НАПІВГОЛОДНА ВОЛЯ…

Скажу без перебільшення: після проголошення в 1999 році аграрної реформи села Тернопільщини подих волі відчули. У відносно благополучній на врожаї зернових культур області навіть середні сільгосппідприємства можуть забезпечити себе і доброякісним насінням, і мінеральними добривами, і… Але весняно-польові роботи впродовж трьох останніх років демонструють одну й ту ж саму картину: робота на землі — це поки що життя одним днем, постійне підтягування штанів, бо до розквіту села ще далеченько.

Нинішнього року всі категорії господарств області планують зібрати понад 1 млн. тонн зерна. І заділ зроблено непоганий. Озимою пшеницею сільгосппідприємства області торік засіяли 183 тис. гектарів — утричі більше, ніж у 2002 році. Озимі культури в доброму стані. І погодні умови не підвели, і насіннєвий матеріал дібрали відповідний: під урожай озимини було висіяно 87 відсотків високорепродуктивного насіння. Порівняйте: під урожай озимини-2001 якісного насіння засівали на рівні 77 відсотків.

Із внесенням мінеральних добрив теж немає особливих проблем. Уже підживлено 36 відсотків засіяних озиминою гектарів, тоді як загалом в Україні — лише понад 20. А якщо врахувати, що врожайність озимої пшениці на сім-вісім центнерів вища, ніж ярої, то врожай може вийти непоганим. Керівники управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації вже сьогодні прогнозують, що продовольчим зерном область буде забезпечена повністю. Більше того — зможе продавати його іншим регіонам та експортувати.

Мільйонний рубіж зерна сільгоспвиробники планують подолати ще й завдяки так званому екстенсивному методу — за рахунок освоєння занедбаних гектарів. Недавно на сесії обласної ради було затверджено програму розорювання облогових земель, розраховану на чотири роки. Тобто мають бути залучені в господарський обіг, простіше — повернуті до життя саме ті землі, на яких уже роками не сіють і не орють. А кількість таких площ щороку подвоюється. Коли на початку 2001-го мертвих ділянок в області було понад 40 тис. гектарів, то вже торік — 194 тис.

Програма передбачає розорювання у 2004 році 30 тисяч гектарів. Для цього в обласному бюджеті-04 закладено 1,5 млн. гривень — або по 50 гривень на запустілий гектар. Та ці скромні бюджетні кошти зможуть лише підштовхнути аграріїв до освоєння занедбаних земель, бо в обробіток одного облогового гектара потрібно вкласти не менше 700—800 гривень.

А власних коштів місцевим сільгоспвиробникам явно бракує. Підраховано, що, для проведення комплексу весняно-польових потрібно не менше 200—220 млн. гривень. Потреба в кредитних ресурсах оцінюється на рівні 53—54 млн. гривень. А комерційні банки видадуть сільгоспвиробникам області короткотермінових пільгових кредитів лише на 40—45 млн. До 10 мільйонів аграрії будуть змушені позичати на загальних підставах, чи доведеться шукати інвестора — якщо, звичайно, хочуть засіяти і зібрати врожай.

Міністерство аграрної політики гордо заявило: у державному бюджеті-04 вперше закладено 120 млн. гривень для здешевлення довготермінових кредитів для сільгоспвиробників. Вироблено сприятливий механізм кредитування сільгоспвиробників: якщо банк видає кредит на три роки під 18 відсотків річних, то 12—14 відсотків компенсує держава. На 2004 рік для області передбачено суму компенсації — 3,8 млн. гривень. На цих умовах банки зможуть видати до 60 млн. гривень кредитів. Але кому? Тим господарствам, які працюють прибутково. А в області майже 200 сільгосппідприємств завершили минулий рік зі збитками. Середні й сильніші господарства купують основні засоби, майже не залучаючи кредитів.

Торік закуплено грунтообробної, посівної техніки, тракторів та комбайнів майже на 7 млн. гривень. А з 30-відсотковою компенсацією вартості сільськогосподарської техніки за рахунок коштів держбюджету — вже на вдвічі меншу суму. По лінії НАК «Украгролізинг», тобто на умовах п’ятирічного кредитування під 1,5—2 відсотки річних, сільгосппідприємства взяли «заліза» лише на 1,5 млн. гривень. На тлі цифр, що міліють, чітко зростає стара проблема — як вчасно засіяти. Бо коли ще дрібного реманенту — сівалок, культиваторних плугів — сільгосппідприємства області мають достатньо або можуть його придбати, то тракторів бракує.

З кожним роком їх меншає на 1000—1100 одиниць. Коли на початку березня 2001 року готових до роботи, справних тракторів у господарствах було 7332, то нині — лише 4592. А на різних умовах кредитування і за власні кошти сільгоспвиробників у минулому році «сталевих коней» додалося не більше сотні. Наприклад, у типовому Бучацькому районі нові трактори придбали лише п’ять із понад 50 агроформувань. Схоже, мине трохи часу — і сільгосппідприємства будуть змушені користуватися платними послугами індивідуальних селянських господарств, де тракторів уже тепер налічується більш ніж удвічі більше — 10,5 тис. Тобто прийдуть на уклін до селян-одноосібників, які на клаптиках землі і на своїх плечах просувають аграрну реформу, обходячись без банківського кредитування. Тож про прибутковість колективного господарювання на землі доведеться помалу забувати…