Алчевськ: від зими до зими

На звичного до архітектурних красот жителя столиці індустріальний Алчевськ справляє враження чогось грубуватого й приземленого: «совкові» квадратні коробки адміністративних будівель, кубики панельних типових багатоповерхівок і переважання сірого кольору можуть викликати естетичне задоволення лише у тонких поціновувачів урбаністичного пейзажу. У цей пейзаж органічно вписуються терикони, які маячать на обрії, і труби металургійного комбінату. А церква, котра виблискує білими стінами і позолотою хрестів, виглядає обурливо розкішною на тлі похмурого бетону...

Слово «Алчевськ» із назви 120-тисячного міста в Луганській області давно перетворилося на загальну назву. «Вся країна перетвориться на Алчевськ», — лякав народних депутатів віце-прем’єр Володимир Рибак, вимагаючи від парламенту скасувати мораторій на підвищення комунальних тарифів. «Перезимувати без Алчевська!» — солідно стукає кулаком по столу прем’єр Віктор Янукович, визначаючи першочергове завдання вітчизняному теплокомуненерго. У сучасній системі соціальної міфології для жителів України Алчевськ може стати тим же, чим був для давних германців Ніфльхейм — світ вічної криги та темряви, котрий існував ще до початку створення світу. Або для наших предків-слов’ян Нав — країна вічної криги, де панували Чорнобог і Мара, богиня смерті. Не виключено, що через кілька років якийсь режисер надихнеться ідеєю зняти чергову антиутопію за мотивами подій, які відбулися в цьому місті (і не в ньому одному) минулої зими.

Самі жителі міста всіма силами намагаються забути кошмар, який їм довелося пережити, і щиро дивуються, спостерігаючи безперервний ажіотаж навколо своєї малої батьківщини. Місцева влада, за словами міського голови Алчевська Володимира Чуба, зробила все, щоб наступний опалювальний сезон пройшов без збоїв. Зараз місцевий градоначальник досить впевнено прогнозує: узимку жителі не замерзнуть, система теплопостачання працюватиме стабільно. Хоча й визнає, що «ситуація залишається складною».

Причому роль центральної влади у вирішенні проблем життєзабезпечення міста В.Чуб оцінює скептично. Після аварії експертна група, вивчивши ситуацію, винесла своє рішення — на повну ліквідацію необхідно 33,5 млн. грн. Тодішній міністр МНС Віктор Балога пообіцяв, що «Алчевську буде виділено стільки коштів, скільки необхідно». Недавно обласна влада озвучила суму виділених державою коштів — 22,5 млн. грн.

Мер, зі свого боку, стверджує, що картина дещо інша. На сьогодні виділено й освоєно 12,5 млн. грн. Десь по дорозі з Києва «застрягли» ще 3,5 млн. грн. із Резервного фонду. Попередній склад Кабміну так і не прийняв уже підготовленої урядовою комісією постанови про виділення цих грошей, а у нової влади до неї ще руки не дійшли.

Крім того, допомога підрозділів «Укрзалізниці» у ліквідації аварій, а також в організації перевезення дітей із замерзлого міста до теплого Криму оцінюється ще в 9,7 млн. грн. Однак після того, як галас вщух і наслідки аварії було усунуто, залізничне відомство зажадало від місцевої влади грошей за свої послуги. «Треба розуміти, в якій ситуації це все відбувалося, яке було психологічне навантаження. Рішення приймалося по ситуації. У міському бюджеті ці гроші не були заплановані, їх нізвідки було брати. Коли чиновники потім почали підбивати підсумки, то сказали, що це було зроблено неправильно», — зазначив алчевський мер.

Як пояснили представники «Укрзалізниці», залізничне відомство брало участь у ліквідації наслідків аварії на підставі розпорядження Кабміну від 9 лютого. Другий і третій пункти цього розпорядження наказували «Укрзалізниці» забезпечити виконання аварійно-відбудовних робіт і перевезення дітей в оздоровчі табори. Останній, дев’ятий, пункт наказував Луганській ОДА, Мінфіну, Мінекономіки і МНС забезпечити фінансування робіт у повному обсязі. Договори на виконання робіт було укладено з відділом капітального будівництва Алчевської міськради. З неї потім і вимагали. Питання, чому відповідні державні структури не переказали на рахунки міськради необхідні суми, «Укрзалізницю», чесно кажучи, не цікавило.

Виконати ремонт власним коштом залізнична компанія також не могла, тому що відразу потрапляла під статтю про нецільове витрачання коштів. У річному фінансовому плані підприємства рядка про виділення якихось сум на ліквідацію аварії в Алчевську не було і бути не могло.

До речі, Луганська ОДА за перевезення дітей акуратно розрахувалася. На Алчевській міськраді досі «висить» заборгованість за цими договорами, котру зараз, за словами місцевої влади, уже стягують за рішенням судів.

Також мер Алчевська відкидає висунуті раніше обвинувачення в нецільовому використанні коштів. «Керівництво КРУ інформувало, схоже, не зовсім точно. Перевірили діяльність міськвиконкому за 2003—2005 роки, а знайшли кілька неправильних бухгалтерських проводок. Але до грошей, виділених на ліквідацію аварії, це не має жодного стосунку», — вважає Володимир Чуб.

В Україні «геніальності» чиновницького апарата вже втомилися дивуватися, але під час катастрофи в Алчевську бюрократи, які відають розподілом фінансів, знову дали поживу для жартів і анекдотів про себе. 3,5 млн. грн. із Резервного фонду, котрі не дійшли до міста, виділялися... на ремонт об’єктів і ділянок теплотрас, на яких сталася аварія!

Відразу ж після виборів у березні ц.р. команда нового мера, оглянувши міське господарство, яке дісталося в спадщину, зрозуміла, що бюджет міста оновлення пошарпаної екстремальною зимівлею комунальної інфраструктури не потягне. На державу надії також було мало, тому В.Чуб пішов із чолобитною до керівництва містоутворюючих підприємств — металургійного комбінату і коксохімзаводу. Промисловці виявилися більш згідливими і взяли на себе частину витрат із підготовки Алчевська до наступної зими.

Адміністрація коксохімічного заводу виділила двадцять укомплектованих обладнанням і необхідними матеріалами бригад для ремонту житлових будинків. Приблизно стільки ж своїх бригад відрядили для впорядкування житлового фонду комунальні підприємства міста. Корпорація ІСД, власник Алчевського меткомбінату, також виділила місту трохи грошей на ремонт покрівель. Готовність житлових будинків до зимового сезону місцева влада оцінює як високу.

Від запропонованої президентом повної децентралізації системи теплопостачання міста керівництво «Алчевськтеплокомуненерго» (АТКЕ), подумавши, вирішило відмовитися. «Ми не відмовляємося від ідеї централізованого теплопостачання. На наш погляд, це найефективніша система», — вважає головний інженер АТКЕ Євген Коваленко. Усього в місті 26 котелень, але більша частина будинків — 667 із 856 — опалюється двома найбільшими, сумно відомими на всю країну «Східною» і «Заводською». Решта гріють або один об’єкт соціальної сфери (школу, дитсадок або лікарню), або невеличкий квартал.

Проблеми з котельнями загострилися ще 1995 року, у момент фінансової кризи містоутворюючих підприємств. Тоді на «Заводській» довелося зупинити бойлерну. Причина зупинки для нашого теплової енергетики банальна — повний фізичний знос. На цій котельні залишився в роботі усього один котел, тому подавати тепло в колишніх обсягах «Заводська» вже не могла. Довелося збільшити навантаження на «Східну». Щоб доставити тепло до дальніх точок й упоратися з додатковим навантаженням, спеціалістам місцевого теплокомуненерго довелося підняти тиск у системі на 3—4 атмосфери вище від норми й у такому режимі ці дві котельні працювали всі ці роки, доки не прийшла біда.

Запірна арматура трималася довго, але все ж таки не витримала, і 22 січня магістральна теплотраса, по якій теплоносій доходив до осель жителів Алчевська з-за меж міста, лопнула. Як на зло, слідом за мережами відмовили також зношені до краю лінії електропостачання другої котельні, на якій чомусь не виявилося резервного вводу. Місто залишилося без тепла саме в той момент, коли термометр за вікном показував більш як 30 градусів морозу. Банальна, здавалося б, аварія перетворилася на національну катастрофу.

Нагадаємо, 29 вересня прокуратура Луганської області передала до суду кримінальну справу на керівництво «Алчевськтеплокомуненерго». Слідчі вважали: в тому, що сталося, винний Євген Коваленко, котрий тоді виконував обов’язки директора теплопостачального підприємства міста. Поки що Є.Коваленко продовжує працювати на своєму місці, і його подальшу долю визначить суд.

Сьогодні місцеві комунальники змушені розгорнути програму масштабної реконструкції теплового господарства міста. З держбюджету на 2007 рік місто попросило субвенцію в 20 млн. грн. на будівництво трьох невеличких котелень, які мають розвантажити «Східну» і нормалізувати гідравлічний режим міських теплових мереж. Але не більше того, загалом система теплопостачання Алчевська залишиться централізованою.

Попри те, що державні гроші до міста так і не дійшли, за рахунок міського бюджету замінили 40 метрів постраждалої минулої зими магістральної теплотраси (за рахунок Резервного фонду планувалося замінити 250 метрів) і підлатали інші аварійно небезпечні ділянки. Самі котельні серйозно модернізували. Причому з бюджету міста було профінансовано роботи на котельні «Східна», а меткомбінат повністю взяв на себе фінансування ремонту «Заводської».

На «Заводській», оглянувши добряче поіржавіле устаткування, вирішили міняти все повністю. Зараз там закінчується монтаж нового котла ПТВМ-100 вагою 92 тонни. Таке устаткування не належить до новітніх розробок, але працює досить ефективно, із ККД близько 90%. На цій котельні нарешті з’явиться горезвісний АВР — резервний ввід електроживлення. До того ж котельня зможе споживати як паливо і природний газ, і коксовий. Фахівці стверджують, що ціна коксового газу зараз у чотири—п’ять разів менша й коливається в межах 90—120 грн. за тисячу кубометрів. Крім того, є надія, що з появою в місті нового споживача коксовий газ ще й подешевшає. «А ще цей газ належить до відходів виробництва, і меткомбінат не дуже засмутиться, якщо ми за нього не заплатимо», — описав додаткові переваги альтернативного палива Є.Коваленко.

На другій котельні — «Східній» — один котел також потребує ремонту, але, за оцінкою фахівців, «має працювати». Другий котел уже відремонтовано.

У місцевого теплокомуненерго ті ж проблеми, що і в інших підприємств галузі. У комунальних службах серйозний кадровий голод, адже заробітна плата тут на третину нижча за середню по місту, та ще й виплачують невчасно: наприкінці вересня окремі працівники ще чекають зарплати за серпень. АТКЕ ніяк не може розплатитися за енергоносії, заборгувавши 3 млн. грн. компанії «Газ-Тепло» і 1,8 млн. грн. — ДК «Газ України». Зі свого боку, жителі Алчевська заборгували за комунальні послуги понад 22 млн. грн. У місті заплановано підвищення тарифу. Не виключено, що в новому опалювальному сезоні обігрів помешкання коштуватиме 4,7 грн. за квадратний метр, але плату стягуватимуть лише в сезон.

Перебої з теплом цілком закономірно спровокували зростання кількості бажаючих розжитися системами індивідуального опалення. Як пояснив заступник мера з комунального господарства Володимир Тихонов, раніше місцева влада цю тенденцію частково обмежувала. Це спостерігається в багатьох регіонах, у тому числі через лобіювання заборони на індивідуальне опалення підприємствами теплокомуненерго, котрі починають масово втрачати споживачів. В Алчевську міський виконком дозволяв установлювати газові котли тільки в старій частині міста, побудованій в основному на початку 50-х минулого століття. «Сталінки» із самісінького початку були обладнані грубним опаленням, але пізніше їх підключили до котельні «Заводська». Однак там залишилися димоходи, в які можна виводити продукти згоряння газу в системах індивідуального опалення. У новіших панельних будинках відводити продукти згоряння (в основному, оксиди азоту) можна лише на зовнішню стіну будинку, під вікна сусідам. Але після аварії міська влада змушена була дати «зелене світло» усім бажаючим, чим не забарилися скористатися замерзаючі жителі та компанія «Газ-Тепло».

За даними міської влади, компанія встановила в алчевських квартирах більш як 1900 систем індивідуального опалення. Представники ДП «Газ-Тепло» наполягають на цифрі 1733, і ще дві системи перебувають у процесі монтажу. Усього в місті встановлено 3674 індивідуальні газові котли.

До алчевських подій задоволення у вигляді «кишенькової тепломережі» обходилося майже в 6,7 тис. грн. для двокімнатної квартири і близько 8,7 тис. грн. — для трикімнатної. Після аварії ціни різко підскочили, і підприємство «Газ-Тепло» встановлювало котли в трикімнатну квартиру за 10,5 тис. грн. із розстрочкою платежу на п’ять років. Фахівці вважають, що приватна компанія зробила б те ж саме гривень на 500—700 дешевше. У самій компанії повідомили, що нових котлів в Алчевську більше не ставитимуть. Більше того, нове керівництво почало масштабну ревізію діяльності підприємства під час алчевських подій, оскільки підозрює, що частина закидів і обвинувачень у не зовсім прозорій ціновій політиці були обгрунтованими. Та що там казати — місцеві жителі поскаржилися кореспонденту «ДТ», що навіть заповзятливі слюсарі з жеку намагалися здерти гроші з мешканців квартир, куди приходили «безплатно» міняти батареї, які лопнули минулої зими.

Перші наслідки плідної діяльності компанії «Газ-Тепло» уже видно. У комунальний відділ місцевого виконкому стали надходити заяви від пенсіонерів і астматиків, які скаржаться, що їм «важко дихається» по сусідству з квартирами, обладнаними системами індивідуального опалення. Фахівці похмуро пророкують, що надалі таких скарг буде ще більше, бо у міру зносу котлів кількість викинутих в кватирки сусідам шкідливих продуктів згоряння зростатиме. Виною тому, на думку Володимира Тихонова, не зовсім якісне і не призначене для встановлення в стандартних панельних багатоповерхівках обладнання.

Жителі міста парадно-вихідним звітам влади, певне, повною мірою не довіряють: про всяк випадок дістають із прикомірків теплі шуби й пальта (в яких, за їхніми словами, минулої зими доводилося навіть спати) і активно майструють саморобні електронагрівачі. Найпростіша конструкція — шматок бетонної труби з намотаною поверх пружиною.

Але Алчевськ може повторитися де завгодно, оскільки в інших містах комунальне господарство також ледь животіє і латає діри, навіть не мріючи про масштабну заміну труб і насосів, які пам’ятають ще товариша Сталіна. Торік у Донецьку відвезли в музей кришку каналізаційного люка з клеймом «Сталіноводоканал.1932». А труби — ровесники люка — так і залишилися під землею...