КРИМСЬКО-«ПОЛТАВСЬКА» БИТВА-2

У № 19 за 24 травня нинішнього року в статті «Кримсько-«полтавська» битва» ми розповіли про те, як ДПА в Автономній Республіці Крим у результаті своєрідного тлумачення юридичних термінів намагалася оштрафувати більш ніж на 6 млн. гривень сакський санаторій «Полтава». Водночас ми висловили припущення, що, оскільки обвинувачення санаторію в неправильній реорганізації самі по собі абсурдні, то основна мета цього дійства — не відновлення нібито порушеної законності, а знищення підприємства з метою подальшої зміни власника як самого санаторію, так і шести гектарів приморської землі, що він займає. Цей висновок підтверджують і подальші події: Господарський суд АРК знайшов аргументи податкової адміністрації помилковими, визнав податкове повідомлення недійсним. Проте на цьому митарства колективу не закінчилися, і ми змушені розповісти, що ж відбувається далі...

Отже, Господарський суд визнав податкове повідомлення недійсним. Тобто посадові особи санаторію «Полтава» не могли ухилятися від сплати обов’язкових платежів, оскільки платежі ці судом були визначені як такі, що не відповідають законодавству.

Проте не лише це свідчить про, м’яко кажучи, небездоганність податкової справи щодо санаторію «Полтава».

Привертає увагу, що в акті відділення державної податкової інспекції в м.Євпаторія вказується, що перевірку розпочато з 10 вересня 2002 року за письмовою вимогою сакського міжрайонного прокурора «Про проведення перевірки» (вих. №6071), тоді як «письмову вимогу прокурора», на яку посилаються податківці, датовано 18 вересня 2002 року. Отже, з аналізу лише двох документів — акта перевірки і листа сакського міжрайонного прокурора — випливає, що спочатку необгрунтовано було розпочато перевірку фіскальними органами, а через вісім днів «з’явився» лист прокурора для обгрунтування цієї перевірки.

Висновки податкової інспекції і прокуратури про ухиляння від сплати податків, що нібито мало місце, засновуються не на документальних доказах, а на суб’єктивних судженнях, припущеннях і домислах. У довідці (відколи прокуратура видає такі довідки?) Сакської міжрайонної прокуратури помилково зазначено, що Рада колективних сільгосппідприємств Полтавської області не могла бути учасником, засновником якогось господарського товариства, у тому числі і ТОВ «Санаторій «Полтава». І чомусь це твердження перевіряльники сприйняли як доведений факт, що не підлягає сумніву. Водночас Рада колективних сільгосппідприємств Полтавської області була засновником санаторію на законних підставах, скасувати рішення про це міг лише суд, якби для цього були достатні причини. Проте й досі установчі документи ТОВ «Санаторій «Полтава» ніяким судом не визнані недійсними, державна реєстрація не скасована, отже, у правомірності створення цього ТОВ сумніватися не можна. Тому що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи зобов’язані діяти винятково на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією і законами України.

Водночас дії правоохоронних органів щодо ТОВ «Санаторій «Полтава» аж ніяк не бездоганні. Ще в серпні 2002 року за усною вказівкою сакського прокурора працівники УБЕЗа незаконно вилучили 23 папки з фінансово-господарськими документами за 2000—2002 роки, які повернули лише в липні 2003-го, тоді як без них санаторій не міг нормально функціонувати. Більш того, у ніч із 3 на 4 серпня 2002 року зловмисники виламали вікна кабінетів головного лікаря санаторію, головного бухгалтера і бухгалтерії, де, вочевидь, хтось шукав якісь документи. Прохання санаторію до прокуратури і міліції вжити заходів щодо розшуку злочинців не подіяло, і вони дотепер не знайдені, більш того — санаторій не одержав навіть відповіді від правоохоронців.

В акті зазначається, що перевірка проведена з дотриманням п. 3, 15 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року. Більш того, перевіряльники посилаються на ці пункти указу як на підставу для проведення позапланової документальної перевірки. Проте в пункті 3 згаданого документа наведено вичерпний перелік обставин, за наявності яких позапланова перевірка проводиться. Жодної з них в історії з «Полтавою» не було, отже, не було і підстав для перевірки.

А зі статті 15 указу Президента випливає, що обмеження в термінах і підставах проведення перевірок суб’єкта підприємницької діяльності, визначені указом, не поширюються на перевірки, які здійснюються за особистим проханням суб’єкта підприємницької діяльності, або на перевірки, що виконуються відповідно до кримінально-процесуального законодавства. У даному випадку ТОВ «Санаторій «Полтава» клопотання про проведення перевірки не подавав, і кримінальна справа щодо нього або його посадових осіб до початку перевірки не порушувалась. Отже, цей пункт не містить підстав для перевірки. Тобто перевіряльники грубо порушили указ Президента України від 23 липня 1998 року, а не діяли відповідно до нього, як зазначено в акті.

Проте перевіряльники вельми поспішали. Вже наступного дня після початку перевірки — задовго до її закінчення! — сакський міжрайонний прокурор без достатніх на те підстав порушив кримінальну справу за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України щодо посадових осіб ТОВ «Санаторій «Полтава» за ухиляння від сплати податків, хоча сама перевірка ще не закінчилася. Кримінальну справу було заведено в порушення ч. 2 ст. 94 КПК України, яка передбачає, що справу можна порушити лише в тих випадках, коли є достатні дані, котрі вказують на наявність ознак злочину.

Пунктом 6.2.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року зі змінами і доповненнями від 20 лютого 2003 року передбачено, що «якщо платник податків оскаржить рішення податкового органу в суд (господарський суд), обвинувачення особи в ухилянні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного рішення справи судом (господарським судом)». За задумом законодавця, неможливо пред’явити обвинувачення особі в ухилянні від сплати податків до остаточного вирішення судом справи про визнання дійсним рішення податкової інспекції.

Господарський суд АРК прийняв позовну заяву до свого розгляду і призначив до слухання на 15 травня 2003 року. Керівництво, юридична служба ТОВ «Санаторій «Полтава» сподівалися, що в суді об’єктивно, всебічно і повно будуть досліджені всі обставини, викладені в акті та рішенні-повідомленні.

Проте працівники податкової служби на судове засідання не з’явилися, через що розгляд справи був відкладений. І лише з ухвали суду від 15 травня 2003-го працівникам санаторію стало відомо, що працівники Євпаторійського ВДПІ в день розгляду справи направили до Господарського суду клопотання «про відкладення слухання справи для надання доказів про прийняття кримінальної справи щодо посадових осіб позивача у провадження місцевого суду м.Саки». Отже, із клопотання Євпаторійського ВДПІ та ухвали Господарського суду випливає, що податкова служба, ще до затвердження прокурором обвинувального висновку і прийняття місцевим судом м. Саки кримінальної справи до свого провадження, визначила наперед, що прокурор затвердить обвинувальний висновок, а місцевий суд прийме справу до свого провадження. Звідки така виняткова прозорливість?

Можливо, у працівників Євпаторійського ВДПІ були вагомі підстави припускати, яке рішення прийме прокурор і суддя місцевого суду м. Саки за цією справою. Цим же можна пояснити неявку представників фіскальних органів до Господарського суду 15 травня 2003 року і нерозгляд суперечки по суті. Проте 10 червня 2003-го Господарський суд АР Крим під головуванням першого заступника голови Господарського суду АРК розглянув позов ТОВ «Санаторій «Полтава» і задовольнив його в повному обсязі. Суд визнав, що рішення-повідомлення від 19 листопада 2002 року, в результаті якого санаторію було визначено податкове зобов’язання в сумі 6 629 700 (шість мільйонів шістсот двадцять дев’ять тисяч сімсот!) гривень і на якому грунтується обвинувачення Євпаторійського ВДПІ, не засноване на чинному законодавстві України. Тобто Господарський суд АР Крим установив, що порушень податкового законодавства з боку посадових осіб ТОВ «Санаторій «Полтава» не було, як не було і жодних підстав для нарахування штрафних санкцій і порушення кримінальних справ.

Незважаючи на це, працівники Євпаторійського ВДПІ продовжують наполягати на своїх нічим не обгрунтованих висновках, намагаючись у будь-який спосіб знищити ТОВ «Санаторій «Полтава». Прокуратура АР Крим, повно, об’єктивно і всебічно вивчивши матеріали справи за обвинуваченням двох головних бухгалтерів санаторію, не затвердила обвинувальний висновок, а направила справу на додаткове розслідування. І лише втручання прокуратури АРК змусило Євпаторійську прокуратуру припинити незаконно порушені кримінальні справи. Проте ні прокуратура м. Саки, ні Євпаторійське ВДПІ не бажають визнати свою поразку. Замість того, щоб дати можливість трудовому колективу нормально працювати, вживаються всі як передбачені, так і не передбачені законом заходи, аби домогтися скасування законного рішення Господарського суду, а кримінальну справу — направити до суду для винесення неправомірного вироку.

Як за таких обставин трудовому колективу, що намагається активно працювати в ринкових умовах і успішно провести нинішній курортний сезон, повірити в справедливість нашої держави й об’єктивність правоохоронних органів? Саме тому колектив санаторію звернувся з листом до голови координаційного комітету по боротьбі з корупцією при Президенті України Ольги Колінько, який підписали близько 150 працівників. Вони впевнені, що правда все одно візьме гору...