Хто зруйнує паперову мережу?

— Прочитала в газеті статтю про винахід, схожий на той, що ти розповідав, — ділюся зі знайомим з іншого міста у телефонній розмові.

— Слухай, пришли її мені, — загорається він.

— Як — пришли? Зайди через Google на сайт газети і в пошуковику без проблем знайдеш…

— Ти ж знаєш, я не користуюся Інтернетом. Тобі що, важко вкласти статтю в конверт і прислати?

Мені неважко. Але важко уявити, як сьогодні сучасна людина може жити без віртуального простору. У будь-якій сфері людської діяльності сьогодні це — і зручніше, і швидше, і дешевше.

Те, що у владних кабінетах комп’ютери з’явилися давно, не новина. Але повною несподіванкою для мене стало те, що більшість чиновників відсотків на 80 використовують їх просто як друкарську машинку — для написання паперів, які потім усе одно виводять на принтері, підписують і відсилають поштою. Документообіг у системі нашої влади, принаймні місцевої, й досі залишається паперовим.

Ті, хто хоч трохи знається на механізмах проходження паперів в органах влади, визнають: іноді один і той самий документ, наприклад, в обласній держадміністрації, доводиться копіювати 20—30 разів. Ще торік у Маловисківській райдержадміністрації підрахували: тільки на папері та витратних матеріалах можна економити тисяч 25 на рік. Однак справа не лише в економії коштів. Ще кілька років тому експериментально було встановлено: аби всі місцеві органи влади почали виконувати термінове (!) розпорядження президента, необхідно сім днів. Про яку оперативність, маневреність може йти мова?

Так само й на місцевому рівні. Зросла кількість надзвичайних ситуацій, від оперативності реакції на які буквально залежать людські життя й ефективність ліквідації наслідків. Проте підхід очільників області до проблем інформатизації залишався вчорашнім: радник з питань інформатизації був потрібен хіба що для того, щоб допомогти підключити до Інтернету особистий ноутбук шефа…

Один із попередніх керівників Кіровоградської облдержадміністрації фішкою своєї роботи вважав виїзди на місця — побачити, так би мовити, все на власні очі, вивчити ситуацію ізсередини. Стандартний набір аргументів, яким послуговувалися ще секретарі обкомів КПУ. Очевидно, від тих методів абсолютно відмовлятися й не варто, але коли щотижня у райони області, включаючи й найвіддаленіші, вирушає кортеж (голова ж
ОДА не їздить сам — помічники, керівники управлінь, прес-служба), то це влітає в копієчку. Вартість бензину, оплата відряджень, помножена на 176 таких виїздів, наприклад, торік, потребували близько 200 тис. грн. І це в умовах економічної кризи та жорсткої економії коштів.

Очевидно, що принаймні частину цих поїздок доцільно замінити спілкуванням з допомогою того ж Інтернету, який дає змогу проводити не лише загальнообласні наради, а й особистий прийом громадян. Для чого достатньо придбати веб-камери, що для Кіровоградщини (для всіх районів!) коштуватиме лише 2,5 тис. грн.

Добре, що нинішнє керівництво ОДА змінило ставлення до цієї проблеми — принаймні виокремлює її як одну з першочергових. Одного із заступників голови облдержадміністрації призначено відповідальним за прийняття і впровадження програми інформатизації. Створено науково-технічну раду.

Як відомо, на рівні держави вже не перший рік діє національна програма інформатизації. Ще у 1998 році було ухвалено Закон «Про концепцію національної програми інформатизації», прийнято також постанову Кабміну про формування галузевих програм інформатизації. Та розвиток новітніх технологій відбувається вкрай нерівномірно. Якщо сусідня Дніпропетровська область має портал, який об’єднує органи державної влади, місцевого самоврядування, аж до сільради (кожна з них має право електронного підпису, що сприяє швидкому проходженню документів, включно з банківськими), дозволяє ефективно користуватися державним електронним ресурсом, встановлювати швидку взаємодію влади, бізнесу, громадського сектора, то кіровоградська влада дозріла хіба що до того, аби користуватися електронною поштою та мати кілька не найкращих сайтів.

Втілення проекту електронного урядування давно назріло, тим більше що навесні відбулося урочисте відкриття Національного центру підтримки електронного урядування, створеного в рамках Меморандуму щодо впровадження електронного урядування між Державним комітетом інформатизації України, ДП «Держінформресурс» і Міжнародним фондом «Відродження».

Начальник відділу інформаційно-комп’ютерного забезпечення облдержадміністрації Іван Кондратьєв впевнений: якби справа робилася централізовано, рухалися б швидше. Тим більше що це «задоволення» недешеве. Ще кілька років тому програмне забезпечення, необхідна техніка (а її ж потрібно постійно оновлювати) для впровадження електронного документообігу тільки на рівні апарату ОДА коштували більш як півмільйона гривень.

Хоч як дивно, в області досі немає регіональної комплексної програми розвитку новітніх інформаційних технологій та електронного урядування. Так, є певні сподівання, що до кінця року таку програму, розраховану на три роки, таки ухвалять. Але проблема в тому, що на наступний рік точно не визначено обсягів фінансування конкретних заходів. Якщо ці розрахунки не впишуться у видатки 2011-го — знову згаємо час.

Звісно, розв’язання багатьох проблем впирається у відсутність належно підготовлених кадрів. Після прийняття згаданої постанови Кабміну до структури облдержадміністрацій було включено відділи інформаційного та комп’ютерного забезпечення. Але їхня роль зводиться практично тільки до технічного обслуговування наявної техніки, підтримки локальної мережі та Інтернету. У райдержадміністраціях немає й цього.

Отже, поки що просування до електронного урядування залежить виключно від ентузіастів. На Кіровоградщині цією справою опікується і намагається стукати в усі двері спеціаліст у сфері зв’язку та телекомунікацій Олександр Гавриленко. Його підтримують однодумці — заступник голови Олександрійської райдержадміністрації Андрій Коломойцев, який сам створив сайт РДА та налагодив мережу електронного взаємозв’язку всередині органу влади, Вадим Туманов, керівник апарату Світловодської міської ради, працівники відповідного відділу облдержадміністрації.

Область у цій сфері може розраховувати на ті кадри, що їх готує фізико-математичний факультет Кіровоградського педагогічного університету. Але заробітні плати на відповідних посадах у владі такі (900—1000 грн.), що грамотні спеціалісти у сфері інформаційних технологій не підуть туди працювати. Тож варто подумати над механізмом оплати цих категорій фахівців.

Адже мова не лише про систему управління, а й про інформатизацію всього складного господарського механізму. Отримати дозвіл на встановлення того ж таки автономного опалення можна незрівнянно швидше, коли є електронна база, де вказано стан і можливості кожного будинку, встановлено взаємозв’язок із газовим господарством міста. Так само із земельними ділянками. Якби міська влада просто оприлюднила на своєму веб-сайті перелік адрес земельних ділянок, які готуються до приватизації, вже це допомогло б запобігти багатьом скандалам, що траплялися в нас останнім часом, бо ж паркові зони, спортивні майданчики відразу було б видно. А реалізація процедур закупівель?

Електронна система може звести практично нанівець усю корупційну складову десятків питань місцевого життя. У Російській Федерації, наприклад, де процес впровадження інформаційних технологій відбувається набагато швидше, впроваджено систему соціальних карток для пільговиків. Страшно уявити, яка кількість паперових довідок зникла з обігу! А ми без них, рідних, що, не можемо обійтися? А отримати потрібну довідку електронною поштою? Хіба нам це не потрібно? Не новина вже електронні щоденники для школярів. А в нас?

Наші сусіди зуміли домовитися з корпорацією Microsoft про безплатну допомогу у впровадженні системи електронного урядування. Україні це ніби й не потрібно. З Кіровоградщини до цієї поважної інституції, а також до українського представництва фонду «Відродження» зверталися голова комісії з питань європейської та євроатлантичної інтеграції громадської ради при облдержадміністрації Олена Кваша та голова громадської організації «Правозахист» Олександр Гавриленко. Вони підготували проект створення мережі із закільцюванням сільських рад, сподіваючись на міжнародну технічну допомогу.

«Відродження» промовчало, а от із представниками Microsoft відбулася робоча зустріч щодо перспектив реалізації проекту.

Звісно, область тільки на початку шляху. Необхідні стандартизація потреб різноманітних організацій, освіти, вироблення своєрідного індексу готовності до впровадження новітніх інформаційних технологій, вивчення потреб населення, бізнесу, громадського сектора щодо розвитку інтерактивного компонента в регіоні. Інакше комп’ютер іще довго правитиме для районного чиновника за друкарську машинку.