Тендери смерті

Через зрив тендерів із закупівлі медикаментів щодня вмирають сотні людей. Найчастіше вони йдуть з життя в тяжких муках, розуміючи, що в іншій країні вони могли б прожити значно довше або вилікуватися взагалі. Раніше любителів наживи на важкохворих я називав "гієнами". Тепер вважаю, що вони вбивці. Їх треба судити.

30-го вересня Кабмін відсторонив з посади голову МОЗ Олега Мусія. Його заступника Руслана Салютіна, відповідального за проведення тендерів, звільнили негайно, міністра ж - згідно з чинним законодавством - може відправити у відставку лише Верховна Рада. Офіційна причина звільнення - за зрив тендерів із закупівлі медичних препаратів.

На придбання медикаментів за всіма програмами МОЗ цього року збирався витратити 2,2 млрд грн. Очільник міністерства на початку своєї каденції заявляв, що корупційна складова в ціні лікарського препарату становить 40-50% і обіцяв позбутися її в системі МОЗ, Держлікслужби, і, таким чином, навіть при галопуючому курсі гривні заморозити ціни на медичні препарати на рівні 2013 року - не тільки в тендерних закупівлях, але й в аптеках. Проте за фактом, зважаючи на все, корупційна складова не тільки залишилася, але й стала ще більшою, оскільки імпортні ліки подорожчали в середньому на 72% по країні. При цьому страшно собі уявити, за якими цінами МОЗ закупило б ліки на тендерах, та тепер про це можна тільки ворожити: практично всі закупівлі провалені.

І в суспільства виникло запитання, - чому? Особливо воно нагальне для інфікованих ВІЛ і гепатитом С, онкохворих і хворих на туберкульоз, діабет та інші поширені важкі захворювання. Вони вам по днях, а деякі й по хвилинах розкажуть, як останні 5-7 місяців чекали від держави ліків для лікування. Але тендери не проводилися днями, місяцями. Тепер я можу з повною впевненістю стверджувати, що закупівлі настільки необхідних препаратів не проводилися тому, що два клани в Міністерстві охорони здоров'я не могли поділити пиріг у більш ніж 2,2 млрд. грн. Про перший з кланів я постійно розповідає от уже кілька місяців, і днями вперше публічно згадав про нього сам міністр Олег Мусій: він перекладає вину за блокування закупівель на свого заступника Руслана Салютіна, який безпосередньо відповідав за проведення тендерів. Хоча я особисто, скажу чесно, не до кінця розумію, чому Арсеній Яценюк звільнив тільки самого Салютіна, не викресливши зі списку "Народного Фронту" його тіньового куратора і покровителя Миколу Мартиненка. Адже не тільки кулуари Кабміну і Верховної Ради, але й весь Інтернет переповнений інформацією про співробітництво цих двох панів, Салютін не тільки протеже найближчого політичного соратника й одного зі скарбників прем'єр-міністра, але й безпосередньо трудився в бізнес-структурах згаданого пана, був задіяний у цих бізнес-схемах. Більш того, у МОЗ він потрапив за квотою Мартиненка, в ефірі одного з телеканалів Мусій назвав Мартиненка, "смотрящим" за Салютіним, тому є всі підстави стверджувати, що "МОЗ" - це їхній спільний бізнес-проект, з якого п. Салютіна було вибито рішенням Кабміну.

Але якщо Руслан Салютін "пішов на вихід", то його куратор, зважаючи на все, залишився при повноваженнях і вже підготував на посаду чергового протеже - Віктора Сірмана, людину, також не далеку від сімейного бізнесу Миколи Мартиненка. За фактом відбувається всього лиш ротація "цапів-відбувайлів", яка в принципі не змінить головного - прагнення деяких нових господарів життя заробляти на здоров'ї людей.

Але якби ситуація була лише такою, як говорить Мусій, то група Мартиненка-Салютіна успішно проводила б тендери, брала відкоти, згадані міністром дещо вище, і все було б "добре", тобто - як завжди з тендерною корупцією по самі вуха. Але у пана Мусія теж була своя група імпортерів. Спочатку потрібно згадати про такого собі Юрія Савка, якого Мусій призначив своїм заступником. До цього п. Савко очолював асоціацію виробників інноваційних ліків "АПРАД", до складу якої увійшли близько двох десятків найбільших міжнародних компаній. На колишній посаді Савко активно відпрацьовував гроші імпортерів: "АПРАД" потужно відстоював інтереси іноземних фармацевтів, намагаючись впливати на законотворчу політику МОЗу. За деяким даними, Мусій лобіював Савка на посаду голови Держлікслужби, але Кабмін призначив людину Мартиненка, і тоді міністр наблизив "лобіста імпортерів" до себе особисто.

Не тільки Савко намагався робити погоду. Щойно почалися розмови про проведення тендерів, навколо міністра з'явилося чимало громадських організацій, які тягнуть за собою постачальників лікарських засобів. Йдеться про Дмитра Шерембея, Дмитра Подтуркіна, Бориса Ісаєва, а також - ряд імпортерів, які працювали з Сім'єю та одіозним міністром Раїсою Богатирьовою.

У підсумку в МОЗ виникли два фармакологічні клани, жоден з яких не зміг довести свої пріоритетні права на проведення тендерів: група "Мартиненка-Салютіна" не змогла домовитися з фарма-нострою Мусія. Результат знає вся країна: тендери заблоковані. Хворі страждають.

І марна справа шукати в цій корупційній історії когось більш чесного, тому що в негативному світлі засвітилися обидві сторони. Я б навіть насмілився заявити, що доля Мусія навіть більш значуща, ніж його заступника. Саме міністр почав політику витісненні національних виробників з процедур закупівель, при цьому обізвавши вітчизняні компанії "розливайками". Це притім, що починаючи з 2009-го року українські фармвиробники пройшли процедуру сертифікації GMP: 116 компаній підтвердили свої ліцензії, а близько 30-ти їх втратили, припинивши виробництво. Завдяки сертифікованій європейцями якості значна частина вітчизняних фармацевтів працює на експорт, але при цьому не може пробитися на український ринок.

Вітчизняні виробники ліків готові йти на зустріч МОЗу, і заявили про готовність заморозити ціни на закуповувані державою препарати на рівні минулого року. Але вони наразилися на проблему, значно потужнішою, ніж інфляція: виробники-українці можуть скласти серйозну конкуренцію імпортерам, але вони не здатні надати великий відкіт при закупівлях, тому що накручувати великий "інтерес чиновника" можна тільки за наявності офшорної фірми-прокладки.

Тендери - лише один з епізодів безславної діяльності Мусія і компанії. Слідом за Богатирьовою він став покровителем торговців аптечними наркотиками: після того, як свого часу уряд Тимошенко запровадив кількісний облік "Трамадолу", одна з українських компаній "ІнтерХім" випускає препарат "Кодтерпін" - з кодеїном проти кашлю. Кодеїн - це синтетичний опійний наркотик і в складі "Кодтерпіну" вільно продається в аптечних установах і його продажі за останні 5 років зросли у 8 разів! В Інтернеті не складно дізнатися, чому його так люблять наркомани: у силу особливості формули саме цього препарату, з нього легко виділяється кодеїн. Активісти вимагали спочатку від Богатирьової, а потім від Мусія запровадження жорсткого кількісного обліку препарату, але обоє не підтримали цю ініціативу. Що, у принципі, зрозуміло: ціна питання - 280 млн. грн. на рік. Саме на цю суму продається "Кодтерпіну" наркоманам в Україні. Запровадити жорсткий облік цього препарату вимагали також нові керівники МВС і СБУ, але МОЗ цього не зробило. Виробник знайшов шлях до серця міністра охорони здоров'я через його кишеню?

Це тільки одна частина тієї історії, яку я планував розповісти про МОЗ і його керівників - злочинна діяльність. Але є й друга - злочинна бездіяльність.

На момент приходу Кабінету Яценюка був підготовлений пакет реформ системи охорони здоров'я, здатних не тільки зменшити корупційну складову при закупівлях, не тільки поліпшити якість медичного обслуговування громадян, але й урятувати не одне життя.

Реформа перша - запровадження референтних цін: я особисто відстоював упровадження цієї системи, яка діє у всіх розвинених країнах. Суть її проста: для визначення середньої вартості препарату беруться ціни на певні ліки у кількох індикативних країнах і виводиться середня арифметична. Держзакупівлі не можуть проводитися вище цієї ціни. Раніше вдалося успішно реалізувати цей механізм при закупівлях ліків проти гіпертонії. Наступним кроком мав стати проект референтних цін на закупівлю ліків проти діабету і запровадження механізму на інші життєво важливі фармпрепарати. Із зобов'язанням знизити ціни на ліки і запровадити референтне ціноутворення призначили нового керівника Держлікслужби. І на одному із засідань Кабміну з подачі Михайла Пасічника (голови Держлікслужби) ця ідея під безпосереднім керівництвом Яценюка була "поліпшена" до стану непрацездатності, і в підсумку не працює: оновлення полягало в тому, щоб порівнювати роздрібні ціни в одній країні, оптові - в іншій країні, і ціни виробника - у третій. Напередодні засідання КМУ я телефонував Мусію і намагався пояснити, що цього не можна робити, адже Україна закуповує ліки проти діабету на 80% дорожче, ніж це коштує в Польщі. Але мене він так і не почув.

Реформа друга - реімбурсація (не боюся здатися нескромним, це теж моя ініціатива): держава відмовляється від більшості закупівель, тому лікар видає малозабезпеченому пацієнту не ліки, а рецепт, з яким той іде в аптеку, і його одержує безкоштовно; потім держава компенсує аптеці вартість препарату. Якщо у пацієнта є гроші, він може доплатити різницю і взяти дорожчий аналог. Ніяких тендерів, логістичних витрат і ризиків з недотриманням умов зберігання препарату або закінченням строків придатності. Увесь пакет документів давно вже готовий для розгляду на засіданні КМУ. Але тут немає відкотів… Питання не розглядається.

Реформа третя - демонополізація аптечного бізнесу. У багатьох європейських країнах діє принцип "одна аптека - один провізор", а один підприємець може контролювати не більше 2-4 аптек. Це робиться для того, щоб великі мережі не контролювали ринок, завищуючи ціни. У свій час у Кабмін були внесені відповідні пропозиції, але те, що я бачу на засіданнях Експертно-апеляційної ради при Держпідприємництва, Держлікслужба МОЗ системно вбивають дрібний аптечний бізнес, іноді навіть закривають єдину аптеку в селі.

Реформа четверта - запровадження інституту рецептів за міжнародними непатентованими назвами. Більшість лікарів одержують частку від фармбізнесу за те, що виписують якісь конкретні ліки. Часто є дешевші і не менш ефективні аналоги, але лікар пропонує найдорожче. Особисто я пролобіював рішення, згідно з яким замість бренду лікар має виписувати діючу, тобто лікуючу, речовину, а пацієнт уже сам вибере, що саме йому купити. Рішення прийнято, але МОЗ не зробило нічого для контролю над реалізацією цієї ідеї. У підсумку хворі переплачують великі суми, підвищуючи доходи лікарів і мегаприбутки корпорацій.

Я не можу знайти інших пояснень тому факту, що міністр Олег Мусій, а також весь уряд Арсенія Яценюка заблокував настільки важливі реформи, окрім як корупційний мотив. Одержавши владу навесні цього року прем'єр, його, "смотрящі", а також очільник МОЗ зі своїми заступниками повернули охорону здоров'я на кілька років назад. Більш того, саме ці люди повертають країну в мутний час імпортного "ширвжитку". Адже не секрет, що на багатьох виробництвах світу стоять дві лінії, які виготовляють той самий препарат, але різної якості, - один з яких відповідає стандартам GMP, інший - ні. До 2013 року в Україну багато світових брендів завозили медикаменти, що не відповідають європейським сертифікатам якості. Іноді навіть замість медикаментів це була пресована крейда. Тільки-но Україна заявила про намір запровадити вимогу наявності сертифікату GMP для всього фармімпорту, імпортери спробували підняти скандал, але невдовзі змирилися з тим, що в Україну доведеться поставляти якісніші препарати за тією ж ціною. І що ми спостерігаємо сьогодні: уряд Яценюка пролобіював закон, згідно з яким дозволено ввозити без сертифікації GMP препарати для лікування онкології, туберкульозу, ВІЛ, орфанних захворювань, а також - вакцини. Іншими словами, саме важкі хвороби тепер можна лікувати неякісними препаратами.

На Майдані загинуло 100 громадян нашої країни. Вони боролися за нове суспільство, без корупції і фальші. Янукович, звинувачений у цих смертях, мусив зникнути втечею.

Під час АТО пішло з життя кілька тисяч українців, і Путін для нас навіки залишиться терористом і інтервентом, і ми всіляко бажаємо йому кари.

Через зрив тендерів із закупівлі медикаментів щодня вмирають сотні людей. Найчастіше вони йдуть у тяжких муках, розуміючи, що в іншій країні вони могли б прожити значно довше або вилікуватися взагалі. І за це двох чиновників просто звільняють з роботи. Ні, панове, їх треба судити. І не тільки їх. Я вважаю, що відповідальним за все що відбувся є, насамперед, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, що перетворив МОЗ у вотчину, а також Микола Мартиненко. Дії або бездіяльності цих людей щодня вбивають співгромадян. Я особисто підходив до цих людей попереджаючи, що їм доведеться відповідати за вчинене. Винний і Олег Мусій, він співучасник, і нема чого йому прикриватися Майданом.

P.S. Найближчим часом я, швидше за все, підпаду під люстрацію. Закон емоційний, але, можливо, і справедливий - з громадської точки зору. Час покаже. Але проблема не в Бродському, проблема в іншому: я не брав участі в схемах Сім'ї або їхніх соратників, і буду люстрований. Тоді як жоден злодій з нині правлячого Кабінету під дію цієї "гільйотини" не підпадає.

Суспільство намагається вирішувати складні проблеми простими методами, і боротися з прізвищами замість явищ. Більш того, у цих злодіїв великий суспільний імунітет на критику, що продовжує їхню ліцензію на грабіж і вбивство власного народу.