Кому належать порти України?

Кому належать порти в Україні? «Державі», — скажуть чиновники. «Чиновникам», — скажуть інвестори. Причому розібратися в цій каруселі «стрілкопереведення» важко навіть високопрофесійним експертам. Держава в особі прем’єра каже: наші порти мають розвиватися, залучати іноземних інвесторів і, отже, приносити більше грошей. Логічно. Але тут на сцену виходять (утім, вони з неї і не сходили) ті, кому іноземний капітал із «чужоземними» правилами ведення справ не потрібен — начальники портів і їхні партнери.

На превеликий жаль, партнери таких горе-директорів сидять при владі, і їхнє заступництво дає змогу чинити безпосередній тиск на існуючих інвесторів. А такі дії автоматично лякають нових.

Ті компанії, які тільки хочуть зайти в нашу країну, бачать цю метушню, чудово розуміють, звідки ноги ростуть, і відмовляються інвестувати в економіку сотні мільйонів доларів. А навіщо? Адже потім іноземного бізнесмена починають обвинувачувати в спробі присвоєння державного майна, незаконній діяльності та інших можливих гріхах. А якщо не допомагає — тоді є можливість залучити всюдисущий адмінресурс і взагалі вигнати непокірного з країни.

Знаєте, що найбільш неприємно? Те, що лідери політичного руху України не відразу, та й не завжди, розуміються на ситуації. Тобто спочатку вони гостро висловлюються, потім можуть рубонути з плеча, а далі розібратися і сказати «авжеж, даремно ми так». Нині саме така метушня відбувається навколо порту «Южний». Зіштовхнулися лобами такий собі пан Крук — начальник порту, і компанія «Трансінвестсервіс» — інвестор, який на цей момент інвестував астрономічні для України — понад 350 млн. дол. — кошти в розвиток інфраструктури «Южного».

Отже, за офіційною версією портовських чиновників, компанія ТІС намагається рейдерськи захопити порт і позбавити державу величезних надходжень до бюджету. Б’є на сполох керівництво порту, яке каже, що компанія самостійно, без жодних документів побудувала кілька причалів, здійснила поглиблення дна. Крім «морських» порушень закону, у заявах чиновників звучать ще й дані про захоплення земель, щоправда вже тих, які порту не належать.

Далі більше. Мало того, що цей інвестор незаконно провів усі вищезазначені роботи, то він тепер хоче ще й компенсацій, а це може призвести до того, що в порту просто не виявиться грошей на виплату зарплат. Одне слово, галузь, економіка і держава загалом у небезпеці. Але чи так це насправді? Спробуймо розібратися.

Заявою про те, що чиновники на місцях корумповані, нікого не здивуєш. Це вже викликає іронічну посмішку на кшталт: «Ну скільки можна?». І правильно. Вони люди «сезонні» — заміниться міністр, і їх змінять, а тому часу в них не так вже й багато, аби встигнути трохи підправити своє фінансове становище.

Схема роботи порту «Южний» була налагоджена ще за міністра Вінського. Тоді у певних колах і ЗМІ циркулювала інформація, що міцно затягнена в’язка Крук—Вінський—Урбанський—Крук може надовго «захопити» «Южний». Сказати, що вони встигли завершити задумане, не можна. Але те, що, навіть попри членство в БЮТ народного депутата Крука-старшого, він не утихомирить свого сина (начальника порту «Южний»), свідчить про те, що в’язка не просто тримається, а цілком упевнена у своїх силах. Вона готова підставити репутацію прем’єра заради особистих інтересів. А оце вже лякає. Причому не «зрадництвом високих політичних ідеалів», а тим, що тепер для них є тільки один контролюючий орган — вони самі. Це може призвести до непередбачуваних наслідків.

Є ще один плюс для цієї в’язки — імідж Вінського стрімко поліпшується в очах громадськості, оскільки при ньому таких проблем з портом «Южний» не виникало. Це може зіграти на руку у передвиборних перегонах кандидатів і авторитетів особистостей.

Але, намагаючись розібратися, звідки ростуть політичні ноги в портового скандалу, ми зовсім забули про інвестора. Адже він — одна з головних дійових осіб. За документами, які вдалося дістати в прес-службі ТІС, виявляється, що «відсутні» документи у компанії є. Тобто через реєстрацію в державній машині пройшли всі дії «Трансінвестсервісу». Крім того, здійснене днопоглиблення, побудова причалів уже сьогодні приносять порту десятки мільйонів доларів щорічно чистого прибутку. І інвестор справедливо вважає, що заслужив певні знижки за такі подарунки.

Але поки державні мужі, чиновники, суди розбиратимуться в тому, хто правий, а хто винуватий, що ж отримує Україна? По-перше, нестабільність у галузі. Резонанс, якого набуває скандал навколо порту «Южний», відлякує іноземних інвесторів. Який розсудливий бізнесмен вкладе свої гроші туди, де його завтра можуть назвати злодієм і відібрати власність?

По-друге, імідж діючої влади падає, як-то кажуть, нижче плінтуса. Адже поки біля керма були нинішні опоненти, все було тихо і мирно. В’язки на кшталт Мінтрансзв’язку—начальник порту почувалися чудово. А якщо хтось намагався усунути одну з ключових ланок ланцюга, ці дії одразу називали рейдерським захопленням, виводили трудові колективи на демонстрації, блокували роботу тощо. У результаті потрібна людина залишалася біля керма, і фінансова схема відновлювалася.

Отже, створюється дивне враження, що всі дії чиновників, котрі сидять на «хлібних» місцях, спрямовані на те, аби не дати провести державі жодної реформи. Чому? Напевно, щоб не втратити можливості спрямовувати у власні гаманці такі суми державних грошей. А вони величезні. За даними все тієї самої компанії ТІС, вона витрачала на будівництво одного причалу в середньому по двісті п’ятдесят тисяч гривень за один погонний метр. Тим часом порт витрачає на 9-й
причал по п’ятсот шістдесят тисяч. І це при тому, що у дер­жавного підприємства є змога все робити дешевше, ніж у приватників.

Розібратися в клубку «южних» чуток та інтриг доволі складно. Шкода тільки, що люди, які прикриваються БЮТом, намагаються всіма способами дискредитувати імідж держави, та й влади в очах громадськості. І ще шкода, що прем’єр ніяк не візьме цю ситуацію під свій контроль. Тоді б стало ясно, хто ініціатор: влада чи окремі особи, які намагаються її представляти. Чим не прецедент для виборів?