Перший пішов. У Чернівцях відкрилося експериментальне «єдине вікно» з видачі дозволів у сфері будівництва

Житлові проблеми цієї весни стали особливо актуальними. По-перше, тому що раз на чотири роки, з наближенням чергових виборів, обов’язково активізується турбота «про хатинку для маленького українця». По-друге, увага до земельно-будівельних справ загострилося через скандал навколо піраміди «Еліта-Центру», що повалилася. Мало того, що наша рідна держава поки що не в змозі серйозно допомогти абсолютній більшості своїх громадян у вирішенні їхніх житлових проблем, то при цьому ще й погано захищає інтереси тих, хто готовий інвестувати свої гроші.

На цьому не дуже сприятливому тлі рідкісним променем надії нам видалася новина про відкриття в м. Чернівці експериментального «єдиного вікна» з видачі дозволів у сфері будівництва, покликаного значно удосконалити і спростити цей процес.

Про намір запровадити принцип «єдиного вікна» при видачі документів на виділення земельних ділянок під забудову — як житлову, так і комерційну, президент Ющенко повідомив ще в середині червня минулого року. Виступаючи у Стамбулі перед представниками ділових кіл, Віктор Андрійович пообіцяв: «Протягом 20—30 днів ми наведемо лад у процедурі відведення земель».

Реально двадцять днів перетворилися на дев’ять місяців: відкриття першого в Україні експериментального офісу з видачі дозволів у сфері будівництва, який діятиме за принципом «єдиного вікна», відбулося в столиці Буковини за участю заступника міністра будівництва, архітектури і ЖКГ Юрія Казмірука лише 17 березня 2006 року.

— Для активізації інвестицій у будівництво і створення сприятливого правового поля в цій сфері президент своїм указом ще в липні минулого року доручив спростити й удосконалити процедури в питаннях відведення земельних ділянок і видачі дозволів на будівництво, — каже заступник міністра будівництва, архітектури і ЖКГ Юрій Казмірук. — Після цього було дано відповідне доручення Кабміну, яке отримали всі причетні до цієї процедури центральні органи виконавчої влади. Проблема в тому, що жоден із них не відповідає в комплексі за дуже довгий ланцюжок одержання земельних ділянок і дозволів на будівництво. Процедура, з якою зіштовхується інвестор, триває як мінімум півтора-два роки. За цей час доводиться стоптати кілька пар черевиків і по чотири-шість разів звернутися в 25—35 міністерств або їхніх структур на місцях.

Щоб виявити і спробувати усунути основні недоліки існуючої системи, продовжує Юрій Йосипович, довелося провести дуже серйозний аналіз, залучити до цієї роботи і зібрати пропозиції місцевих органів самоврядування і виконавчої влади, експертизи, спілок інвесторів, академій архітектури і будівництва, будівельних корпорацій, міжнародних організацій та інших відомств. Ці питання неодноразово заслуховувалися на Кабміні. У результаті вдалося вийти на розробку проекту закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння інвестиційній діяльності в будівництві». Він передбачає внесення змін до 23 (!) законодавчих актів.

А оскільки такі поправки нерідко суперечать вузьким, але дуже грошовим відомчим інтересам, їхнє узгодження наразилося на шалений чиновницький опір.

Варто віддати належне Мінбуду: його представники не відбулися лише формальною підготовкою власних пропозицій. Паралельно були розроблені проекти кількох постанов Кабміну і змін до законів «Про архітектурну діяльність» і «Про планування і забудову територій».

Як партнера по експерименту Чернівці було вибрано відразу з кількох причин. Не лише тому, що міський муніципалітет виявив власну ініціативу, а мер міста Микола Федорук, котрий обіймає також посаду віце-президента Асоціації міст України, має величезний багаторічний досвід міського управління. У місті вже сформувалося чимало передумов для реалізації пілотного проекту. Серед них і відкоригований 2004 року повноцінний Генеральний план забудови і розвитку міста, і непогано відпрацьована процедура проведення аукціонів і конкурсів з виділення земель для комерційного використання.

Крім того, після оптимізації структури в мерії створили єдиний департамент містобудівного розвитку і земельних відносин. Хоча в нашій країні в переважній більшості органів місцевого самоврядування ці функції поки що розділені, що нерідко призводить до конфлікту інтересів між відповідними структурами.

19 січня ц.р. глава Мінбуду Павло Качур і мер Чернівців Микола Федорук підписали угоду про співробітництво з метою упровадження вищезгаданого пілотного проекту зі спрощення дозвільної системи в містобудівній сфері. Мінбуд пообіцяв всіляко сприяти...

В експериментальному «єдиному вікні» у Чернівцях діятимуть типові форми технічних регламентів процедури видачі дозволів з відведення земельної ділянки, узгодження місця розташування об’єкта, розробки проекту будівництва, видачі архітектурно-будівельного завдання, технічних умов тощо. Планується упорядкувати систему ліцензування в проектно-будівельній діяльності, розробити дійовий механізм ліквідації довгобудів і максимально мінімізувати ручне управління процесом видачі дозволів.

— Як свідчить досвід спілкування з моїми колегами-мерами, основні проблеми, пов’язані з будівництвом житла, у всіх регіонах однакові, — каже Микола Федорук. — Вони випливають з нашого законодавства, зокрема Земельного кодексу і закону про містобудування. Відповідно до їхніх вимог, а також норм всіляких «супутніх» законодавчих актів, із моменту звернення щодо виділення земельної ділянки і до початку реального будівництва необхідно понад сто разів увійти в різні кабінети. Я не жартую: до деяких дозвільних інстанцій доводиться звертатися по два-чотири рази поспіль. Очевидно, що цей механізм, який багато в чому стихійно сформувався, потребує спрощення й упорядкування. Сподіваємося, що до цього процесу долучаться Держкомзем, Мінпаливенерго, Мінтрансзв’язку та інші міністерства і держмонополії.

Ремонт і реконструкція доріг, тяжкий стан комунального господарства, будівництво і ремонт житла і міської інфраструктури... Для столиці Буковини характерні ті самі проблеми, що і скрізь у державі.

Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років у місті переважно практикувалася так звана ущільнювальна забудова, коли нові будинки «вклинювалися» у вже існуючі архітектурні ансамблі. З усіма наслідками, які звідси випливають. Для міста, котре може похвалитися наявністю 771 пам’ятки історії й архітектури, з яких 25 мають загальнонаціональне і міжнародне значення, проблема порушень при забудові існуючих архітектурних ансамблів особливо актуальна.

— Щоб вирішити цю проблему, ми спочатку вдалися до своєрідної хитрості, оголосивши позаминулий рік роком спортивних і дитячих майданчиків, — розповідає мер Чернівців. — Вирішили облагородити і переобладнати ці об’єкти; на сесії міськради було спеціально затверджено їхній перелік. Депутатське рішення стало надійним захисним мандатом від зазіхань занадто заповзятливих забудовників, котрі нерідко спираються на підтримку високих покровителів в органах не лише місцевої, а й центральної виконавчої і законодавчої влади.

Того ж року міськрада відкоригувала і затвердила Генеральний план забудови міста до 2020 року, а потім — стратегічний план розвитку до 2011-го. До розробки й обговорення цих документів місцева влада постаралася залучити максимальну кількість учених, представників громадських організацій і підприємців. Крім реконструкції й охорони архітектурних пам’яток, розвитку міської інфраструктури, генплан передбачає будівництво чотирьох нових мікрорайонів, до яких попередньо будуть підведені всі необхідні комунікації.

У принципі, у Чернівцях будівництво ведеться досить активно: уже три роки поспіль у місті вводиться в середньому 100 тис. кв. м житла. Це показник найкращого ще в радянські часи 1987 року. А в розрахунку на душу населення в Чернівцях будується стільки ж житла, як і в Києві. Втім, про те, що цього вочевидь недостатньо, свідчить той факт, що за дорожнечею чернівецькі квартири не набагато поступаються столичним. За цим показником місто посідає п’яте місце в країні.

Почасти це пояснюється досить комфортними умовами проживання в місті. Інше джерело високого попиту на житло — надходження валюти від заробітчан, які щороку вливаються в економіку регіону. За різними оцінками, ці суми становлять від 350 до 500 млн. євро на рік.

Для насичення ринку житла в Чернівцях планується вже нинішнього року на третину збільшити обсяги житла, яке вводиться в експлуатацію.

— У 2006-му ми плануємо подвоїти витрати на соціально-економічний розвиток міста, виділивши на ці цілі 100 млн. грн. із міського бюджету. Сума, може, і не дуже велика за мірками міст-мільйонників, але для нашого міста, де в минулі роки будівництво здійснювалося в основному за рахунок приватних інвестицій, це серйозний прорив, — ділиться планами мер.

Половину виділених коштів мерія планує одержати від приватизації землі і комунальної власності, ще половина очікується з держбюджету на підготовку до святкування 600-річчя Чернівців.

На ці кошти міська влада, серед іншого, має намір уперше розпочати будівництво власного соціального житла — 100-квартирного будинку.

— Свого часу, у середині і наприкінці 90-х, коли не вистачало грошей на зарплати вчителям і медикам, дуже нелегко було «витримати паузу» і не роздати за безцінь під приватизацію й у довгострокову оренду землю та інше комунальне майно, — розповідає пан Федорук. — Зараз доходи від приватизації земельних ділянок і муніципальної власності дають нам можливість формувати значну частину міського бюджету розвитку.

Для активізації власного будівництва мерія створила комунальну компанію «Містобуд». Вивчається можливість випуску облігацій для залучення інвестицій у будівництво під гарантії міськради.

Чернівецькій міській владі не вперше реалізовувати пілотні проекти. Ще в 90-х роках вона однією з перших зважилися на реорганізацію ЖЕКів у спеціалізовані житлові ремонтно-експлуатаційні підприємства (ЖРЕП), а потім на їхню подальшу приватизацію. Ще трохи пізніше — на залучення в комунальне господарство іноземних інвестицій (фірма з утилізації побутових відходів «Альтфатер»). Тож і Мінбуд, і міська мерія всерйоз розраховують на успіх свого починання. За словами заступника міністра Казмірука, він буде дуже важливим, оскільки слідом за Чернівцями створювати «єдине вікно» будуть Суми, з аналогічними пропозиціями уже вийшли мерії Харкова і багатьох інших міст.

Хоча, звичайно, кричати «ура!» і голосно аплодувати поки що рано. Перед тим, як одержати загальнонаціональний масштаб, ця, як і багато інших ініціатив у нашій державі, ризикує потонути у могутній трясовині політичних і корисливих інтересів чиновників усіх мастей і рангів...