ТАК ГАРТУЄТЬСЯ СТАЛЬ?

«31 травня приблизно о 14.00 сталося силове захоплення ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». Люди в цивільному, приблизно 19 чоловік, ігноруючи вимоги охорони заводу та адміністрації, із застосуванням фізичної сили та ненормативної лексики, увірвалися на підприємство й пред’явили ультиматум керівництву й технічному персоналу: або їм передається вся документація і ключі від кабінетів і сейфів, або ніхто не покине свого робочого місця. Після відмови адміністрації виконати зазначені вимоги в хід пішли погрози, та сама ненормативна лексика, а де-не-де і застосування фізичної сили. У секретаря відібрали печатку заводу, заволоділи частиною ключів від кабінетів і сейфів. Все це виглядало як розбійний напад...»

Ці рядки — не з детективного роману. Це витяг з офіційної заяви, яка поступила в усі правоохоронні інстанції міста Кременчука й Полтавської області, а також до Генеральної прокуратури України. Що ж відбувається з одним із найважливіших металургійних підприємств країни?

Кременчуцький сталеливарний завод — підприємство дещо унікальне. Це єдиний завод в Україні, який виробляє крупне сталеве лиття для вагонобудування. Продукцією підприємства користуються не тільки українські, а й російські залізничники: технологічний рівень виробництва тут — кращий у СНД. Складно переоцінити й значення металургійного гіганта для невеличкого Кременчука: на заводі працюють три з половиною тисячі городян, а податки, які він платить, є однієї з головних дохідних статей місцевого бюджету.

Проте ще кілька років тому підприємство переживало важкий період: борги всіх видів перевищували 40 мільйонів гривень, робітники місяцями не одержували зарплату, а устаткування простоювало. Ситуація змінилася докорінно 1999 року, коли завод очолив новий керівник. Втім, назвати Євгена Дмитровича Гогунського новою для сталеливарного заводу людиною було б неправильно: професіональний металург, він віддав цьому підприємству 20 років життя, пройшовши шлях від майстра ділянки до обраного загальними зборами акціонерів голови правління ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». За два роки його керівництва завод розрахувався з усіма боргами, середня зарплата на підприємстві зросла до 600 гривень, а що таке затримки її виплати робітники встигли забути. «Завдяки злагодженій роботі колективу, підприємство піднялося, оснастилося новітніми технологічними лініями, стало одним із найстабільніших платників податків регіону», — розповідає Євген Гогунський. 2002 року завод планував виробити й реалізувати продукцію на 180 мільйонів гривень, було розроблено стратегію подальшого розвитку ВАТ, але... Події, що сталися 31 травня, поставили під усім цим великий знак запитання.

Із заяви Євгена Гогунського: «У ході «бойових дій» пропали документи, обсяг яких установлюється. Підприємству та його працівникам нанесли моральну та матеріальну шкоду, яку важко оцінити в певну суму в зв’язку з тим, що на даний момент ще невідомий обсяг викраденого й обсяг документального фальсифікату, який з’явився в результаті подальшої незаконної діяльності організаторів силового захоплення». А хто ж «організатори»? І тут варто звернутися до передісторії.

Кременчуцький сталеливарний завод — це відкрите акціонерне товариство, акціями якого володіють ряд комерційних структур і фізичних осіб. Та головних акціонерів два. Закрите акціонерне товариство «Трудовий колектив Кременчуцького сталеливарного заводу», яке об’єднує понад 2000 працівників і пенсіонерів підприємства (володіє 30% акцій і ще 10% управляє за дорученнями). І АТЗТ «Інтер-Контакт», який має пакет акцій у 18,9% , а в цілому (разом із дорученнями) управляє майже 55%. Почесним президентом АТЗТ є народний депутат Олександр Єдін.

Взаємовідносини заводу та київської фірми розпочалися не випадково: «Інтер-Контакт» — один із найбільших постачальників деталей для української залізниці, — природно, не міг не зацікавитися єдиним у країні виробником сталевого вагонного лиття. Поставляючи на підприємство електроенергію та матеріали, фірма забирала на реалізацію його продукцію. Попутно йшов процес скупки «Інтер-Контактом» акцій заводу. Проте стосунки двох найбільших акціонерів незабаром розладналися. Розповідає комерційний директор ВАТ, заступник голови правління Олександр Биков (стаж роботи на підприємстві 20 років): «На жаль, свої зобов’язання «Інтер-Контакт» виконував далеко не повністю. Була ситуація, коли наш партнер зірвав графік постачання електроенергії на підприємство, у результаті завод опинився на межі зупинки й виплатив півмільйона гривень штрафних санкцій. Зрив постачань електроенергії призвів до невиконання наших зобов’язань перед рядом комерційних фірм. Торік завод лихоманило через те, що «Інтер-Контакт» не виконав свої зобов’язання з постачання матеріалів. Ці інциденти, як і багато інших своїх дій, керівництво фірми жодним чином не пояснило. А потім стало ясно, що головна мета цих людей — отримати повний контроль над заводом».

Як уже сказано вище, в управлінні АТЗТ «Інтер-Контакт» перебуває майже 55% акцій. Для того, щоб скликати збори акціонерів, необхідно 60% плюс одна акція. «Відсутні 5% можна набрати за рахунок акцій фізичних осіб — керівників підприємства. І тоді на загальних зборах змінити нинішню команду, — вважає Олександр Биков. — А якщо до 60% додати 30% акцій ЗАТ «Трудовий колектив» — абсолютний контроль над підприємством забезпечений. Тому спочатку «Інтер-Контакт» спробував заволодіти заводом шляхом тиску на керівництво». Як розповідає Євген Гогунський, який очолює також ЗАТ «Трудовий колектив», йому було запропоновано продати свій пакет акцій ВАТ (2%) і добровільно піти з поста голови правлінь ВАТ і ЗАТ, попередньо передавши пакет акцій ЗАТ в управління фірмі «Інтер-Контакт». Євген Дмитрович категорично відмовився. І тоді події стали розгортатися за безпрецедентним сценарієм.

Надамо слово Євгену Гогунському: «На 31 травня були призначені річні звітні збори акціонерів, але, очікуючи провокацій із боку фірми «Інтер-Контакт», ми запропонували її керівництву перенести збори на пізніший час. Ми хотіли мати можливість провести консультації з фахівцями Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, щоб отримати правову оцінку діям акціонерів «Інтер-Контакта», які бажають внести такі зміни в статут товариства, які надалі дозволили б їм повністю контролювати завод». Та, за словами Євгена Гогунського й інших представників адміністрації заводу, фірма «Інтер-Контакт» пропозицію не підтримала і... «скоїла силове захоплення підприємства. Президент фірми А.Гончаров безпосередньо керував захопленням заводу, найнявши для цього київську охоронну фірму «Альфа Спорт» і позавідомчу охорону з Полтави. Нехтуючи правами інших акціонерів, ці люди провели збори, які не мають законної сили, — зареєструвалося лише 54,95% (замість необхідних 60%) привезених акціонерів (працівників «Інтер-Контакту»). На цих зборах був обраний новий склад правління і виконуючий обов’язки голови В.Кірєєв. Потім були опечатані кабінети керівників заводу. Цікаво, що викликані на підприємство працівники міліції відмовилися припинити незаконні дії та, склавши протокол, пішли, чим додали бадьорості й впевненості у своїй правоті «нападникам».

Коли наступного дня, 1 червня, Євген Гогунський приїхав на завод, йому пред’явили наказ нового в.о. голови правління про заборону його перебування на території підприємства. А через годину на завод не пропустили делегацію з депутатів міської та обласної ради на чолі з мером Кременчука Миколою Глуховим (як потім пояснили представники фірми «Інтер-Контакт», охорона просто не знала мера в обличчя, і в підсумку містоначальника на завод все-таки впустили).

Далі розповідає заступник голови правління ЗАТ «Трудовий колектив Кременчуцького сталеливарного заводу» Юрій Бистров: «Вночі 4 червня працівники «Інтер-Контакта» сокирами зламали двері двох кабінетів, де зберігалися цінні папери як ВАТ, так і ЗАТ — зовсім сторонньої для них юридичної особи. Наші документи були вилучені, і тепер, як нам відомо, їх вивчають фахівці цієї фірми. Цінні папери, доступ до яких раніше був відкритий тільки начальнику відповідного відділу, потрапили в сторонні руки».

5 червня Євген Гогунський подав позовні заяви до Крюковського районного суду Кременчука: про визнання рішень зборів недійсними, а також про відновлення його на роботі. Проте при з’ясовуванні позиції сторін представники АТЗТ «Інтер-Контакт» заявили, що збори не відбулися через відсутність кворуму, а директора звільнила спостережна рада (де три члени з п’яти є представниками цієї фірми). «Відповідно до статуту ВАТ рішення про звільнення керівника підприємства до компетенції спостережної ради не входить: він може бути звільнений з посади загальними зборами акціонерів у випадку систематичного невиконання службових обов’язків, — каже адвокат Євгена Гогунського Сергій Стороженко. — У наказі про звільнення є формулювання, що Євген Дмитрович звільнений у зв’язку з одноразовим грубим порушенням трудових зобов’язань. Проте жодних документів, які підтверджують факт порушення трудових зобов’язань, подано не було».

«До речі, кандидатура Валерія Кірєєва, якому «Інтер-Контакт» доручив виконувати обов’язки керівника найбільшого заводу, викликає чимало запитань. Колишній менеджер цієї фірми, який до своїх 30 років закінчив лише середню школу і не має ні спеціальної, ні тим паче вищої освіти. Про що думають ці люди?» — дивується Євген Гогунський.

За словами Сергія Стороженка, Євген Гогунський і ряд посадових осіб ЗАТ «Трудовий колектив» у перші ж дні подій направили ряд заяв до правоохоронних органів. Усі вони залишилися без відповіді. «Правоохоронні органи взагалі не відреагували на факт силового захоплення найбільшого підприємства. У будь-якому разі, нам про якусь реакцію на те, що сталося, невідомо», — каже адвокат.

Ми звернулися за коментарями до прокурора міста Кременчука Олександра Михайлика: «Я думаю, зміна керівництва не торкнулася інтересів трудящих, — сказав він. — Гогунський написав заяву, що ввірвалися якісь люди. Та розумієте, коли спостережна рада прийняла рішення директора звільнити, а він не звільняється, то яким чином це ще можна зробити?» Далі прокурор додав: «Питання — чи було там захоплення, законно чи незаконно прийшли люди —вирішуватиметься тільки судом, але не прокурором. Це внутрішні розбірки на цьому підприємстві. Ми не маємо права туди лізти й давати оцінки: законно чи ні».

Місцеві правоохоронці розгорнули активну діяльність в іншому напрямі: 7 червня Кременчуцьким відділом УБОЗ проти Євгена Гогунського була порушена кримінальна справа за статтею «Шахрайство з цінними паперами». Причиною порушення справи, за словами адвоката Сергія Стороженка, стала заява якогось громадянина Ковальова, який стверджував, що директор обманним шляхом заволодів його акціями, завдавши тим самим збиток на суму 875 гривень. У рамках цієї справи лише в період із 10 по 17 червня міліція провела три обшуки й три виїмки, вилучивши практично всю фінансово-господарську документацію ЗАТ «Трудовий колектив», починаючи з 1999 року. «У цій кримінальній справі багато дивного, — каже адвокат Сергій Стороженко. — Незрозуміло, навіщо для розслідування факту шахрайства вилучати всі документи ЗАТ із моменту його створення? Та головне полягає в іншому — реєстратор ВАТ дав офіційну довідку: акції громадянина Ковальова жодних рухів не зазнавали, тобто весь цей час залишалися в його власності. Отже, міліція порушила справу, навіть не перевіривши: чи позбавився заявник своїх акцій». «Чим пояснити такі дії правоохоронців, залишається лише здогадуватися. Може, причина в тому, що фірма « Інтер-Контакт» має високих покровителів у Києві?» — припускає Олександр Биков.

Ми звернулися і до протилежної сторони конфлікту. У розмові взяли участь знову призначений в.о. голови правління «Кременчуцький сталеливарний завод» Валерій Кірєєв і глава Кременчуцької філії АТЗТ «Інтер-Контакт», член правління ВАТ Анатолій Лук’янченко.

— Колишній директор був звільнений від посади, яку займав, за грубе порушення прав акціонерів, — заявив Анатолій Лук’янченко. — У статуті записано, що спостережна рада має право усунути директора і призначити виконуючого обов’язки. Отже, ми діяли в рамках закону.

У чому конкретно полягало «грубе порушення прав акціонерів», Анатолій Лук’янченко пояснювати не став. За його словами, зараз на заводі працює комісія, і тільки після її офіційних висновків цю інформацію оприлюднять. Свою точку зору на події 31 березня виклав також в.о. голови правління Валерій Кірєєв:

— З приводу так званого захоплення були заяви колишнього керівництва до органів внутрішніх справ і прокуратури. Вони проводили розслідування, і є офіційний висновок: усі дії були в рамках закону, — заявив він. — Жодних зламувань у будинку заводоуправління не було. Були деякі моменти, які вирішувалися на законних підставах, при понятих і зі складанням актів. А слово «зламування» — це з кримінальної практики.

По-іншому розцінюють представники АТЗТ «Інтер-Контакт» й історію своїх взаємовідносин із заводом.

— Ми прийшли на підприємство як інвестори. За час нашої роботи ми влили в завод близько 40 мільйонів гривень. Ці гроші йшли на погашення боргів, постачання енергоносіїв, матеріалів тощо. Завдяки нашим зусиллям завод був включений в експеримент з розвитку гірничо-металургійного комплексу й розпочав стійко працювати, — сказав Анатолій Лук’янченко.

Валерій Кірєєв погодився розповісти й про себе:

— Після школи я поступив до військового авіаційного училища, після цього працював у різних комерційних структурах, останні сім років — у фірмі «Інтер-Контакт». Два роки я займаюся питаннями Кременчуцького сталеливарного заводу. У даний момент навчаюся на факультеті менеджменту.

Що ж до нинішньої ситуації на підприємстві, Валерій Кірєєв зазначив, що «завод працює ритмічно, був виплачений аванс, заплановані обсяги виробництва виконуються». Щоправда, за останні три тижні на підприємстві сталися дві аварії — із ладу вийшли дві сталеплавильні печі ДСП —25 вартістю 3,2 мільйона доларів кожна. «Зараз працює комісія. Аварії незначні, це траплялося й раніше», — заявив Валерій Кірєєв.

А ось колишня дирекція заводу дотримується іншої точки зору. «Нинішнє керівництво підприємства поставило його в такі умови, що доводиться працювати «із коліс», запасів матеріалів немає. Спеціалісти-металурги з 20-річним стажем відсторонені від роботи, і як наслідок всього цього — масовий брак. А НП, які сталися, можна пояснити лише трьома причинами — некомпетентністю, халатністю або певним планом із метою «покласти» завод», — пише у своїй заяві Євген Гогунський. «До речі, усі вкладення «Інтер-Контакт» давно повернув, причому зі значним прибутком», — додає Олександр Биков.

Очевидно, що крапку в цьому конфлікті може поставити лише суд. Та... «Від моменту подачі позовних заяв минув уже місяць, а ситуація на заводі не заморожена, — каже адвокат Сергій Стороженко. — Весь цей час «Інтер-Контакт» розпоряджається майном заводу. Тому цілком можливо, що до моменту винесення рішення відновлювати й ділити буде нічого. А хто візьме на себе відповідальність за це, незрозуміло». За словами Андрія Воробйова, котрий очолює підприємство «Укрпромресурси», який є давнім партнером заводу, нове керівництво ВАТ в однобічному порядку розриває контракти, що загрожує збитками й заводу, і партнерським організаціям, і, врешті-решт, державі. «Все це загрожує серйозним економічним скандалом, який розвиватиметься доти, доки не буде дано чітку оцінку тому, що відбувається», — вважає він.

Проте лякає у всій цій ситуації інше: виявляється, після 12 років ринкової економіки, у країні, яка претендує на членство в Євросоюзі, можна вирішувати питання власності за допомогою охоронних і силових структур. А це змушує задуматися...