Таємниця липової печатки, або новий вид фінансової афери — псевдоплатіж

У період зміни влади навіть стандартна загалом фінансова афера несподівано може набути політичного відтінку. І тоді залишається тільки здогадуватися, який стосунок має, наприклад, відомий своєю принциповістю політик до сумнівної угоди. Втім, імідж політика та його дії — не завжди одне й те саме. Приводом для такого висновку стала цікава історія, початок якої припав на жовтень минулого року.
25 жовтня фірма «Ольст» переказала приватному підприємству «Протея» 7 млн. 480 тис. грн. Таким чином вона частково погасила заборгованість за одним із договорів. Банальна, здавалося б, операція. Але, як з’ясувалося згодом, це був старт досить хитромудрого плану. Вже через тиждень, 1 листопада, ПП «Ольст» звернулося з претензією в Укрсоцбанк, через який і відбувся платіж. Фірма зажадала від банку повернути сплачені гроші. Нібито платіж було здійснено незаконно, оскільки платіжне доручення не підписувалося директором і не було скріплене печаткою. Крім того, фірма «Ольст» заявила, що знати не знає, яка особа від її імені подала в банк платіжку.
Питання напевно вдалося б швидко вирішити, але коли банк перевірив документи, пов’язані з цією справою, з’ясувалося, що печатка і підпис директора відповідають наявним зразкам. На кожного клієнта в банку заводиться так звана юридична справа, у котрій ці зразки і зберігаються. Звичайне звіряння дало підстави банку відмовити в поверненні грошей. Тим більше, що вони на той час уже благополучно пішли з рахунків одержувача — ТОВ «Протея».
Уже на цьому етапі банком було проведено власне розслідування щодо діяльності фірми «Ольст». З’ясувалося: вона є одним із щасливчиків, які мають прихильність податкової адмі­ністрації при відшкодуванні експортного ПДВ. Зокрема незадовго до спірного платежу ДПАУ переказала на рахунок фірми «Ольст» 7 млн. 492 тис. грн. як відшкодування ПДВ. Як уже повелося в таких випадках, податківці розпрощалися з цією сумою за рішенням суду, Київського господарського. Традиційно за таких обставин вони подають апеляцію, намагаючись будь-якими способами коли не уникнути виплати грошей з держбюджету, то відтягти її. Але цього разу податківці виявили надзвичайну лояльність. Зазвичай в Україні таке трапляється, коли за одержувачем грошей проглядаються інтереси когось із впливових політиків.
Тим часом, як і слід було очікувати, фірма «Ольст» подала позов до суду, вимагаючи повернути гроші, сплачені на користь ПП «Протея». Але відповідачем за своєю претензією вона визначила Укр­соцбанк. Справді, навіщо розмінюватися на фірму-одержувача, якщо можна спробувати обвинуватити в усьому банк. Адже у нього грошики завжди водяться. Саме в цей момент у представників банку з’явилися перші сумніви з приводу того, що всі події — проста випадковість. Укрсоцбанк звернувся до суду з проханням передати матеріали справи в правоохоронні органи, щоб перевірити, чи не йдеться про дії злочинної групи аферистів. Серед іншого прокуратура могла розібратися й у тому, ким був той загадковий громадянин, який подав скандальну платіжку від імені фірми «Ольст». Без з’ясування всіх обставин навряд чи Київський господарський суд зміг би прийняти об’єктивне рішення.
Тим більшим виявилося здивування банкірів, коли суддя Трофименко відмовив задовольнити це клопотання. Важко сказати, що могло вплинути на це рішення. Не виключено, що позначився досвід спілкування фірми «Ольст» із Київським господарським судом, а може, і сама суддя не захотіла зв’язуватися зі слідчими прокуратури.
Київському інституту судових експертиз потрібно було визначити, чи відповідає підпис директора фірми «Ольст» Л.Мілютіна, а також печатка оригіналу. 28 грудня інститут повідомив суду, що через завантаженість зможе виконати цю роботу лише на початку першої декади січня. Але вже наступного дня, 29 грудня, невідома особа одержала від інституту судових експертиз уже готовий висновок у вигляді офіційного документа і відразу долучила його до справи в Київ­ському господарському суді.
Люди, хоч трохи знайомі з неповороткою канцелярією українських судів, добре знають, що таку кількість процесуальних дій за одну добу здійснити практично нереально. Якщо, звісно, не йдеться про дуже «важливі» справи, в яких заінтересовані високі чини чи впливові політики. У таких випадках усе котиться мов по маслу.
Сумніви щодо об’єктивності судді Т.Трофименко у представників Укрсоцбанку з’явилися вже тоді, коли вона відмовила в передачі справи на дорозслідування в прокуратуру. На користь цього висновку свідчив і той факт, що вона відмовилася залучити до розгляду справи представників одержувача грошей, ПП «Протея». Хоча, здавалося б, як можна прийняти об’єктивне рішення, не вислухавши одну зі сторін виниклого спору. З огляду на це, банк попросив керівництво Київ­ського господарського суду замінити суддю. Але це клопотання також було відхилено. Щоб усе ж таки домогтися об’єктивного розгляду справи, Укрсоцбанк 16 січня звернувся у Вищий господарський суд, вимагаючи задовольнити заяву про відвід судді.
Уже наступного дня, 17 січня, із запитом щодо судового розгляду у Вищий господарський суд звернувся народний депутат Юрій Кармазін. Чому ця справа його раптом зацікавила, депутат поки не коментує. Чоловік він зайнятий і навряд чи відволікався б на дріб’язок. Але раніше в спробах відвертого тиску на суд шляхом депутатського звернення він помічений не був. У кулуарах Верховної Ради неважко знайти людей, котрі за відповідну «підмазку» забезпечують депутатський запит на цікаву для замовника тему. Але найчас­тіше такі запити виникають, якщо або сам депутат безпосередньо заінтересований у певному судовому рішенні, або такий інтерес мають близькі до нього бізнесмени.
Розуміючи, що справа набуває вже майже політичного забарвлення, 1 лютого Укрсоцбанк звернувся до Генеральної прокуратури. У заяві він зажадав порушити кримінальну справу за фактами діяльності організованої групи, котра незаконно шляхом шахрайства намагається одержати від Укрсоцбанку 7 млн. 480 тис. грн. Нині слідчі з’ясовують, хто ж усе-таки від імені фірми «Ольст» подав платіжку. Напевно після встановлення особи чимало обставин цієї дивної справи проясниться. Не виключено, що фірми «Ольст» і «Протея» реалізовували цей план разом.
Тим часом Вищий господарський суд розглянув обставини справи і повернув її в Київський господарський суд без розгляду касаційної скарги по суті. Певне, депутатський запит відомого народного обранця усе ж таки виконав свою застрашливу роль. Однак кримінальну справу порушено, і тепер суддя Київського господарського суду буде змушений при винесенні остаточного рішення враховувати висновки слідчих. А вони обіцяють уже найближчим часом «нарити» чимало цікавого.
Словом, історія ця ще не закінчена. Але сумно те, що, попри зміну влади, у повсякденному житті українців поки мало змін. Досі здійснюються дивні шахрайства, від котрих відверто віє корупцією. Змінилися лише дійові особи. Ну а службам безпеки українських банків тепер слід ретельніше вивчити такий вид фінансової афери, як псевдоплатіж. Щоб не стати жертвою аферистів, банкам доведеться посилити контроль за ідентифікацією і повноваженнями осіб, які здійснюють платежі. Хоча цього могло б не знадобитися, якби була впевненість у повній об’єктивності вітчизняних судів. Але ці проблеми, вочевидь, буде розв’язано нескоро. Приказка «як підмажеш, так і поїдеш» залишається популярною в українських служителів Феміди і за нової влади.