Oренда… з рибою

Пам’ятаєте, яке перше слово промовив прооперований персонаж Шариков із повісті Булгакова «Собаче серце», коли до нього повернулася свідомість? «Главриба»! Радянський житель-неофіт відчував бажаність цього продукту всім своїм єством, а її виробники та реалізатори – глибиною своєї кишені. Минули десятиліття. Дефіциту риби давно немає, проте психологія «активістів рибного промислу» змінилася мало. Чимало з них досі вважають усе навколо дармовим і дуже обурюються, почувши навіть натяк на плату...

Державне підприємство «Тернопільський обласний виробничий рибокомбінат» користувалося земельними ділянками під штучними водоймами-ставками майже 30 років. Маючи державний акт на право постійного користування цими землями загальною площею майже 3 тис. гектарів, господарювало на широку ногу, розводячи, виловлюючи та реалізовуючи рибу. Державному підприємству не треба було сплачувати державі орендну плату. Словом, не життя було, а рай!

Проте наприкінці 1998 року головне рибогосподарське підприємство області було приватизоване, тобто перетворилося на ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат». Водні ресурси і земля під ставками площею до трьох гектарів, а також гідротехнічні споруди увійшли до статутного фонду новоствореного ВАТ. Більші водойми із землею, дамбами та іншою технічною «начинкою» приватизовувати не дозволяло — і не дозволяє — українське законодавство…

Як і його попередник, новостворене ВАТ господарює в 11 районах області. Проте от уже восьмий рік воно розводить рибу та продає її, не маючи правовстановлюючих документів та не уклавши договорів оренди на земельні ділянки водного фонду. Керівники цього великого підприємства неодноразово одержували приписи контролюючих органів, у тому числі Держрибінспекції, до них зверталися голови сільських і селищних рад — укладайте договори оренди та своєчасно сплачуйте орендну плату в місцеві бюджети! І навіть оком не зморгнуть!

За інформацією Тернопільської міжрайонної природоохоронної прокуратури, на сьогодні завдані облрибокомбінатом збитки державі оцінюються майже в 1 млн. гривень. Торік цей спеціалізований наглядовий орган навіть порушив щодо посадових осіб ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» кримінальну справу за фактами зловживань службовим становищем при здійсненні господарської діяльності на землях водного фонду області. Розслідування триває, бо досі проводяться експертні оцінки вартості водних земельних ділянок.

Визначення та оприлюднення реальних масштабів шкоди, заподіяної на території області, ще попереду. Та недавно природоохоронний прокурор Олег Галицький вирішив, що рибалкам уже годилося б сплатити хоч би частину грошей. Він подав позов до Господарського суду області про стягнення з облрибокомбінату збитків, завданих державі внаслідок незаконного користування землями водного фонду площею 724,5 гектара тільки в одному, Зборівському, районі. Сума позову – 761 тис. гривень — для місцевих скарбниць не зайва. Коли було написано ці рядки, суд рішення ще не виносив.

Райдержадміністрації і місцеві ради, з одного боку, та керівництво облрибокомбінату, з іншого, ведуть нищівний перехресний вогонь. Сторони озброїлися нормами різних законів і навіть статтями одного й того самого закону і готові до переможного кінця захищати свої позиції.

Голова Зборівської райдержадміністрації Софія Демків як аргумент наводить базовий принцип і норму земельного права в Україні – використання землі є платним.

— Земельний кодекс забороняє приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї (ст. 125), — наголошує перша особа району. — І в цій же статті зазначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. То що ж незрозуміло?

Здавалося б, розставлено всі акценти. Однак інша сторона з такими доказами ніяк не погоджується. Голова правління ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» Олексій Шмига твердо переконаний, що очолюване ним товариство, в якому, до речі, вже немає державної частки акцій, є правонаступником колишнього державного рибогосподарського підприємства навіть у частині користування земельними ділянками водного фонду. І тому воно, на його думку, має законне право не платити за землю.

— Земельний кодекс дозволяє нам оформити право оренди на ці землі до 1 січня 2008 року (ст. 6 Перехідних положень). Поки що наше підприємство зареєстроване як платник фіксованого сільськогосподарського податку, куди входить і плата за оренду землі. Ми платимо гроші. То чого ж від нас хочуть районні власті? — резюмує головний рибалка області.

Опоненти із такого задекларованого правонаступництва на землі водного фонду голосно сміються. «У нашому районі облрибокомбінат немає ніяких прав на використання водойм загальною площею 738 гектарів і користується ними незаконно», — пише в листі до «ДТ» голова Лановецької райдержадміністрації Василь Хомінець.

Посадовець підкріплює свої висновки буквою закону. У редакції Земельного кодексу від 1990 року, який діяв на час створення ВАТ «Тернопільський обл­рибокомбінат», було чітко записано: «Право користування земельною ділянкою припиняється в разі припинення діяльності підприємства» (ст. 27). Та чи попереднє підприємство справді спочило в бозі? Районний начальник наводить норму тодішнього Цивільного кодексу: «Юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації або реорганізації (перетворення)» (ст. 37). Податкові органи, реєструючи облрибокомбінат як платника фіксованого сільськогосподарського податку, виходили з того, що він має земельні ділянки водного фонду в користуванні. Але ж за всіма правовими нормами, це підприємство не може бути користувачем земель водного фонду. Тому не дивно, що державне управління охорони навколишнього природного середовища в області не продовжило рибокомбінатові термін дії дозволу на спеціальне водокористування...

Гаразд, припустимо, що в облрибокомбінату є законні підстави бути платником згаданого податку. Виникає запитання: чому ж, активно провадячи рибний бізнес, він нагромаджує борги по цьому платежу? Наприклад, лише в одному, Зборівському районі, головне рибогосподарське підприємство області на сьогодні недодало 40 тис. гривень фіксованого сільгоспподатку. Дещо меншу суму, але все-таки заборгували рибалки бюджетам Бережанського району…

Закономірно, водойми не можуть функціонувати без гідроспоруд. А чого вартують останні без водного плеса? Логічно, розділяти дамби і воду – нонсенс. Але сталося так, що у 2003 році держава передала в оперативне управління Мінагрополітики та на баланс державного підприємства «Укрриба» нерухоме майно — гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат».

Мета виглядала вельми привабливо – зберегти їх та підтримувати в належному стані. ДП «Укрриба» було неспроможне це зробити самотужки. І воно в пожежному порядку передає 52 споруди ставків в оренду облрибокомбінатові терміном на десять років. Аякже, з тією ж благородною метою! Проте керівники Зборівського, Лановецького та Бережанського районів переконували кореспондента «ДТ» в тому, що чимало дамб на ставках не ремонтуються зовсім, а деякі з них уже прийшли в непридатний стан. А орендодавцеві, який менш-більш своєчасно і в повному обсязі отримує орендну плату (про це свідчать дані регіонального відділення ФДМУ), на думку керівників районів, варто було б більш ретельно контролювати використання гідротехнічних споруд. Та «контролер» заплющує на свої обов’язки очі.

У деяких районах на дії обл­рибокомбінату влада відповіла суворими контрзаходами. Наприклад, голова Зборівської райдержадмінстрації Софія Демків не затвердила своїм розпорядженням звіту керівництва облрибокомбінату за 2005 рік. А ще районна влада перевела земельні ділянки водного фонду в землі запасу. Це, згідно із законодавством, означає, що вони – вільні і можуть бути передані в оренду.

Процес пошуку ефективних орендарів стартував. І вже є перші результати. Два підприємці, отримавши в селищі Заложці в оренду ставки загальною площею 140 гектарів, сплачують 11 тис. гривень орендної плати на рік.

Схожим шляхом вирішила піти влада Лановецького району. Проте ВАТ «Тернопільський облрибокомбінат» оскаржило її дії в Господарському суді області. Судове рішення поки що не винесене. З метою забезпечення позову суд заборонив Лановецькій РДА «вчиняти будь-які дії з приводу переведення земельних ділянок водного фонду, які є в користуванні облрибокомбінату, до земель запасу».

Районній владі дали зрозуміти – судитися з досвідченими рибалками не так уже й просто. Закон законом, а рибальство – бізнес справді привабливий. В усі часи…