Джамала: "Багатьом людям в Європі близька тема пісні "1944"

Олег Вергеліс

Перш нагадаю, що СТБ і Перший Національний підняли просто-таки "сізіфів камінь" - на Говерлу, облаштувавши дійсно якісне і видовищне шоу. Півфінали і фінал українського Євробачення. У фінальному голосуванні проявили інтерес до конкурсу понад 300 тис. чоловік. І, кажуть, це справжній рекорд для відбіркових конкурсів "Євробачення" в Україні.

Різномастному, але все ж цікавою (для обивателя і музичного спостерігача) виявилася колода наших евроконкурсных карт. Серед яких - The HardKiss, SunSay, Brunettes Shoot Blondes, деякі інші.

Але в азартній грі, як відомо, виграла Джамала. З піснею, спеціально створеної для Євробачення-2016 – "1944".

Якщо зробити просту арифметичну операцію, від 2016 відняти 1944 вийде – 72. Тобто вже восьмий десяток років тема трагедії кримськотатарського народу залишається саднящей раною: і в загальній історії, і в різних поколіннях. Сталінський режим, истреблявший народи і нації, кривавої борозною пройшовся по долям, епохах, по тим же поколінням.

Але Джамала виконала не політичну агітку, як це почулося глухим. І не спекулятивну одноденку, на що натякають ідіоти. Її "1944" - це біле і червоне в одній композиції. Білий вірш і запечена кров. Летить голос і здавлений крик. Пам'ять про людські трагедії і благання про світ (сьогодні і завжди).

Загадковий депутат Держдуми РФ з багатозначною прізвищем Дєньгін (напевно, це дуже підходящий персонаж для Салтикова-Щедріна?), втративши слух і совість, попрацював на десятках новинних стрічок чорним піарником для українського делегата на Євробачення. Бо він заявив, що голосування було фіктивним, а пісня "1944", нібито вибрана спеціально, причому виключно з геополітичною метою.

Тим часом, у самій пісні немає таких цікавих слів як "Сталін", "Ленін", "Раша" або "гудбай" (а також інших подібних яскравих образів). "1944" - медитативна пісенна лірика. Саунд, в отзвуках якого, на мій слух, драма і окремої людини, і цілого народу, і, можливо, всієї Землі.

"Коли приходять незнайомці... Вони приходять в твій дім... Вони вбивають вас всіх і кажуть: "Ми не винні... Не винні..." Але де ж ваш розум? Людство плаче... Ви думаєте, що ви Боги? Але всі вмирають... Не ковтайте мою душу... Наші душі...".

Це лише фрагмент "1944" (переклад з англійської і з кримсько-татарського). І, право, хто б і як би не ставився до тексту, контексту, до музики і манерою виконання, тут особиста трагедія все-таки сходить до загальнолюдської трагедії, а не до яких-небудь локальним політичним конфліктам.

Тому зайвий раз нагадаю, що Євробачення (особливо на пострадянському просторі) – вільний або невільний привід для маниальных політичних ігрищ. Євробачення, до якого, за моїми відомостями, в самій Європі ставляться куди спокійніше (як до гри в гру) на пострадянському просторі – обов'язковий привід для предвесеннего загострення (у політиків), для повернення в дитинство (у скандалящих артистів). Ну і тому подібне.

"Захищати" цю пісню і цю співачку, на мій погляд, немає потреби. Гарна композиція сама за себе відповість, яке місце вона не зайняла в Стокгольмі або іншому місті (можна подумати, що ті, хто у різні роки займав перші місця тепер у всіх на слуху?). Просто в черговий раз і співачка, і пісня стали каталізатором, лакмусом і інформприводом, який виявив відомий хронічний діагноз часу...

У самій Джамали зараз багато клопоту перед Стокгольмом. Її буквально рвуть на частини світові ЗМІ. Тим більше вдячний їй за те, що знайшла час для розмови.

- Джамала, як відомо у багатьох людей дуже коротка пам'ять. Навіть якщо їм талдычишь одне і те ж по десять разів. Тому нагадай тим, хто забув, "про що" ця пісня, як вона народжувалася, які приватні факти і деталі створили спільний пісенний пазл?

- Історія цієї пісні розпочалась, коли я була зовсім маленькою. Моя прабабуся Назылхан, яка пережила депортацію, розповідала про ті події багато разів. Коли радянська армія увійшла в Малоріченське (це рідне село моєї прабабусі і всієї нашої родини), їх зустрічали, як героїв-визволителів, які приймали вдома, годували, поїли, співали їм пісні. Так тривало п'ять днів. А 18 травня рано вранці всім сказали: "На збори 15 хвилин". Потім всіх просто як худобу повантажили в товарні вагони, запечатали і повезли в Середню Азію. Ця тема мені все життя не давала спокою. Мені здавалося, що про цю трагедію забули, ніхто не згадує про десятки тисяч кримських татар, які загинули в цих потягах і потім вже в Середній Азії. Їх душі не упокоїлися. Я вирішила написати про це пісню десь півтора року тому. Спочатку вона називалася "Душі". Текст був український з приспівом кримськотатарською.

Потім я вирішила зробити текст англійською і назвала її "1944"...

- То й справа не вгамовуються експерти та інші фахівці, пророкуючи, що саме цю пісню в Європі можуть забракувати, не схвалити, засудити. В увазі її горького сенсу і нібито жорсткого політичного підтексту. Що ти думаєш з цього приводу? Почує Європа і світ – самотній голос людини?

- У пісні немає ніякого політичного підтексту. Будь-хто, хто спроможеться прочитати текст, зможе в цьому переконатися. Нікому ж не приходить в голову сприймати фільм "Список Шиндлера" як картину з "політичним" підтекстом? Я думаю, що асоціації, які виникають у різних людей в різних країнах залежать від того, що транслюють медіа, і від світогляду кожної людини. Я впевнена, що дуже багатьом людям в Європі близька тема моєї пісні "1944". Адже багато народи пережили свої трагедії. Досить згадати про Голокост...

- Кілька слів про технологічних аспектах номери для Євробачення. Оскільки номер, як картинка, у чому запорука успіху. Хто буде приймати участь в його постановці? Чи Сильно відрізнятиметься ця постановка від телеверсії, яку вже бачили українські глядачі у фіналі відбору?

- Так, думаю, буде дуже сильно відрізнятися. Принаймні, у нас є такі наміри. Основними партнерами по підготовці до фінальної частини буде канал СТБ, будемо працювати над номером з їх командою.

- Зрозуміло справа, підготовка до Євробачення - в першу чергу команда, яка допомагає артисту. Хто сьогодні поруч з тобою – плечем до плеча?

- Моя команда залишається колишньою - цій мій менеджмент, який працює зі мною вже шість років: Ігор Тарнопольський, Денис Козловський, лейбл Enjoy Records. Тепер ще підключиться команда телеканалу СТБ.

- чи Плануються напередодні виступу в Стокгольмі – промотури в інших європейських містах? З зрозумілою целою – популяризації "1944".

- Важко сказати, ми ще не займалися плануванням цієї частини. Чесно сказати, я не впевнена, що це дійсно необхідно. Мені здається, це було дуже важливо ще десять років тому, але сьогодні Інтернет вирішує багато завдань.

- Твоя думка щодо очевидного політичного загострення не тільки навколо "1944", але і у зв'язку виступи конкурента – Андрія Запорожця (SunSay), а також у зв'язку з коментарями Руслани та активністю соцмереж? Чому цей конкурс пісні - частіше привід розбрату, а не для творчої консолідації?

- Я весь час повторюю, що нам протипоказано проводить відбір на Євробачення. Тому що це завжди виливається в скандали. Я не могла витримати, коли слухала весь цей розмова з Андрієм на сцені... Я сиділа в гримерці і кричала від обурення. Він не заслуговує такого звернення... Мені було страшенно неприємно... Я вважаю, що кожен чоловік повинен слідкувати за своїми вчинками, замість того, щоб шукати об'єкти для ненависті і осуду.

- На старті кар'єри тебе сильно підтримав конкурс "Нова хвиля". Відома сьогодні реакція Ігоря Крутого на "1944"? Або, може бути, є якась реакція Алли Пугачової, яка тебе завжди публічно симпатизувала? І ще... Можливо, були останнім часом якісь запрошення виступити на російському ТБ? І як ти на ці пропозиції реагувала?

- Ніхто з російських колег ніяк не відреагував, принаймні, мені ніхто не писав і не дзвонив. Запрошення час від часу приходять. В основному, з розважальних каналів, які хочуть, щоб я заспівала щось в ефірі. Останній раз ми виступали на російському ТБ у "Вечірньому Урганте" восени 2013-го.