові туристичні проекти — з обсягами інвестицій від 770 тис. до 2,2 млн. дол. У селі Завалів Підгаєцького району запропоновано збудувати туристичний комплекс із санною трасою. Мальовничі краєвиди села Кокошинці Гусятинського району прикрасив би літній розважальний комплекс. А поблизу найдовшої у світі гіпсової печери «Оптимістична», що в селі Королівка Борщівського району, можна було б створити центр спелеотуризму.

Місцеві учасники зібрання іронізували, пригадуючи наявну інфраструктуру: аякже, саме те, що треба для розвитку туризму! Дороги, водогони — це біль і ганьба для області. Сучасні очисні споруди мають не більше десятка міст і селищ області, причому лише в окремих мікрорайонах. Який інвестор, приїхавши в область, схоче наразитися на інфекційну хворобу?

Певну відповідь скептикам можновладці дали. Управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадмінстрації репрезентувало проект розвитку того ж таки Тернопільського аеропорту, який після невдалого продажу залишився в обласній комунальній власності. Заявка серйозна: передбачено розширення злітної смуги, будівництво нового аеровокзалу, створення сучасних терміналів з обробки вантажів та інші роботи. Виконання програми розвитку на найближчі два роки потребує не таких уже й великих грошей — трохи більше 2 млн. грн., із них 1,3 млн. грн. — кошти інвестора. Однак принцип співфінансування відразу було перекреслено: керівництво обласної ради вже заявило, що цього року коштів на розвиток аеропорту з обласного бюджету не виділятимуть. Бо їх просто бракує.

У сфері промисловості області пріоритет також надано «посиленню інноваційної спрямованості». Звучить у дусі часу. Підкріплюється цей орієнтир низкою ініціатив знизу. Деякі проекти автори перенесли з минулорічного форуму. Причини різні. Але якщо, наприклад, в ініціатора виробництва каталізаторів — колективного підприємства «Альфа-Газпромкомплект» з Тернополя — власні кошти є, а він хоче тільки знайти партнера для спільної сертифікації і просування продукту на західні ринки, то з реалізацією високотехнологічних проектів набагато складніше.

Тернопільський державний технічний університет імені І.Пулюя вже другий рік поспіль виносить на люди проект створення високоефективних джерел і систем вторинного електроживлення. За технічними параметрами (діапазон потужностей, якість напруги, коефіцієнт корисної дії та ін.) вони перевершують зарубіжні аналоги. І потреба в інвестиційних коштах невелика — 150 тис. дол. Але жоден інвестор поки що не відгукнувся на цю пропозицію. Керівник науково-дослідної лабораторії університету, кандидат технічних наук Володимир Яськів пояснює це «відсутністю в державі комплексного розвитку радіоелектронної галузі, електрозварювання, кіноапаратури, атомної енергетики, які потребують згаданих вище систем».

На Тернопіллі не видобувають нафти та газу. Однак нерозумно було б зараховувати область до неперспективних. Тут — справжній клондайк будівельної сировини, майже третина загальноукраїнських розвіданих запасів нерудних корисних копалин. То чому ж не використати з вигодою для регіону багатство місцевих надр?

За дослідженнями Між­народ­ної фінансової корпорації, цьому, як і раніше, перешкоджає нинішня регуляторна політика. Представник цієї організації Сергій Осаволюк резюмував на форумі: «Реформа системи технічного регулювання дозволила б повернути у приватний сектор до 300 млн. грн., які могли б забезпечити зростання внутрішніх інвестицій».

У принципі, менеджер проектів МФК в Україні правий. Відомій німецькій компанії «Кнауф», щоб пройти всі процедури й отримати ліцензію на видобуток гіпсового каменю в Борщівському районі, знадобилося понад два роки. Однак поневіряння не зупинили її. Недавно компанія почала розробляти кар’єр, збудувала дробильно-сортувальну станцію, склад, ділянку для завантаження вагонів і відправ­ки їх на завод у Києві. У районі вже створено 70 робочих місць із середніми зарплатами 3000 грн. на місяць, а відрахування до місцевих бюджетів в нинішньому році сягнуть 250—300 тис. грн., що виглядає доволі пристойно. У перспективі поблизу Борщова буде збудовано завод з вироб­ництва сухих будівельних сумішей і завод із виробництва гіпсокартонних плит, що повністю забезпечить потреби західних областей України в цій продукції.

— Прихід компанії «Кнауф» в область — справжній ін­вес­тиційний прорив, — за першої-ліпшої нагоди наголошує голова Тернопільської облдержадміністрації Іван Стойко. — Тепер можна сподіватися інших масштабних проектів у виробництві будівельних матеріалів. Місцевим жителям вже не доведеться масово виїжджати на заробітки за кордон, бо непогані гроші можна буде заробляти і в себе на батьківщині.

Компанія «Сумітомо Електрик Борднетце-Україна» — «дочка» відомого концерну «Фольксваген» — спеціалізується в іншій галузі. У вільних приміщеннях Тернопільського радіозаводу «Оріон» вона налагодила виробництво кабельних систем для автомобілів «Фольксваген» та «Опель». Одночасно цей потужний інвестор розпочав будівництво великого заводу поблизу Тернополя. Очікуваний обсяг інвестицій — 20 млн. євро. З часом планується залучити у виробництво майже 2000 людей. Але соціальний ефект відчутний уже тепер. Три сотні осіб, задіяні на виробництві, заробляють по 1300—1500 грн. на місяць, що значно більше, ніж у середньому по області.

Голова Тернопільської райдержадміністрації Володимир Болещук ошелешив мене інформацією: надходження до бюджету села, де інвестором заводу створено робочі місця, цього року зросли втричі...

Радник-посланник По­сольства Республіки Поль­ща в Україні Анна Сковронська-Лучинська ніби про Тернопільщину говорила, оцінюючи інвестиційний клімат в Україні загалом: «Бізнес в Україні провадити можна. Це зрозуміли навіть великі польські фірми, які прийшли у вашу країну. Рентабельність багатьох видів бізнесу в Україні вища, ніж у європейських державах. А фактор дешевої робочої сили стає неосновним. Її вартість зростає. У вас іще нижча продуктивність праці, але й це не є перешкодою для інвестування іноземними компаніями. В Україні треба прийняти чітке законодавство, яке гарантувало б безпеку для бізнесу. Бо деякі наші польські фірми зіткнулися з рейдерством… Ваша область встигла долучитися до розвитку бізнесу. Але щоб активізувати його, місцева влада мала б допомогти усунути усі інфраструктурні перешкоди...»

Суща правда...