Що заважає хорошим танцюристам?

Рейдерство — неминуче явище перехідної економіки. Відомі, утім, і рецепти приборкання недружніх захоплень. Достатньо кількох показових процесів із винесенням реальних (а не умовних) термінів учасникам рейдерських схем і їхніх посібників, щоб його мінімізувати. Але для цього Україні необхідно корпоративне законодавство. І хоча в нинішньому парламенті міцно влаштувалися конфліктуючі між собою клани, їхні лідери вже дійшли до розуміння, що грати краще за правилами, ніж без них.

Танцюємо від печі

Фокстрот — танець парний, виконання якого потребує філігранної узгодженості кожного руху партнерів. У бізнесі, на відміну від бальних танців, кількість партнерів не обмежується і диктується лише «виробничою необхідністю». Однак запорука його успіху — у неухильному дотриманні тієї самої вимоги.

Після розпаду Радянського Союзу дефіцитом було рішуче усе, тому оптова торгівля аудіо- і відеотехнікою йшла досить жваво. Проте успішний бізнес потребує розвитку, як гарний танець — музичного супроводу. Поки на танцмайданчику досить просторо, замовляти музику на свій смак може кожний. Однак в міру заповнення дискотеки оркестр підвищує розцінки, унаслідок чого коло замовників помітно звужується.

Свій «Фокстрот» Володимир Шульга, Геннадій Виходцев і Валерій Маковецький почали танцювати разом із 1 вересня 1994 року. А до цього перший танцював соло, а інші двоє — дуетом.

Власне, цей альянс і ознаменував собою народження «Фокстроту», котрий впевнено завоював лідерство на вітчизняному ринку. Щоправда, назва з’явилася не відразу, а через півтора року після початку спільного бізнесу. І підказав її не бальний танець, а дуже популярний композитор і рок-виконавець Пітер Гебріел. Так називався альбом, випущений групою Genesis 1972 року, який здобув серед меломанів величезну популярність. Назва виявилася щасливою: до 2003 року «Фокстрот» сформувався у велику групу компаній.

Не стріляйте в музиканта — він грає, як уміє!

Зараз уже марно дошукуватися, що стало першою ланкою в ланцюзі розбіжностей між партнерами-співзасновниками. Сторонній людині тим більше. Самі ж «компаньйони» далі того, що «між співзасновниками існують певні суперечності з приводу подальшого розвитку групи компаній «Фокстрот», вважають за краще не поширюватися.

Зазвучали інші оркестри і зовсім інша музика. У деяких ЗМІ та інтернет-виданнях з’являється серія статей, спільним для яких є те, що їхнім антигероєм незмінно виступає Володимир Шульга. З чого випливає, що оркестр грає не для нього. Сольна партія Шульги в цьому музичному творі композитором вочевидь не передбачена, тому заради об’єктивності спробуємо заповнити цю прогалину.

Отже, звернімо увагу на синкопи — це такі зсуви наголосів у музичному творі. У нашому випадку вони щедро розкидані по всій партитурі, допомагаючи ліпити негативний образ.

Точніше буде сказати про певний фіксований набір синкоп, котрий кочує з однієї публікації в іншу. А саме:

В.Шульга долучився до опозиційного руху, вочевидь передбачаючи, що за В.Ющенком майбутнє, і розраховуючи отримати з цього особисту вигоду. Тоді як його компаньйони свято зберігали політичний нейтралітет; організував вечерю для майбутнього президента і його сподвижників 5 вересня 2004 року на дачі свого ділового партнера. Мовляв, дуже підозріло, що подробиці тієї зустрічі ніде не розголошувалися, а самого Шульги в оточенні В.Ющенка раніше ніхто не бачив; проігнорував спільну заяву компаньйонів, у якій пропонувалося викупити його частку в спільному бізнесі.

Таким от чином досягається потрібний ефект. У загальному хаосі політичних переміщень помітити лише приєднання В.Шульги до опозиції, не запитуючи себе при цьому, чи можна залишатися політично нейтральним, балотуючись до Київради, як це робив Геннадій Виходцев. Багатозначно натякнути на «підозріло несподівану появу» в оточенні кандидата в президенти, тоді як близьке знайомство В.Шульги з В.Ющенком відбулося набагато раніше початку президентської виборчої кампанії. Вимагати розголошення подробиць «таємної вечері», незважаючи на те, що існує таємниця слідства. Замовчувати той факт, що на спільну заяву компаньйонів, у якій вони пропонували В.Шульзі викупити в нього частку в спільному бізнесі, було дано негайну відповідь із зустрічною пропозицією, і діалог було перервано лише після цього. Те, як будь-які вчинки Володимира Шульги надзвичайним чином проти нього самого тлумачаться, дає підстави припустити, що хоча музиканти і різні, але усі вони керовані рухами однієї диригентської палички.

Звичайний цинізм, або «П’ять кульок, як у Сараєво»

Про те, як деякі ЗМІ висвітлювали невдалий замах на Володимира Шульгу в квітні нинішнього року, розмова особлива. Якщо дотримуватись їхньої логіки, благополучний для В.Шульги результат замаху — незаперечний доказ того, що він сам його й організував. Щиро, мовляв, шкодуємо, але якби загинув, тоді інша справа! А так — не віримо!

Вибачте, але це вже не чергова дурниця. Назва цьому — цинізм. З бойової зброї по машині було зроблено п’ять пострілів. Підприємця врятувало лише те, що, усупереч звичаю, він сидів на задньому сидінні, а на передньому знаходилася велика плюшева іграшка (чи то ведмедик, чи то песик — у цьому питанні думки «експертів» розходяться), куплена з нагоди Великодня. У неї і увійшли кулі.

Але коментаторів на такій полові не проведеш. «Адже іграшку бачили навіть жителі сусідніх будинків», — уїдливо зазначають вони, ігноруючи той факт, що через тоноване скло можна розгледіти лише силуети водія і пасажира, який сидить попереду. Зате відеозйомка, на якій зафіксоване вмикання дальнього світла в момент в’їзду машини у подвір’я, є для них доказом того, що комусь подавався сигнал: «Може, кілеру?» А чи не тому вмикалося світло, що в більшості київських подвір’їв у вечірній час просто темно, а двірські проїзди перебувають у такому стані, що в темряві можна просто розбити машину?

І, нарешті, зразок надпроникливості: «Кілер не зробив контрольного пострілу»! Ну, знаєте, після такого спостереження мимоволі починаєш підозрювати, чи не виходять коментатори з власного досвіду виконавців убивств на замовлення?

Уникайте диких танців!

Наскільки виправдана практика розв’язання корпоративних суперечок із залученням ЗМІ? Очевидно, що ініціатори подібних публікацій звертаються не до широкої громадськості. Корпоративні суперечки, за винятком одиничних випадків, проходять у нас без урахування її думки. Вони розглядаються в судах, і такі статті можуть використовуватися, з одного боку, як засіб тиску на суди, підштовхуючи останніх до певних рішень, з іншого — для того, щоб опонент опинився у скрутному або взагалі у безвихідному становищі. Проте хореографія диких танців в Україні хоч і прогресує, але ще недостатньо відпрацьована, про що свідчить приклад того самого «Фокстроту»: «чорнушна» інформація, яка потрапляє у ЗМІ, шкодить репутації обох сторін конфлікту, торговельній марці, становищу компанії на ринку.

То що ж заважає хорошим танцюристам? Очевидно, що в успішному бізнесі після природного насичення доходами настає момент, коли співвласники особисте управління спільною власністю ставлять вище управління фахового, а перерозподіл власності стає важливішим від її збільшення.

Один із героїв О.Генрі стверджував, що трест схожий і не схожий на яйце. Коли хочеш розколоти яйце, б’єш його із зовні. А трест можна розбити лише зсередини. Сиди на ньому і чекай, коли пташеня рознесе всю шкаралупу.