"Радикальне рейдерство"

Про судові війни між представниками українського великого бізнесу на прикладі протистояння торговельної роздрібної мережі АТБ і групи компаній S.Group

Господарські спори про стягнення заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, як правило, досить прості, адже довести наявність заборгованості нескладно. Такі судові справи типові й практично завжди схожі одна на одну. Щодня господарські суди України розглядають сотні справ про стягнення заборгованості в рамках договорів поставки. Однак судова справа, про яку розкажемо нижче, вирізняється з ряду аналогічних спорів, попри те, що предметом розгляду є банальне стягнення заборгованості за поставлений, але нібито не оплачений товар. Йтиметься про судове протистояння між великими українськими компаніями - роздрібною мережею АТБ і групою компаній-виробників снеків, відомою як S.Group.

Що ж особливого в справі №910/19980/15, яка на цей момент розглядається Київським апеляційним господарським судом?

Насамперед необхідно з'ясувати передісторію цього конфлікту інтересів. Як відомо, одним із засновників (власників) роздрібної мережі АТБ є Дніпропетровський підприємець Геннадій Буткевич. А власником S.Group, яка в цьому судовому спорі представлена ТОВ "Продекспорт-2009", є народний депутат Сергій Рибалка, член фракції Радикальної партії Олега Ляшка.

Отже, у 2014 р. ряд підприємств, що входять до складу S.Group, подали до ТОВ "АТБ-маркет" низку позовів про стягнення заборгованості й штрафних санкцій за договорами поставки. Як говорили на той час представники S.Group у своїх інтерв'ю та офіційних заявах, заборгованість становила близько 36 млн грн. Усі ці судові спори ТОВ "АТБ-маркет", звісно, програло й заборгованість за всіма договорами поставки оплатило з урахуванням штрафних санкцій. Як пояснювали згодом представники ТОВ "АТБ-маркет", їхнє небажання оплачувати заборгованість у добровільному (позасудовому) порядку було зумовлене тим, що підприємства S.Group, окрім суми заборгованості за товар, заявили до стягнення ще й "астрономічні" штрафні санкції.

Хай там як, позовні вимоги до ТОВ "АТБ-маркет" у 2014 р. формально були обґрунтовані. У наявності були первинні бухгалтерські документи з поставки товару - накладні, банківські виписки, що підтверджують недоплату. Усе зазначене можна перевірити на офіційному сайті Єдиного реєстру судових рішень.

Майже через рік, 2015-го, підприємства S.Group знову подають позови до ТОВ "АТБ-маркет" з найрізноманітніших приводів (усього одночасно було подано 12 позовних заяв). Причому підстави подачі позовів виглядають настільки безглуздо, що мимоволі запитуєш себе, навіщо виплачувати мільйонні суми судового збору заради стовідсотково програшних справ.

Однак, незважаючи на всю абсурдність заявлених позовних вимог, підприємствам S.Group вдалося протягнути через Господарський суд м. Києва два-три рішення на їхню користь (які закономірно вже скасовані судом апеляційної інстанції або перебувають на стадії оскарження). Як це можливо? Для відповіді на це запитання треба поставити інше: а чому взагалі Господарський суд м. Києва розглядав спори між підприємствами, які зареєстровані і територіально розташовані у Дніпропетровську? Адже відповідно до Господарського процесуального кодексу такі спори повинні розглядатися Господарським судом Дніпропетровської області.

Уся справа в тому, що підприємства S.Group використовували відому правову лазівку, уклавши договори поручительства, в яких за найбільшу українську роздрібну мережу поручалися нікому не відомі підприємства-"одноденки" на смішні, порівняно з позовними вимогами, суми. Усі подібні юридичні особи були зареєстровані в Києві. Це й дало можливість підприємствам Сергія Рибалки подати кожен позов до двох відповідачів - до ТОВ "АТБ-маркет" і нікому не відомих поручителів і згідно з ГПК самостійно вибрати суд за місцезнаходженням одного з відповідачів. Кумедно, але, попри те, що позови до АТБ формально подавалися від різних юридичних осіб, S.Group не стало особливо хитрувати, і в кожній судовій справі від імені позивачів виступали ті самі адвокати, представники й поручителі.

Цікаво, навіщо підприємствам згаданого народного депутата знадобилося судитися в Києві, а не в рідному Дніпропетровську?

Отже, щодо справи №910/19980/15 про стягнення з ТОВ "АТБ-маркет" коштів за поставлений, але нібито не оплачений товар і штрафних санкцій у загальній сумі понад 110 млн грн. Позивачем у цьому спорі спочатку виступало ТОВ "Продекспорт-2009", пізніше позивача замінили його процесуальним правонаступником ТОВ "Інвестком Плюс". Примітно в цій заміні те, на підставі чого вона відбулася. Виявляється, ТОВ "Продекспорт-2009" уклало з ТОВ "Інвестком Плюс" договір про відступлення права вимоги боргу з ТОВ "АТБ-маркет", і за таке відступлення ТОВ "Інвестком Плюс" заплатило ТОВ "Продекспорт-2009" векселем з періодом погашення у 2020 р. (!).

За логікою, ТОВ "Продекспорт-2009" замість того, щоб одержати 110 млн грн у 2015 р., здійснює операцію, внаслідок якої гроші за "боргами АТБ" одержить у 2020 р. Нелогічно?! В усій цій історії дуже багато нелогічного й дивного.

Та повернімося до суті позовних вимог. ТОВ "Продекспорт-2009" стверджує, що ТОВ "АТБ-маркет" заборгувало йому за поставлений товар близько 60 млн грн, а з урахуванням штрафних санкцій ця сума досягнула більш як 110 млн. Аби довести свою позицію, позивач надав накладні на поставку товару й банківські виписки, що підтверджують лише часткову оплату за товар у рамках укладеного сторонами договору поставки №25007 від 15 травня 2010 р.

При цьому представники ТОВ "АТБ-маркет" у суді першої інстанції категорично заперечували наявність будь-якої заборгованості, стверджуючи при цьому, що позов ґрунтується лише на маніпуляції з первинними бухгалтерськими документами. І якщо проаналізувати абсолютно всі поставки й оплати, зроблені в рамках договорів поставки, то видно, що заборгованості немає.

Здавалося б, якщо подібне стверджує сторона спору, то з боку суду доцільно вивчити оплати й поставки, щоб дати правову оцінку доказам сторони спору з аргументованим обґрунтуванням, чому той чи інший доказ відхиляється. Однак Господарським судом м. Києва з якихось причин цього зроблено не було. Тут необхідно згадати про судові спори між цими сторонами, що відбувалися у 2014 р. Тоді суму заборгованості за кожним з договорів було встановлено рішеннями судів, які набули законної сили. А згідно із законодавством такі рішення мають преюдиціальну силу, тобто факти, встановлені в таких рішеннях в інших спорах між тими самими сторонами, не доводяться (згідно зі ст. 35 ГПК України). Так, у справі №910/22287/14, яка розглядалася у 2014 р., ТОВ "Продекспорт-2009" визнало наявність заборгованості ТОВ "АТБ-маркет" на жовтень 2013 р. у сумі лише близько 3 млн грн за договором №25007 від 15 травня 2010 р. Про цей факт красномовно говорить сам текст позовної заяви ТОВ "Продекспорт-2009".

Слід узяти до уваги, що цю суму було сплачено, а наступні поставки не здійснювалися.

Чи означає це, що підприємства S.Group намагаються двічі стягнути кошти за вже оплачений товар? Очевидно, поки що все вказує саме на це. Але якщо так, то це означає, що ТОВ "Продекспорт-2009" свідомо надало суду недостовірні дані, а посадові особи підприємства свідомо видали документи, що містять недостовірні дані. А такі дії вже можуть мати ознаки кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями Кримінального кодексу: ст. 366 ("Службове підроблення") і ст. 190 ("Шахрайство").

Подача серії різних позовів і одного позову на величезну суму до того самого підприємства є відомою схемою рейдерства. Рейдери змушують жертву зазнавати необґрунтованих витрат на судові справи, відволікають колектив і керівний склад підприємства від основної господарської діяльності, публічно в ЗМІ обвинувачують у боргах. У такій ситуації підприємство-жертва намагається виправдовуватися, мовляв, ніяких боргів немає. Але тут уже працюють закони психології, і партнери підприємства-жертви починають із підозрою ставитися до свого контрагента: не подовжують контрактів, відмовляються від співробітництва на умовах передоплати, відмовляють у кредитах тощо. Це призводить до того, що прибутки жертви падають, вартість бренду й корпоративних прав знижується.

У результаті рейдери звертаються до жертви з пропозицією припинити недружні дії й дати можливість спокійно працювати в обмін на входження до складу засновників (власників) підприємства. Причому абсолютно не важливо, яку частку корпоративних прав буде передано рейдерам, це може бути хоч 1%. Якщо жертва погоджується на це, то починаються вже справжні корпоративні спори, які в остаточному підсумку через корупційні схеми, замовні рішення судів, підробку документів призводять до того, що рейдери одержують повний контроль над підприємством-жертвою.

В АТБ відмовилися прокоментувати, чи одержали вже вони "мирну" пропозицію від S.Group. Та все ж таки, невже найбільшу українську мережу продуктових магазинів хочуть захопити? На користь цієї версії свідчить той факт, що за кожним ініційованим судовим процесом проти ТОВ "АТБ-маркет" позивачі подавали заяви про забезпечення позову з вимогою про арешт усіх рахунків АТБ. На рейдерську атаку вказує і той факт, що групою "радикальних" народних депутатів до Верховної Ради України було внесено скандальний законопроект №2689 від 21 квітня 2015 р. "Про націоналізацію майна торговельної мережі "АТБ", який мотивований був нібито підтримкою АТБ сепаратизму. До слова, один із підписантів цього законопроекту, народний депутат Артем Вітко відкликав свій підпис і приніс вибачення покупцям і власникам АТБ. У своєму інтерв'ю телеканалу NewsOne депутат пояснив, що спочатку автором законопроекту був Сергій Рибалка, який і просив поставити підпис під законопроектом.

ТОВ "АТБ-маркет" вважає дії представників і керівництва ТОВ "Продекспорт-2009" шахрайськими. У зв'язку з чим генеральним директором цього підприємства було подано заяву в правоохоронні органи, відкрито кримінальне провадження. У рамках цього провадження слідчі перевірили інформацію, викладену в заяві, і призначили проведення судової економічної експертизи, яка показала, що жодної заборгованості ТОВ "АТБ-маркет" перед ТОВ "Продекспорт-2009" немає, а навпаки, є переплата на суму близько 2,5 млн грн.

Враховуючи такий результат експертизи й маючи на руках ухвалу компетентного суду про тимчасовий доступ до документів, слідчий з'явився в Київському апеляційному господарському суді з метою ознайомитися з матеріалами господарської справи №910/19980/15 та одержати документи. Однак суд навідріз відмовився надати йому таку можливість. Після кількаразових безуспішних спроб ознайомитися з матеріалами цієї справи правоохоронними органами в Київському апеляційному господарському суді з дозволу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було проведено обшук, і матеріали судової справи №910/19980/15 було вилучено для проведення слідчих експертиз.

Вилучення судової справи породило дискусії про те, чи може Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська своєю ухвалою дозволяти обшуки в Київському апеляційному господарському суді? Об'єктивності заради варто зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає якихось імунітетів судів від проведення слідчих дій, включаючи обшуки. І, так, дозвіл на проведення такого обшуку дає районний суд за місцем перебування слідчого органу, у цьому випадку це саме Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Хоч як комічно це звучить, але згідно з нормами КПК районний суд може дати дозвіл на обшук у будь-якої, навіть високопоставленої особи, якщо відповідне клопотання подасть слідчий орган.

Оскільки матеріали господарської судової справи вилучені, провадження щодо неї тимчасово припинено до моменту повернення справи після виконання всіх необхідних слідчих дій, які, до речі, уже дали перші результати. Так, заступник прокурора Дніпропетровської області нещодавно заявив, що підпис на поданих від імені керівника ТОВ "Продекспорт-2009" документах не належить цій особі. Що це може означати? Поки що невідомо, але очевидно, що протистояння зазначених українських підприємств уже вийшло за рамки господарських правовідносин і повністю перейшло в кримінальну площину.

Примітно, що коли верстався номер газети, стало відомо - Київський апеляційний господарський суд поновив судову справу, не чекаючи завершення розслідування!

І хоч би як усе закінчилося, перед нами, поза сумнівом, варта уваги унікальна батальна картина, приклад судового протистояння представників українського великого бізнесу.