Хто з’їв дешеве м’ясо?

Політичний бестселер під назвою «Хто з’їв моє м’ясо», автором якого є народний депутат Лесь Танюк, у 90-х роках таки сколихнув суспільну свідомість. «М’ясожера» було виявлено, розвінчано, але де шукати — уже в прямому розумінні — нове м’ясо, для читача так і залишилося загадкою. Знадобилося майже десять років, щоб уряд новообраного Президента схопився за голову: чому ж те м’ясо таке дороге, недоступне для більшості населення, й оголосив разом з місцевими адміністраціями війну «м’ясним» цінам. Однак Кабмін не встиг і оком моргнути, як битву було програно.

У середині квітня Мінфін виділив Держрезерву кошти для закупівлі на аукціонах м’яса та його подальшу реалізацію через торгову мережу Укоопспілки. Прем’єр Юлія Тимошенко дала суворе доручення головам облдержадміністрацій — проконтролювати, щоб ціна на м’ясо не перевищувала 15 грн. за 1 кг. На рівні Тернопільської області вийшла справжня комедія. Облспоживспілка показала урядовим зусиллям велику дулю, не придбавши жодного кілограма яловичини чи свинини. Заступник голови правління Михайло Гуменюк навів залізні аргументи: «Держрезерв реалізовує глибокозаморожене м’ясо, яке придатне для промислової переробки. Його не може вільно купувати населення».

А тим часом середні роздрібні ціни на яловичину і свинину ніяк не знизилися до 15-гривневої позначки і, за даними Держінспекції з контролю за цінами, становлять у червні 17,4—18 грн. за кілограм.

Облдержадміністрація вирішила самостійно впливати на «м’ясну» ситуацію. Було прийнято розпорядження голови ОДА, яким обмежено торговельні надбавки на яловичину, телятину і свинину до 15% (але не більше 2,10 грн. за кг) у місті і 18% (2,52 грн.) у сільській місцевості. Ефект знову вийшов нульовим. Торговці залишили для себе люфт ціноутворення, який поки що не регулюється: забій тварин, розбирання туш — усе це не торгівля, а переробка м’яса. І тут має бути певна рентабельність. Зрозуміли?

Крім того, згідно із законодавством, розпорядження обласної влади поширюється лише на юридичних осіб, а на м’ясних ринках області 95% торговців — особи фізичні. Закономірно, що цінова інспекція не виявила порушень дисципліни цін.

Облдержадміністрація переконалася, що не туди стріляє, і підготувала нове розпорядження: обмежити рівень рентабельності при переробці м’яса «30% до витрат без урахування вартості сировини, але не більше 1 грн. 10 коп. за кілограм». Однак це обмеження ще не вступило в дію.

А цінова інспекція, щоб не пасти задніх, постаралася внести свою пайку в держрегулювання. Вона пропонує ОДА запровадити граничні рівні закупівельних цін на ВРХ та свиней, поширити дію Закону «Про ціни і ціноутворення» на фізичних осіб та структурні підрозділи підприємств. Далі — рясний дощ пропозицій про створення та відмежування від інших нових місць для торгівлі на ринках. І тут очі «ціновиків» уважно заглянули в очі Кабміну…

А уряд паралельно викинув ще одну козирну карту: голів ОДА було зобов’язано «забезпечити збільшення кількості місць для реалізації м’яса від сільгоспвиробників на ринках». Тоді, вважала прем’єр Юлія Тимошенко, вдасться зламати цінову змову перекупників. На початку травня керівництво області гордо відрапортувало журналістам, що на виконання урядового доручення створено 105 таких місць, в середньому по чотири на район і 35 — у Тернополі. Але як зрегували ціни на розростання «конкурентного середовища»?

Тернопільський міський (центральний) ринок — найбільший заклад, де торгують м’ясом. Десять нібито рятівних місць тут створили. Адміністрація ринку встановила для їх користувачів удвічі нижчу плату, безплатно надала санітарний одяг, ваги і розруб м’яса… І що сказали ціни? Цінова інспекція констатувала, що «з 30 травня на ринку м’яса та м’ясопродуктів спостерігається підвищення середніх роздрібних цін — від 0,6% на сало до 2,8 % — на свинину».

За спостереженнями автора цих рядків, свинина подорожчала більш істотно. Бо коли, наприклад, у середині травня вирізку можна було купити за 30 грн. за кілограм, то через два тижні вона виросла в ціні до 40 грн. На дві-три гривні подорожчала і шийка — до 26 грн. за кілограм. А закупівельні ціни рухалися у зворотному напрямку: яловичина подешевшала в середньому з 9 до 6,5 грн. за кг, свинина — з 11 до 9 грн.

Невже такі немилосердні до своїх співвітчизників оті нові торговці? Врешті, хто вони? Саме фізичні особи, які продають менше ніж третину від загальної реалізації м’яса в день — до однієї тонни.

— Коли б на ринку торгували великі сільгосппідприємства і реалізовували кілька десятків тонн яловичини чи свинини, то це вплинуло б на ситуацію з цінами. Інакше нічого не вийде, — переконує адміністратор ТзОВ «Тернопільський міський ринок» Іван Залізняк. І з ним важко не погодитися.

— Оптимальний варіант, який обрали розвинені країни, — це розвиток м’ясного тваринництва через великі спеціалізовані сільгосппідприємства, — висловлює принципову позицію начальник відділу сприяння розвитку галузі тваринництва Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Анатолій Шмигельський.

А з «великою м’ясною спеціалізацією» області поки що ніяк не щастить. В останнє десятиріччя худоба йшла під ніж просто шаленими темпами. Коли, наприклад, у 1990 році в усіх категоріях господарств Тернопільщини було 936,4 тис. голів великої рогатої худоби, то через п’ятнадцять років їх залишалося 263,7 тис., що навіть менше, ніж після війни. Більш ніж удвічі скоротилася кількість свиней. Схожа ситуація в масштабах усієї України. І хоча сільськогосподарські підприємства стали розводити трохи більше свиней (на 10% проти першого кварталу 2004 року), цей невеликий приріст не поліпшив ситуацію на м’ясному ринку.

Тим часом на Тернопіллі залишилося лише два потужні господарства, що вирощують по 1—2 тис. голів ВРХ (а наприкінці 80-х їх було понад 40). З великих свинокомплексів збереглися аж… чотири. Логічно, звідки ж узятися багатому місцевому ринку м’ясопродуктів?

Переорієнтувати тутешніх жителів зі споживання яловичини і свинини на дієтичне м’ясо курятини і в такий спосіб знизити ціни на традиційний м’ясний харч теж поки що складно. Торік трохи більше птиці почало утримувати населення. Але це, знову ж таки, не вихід із ситуації. Одне-єдине українсько-словацьке СП, яке засноване в області, лише починає працювати і ще неспроможне забезпечити споживачів кур’ячим м’ясом навіть на чверть від потреби. А завезена птиця, як відомо, дорожча.

Кабмін у цьому році розробив шість програм фінансової підтримки тваринництва. У постанові від 6 травня ц.р. передбачено кошти на селекцію, розвиток м’ясного поголів’я ВРХ, виробництво екологічно чистого молока. Дещо більші розміри дотації за вирощену і здану на забій високовагову худобу, свиней і птицю-бройлерів та ін. Але, як довела практика, за спадом дотації ніяк не встигають. Не дивно, що м’ясний стіл пересічного жителя Тернопільщини дорогий. І тому — бідний.