Хто відповість за «базар»?

Що являє собою наше українське законодавство, розказувати не треба. Та останнім часом циркуляри, які буквально вискакують з-під пера уряду і міністрів, почали страждати на ще одну недугу — теж, загалом, відому. До непрофесіоналізму і лобізму додався ще й популізм.

В умовах кризи неякісна нормативна база завдає подвійної шкоди. Вона не тільки заважає працювати, а й заганяє економіку в безвихідь. Однак у цьому разі йтиметься не тільки про популізм уряду, а й про цілеспрямовані дії міністерств і відомств.

Що являють собою останні чиновницькі нормативно-правові новації, можна судити за постановою Кабінету міністрів №278 від 5 березня 2009 року. Документ прийнятий як вимушений захід на період фінансово-економічної кризи і стосується стабілізації цін на послуги та оренду торгових приміщень і площ у торговельних об’єктах і на ринках.

Міністерство економіки разом із Держкомітетом з питань регуляторної політики і підприємництва розробили до постанови порядок розрахунку цін за послуги та оренду. 30 червня вийшов спільний наказ. Проте з нього якимось дивом випали «торговельні об’єкти». І під прицілом управлінців залишилися тільки ринки. І тут з’ясувалися справжні цілі і мотиви відомства Олександри Кужель, котра, цілком імовірно, і була ініціатором прийняття постанови №278.

Погодьтеся, якщо на деяких ринках існують проблеми у взаємовідносинах між господарюючими суб’єктами, скажімо, адміністрацією та орендарями, то їх необхідно розв’язувати в індивідуальному порядку. Ніхто ж не штрафує всіх пасажирів тролейбуса через одного безквиткового. А саме так вчинив уряд, підписавши 278-му постанову.

Зрозуміло, що документ, який обмежує одних суб’єктів господарювання і дає свободу іншим, має лобістський характер. Ринок і супермаркет — конкуренти. Обидва працюють на покупця. У цю нормальну конкуренцію і втрутилася влада своїми діями. З якою метою?

Звичайно, зовні мета прийняття постанови шляхетна. Уряд вирішив стабілізувати ціни на споживчому ринку і посилити боротьбу з монопольними проявами в умовах фінансово-економічної кризи. Але давайте проаналізуємо, чому, навіщо, яким чином і що в результаті вийшло?

Хіба є змова між ринками в Україні, у результаті якої ми спостерігаємо зростання цін на послуги та оренду, що обмежують доступ на ринок? Ні. Якщо ж такі факти мають місце, то в Антимонопольного комітету достатньо важелів, щоб припинити порушення.

Порушення принципів вільної конкуренції та антимонопольного законодавства справді з’явилися — та лише завдяки 278-й постанові. Адже тепер з «доброї» волі Мінекономіки і Держпідприємництва торговельні центри, супер- і гіпермаркети опиняються у вигіднішому становищі, ніж ринки.

Далі. Хіба ціни на ринках були вищі, ніж у магазинах? Навпаки, нижчі. І асортимент ширший. Та й сільгосппродукція свіжіша. Крім того, на ринках для продавців власної продукції виключається невигідна ланка посередників, що дуже важливо в нинішній економічній ситуації. І потім ринок — це те місце, де можна торгуватися…

Як бачимо, гострої потреби запроваджувати державне регулювання на ринках не було. Як і немає в уряду важелів для приборкання ціни. Помилковість дій уряду саме і виявляється в цілковитій невідповідності заявленої мети очікуваному результату. Уряд не може гарантувати, що обмеження рентабельності надання в оренду торгових місць (не вище за 20%) — а саме цей інструмент запропоновано — стабілізує ціни. Якщо ви запитаєте підприємців, скільки в ціні товару займає плата за оренду, то всі скажуть: 1—3%. Якщо її зменшити, то на споживчій ціні це ніяк не позначиться.

Один із ринків в Одесі проводив експеримент. Двох торговців м’ясом на два місяці звільнили від орендної плати. Ви гадаєте, ціни впали? Анітрохи. Підприємці стали більше заробляти, от і вся премудрість. І це нормально. Одна жінка розповідала: ставиш ціну нижчу, ніж у сусідів, — не беруть. Думають, поганий товар.

Зрозуміло, що ціну визначають попит і пропозиція. І вона, якщо говорити про промислові товари, більшою мірою залежить від стрибка долара і вартості розмитнення. І тут в уряду немає правових важелів, щоб змусити підприємців стабілізувати ціни на товари. Що далі? Обмежити підприємців у їхній жадібності? Чутки такі ходять. Нібито існує постанова Кабміну, яка обмежує всі види цін. Проте уряд цим нічого не доможеться. Він уб’є торгівлю і ринки.

Втім, для цього й однієї постанови №278 разом із наказом буде достатньо. Запропонований порядок розрахунку вартості оренди торгового місця навіть за максимальної норми рентабельності в 20% перетворює ринки на неприбуткові підприємства. Причина в тому, що базою для розрахунку собівартості оренди береться 1 кв. метр не конкретного торгового місця з його індивідуальними особливостями, а всієї загальної площі ринку. Вона ж включає проходи, адміністративні будівлі, склади, автостоянки тощо. Тобто беруться витрати і діляться на загальну площу ринку.

Очевидно, щоб одержати 20% прибутку, ринок має безперервно здавати всю свою територію під торгові місця, що в принципі неможливо. Якщо ж торговельні площі займають менш як 80%, то діяльність ринку стає апріорі збитковою. Навіть за її стовідсоткової постійної заповнюваності. А це фактично нереально в умовах фінансово-економічної кризи та існуючої конкуренції як між самими ринками, так і між ринками та іншими торговельними об’єктами. І потім, ринки Одеси від 20 до 50 місць надають малозабезпеченим городянам безплатно. Хто це враховував?

Далі. Здається, будь-кому зрозуміло, що оренда 1 кв. метра приміщення з індивідуальним освітленням, холодною і гарячою водою, санвузлом, опаленням не може коштувати стільки ж, скільки 1 кв. метр ятки на відкритому майданчику. Не може бути однаковою плата (за однакової площі) для торгівця зеленню і копчениною. Тут, як правило, низька оренда для дешевого товару компенсується вищою для дорогого. Немає однакової плати для тих, хто стоїть з відром полуниці і хто — з машиною кавунів.

У торгівлі на ринку важливо все: номенклатура товару, його обсяги, габарити, сезонність, попит. І, звісно ж, такі нюанси, як місце розташування торгового місця, та й самого ринку. Хто це враховував, коли готував і підписував наказ про порядок розрахунку ціни на оренду? Хіба незрозуміло, що за такого безглуздого зрівняльного підходу у власників ринків не буде жодної мотивації інвестувати кошти в інфраструктуру? А в країні чимало старих ринків, які потребують модернізації і реконструкції. Причому корпуси деяких із них, як на «Новому ринку» в Одесі, — це пам’ятки архітектури. Щоб їх зберегти, потрібні чималі кошти.

Ну а тепер про самі гроші, точніше, про втрати. Багато ринків Одеси та області вже порахували, у скільки обійдуться їм урядові нововведення. Отже, за їхніми даними, навіть враховуючи застосування максимального розміру рентабельності в 20%, їхня діяльність стане справді збитковою. Особливо в умовах нинішньої фінансово-економічної кризи, через котру і так знизилася заповнюваність торгових площ ринків.

До чого це зрештою призведе, теж гадати не треба. По-перше, до бюджетних втрат — за податком на прибуток і ПДВ, тому що істотне зниження цін на оренду призведе до зменшення валового доходу. По-друге, до закриття ринків їхніми власниками. А це спричинить масову стихійну торгівлю, зростання безробіття, соціальної незахищеності і корупції.

Зрозуміло, що закриття — це крайній захід. Однак для невеличких ринків така перспектива цілком реальна. В іншому разі робота всіх ринків без винятку перейде в «густу тінь», що також призведе до зменшення бюджетних надходжень. І, до речі, до згортання соціальних програм, у яких ринки міста теж беруть активну участь.

І останнє. Те, що зробив уряд з подачі міністерств і відомств, — це порушення низки законів. Орендні відносини — це класична ринкова схема. А Кабмін взяв і грубо втрутився у відносини між власниками ринків і торгуючими підприємцями. Хоча ці відносини сьогодні налагоджені і збалансовані — шляхом компромісів, поступок і домовленостей, на основі попиту і пропозиції. І формувалися вони не один рік.

Завтра точно так само уряд може втрутитися в орендні відносини при винайманні квартир. І обмежити рентабельність або вартість оренди. Скажімо, не вище 200 дол. на місяць. Усе це суперечить не тільки здоровому глузду, а й Цивільному, і Господарському кодексам України.

Який вихід, якщо уряд і міністерські чиновники не чують представників бізнесу, не враховують думки всіх суб’єктів господарювання?

Одеська обласна асоціація роботодавців півдня України в окружному адміністративному суді м. Києва оскаржує постанову №278. Стверджуючи, що Кабмін перевищив межі державного регулювання, порушив принципи ринкового саморегулювання, балансу і паритетності, економічної зваженості та обгрунтованості.

Перше засідання показало: представник Кабміну не зміг навести суду економічне обгрунтування необхідності регулювання ціни оренди на ринках країни. Не зміг назвати причин, з яких у наказ не увійшли інші торгові об’єкти.

Насамкінець хочеться особливо зауважити, що ринок — це не базар, як комусь здається. Насправді це складний механізм, де тісно переплітаються економічні, правові і соціальні аспекти. І якщо ситуація потребує в окремих випадках державного втручання, то воно має бути продуманим, зваженим і обережним, за принципом «не зашкодь».