"АФФТАР ЖЖОТ!"

Фанфік(fan - прихильник і fiction - художня література) - це текст, написаний на основі літературного твору. З оригіналу автор фанфіку бере ідеї сюжету та (або) персонажів і створює на цій основі свій твір.

На перший погляд, у цьому немає нічого поганого. Але зі статті "Створення фанфіків на уроках літератури як один із засобів розширення читацької свідомості учнів" з журналу "Зарубіжна література в школах України" (№3, 2013 р., автори Світлана Тіхоненко та Дар'я Маньківська) дізнаюся дивні речі про види фанфіків: "гет - фанфіки, у яких описуються романтичні відносини між чоловічим і жіночим персонажем; слеш - фанфіки, у яких у центрі уваги - романтичні відносини між чоловічими персонажами; фемслеш - фанфіки, у яких у центрі уваги відносини між жіночими персонажами".

Круто, як сказали б підлітки. Далі йдуть пояснення умовних позначень, які зустрічаються біля тексту фанфіків (так званий рейтинг творів): "G (General) - фанфіки, які можна читати без обмежень аудиторії (немає жорстокості і насильства); PG (Parental Guidance) - можна читати з підліткового віку з дозволу батьків (можливі згадування насильства, натяк на сексуальні стосунки, груба лексика, але не поза межами норми); PG-13 - фанфіки, які не рекомендується читати до 13 років (наявні сцени жорстокості, які, однак, не є сюжетотворчим елементом фанфіку), R (Restricted) - фанфіки, в яких є описи насильства, секс, нецензурні слова; NC-17 (No Children) - фанфіки, в яких секс і насильство займають більшу частину твору і прописані детально; NC-21 - ще більша графічність у розповіді про секс і насильство…

"Прочитавши вищезазначені типи фанфіків, учитель словесності із обуренням вигукне: "І навіщо ж ця гидота!", - пишуть автори статті. - Але хочеться зауважити, що в наших силах зробити так, щоб робота з фанфіком стала першою спробою пера, потужною мотивацією для вивчення світової літератури та одним із засобів глибокого розуміння природи художнього тексту. Або ми можемо відвернутись у праведному гніві і залишити наших дітей самих пливти бурхливим морем сучасних і доволі небезпечних тенденцій".

Поплававши для цікавості у справді бурхливому, але досить брудному морі фанфікшн, покопирсавшись на різних фан-сайтах, форумах у соцмережах, я нарахувала близько 28 видів фанфіків. І лише вісім з них можна вважати безневинними (драма, екшн, гумор тощо). А від усіх інших просто жах бере: гомосексуалізм, сексуальні збочення (у тому числі й стосовно дітей), насильство, жорстокість, смерть.

Зрозуміло, що вчителі розповідатимуть на уроках лише про пристойні види фанфікшн. Але очевидно, що, отримавши від педагога завдання написати такий твір, переважна більшість дітей зануриться в Інтернет: одні - щоб списати, а інші - щоб дізнатися детальніше, як пишуть такі твори. І тут уже ніхто не зможе проконтролювати, які види фанфіків потраплять на очі школяреві. Це тим більше небезпечно, що фанфікшном цікавляться переважно дорослі люди, студенти. І пишуть вони про аж ніяк не дитячі речі. Звичайно, серед фанфіків трапляються пристойні й цікаві тексти. Але їх не так уже й багато.

Задля цікавості відкриваю фанфік про Мумі Тролів на одному з найпопулярніших сайтів. Читаю: "Туу, мне нужен твой совет в одном личном вопросе, - он все же решился начать разговор, а Туу-Тикки приготовилась внимательно слушать. - Понимаешь, я уже давно, точнее, с нашей самой первой встречи, неравнодушен к Снусмумрику... - Муми опасливо взглянул на подругу, пытаясь понять её мысли, но лицо её оставалось по-прежнему спокойным и ласковым. - Он такой смелый, гордый и свободный... красивый, конечно... Я просто не в силах отвести взгляд, когда вижу его, не могу перестать думать о нем, изгнать из мечтаний и снов. Я знаю - это плохо и глупо, но ничего не могу с собой поделать..." А далі йде опис еротичних фантазій улюбленого дитячого героя, які з етичних міркувань неможливо процитувати у статті.

Слід зауважити, що фанфік - це жанр масової, далеко не елітної культури. "В основному фанфік - це вияв творчості та тема для спілкування на просторах тільки фансайтів та фендомів", - пишуть автори вже згаданої нами статті. А до чого ж тут школа?

Те, що фанфікшн з'явився в ній одночасно з тим, як з нових програм із літератури зникли "золоті" твори Гете, Данте, Гомера - симптом дуже тривожний. Зауважте, що й досі не оприлюднено програм із зарубіжної літератури для 10-11 класів. Чи залишиться в них класика? В якому обсязі? Куди спрямують старшокласників уроки літератури - на фансайти і фендоми чи до бібліотек?

Натомість "любісти" нової фішки - Міносвіти та деякі вчителі - сповнені оптимізму. На їхню думку, фанфік дає дитині можливість самовиразитися, запропонувати свої думки щодо художнього твору. Крім того, як ідеться у повідомленні на сайті МОН, "у будь-якому випадку вчитель не має права не знати про літературні інтереси сучасної молоді, відгородитися від учнів, поглиблюючи прірву".

У тому, що література - це процес, який перебуває у невпинному русі, не сумнівається ніхто. Відповідно і вивчення предмета "література" у школі не повинно бути консервативним. Однак яким саме шляхом і в який бік має рухатися реформування - питання дуже суперечливе.

Воно бурхливо обговорюється на вчительських форумах. У дебатах яскраво виокремлюються кілька моментів.

Перший. "Фанфік як завдання - це смішно. Хіба можна бути фанатом за завданням?"

Другий. Навіть на фан-сайтах ламають списи щодо критеріїв чи правил оцінювання творів фанфікшн. Особливо гостро сперечаються про відповідність основних ідей, атмосфери, характерів героїв фанфіку авторському задуму, втіленому у першоджерелі. Часто фанфік перетворюється на звичайну профанацію першоджерела. І це аж ніяк не сприяє глибокому розумінню його змісту. "Звичайно, нове (а то й не дуже) є цікавим, але масовізм і фанатично нездорове захоплення формою заради форми - чи це сформує художньо-естетичні смаки сучасного читача? Поспішаймо повільно, упроваджуймо мудро .... неФАНатіймо!" - читаємо на вчительському форумі.

Третій. "Те, що намагаються "втюхати" під моднявим словом "фанфікшн" у розрізі шкільного викладання літератури, існувало завжди. Ну скажіть, хто з учителів не давав творів про пригоди Дон Кіхота, Шерлока Холмса чи Журдена в наші часи? Чи не пропонував дописати закінчення твору, відтворити передісторію? Тільки це аж ніяк не фанфікшн".

Четвертий. Хоча нічого принципово нового школа не отримала від нової ідеї, зате небезпеки, на які наражає учнів, істотно збільшила: "Сьогодні число дітей із розладами психіки, котрі живуть у якихось своїх, вигаданих світах, у "віртуальній реальності", зростає катастрофічно. Уявіть, яка це трагедія для батьків - зранку до ночі бачити абсолютно, фатально порожні очі рідних дітей. Звісно, таким тенденціям сприяють багато чинників, і не в останню чергу комп'ютерні ігри та Інтернет. І, здавалося б, кому як не освітянам, слід цій згубній тенденції протистояти?"

На тлі таких застережень особливо ефектний вигляд мають рекомендації з написання фанфіку, розміщені у вже згаданій нами статті фахового журналу: "Викладаючи фанфік у мережу, придумайте йому назву, напишіть "шапку"… Якщо це необхідно, зробіть попередження, в якому напишіть деталі сюжету, які можуть збентежити потенційного читача".

Рівно рік тому в суспільстві бурхливо обговорювали нову програму зі світової літератури. Тоді опонентам програми ледь вдалося відбитися від сексуальної "Вероніки…" П.Коельо та інших неоднозначних творів. А також повернути до школи деякі класичні твори.

Цього року знов новина. Тож на душі неспокійно: що принесе наступний навчальний рік? Раптом хтось захоче ще більше наблизити школу до Інтернету і, наприклад, запропонує писати твори з літератури на популярній "блогомові" ("ржунімагу", "ніріальна круто", "абідна")?

Куди заведуть нас нові віяння - побачимо. Безумовно, їхні автори мислять неординарно. "Аффтар жжот!", як сказали б малолітні блогери. Що означає: "Ну ви, хлопці, даєте!". !zn