НАС «НАГРІЛИ» Й «ЗАСВІТИЛИ»

Помітили? Щойно наближається зима, загострюються комунальні проблеми. Хороша погода вже не раз ставала союзником недбайливих господарників. Але сьогодні наявні й деякі нові моменти. Приміром, чітко поставлено завдання — не пізніше 15 жовтня всі теплотраси повинні працювати, засвідчивши цим ревність своїх господарів. А вже потім, якщо триматиметься бабине літо, опалення можна й відключити. Ясна річ, у цей період, коли на комунальне відомство неабияк тиснуть, воно теж активізує зусилля, спрямовані не тільки на підготовку до зими, а й на захист власних інтересів.

Після недавньої наради в Кабінеті міністрів регіони стривожилися: цієї зими газу може не вистачити й теплогенеруючим організаціям треба запастися резервним паливом. Ясно, що в кредит газу ніхто не дасть. І він може стати «королем» комунальних проблем.

При цьому проявляється досить цікавий нюанс. Відомствам дуже зручно в усіх власних гріхах звинувачувати населення — мовляв, платять погано, нерегулярно тощо. Проте можливості таких звинувачень, скажемо відверто, різко знизилися. Газові борги в області становлять 8,7 млн. грн., але їх левова частка лягає на підприємства теплової енергетики, які напередодні вступу в осінній період заборгували близько 6 млн. Серед них — «Миколаївтеплоенерго» — 2 млн. грн., «Миколаївоблтеплоенерго» — 1,1 млн., ТЕЦ — 1 млн. Досить проблемною залишається передоплата підприємств, організацій, фінансованих із держбюджету. Приміром, за підприємствами Міністерства освіти значиться близько півмільйона гривень боргу, Міністерства оборони — понад 300 тис. Міністерства внутрішніх справ — 55 тис. Тоді як 98% населення області платить вчасно — борг ледь перевищує 600 тис.

На думку керівництва правління АТ «Миколаївгаз», проблеми з початком опалювального сезону постануть як у місті, так і в області загалом. І, що цікаво, аж ніяк не з вини населення — одного з найакуратніших, останнім часом, платників. Тим часом ставлення до населення з боку газового відомства аж ніяк не адекватне, особливо до рядових споживачів.

Візьмімо, приміром, подачу гарячої води. Коли її немає, то за елементарною логікою, хто в цьому разі є потерпілим? Звісно — споживач. Але цього потерпілого відомство ще й примушує розплачуватися за чужі гріхи. У Миколаєві, а тим паче в інших населених пунктах області, гаряча вода — рідкісний гість у квартирах. Мабуть, аби компенсувати втрати, газове відомство пішло на одне досить цікаве нововведення. Якщо вам не подають гарячу воду, або її не було хоча б протягом однієї доби, за період її відсутності квартиронаймач повинен внести додаткову плату за газ. Газове відомство, мотивуючи своє рішення тим, що позбавлений гарячої води споживач грітиме воду на плиті, збільшило нормативи оплати.

Беремо розрахункову книжку за подачу природного газу. Читаємо: «За користування плитою з гарячим водопостачанням — 5,59 грн. (за трьох)», «за користування газовою плитою без гарячого водопостачання — 10,44 (за трьох)». Як бачимо, різниця суттєва, з огляду на те, що гарячої води декотрі миколаївці не бачать мінімум півроку. За бажання можна додаткову оплату за ці півроку помножити на кількість абонентів (в області 260 тис. газифікованих квартир), хоча й так ясно — йдеться про чималі суми.

Парадокс цієї ситуації в тому, що відомство абсолютно не цікавить, витрачаєте ви додатковий газ на підігрів води, чи ні. Як і те, що багато жителів, давно втративши надію на нормальне постачання гарячої води, встановили у квартирах електричні нагрівальні системи або просто ходять у лазню. Автор також цілком компетентно може засвідчити, що для елементарного миття посуду господині використовують не так підігріту на газовій плиті воду, як куплені за свої кревні рідкі миючі засоби на зразок «GALA» чи «BINGO». Але позиція газівників просто-таки залізобетонна, жодні аргументи проти підвищення нормативів не приймаються...

У реальному житті, аби не зазнавати матеріальних втрат у вигляді дармової оплати, у жителів є лише один вихід — установка лічильників. А ця дорога процедура дуже вигідна тому ж таки газовому відомству. Бо споживач повинен купити лічильник, залежно від модифікації, за 180—220 грн. Установка обійдеться ще в 50 грн. А розробка проекту — ще у 20. Зрозуміло, що зважитися на такі витрати ризикне далеко не кожен. Тому в області з уже згадуваних 260 тис. газифікованих квартир лише 27% оснащено газовими лічильниками. Саме вони можуть сподіватися на чесні розрахунки. Що ж до решти 73%, то їх, з огляду на все, справді «нагріли»...

Хто ж винен, коли не надходить гаряча вода? Газівники, звісно, праві в тому, що це не їхня вина. Але й населення не тільки не винне, а й є потерпілою стороною. Втім, у дисциплінованих індивідуальних споживачів (нагадаємо, що таких 98%) є претензії до газового відомства. Робота його абонентської служби в Миколаєві стала притчею во язицех. Тут — великі черги, люди простоюють годинами, аби перерахувати оплату, замінити книжку. Налагодити нормальну роботу газівникам постійно щось заважає. То нарікали на тісне приміщення, тепер нібито це питання вирішене. Але, виявляється, бракує грошей на оновлення комп’ютерів і придбання нового програмного забезпечення для них.

Зрозуміло, що хід відомства, пов’язаний із підвищенням нормативів при неподачі гарячої води, ускладнив і без того складні розрахунки, а це спровокувало ще більші черги. Як бачимо, за чуже нехлюйство мусять розплачуватися знов-таки споживачі: якщо не грішми, то часом.

Нічого не скажеш, ставлення до індивідуальних платників (точніше, неплатників) змінилось у Миколаєві різко. Після процедури попереджень спеціально створені бригади навіть позбавляли користувачів газо- й електропостачання. Так, із початку нинішнього року від електропостачання тільки в обласному центрі відключено понад 8 тис. абонентів. «Вибивання» боргів тільки в Миколаєві проводять близько семи десятків контролерів і контрактників, оплата яких прямо залежить від рівня розрахунків населення закріплених за ними ділянок. Відомство широко використовує і такий засіб боротьби, як передача справ у суди. Лише з лінії електронагляду на злісних неплатників із початку року заведені близько 300 справ, половину з них уже розглянуто. Словом, неакуратних абонентів «засвічують» аж ніяк не слабенько.

Ось тільки вимогливість відомств аж надто не стикується з їхньою відповідальністю за рівень обслуговування. Кореспондент «ДТ», як споживач цих благ, може засвідчити, що навіть у центрі міста гаряча вода — гість не частий, а те саме світло можуть відключити будь-якої миті й без жодного попередження.

Авжеж, вимогливість, потрібна. Але час уже їй поєднуватися з відповідальністю. До речі, лавина скарг від споживачів, невдоволених обслуговуванням, змусила чиновників утрутитись у ситуацію і, не чекаючи розкручування відомчих «верхів», розпочати створення сучасних розрахункових центрів. Коли почали діяти перші з них, скоротилися черги абонентів і ситуація дещо покращилась. Усе б нічого. Але ж на створення таких центрів витрачаються кошти не відомств, а платників податків, тих, хто безпосередньо страждає від відомчих «витребеньок» — від «нагрівання» до «засвічування».