Чисте повітря ЦГЗк.Як свідчить приклад центрального гірничо-збагачувального комбінату, приватизація «Укррудпрому» призвела не до скорочення, а до відродження екологічних програм

Перше, що дивує гостя, котрий уперше прибув на Центральний гірничо-збагачувальний комбінат, — це акуратні галявини з яскраво-зеленою травою, доглянуті клумби з різними квітами і так звані цегезеківські пальми — кілька десятків звичайних для широт Кривбасу дерев, підстрижених за спеціальною технологією так, що вони й справді нагадують вічнозелену рослину півдня... Ще більш яскраве враження залишає лимонарій ЦГЗК. Субтропічні дерева з яскраво-жовтими плодами, і на гірничо-збагачувальному комбінаті — це, мабуть, найекзотичніше місце всього Кривбасу.

Пізніше, після знайомства з комбінатом, у відвідувача виникає відчуття, що, на відміну від багатьох тисяч промислових підприємств України, нинішній Центральний ГЗК, повністю приватизований цього року, якось примудряється жити в злагоді з природою...

Кривбас — історія хвороби

Криворізький залізорудний басейн має багату історію. Видобувати руду тут почали з 1881 року, причому розробки вели переважно відкритим способом. У результаті екології краю було завдано величезної шкоди. Викиди гігантів важкої промисловості, техногенна, насичена важкими металами пилюка, що долітала з кар’єрних відвалів і висохлих хвостосховищ, засолення річок — це далеко не повний перелік чинників, які погіршують якість життя криворіжців.

У Кривбасі, на який припадало близько 50% загальносоюзного видобутку товарної руди, щороку переміщали у відвали 62 млн. куб. м розкриву і 48 млн. куб. м відходів збагачувального виробництва. Причому площі відвалів у багато разів перевищують площі самих кар’єрів: висота гребенів відвалів технологічно обмежена, тому величезні площі навколо експлуатованих залізорудних кар’єрів поступово перетворюються на непрохідні кам’яні розсипи. Пейзаж криворізького степу «прикрашають» діючі й «погашені» (списані з балансу гірничорудних підприємств) кар’єри, занедбані й формовані відвали зони завалення та шламовідстійники. За період експлуатації родовищ під об’єкти гірничих підприємств у сільськогосподарських організацій басейну відчужено більш як 23 тис. га земель, із яких 21 тис. га порушено.

За радянських часів у регіоні діяли природоохоронні програми. Кожне підприємство було зобов’язане рекультивувати порушені землі. Однак у зв’язку з промисловою кризою початку 90-х років минулого століття більшість підприємств регіону скоротили рекультивацію, а деякі й зовсім призупинили її.

З початком «великої приватизації» про екологію регіону знову згадали. До рук недержавного власника переходили основні, містоутворюючі підприємства Кривого Рогу. «Посагом» до приватизованих об’єктів стала не лише необхідність вирішувати накопичувані роками економічні та фінансові проблеми підприємств, питання соціального захисту робітників, а й відповідальність за стан довкілля. У Кривому Розі занепокоїлися: а що коли нові власники підприємств по-споживацьки поставляться до багатств надр Кривбасу і, як наслідок, занедбають природоохоронні заходи? Адже програми з екологічної реабілітації регіону не лише дуже витратні, а й не приносять видимих доходів... Дійсність спростувала ці побоювання.

Торік власником майже 45% акцій Центрального гірничо-збагачувального комбінату стала донецька компанія «Систем кепітал менеджмент» (президент Рінат Ахметов). Нинішнього року, після приватизації «Укррудпрому», ЗАТ «СКМ» стало власником більш як 90% ЦГЗК.

З приходом ефективного власника на комбінаті відбулися разючі зміни. Прийнято широкомасштабну інвестиційну програму; загальна сума коштів, спрямованих на модернізацію виробництва, упровадження нових технологій, відновлення виробничих потужностей лише нинішнього року складе більш як 150 млн. грн. Цього року стала до ладу закрита кілька років тому шахта ім. Орджонікідзе.

Вперше з радянських часів на ЦГЗК закуповують нове обладнання, машини і механізми; проводять ремонт і модернізацію наявних потужностей, зокрема відновлено кілька секцій збагачувальної фабрики. Є й перші результати — підвищено якість вироблюваної продукції, зокрема вміст заліза в концентраті становить більш як 67%.

Комбінат першим у галузі одержав сертифікат управління якістю ISO 9001:2001, виробництво концентрату за 9 місяців 2004 року збільшено на 14,8%, до 3,06 млн. тонн, а котунів — на 4,6%, до 1,55 млн. тонн, розкривні роботи вперше з радянських часів виконують у повному обсязі.

Однак якщо увагу власника до розвитку виробничих потужностей комбінату, покликаного стабільно забезпечувати металургійні підприємства якісною сировиною, можна було передбачити заздалегідь, то вирішення екологічних проблем регіону від донецької компанії, прямо скажімо, не чекали.

Не секрет, що часто-густо природоохоронні заходи стають небажаним «навантаженням», яке приватний інвестор нізащо не хоче брати на себе. Проте, усупереч усім побоюванням, СКМ, прийшовши на комбінат, не лише не урізала екологічні програми, а й віднесла їх до числа пріоритетних для керівництва ЦГЗК. Завдяки направленню коштів на природоохоронні заходи підприємство змогло здійснити справжній прорив в екологічних програмах. Центральному ГЗК не тільки вдалося продовжити розпочаті ще за радянських часів природоохоронні проекти, а й приступити до впровадження нових.

«Після приватизації нам удалося значно активізувати наші природоохоронні програми. Раніше підприємству бракувало коштів на екологію. Зараз ми активно надолужуємо згаяне за багато років, — зазначає генеральний директор комбінату Олександр Вилкул. — Що ж стосується витрат на екологічні програми, то ми вважаємо ці вкладення інвестиціями не лише в майбутнє ЦГЗК, але й у майбутнє Кривбасу. Адже гірнича справа привчає мислити не лише сьогоднішнім, не лише завтрашнім днем, але і заглядати на десятиліття вперед».

Традиції, підкріплені фінансами

Центральний гірничо-збагачувальний комбінат було побудовано 1961 року як виробничо-експериментальний комплекс. За радянських часів тут «без відриву від виробництва» обкатували чимало нововведень, пізніше впроваджених на інших ГЗК. Однак поряд із лаврами першовідкривача, Центральний ГЗК також зажив сумнівної слави одного із найбрудніших підприємств регіону.

Застосовувана тут за часів Радянського Союзу технологія перепалювання окисленої залізної руди виявилася страшенно брудною й енерговитратною. Хмари їдкого диму постійно накривали місто, навіть попри те, що комбінат від міських районів відокремлює 10-кілометрова «буферна зона». Екологічні збитки для регіону стали настільки суттєвими, що обжигову фабрику зі збагачення окислених руд довелося закрити — рідкісний випадок для радянської промисловості.

Але не тільки дим ЦГЗК турбував криворіжців, не даючи їм вдихнути на повні груди. Бич відкритих розробок — запиленість. У деяких районах Кривого Рогу наприкінці літа — початку осені автомобілісти навіть удень змушені вмикати фари — висяча в повітрі пилюка закриває сонячне світло... Разом із криворізьким Ботанічним садом Центральний ГЗК знайшов унікальний засіб боротьби з цим явищем. Було запропоновано технологію біологічної рекультивації так званих хвостосховищ.

Місця зберігання шламів почали засаджувати особливими рослинами — кримським колосником і очеретом. У результаті поверхня хвостосховища зміцнюється кореневою системою рослин, а стебла і листя перешкоджають підніманню й поширенню пилюки. У результаті вжитих заходів обсяг викидів пилюки вдалося знизити на 160—200 тонн на рік. «Перенесення пилюки, як відомо, викликає професійні захворювання. Використовуваний метод біологічної рекультивації суттєво знижує запиленість і дає позитивний ефект», — пояснює Микола Сметана, доктор біологічних наук, завідувач кафедри прикладної екології Криворізького технічного університету.

Попри, скажімо так, виробничу спрямованість інвестиційної програми на 2004 рік, її реалізація, передусім — встановлення нового обладнання, позитивно позначається і на вирішенні екологічних проблем. «Сучасне устаткування, котре має принципово інші, потужніші характеристики, має також значно кращі екологічні показники, — зазначає Микола Сметана. — Зокрема, при його впровадженні зменшуються шкідливі викиди в атмосферу».

Відновленню кисневого балансу в районі ЦГЗК сприяє і програма озеленення території комбінату «Оазис». 2004 року на ЦГЗК висаджено майже 500 дерев, більш як 150 чагарників, розбито два десятки клумб. Територія комбінату зараз нагадує не промзону, а лісопарк для відпочинку трудящих — дерева, підстрижені під пальми, квіти, зелені газони... Закономірно, що в екологічному обласному огляді-конкурсі «Зелена хвиля» ЦГЗК присудили перше місце.

«Програма «Оазис» відома в усьому регіоні, — каже завкафедрою прикладної екології КТУ. — Зелені насадження на ЦГЗК всюди — на проммайданчиках, прямо, можна сказати, на робочих місцях... Це теж значно зменшує кількість шкідливих викидів і в результаті призводить до зниження професійних захворювань».

Ще один необхідний для життя людини елемент — вода, і ще одна давня проблема промислових регіонів — забруднення водойм. Видобуток і переробка руди супроводжується появою великої кількості високомінералізованої (т.зв. засоленої) води. У Кривому Розі підтоплення «солоними» грунтовими водами викликає серйозні екологічні проблеми. Центральний ГЗК вирішив проблему перехоплення фільтраційних вод будівництвом горизонтальної дрени. Тим самим комбінат запобігає потраплянню високомінералізованих вод у Карачунівське водоймище, із якого подають питну воду для жителів м.Кривий Ріг. Нинішнього року на будівництво дрени комбінат виділив більш як 300 тис. гривень. Роботи вже виконано на 100%.

Неминучий супутник видобутку будь-яких природних копалин — руйнація природного ландшафту, вилучення земель із сільськогосподарського обороту. Проблеми з відвалами та виробленими кар’єрами у всіх гірничо-збагачувальних комбінатів спільні, проте на ЦГЗК це питання вирішили досить оригінально.

На комбінаті засипають старий, вироблений кар’єр №2 розкривними породами кар’єру №1, котрий має назву Глеєватського кар’єру. Тим самим вдається не створювати кам’янистих пагорбів, котрі нависають над містом, не розширювати площі безплідних пустель й одночасно вирішувати проблему ліквідації «страшенно великої безглуздої ями в землі» (саме так із боку виглядає відпрацьований кар’єр).

За перше півріччя поточного року в кар’єр №2 засипано більш як 260 тис. куб. м пустих порід, і буде засипано ще більш як 60 млн. кубометрів. Варто підрахувати, скільки гектарів орної землі збережено для використання в сільському господарстві.

2004 року, після кількох років перерви, відновилося виконання програми відновлення земель. Цього року ЦГЗК уже рекультивував 12 га. Десять гектарів землі передано під посадку лісових культур Петровському лісництву і Долинському держлісгоспу «Кіровоградліс» у Кіровоградській області.

Як повідомив гендиректор Центрального ГЗК О.Вилкул, «до кінця року буде рекультивовано мінімум ще 3 га землі. Після чого п’ять гектарів готової до посадки сільгоспкультур землі будуть передані Дніпропетровській області».

Є й «менші» проекти, котрі, проте, характеризують масштаби екологічних програм ЦГЗК. Так, приміром, у всіх цехах комбінату налагоджено систему здавання на утилізацію не лише власне відходів виробництва — відпрацьованих ртутьовмісних ламп, акумуляторних батарей, чорного і кольорового брухту, шин, а й макулатури, склотари...

«Свого часу противники приватизації «Укррудпрому» одним із найсильніших своїх аргументів вважали тезу про те, що перехід підприємств у приватні руки спричинить припинення екологічних програм і навіть пророкували екологічну кризу в рудних регіонах. Як бачимо на прикладі Центрального ГЗК, побоювання виявилися безпідставними, — підкреслив заступник голови правління асоціації «Укррудпром» Олександр Дейкун. — Екологічні, рекультиваційні програми не закриті. Більше того, екологічний напрям визнано одним із пріоритетних, під нього реально виділяють фінансування, і вже зараз ми бачимо перші результати».

«Натомість асоціація «Укррудпром» сприятиме організації взаємодії з зацікавленими сторонами в розробці та виконанні програм і заходів, спрямованих на ліквідацію негативних наслідків, зумовлених впливом виробничої діяльності підприємств», — наголосив О.Дейкун.

Залізо з відходів

Наймасштабніша екологічна програма комбінату — активне впровадження проектів із вторинної переробки сировини.

Центральний гірничо-збагачувальний комбінат став одним із перших підприємств, які впровадили технологію сухої магнітної сепарації з використанням відходів збагачення, що дозволило переробляти так звані бідні магнетитові кварцити із вмістом заліза 12—13%.

За вісім місяців 2004 року порівняно з тим же періодом 2003-го видобуток руди з кар’єрів зменшився на 234,7 тис. тонн. Тим часом обсяг випущеної продукції збільшився. З січня по серпень нинішнього року було випущено 3 млн. 85 тис. тонн концентрату (приріст до цього ж періоду минулого року — більш як 14%) і 1 млн. 424 млн. тонн котунів (приріст 4,5%).

Зниження навантаження на сировинну базу кар’єрів пояснюється збільшенням видобутку і переробки сировини, раніше визнаної «відходами виробництва» — лежаних пісків хвостосховища. За вісім місяців збагачувальна фабрика переробила 2 650,6 тис. тонн лежаних пісків, що дозволило одержати 535,1 тис. тонн якісного залізорудного концентрату.

У вересні нинішнього року стала до ладу четверта нитка пульпопроводу на збагачувальну фабрику і другий земснаряд потужністю 240 тис. тонн лежаних пісків на місяць. Це дозволить суттєво збільшити обсяг продукції із сировини, «видобутої» на шламосховищі.

Як повідомив заступник начальника гірничого управління Міністерства промислової політики Ігор Кириченко, «враховуючи досвід комбінату з переробки лежаних пісків хвостосховища колегія Міністерства промислової політики України 14—15 жовтня 2004 р. на базі Центрального гірничо-збагачувального комбінату проводить семінар-нараду, участь у якому візьмуть представники промислових підприємств, проектних і науково-дослідних інститутів галузі». «Ми упевнені, що інші гірничо-збагачувальні комбінати України мають найуважнішим чином вивчити досвід ЦГЗК з переробки шламу. Широке розповсюдження методу, упровадженого на комбінаті, дозволить дбайливіше використовувати багатства Кривбасу», — зазначив він.

«Упевнений, — каже І.Кириченко, — що той рівень соціальної відповідальності, котрий продемонстрував власник ЦГЗК, зробивши своїм пріоритетом екологічні програми та проекти, спрямовані на збереження природного багатства регіону, стане орієнтиром і решти підприємств галузі».