Корову треба менше годувати та більше доїти?

Прогнози Світового банку (СБ) свідчать, що через пандемію COVID-19 бідність в Україні може збільшитися ще на 4%, досягнуши приблизно 23% до кінця 2020 року. «В Україні ризикують опинитися за межею бідності мільйон людей», — стверджують у СБ. Дивуватися прогнозу не доводиться. Адже не секрет, що під кінець року розпочалася друга хвиля безробіття, прискорено втрачає свою купівельну спроможність гривня, зростає трудова еміграція. Дивно інше: саме в цей момент у самій Україні від наших співвітчизників звучать заклики, з яких випливає, що ринкова ціна на електроенергію для зубожілого населення автоматично зробить його європейським і навіть заможним. Причому такий спосіб вирішення проблеми цілком реальний, адже 31 грудня закінчує свою дію Положення про спеціальні обов’язки учасників ринку електроенергії, яке скорочено називається ПСО. Тому про розміри майбутніх тарифів можна лише здогадуватися…

Довідка

Механізм ПСО полягає в тому, що держава покладає спеціальні обов’язки на учасників ринку («Енергоатом» і «Укргідроенерго») компенсувати за свій рахунок різницю між соціальним тарифом для населення і ринковою вартістю електроенергії.

Кіловат за одну копійку

Важко собі уявити, але це справді так. Відповідно до серпневого ПСО, наприклад, «Енергоатом» відпускає свою електроенергію (приблизно 50% від виробленої) для населення лише по 1 коп/кВт. (За сьогоднішньої собівартості власного виробництва 57 копійок.) Але населення платить від 90 коп/кВт (за перші 100 кВт) до 1,68 грн. За що платить? Електроенергію треба ще доставити й розподілити. А ще тариф «Укренерго» на передачу електроенергії має покривати нестачу коштів «Гарантованого покупця» з компенсації «зеленого» тарифу — за ціною приблизно 4,5 грн/кВт. Так би мовити, неринковий внесок злиденного населення в відновлювану енергетику за рахунок економії на атомній. І, звичайно ж, коштів бракує. А апетити зростають.

Так, щоб забезпечити фінансову спроможність НЕК «Укренерго» погашати заборгованість перед виробниками електроенергії з відновлюваних джерел, Нацкомісія, що здійснює держрегулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), із 1 серпня збільшила тариф «Укренерго» на передачу електроенергії відразу на 54,6% — із 155,4 грн/МВт·год до 240,23 грн/МВт·год (без урахування НДС). А в грудні НКРЕКП прийняла тариф на послуги з передачі електроенергії на 2021 рік уже в розмірі 293,93 грн/МВт·год.

Проте, за підсумками січня—вересня 2020 року, збитки НЕК «Укренерго» досягнули 28,6 млрд грн, збільшившись у третьому кварталі на 10 млрд. Причому 86% загальної суми збитків «зумовлено необхідністю компенсувати витрати на виконання спеціальних обов’язків (ПСО), зокрема, для населення і на покриття «зеленого» тарифу перед ДП «Гарантований покупець».

Не ліпші справи і в інших державних операторів ринку. Підсумки їхньої роботи можна дуже лаконічно описати одним словом — борги. Ще один рік такого ПСО вони навряд чи витримають. Адже джерела компенсації перманентно наростаючої заборгованості досі не визначено. І є серйозна підозра, що цим джерелом назвуть пересічного українця. Того самого, який в остаточному рахунку завжди платить за все та за всіх.

Перехресне субсидування

Хомут субсидування добряче натер шию і «Енергоатому». До того ж компанія категорично не хоче миритися з несправедливим статусом збиткової. Результати року для неї невтішні — 5 млрд грн збитків, при тому що загальний борг перед підприємством за поставлену електроенергію сягнув 24 млрд. Не дочекавшись сигналів визначеності від уряду, «Енергоатом» сформулював для Кабміну свої пропозиції на наступний рік. Компанія розраховує продати 100% виробленої електроенергії винятково за ринковими цінами, як це роблять інші недержавні учасники енергоринку. Вона більше не хоче фінансувати інші види генерації через непрозорі схеми. При цьому свій дохід-2021 компанія оцінює в 80 млрд грн і обіцяє сумарно перерахувати близько 35 млрд до держбюджету, які уряд може використати для збалансування ринку.

Не подобається перехресне субсидування і промисловим підприємствам, яким доводиться купувати електроенергію не за фіксованими, як для побутових споживачів, тарифами, а виходячи з ситуації, що склалася на ринку, з урахуванням постійного зростання не лише енергетичної складової тарифу, а й вартості доставки та розподілу. Хоча не вони головні компенсатори соціальних тарифів для побутових споживачів, але якщо населення платитиме більше, то вони справедливо розраховують, що їм електроенергія дістанеться дешевше. Головний аргумент — побутові споживачі в Європі платять за електроенергію в сім разів більше.

Бідний доплачує за вбогого

Насправді, за даними Європейської комісії за перший квартал 2020 року, середній тариф для побутових споживачів з урахуванням усіх податків у столицях європейських країн (21,5 євроцента/кВт·год) у чотири рази відрізняється від тарифу в Україні (близько 5 євроцентів/кВт·год). У сім разів відрізняються тарифи лише при порівнянні Києва з Берліном, але в цьому разі слід мати на увазі, що майже 60% тарифу на електроенергію в заможній Німеччині становлять податки. Та якщо порівняти з країнами Східної Європи, до якої відносять Україну, тарифи різняться значно менше. Наприклад, у Софії, Будапешті тарифи в 2,3 разу, в Белграді — в 1,8 разу вищі, ніж у Києві.

Однак не можна не враховувати при порівнянні значно вищої купівельної спроможності населення Європи. Так, середня зарплата в країнах, що входять до єврозони, становить 1870 євро на місяць, що при нинішньому курсі відповідає 63546 грн. При цьому середня зарплата в Україні в жовтні 2020 року дорівнювала 12174 грн, або в 5,2 разу менше за європейську. Тепер повернімося до Німеччини, де середня брутто-зарплата за місяць (до сплати податків і соціальних зборів) становить 4 тис. євро, або в еквіваленті 136 тис. грн. У цьому випадку вона перевищує українську в 11 разів.

Тож європейці на свою заробітну плату навіть при їхніх високих тарифах можуть купити електроенергії більше, ніж працюючий українець за фіксованим державою тарифом з нашим перехресним субсидуванням. І при цьому нам ще збираються підняти тариф, за неофіційним даними, мінімум у 1,5 разу.

Хоча саме час українцеві не тарифи підвищувати, а зарплату, аби якщо не вирівняти купівельної спроможності, то хоча б витримати східноєвропейські пропорції між одержуваною зарплатою і купованою електроенергією. Я впевнений, що населення України тільки вітатиме приведення зарплат до ринкових європейських і тоді напевно обома руками проголосує за усунення перехресного субсидування. Тільки навряд чи від такого вирівнювання виграють вітчизняні підприємства, основною конкурентною перевагою яких досі є низькі заробітні плати.

І не забуваймо, що працюючий українець заробляє і на себе, і на одержувача субсидій. Недаремно ж люди жартують, що субсидія — це коли бідні платять за себе й за вбогих…

Коментар

Голова парламентського комітету з питань енергетики й житлово-комунальних послуг Андрій Герус:

— Гадаю, що ПСО буде подовжено, але, найімовірніше, трохи видозмінено. Вважаю, що нам також слід рухатися до фінансового ПСО, за якого «Енергоатом» самостійно продає максимум електроенергії і вже фінансово покриває покладені на нього спеціальні обов’язки.