Як читати «чужі» консультації

З давніх-давен (до 2010 року включно), коли ще діяв старий добрий Закон «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який нині втратив чинність, у ньому жили собі чудові підпункти 4.4.1 та 4.4.2«д», фактично продубльовані й у Податковому кодексі України: перший - у 4.1.4 (навіть номер схожий!) і 56.21 ПКУ, а другий - у його 52.2 і 53.1. Щоб необізнаному в цих цифрах читачеві було зрозуміло, про що йдеться, наведемо їх - у сучасній (тобто від ПКУ) редакції:

«Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України

<...>

4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

<...>

52.2. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

<...>

53.1. Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

<...>

56.21. У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків».

Отже, щоб уникнути відповідальності, можна прикритися податковою консультацією (раніше - податковим роз’ясненням), але при цьому «чужі» консультації, адресовані не тому платникові, який їх опла... замовляв, (читати та) використовувати забороняється: не ви купували дамі шампанське - не вам її й танцювати.

У світлі скасованого (поки що) закону про корупцію (або про боротьбу з нею - точно зараз не пригадую) створюється враження, що запах її відчувається й тут. Аж ніяк. Воно, звісно, не без запаху, але:

по-перше, навіщо купувати консультацію, якщо завтра її скасують (наприклад, «консультант» поміняється)? Адже вся дивовижна безвідповідальність тоді пошириться лише на період до такого скасування. А далі однаково все треба буде виправити, причому заднім числом - тільки в цьому разі вийде зовсім без відповідальності. Якщо ж усе залишити як є і після скасування, це вже буде новим порушенням, на яке добрий 53.1 уже не поширюється: він про відповідальність, пов’язану зі старою консультацією, а не з новою! Тож безкарно вдасться виграти лише час: потягнули зі сплатою, змусивши бюджет фактично себе прокредитувати - от оце й не карається, незважаючи на скасування/заміну;

по-друге, «чужу» консультацію використовувати все одно можна, навіть не купивши шампанського, але посилаючись при цьому не на 53.1 (його «побиває» злісно-корупційний 52.2), а на солодку парочку 4.1.4-56.21.

Тобто платник зовсім «чужою» консультацією, борони Боже, не користувався, навіть не читав її та не знає, про що вона. Просто пропонує нею скористатися податківцям (і, певно, суду), щоб визначитися, а чи не випливає з неї (випадково) та сама неоднозначність, за якої платник завжди правий - як покупець у магазині (це якщо в «чужій» консультації щось раптом буде прописано ліберальніше, ніж передбачалося читати для зацікавленого платника, якому танцювати те саме заважає податкова).

Якщо ж представники податкової служби і в такій ситуації скажуть, що ніякої неоднозначності, мовляв, немає (як немає тоді й застосування доброго правила про конфлікт інтересів, який вирішується на користь платника), то чому ж вона тоді «цьому - дала, а цьому - не дала»?

З якого дива?

За які (та перед ким конкретно) заслуги тому - можна, а цьому - ні?

Виходить, корупція таки існує? Тоді вже краще на особу, яка вказує лише на неоднозначність, поширити й цю двоїстість/множинність розуміння і, відтак, правило про конфлікт інтересів, тобто, по суті, - дію «чужої» консультації.

Тож переплачувати за індивідуальні (собі) консультації не радимо. Краще читайте (безоплатно, чи почім там усілякі хороші бухжурнали...) консультації «чужі».

І пам’ятайте: що в одному місці кодексу заборонено, в іншому (як у наведеній вище ситуації) може бути дозволено. Отже, конфлікт інтересів, тобто платник знов-таки буде правий. Аби було в нього бажання (і час!) доводити та боротися.

Увесь наш ПКУ - ніби велике універсальне крісло в поліклініці райцентру: якщо так сісти - то для пологів, а якщо отак - то для виривання зубів. Будьте грамотними, нічого не бійтеся і - сідайте правильно!