ГРІМ УДАРИТЬ — ТОДІ Й ПРО ГРОМОВІДВІД ПОДУМАЄМО

Цьогорічний бюджетний процес у Тернополі став яскравим зразком великих тріщин у доходах місцевих бюджетів. Збирання коштів до скарбниці одного з найменших обласних центрів України свідчить, як важко витягувати дохідну частину після реформи податку на доходи фізичних осіб. Малі регіональні столиці були застукані зненацька: втрати бюджетів покривати просто немає чим.

Як відомо, фундаментом місцевих бюджетів й надалі залишається видозмінений прибутковий податок з громадян. Згідно з Бюджетним кодексом, у скарбниці обласного центру залишається 75 відсотків сум, зібраних на території міста. По суті, у власних доходах міського бюджету Тернополя надходження від прибуткового податку торік перевищили 65 відсотків. Це виглядало досить переконливо навіть у грошах. Адже при поступовому збільшенні зарплат (їхні середні легальні величини уже перевищують 400 гривень) і погашенні частини старих боргів ( скорочення суми боргу з 7,7 до 4,5 млн. гривень) до міської скарбниці торік надійшла пристойна, для Тернополя, сума — понад 56 млн. грн. При цьому ефективна ставка прибуткового податку була на рівні 18 відсотків. Вона мала б витягувати дохідну частину бюджету й цьогоріч.

Однак закон «Про податок на доходи фізичних осіб», який вступив у дію з 1 січня, передбачає оподаткування зарплат та інших доходів громадян за меншою ставкою — 13 відсотків. Очевидні втрати для бюджету Тернополя міська влада спрогнозувала відразу. Бо вивести з тіні значну частину доходів населення і тим самим зберегти надходження до місцевих бюджетів, що мали на меті законодавці, у найближчі рік-два не вдасться нізащо. Знизивши оподаткування доходів громадян, законодавці не переглянули іншої, взаємопов’язаної складової: навантаження на фонд оплати праці для роботодавця не зменшилося. Воно як було, так і залишається на рівні 37 відсотків. І більшість приватних підприємств і підприємців продовжують платити основні зарплати неофіційно. За приблизними даними, у Тернополі сформувалася широка шкала «конвертних» окладів — від 30 до 150 дол. на місяць. Вона працює за власними законами, замінивши відмінену законом прогресивну шкалу оподаткування зарплати.

Тому при складанні бюджету міські депутати затвердили меншу цифру надходжень від прибуткового податку з громадян — 48,3 млн. гривень. І підрахували втрати міського бюджету-04 від половинчатої реформи оподаткування доходів. 12 млн. грн. місто недобирає внаслідок запровадження 13-відсоткової ставки, а ще понад 4 млн. — від соціальної пільги, яка передбачена в новому законі. Останню суму вдалося компенсувати за рахунок дотації вирівнювання з держбюджету. А інші компенсаційні механізми під величезним сумнівом.

Зібрати додаткових півмільйона гривень прибуткового податку, який завис разом з боргами із зарплати, ще можна. Але цим резерв вичерпується...

Другою тягловою силою доходів міського бюджету став єдиний податок. У цьому році від його сплати заплановано отримати 9 млн. 650 тис. гривень, тобто, вважаймо, до казни має влитися ще один, не зайвий мільйон з хвостиком. Його витягували усією громадою, точніше, міськрадою. З цього року вже понад 70 відсотків видів підприємницької діяльності в місті оподатковуються за визначеним у законі максимумом — 200 гривень на місяць. Та окремі категорії далеко не бідних підприємців, як, наприклад, власники барів, кафе, ресторанів, серед яких до десятка міських депутатів, вже майже рік протестують проти граничної ставки єдиного податку для свого бізнесу. Перед їх колективною солідарністю не можуть встояти ані податківці, ані мер. І кілька сотень тисяч потрібних місту грошей ніби випарувалися.

Гаразд, підприємцям треба забезпечити можливість дихати вільно. Однак звідки ж узяти значущі грошові суми для міського бюджету? Традиційно важлива стаття його доходів — плата за землю. Торік місто від неї отримало 6 млн. 874 тис. гривень. Ця сума бюджет не врятує. Проте вона засвідчила, як можна знаходити додатковий мільйон-півтора гривень. Економічні структури міськради спільно з податковою інспекцією провели інвентаризацію земельних ділянок, зайнятих під нежитловими приміщеннями. Результат? Чимало суб’єктів підприємницької діяльності уже платять або земельний податок, або орендну плату. Та щорічно збільшувати надходження від плати за землю вельми проблематично. Обсяг пільг при сплаті податку за землю в місті, наданих українським законодавством, перевищує 10 млн. гривень. І надходження від плати за землю в міському бюджеті-04 передбачено навіть дещо нижчі, ніж торік, — 6 млн. 705 тис. грн.

Міська рада стала гарячково вишукувати інші можливості покриття втрат від недонадходження податку на доходи фізосіб. Наприкінці грудня минулого року було збільшено фіксований податок для торгівлі на ринках — із 70 до максимальних 100 гривень. Підвищена ставка має додати до бюджету 410 тис. гривень. Передбачено, що на таку ж суму зростуть надходження від ринкового збору. Але цей невеликий плюс доходів легко нівелюється втратами від держмита — недонадходження в основному через завершення видачі паспортів громадянина України (623 тисячі грн.) і готельного збору, який скасовано з 1 січня цього року (226 тисяч грн.).

Сподіватися на істотні надходження від підвищення вартості торговельних патентів на послуги грального бізнесу та торгівлю готівковою валютою теж особливо не варто. Бо коли, наприклад, від юридичних та фізичних осіб, які надають першу послугу, в торік до міського бюджету надійшло 765 тис. гривень, то в 2004-му прогнозується кволе зростання — до 806 тис. Тернопіль, звісно ж, — не Одеса, а набережна тернопільського ставу з одним-двома казино — не Дерибасівська. Ця істина зрозуміла навіть школяреві. А закладені надходження від продажу патентів на торгівлю готівковою валютою взагалі символічні — на рівні ста тисяч гривень. Податкова інспекція міста вже зараз сигналізує: комерційні банки будуть змушені закрити певну частину своїх обмінних пунктів, адже купувати для кожного з них патент вартістю 960 гривень у місяць — просто збитково.

Ще одне джерело доходів — податок на прибуток підприємств комунальної власності — міліє на очах, вмирає. Торік від цього податку надійшло лише 260,6 тис. гривень. Діючий рівень тарифів для населення і підвищення собівартості послуг не дає можливості таким великим комунальним підприємствам, як водоканал, міськтеплокомуненерго працювати прибутково. Деякі уже працюють за спрощеною системою оподаткування і сплачують єдиний податок. Промовистий факт — торік отримувало прибуток і сплачувало з нього податок лише кожне п’яте комунальне підприємство міста. І ті ж платники нагромадили недоїмку більшу, ніж сплатили живих коштів, — понад 400 тис. гривень. Ця сума, хоч як смішно, фігурує у цьогорічному міському бюджеті. Та очікуваних мільйонів немає знову.

Нарешті, міськвиконком та його економічні служби вирішили підтягнути неподаткові надходження, а саме — плату за оренду цілісних майнових комплексів та іншого комунального майна. Чиновники запропонували орендарям не підвищення базової ставки (4 гривні за 1 кв.м), а систему коефіцієнтів залежно від прибутковості підприємництва — від 1,2 до 4. Але ця орендна плата залишиться, зрозуміло, обов’язком для тих підприємців і підприємств, яким у цьому році буде що орендувати. Бо міська рада затвердила перелік з 102 об’єктів комунальної власності, які можуть бути приватизовані в основному через оренду з викупом. Виходить ефект двох автомобілів, що, розминувшись, рухаються в різні сторони.

«Орендні» доходи цьогорічного міського бюджету затверджені на рівні 2 млн. 750 тис. гривень, що майже на півмільйона менше ніж торік. Приватизаційна стаття обіцяє бути не бідною — понад 3 млн., але все одно худне порівняно з 2003 роком (6,1млн. грн.). Отож, обидві статті доходів помалу йдуть на спад. Форсована приватизація зменшує і щорічні надходження від неї, і вбиває курку, яка постійно несе золоті яйця, — плату за оренду «комуналки».

Перспективною і тривалою компенсацією втрачених доходів міг би стати продаж чи передача в оренду вільних від забудови земельних ділянок несільськогосподарського призначення на конкурсних засадах. Та тернополяни земельного аукціону ще не бачили. Керівники міської ради пояснюють це просто: його оголошували кілька років тому, але підприємців, охочих взяти участь, не знайшлося.

Дуже сумнівно, що запланований продаж кількох земельних ділянок відбудеться і в цьому році. І тому важливому джерелу доходів міської скарбниці (нехай це прогнозовані в перший рік 300—500 тис. гривень) знову загрожує фальстарт…

Проста логіка підказує: хоч як мілів би бюджет, його видатки потрібно узгоджувати з доходами. А коли дохідна частина втрачає декілька мільйонів гривень, то втримати видатки хоча б на попередньому рівні — це щось зі сфери фантастики. Начальник фінансового управління міської ради Зиновій Новосельський уже сьогодні бачить, що у 2004-му нормативи коштів на придбання медикаментів та продуктів харчування в міських лікувальних закладах будуть забезпечені лише на 30 відсотків від потреби. А це, не забуваймо, захищені статті витрат. Доведеться відмовитися від придбання деякої комп’ютерної техніки для загальноосвітніх шкіл та діагностичного обладнання для лікарень міста; бюджетні установи забудуть про поточний та капітальний ремонти.

Знижуючи податкове навантаження на доходи громадян, законодавці, як на мене, мали б чітко визначити інші, компенсаційні, джерела поповнення місцевих бюджетів. Бо невеликим містам таки важко за рік-два знайти для своїх скарбниць мільйонні суми, яких гостро бракує. Однак бюджетний процес в Україні демонструє таку особливість: спочатку повинен вдарити грім, а колись, через кілька років, дивись, і громовідвід облаштують...