Як зробити бізнес прибутковим за кризових часів? — Бізнес-акселерація!

 Чи можна прямо зараз ледь не під ногами знайти джерело доходу? Так. Цьому покликана допомогти Регіональна бізнес-акселераційна програма «Створюємо ефективний бізнес та разом змінюємо суспільство».

Одні шукають роботу, інші створюють робочі місця. Приватна ініціатива… Для неї немає перешкод, немає криз і немає війн — лише дайте волю. І коли її (волю) дають — відбуваються дива. Вона створює бізнес із домашніх пиріжків, вона творить суперекономіки, вона ж запускає космічні кораблі. Власне, в боротьбі за контроль над бізнесом, за право стягувати данину й виникали держави, велися й ведуться війни. Так було завжди і буде доти, поки держава як спосіб організації людських співтовариств не стане пережитком минулого.

Навчальна програма для підприємців і підприємниць зі всієї України реалізовувалася з вересня по листопад у рамках проєкту Good Governance Fund «Регіональне відновлення», який фінансується UK International Development від уряду Великої Британії. Імплементатори проєкту — Abt Global і KPMG в Україні.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Бізнес повинен бути готовим до "сценарію воєнного часу" — адмірал Бауер

Ми познайомилися з деякими учасниками програми. Вони одностайні в тому, що такі заходи дуже потрібні для цивілізованого розвитку мікро- і малого бізнесу в громадах.

«Козацька мрія» — щоб було як удома

В українських реаліях, навіть під російськими бомбардуваннями, люди примудряються будувати бізнес «з нуля». Стрес — гіркі, але сильні ліки від економічної пасивності. У ході роботи навчальної програми вималювалося чимало прикладів мікро- і малого бізнесу, який може вибудувати кожний або майже кожний. Клопітно, нервово, але веселіше, ніж жити на допомогу.

Ось приклад «елементарної частки» бізнесу — сімейне виробництво заморожених продуктів харчування «Козацька мрія». Творець і власниця бізнесу — жителька міста Самар (Дніпропетровська область, населення близько 70 тисяч осіб) Любов Чуб. Це домашнє сімейне виробництво заморожених страв української кухні.

«Наша аудиторія — родини, дорослі члени яких зайняті на роботі; молоді люди, яким нецікаво витрачати час на кухню, але їх не влаштовує шаурма; це всі, кому подобається гарна українська їжа, — каже Любов. — Ми вивчаємо смаки наших клієнтів і намагаємося догодити їм. Наприклад, якщо в родині не люблять картоплі з цибулею у варениках, ми її не кладемо. Кому не подобаються родзинки у сирі, отримують млинці з сиром без родзинок. Місто наше невелике, догодити смакам усіх клієнтів цілком можливо. Як удома!»

А підштовхнула зробити перший крок критична ситуація. Родина Чуб відправилася відпочити до Грузії. Російське вторгнення до України розпочалося буквально в день їхнього вильоту додому — 24 лютого 2022 року. Виліт не відбувся…

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ветеранський бізнес: за даними банків, 40% ветеранів-підприємців – це жінки

«…Грузини — народ гостинний, але українці нудьгували за своєю їжею. Стала готувати на виніс голубці, млинці — справа пішла», — розповідає Любов. Повернувшись до України, продовжила справу.

«Чоловік помер після важкої хвороби, — каже вона. — Потрібно самій піднімати двох дітей. Ось і вийшла на ринок з тим, що вмію робити, — з домашньою кухнею. Справа розвивається. Щоб устигати за попитом, уже найняла двох помічниць».

Відповідаючи на запитання про роль регіональної програми акселерації, Любов сказала: «Під час тренінгів я побачила, як люди, котрі уже цілком відбулися, змінюють мислення, як вони прагнуть розвиватися і як надихають інших. Я ж стала більш сильною та сміливою, за що вдячна програмі».

Кооперативи в сільській місцевості є, але масовими не стали. Чому?

Наступний крок — від елементарної самозайнятості до зайнятості колективної. Ні, це не колгосп із прямим вилученням власності в селян, а кооператив. Якщо зазирнути до Вікіпедії, ось що там про кооператив написано: «Автономна асоціація людей, які добровільно об'єдналися для задоволення своїх спільних економічних, соціальних і культурних потреб на спільному підприємстві, що контролюється демократичним шляхом». Тобто зібралися, скинулися, почали працювати.

Якщо говорити про сільськогосподарські кооперативи, вони цілком забезпечені нормативно-правовою базою: це й Закон «Про кооперацію», і Закон «Про сільськогосподарську кооперацію». Але корів, які пасуться на луках, дедалі менше, і сільськогосподарських кооперативів більше не стає.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Повага до бізнесу, локалізація, детінізація економіки: Зеленський розповів про економічний пункт «Плану стійкості»

 Однак сільськогосподарські кооперативи існують. Ми поговорили з учасником програми бізнес-акселерації, головою сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Дари Гуцульщини» (Чернівецька область, Вижницький район, селище Путила) Сергієм Тереном.

Українські горці, як і поліщуки, живуть скотарством і збиранням (гриби та ягоди). Гарний ягідно-грибний сезон рік годує. Ідуть гуцули, лемки та поліщуки до лісів, виходять звідти до доріг, де поставили свої фургони з вагами заготівники, здають те, що зібрали, і знову до лісу. Ну, а далі зібране йде частково на базар, решта ланцюгом перепродажів — на переробку та експорт. Але справді, чому не скинутися би та не заснувати кооперативу з первинної переробки дарунків лісу? Чому б не створювати додаткової вартості у своєму ж селі?

Про свої «як» і «чому» ми й запитали в Сергія Терена.

— Кооператив ми заснували 2015 року. Саме з метою переробки дикоросів на місці, — розповідає він. — Наше селище знаходиться далеко від обласного центру, біля кордону з Румунією, нам до всього далеко й до нас усім далеко. Але зуміли ввійти до програми ПРООН. У рамках програми створили кооператив. На умовах співфінансування закупили холодильне та сушильне обладнання. Почали працювати. Навчилися просувати свою продукцію. Скажімо, гриби-їжовики йдуть на експорт до Південної Кореї, де вважаються цілющими. Кооператив розвивається. У його роботі беруть участь понад тисячу людей — усі жителі регіону. Вони здають кооперативу зібрані дикороси й отримують за них обумовлену плату. Заготівники-одинаки теж із нами співпрацюють.

Що ж до співробітництва з Програмою бізнес-акселерації, «ми щойно починаємо його, але бачимо в цьому співробітництві велике майбутнє, — каже пан Сергій. — Район, де працює наш кооператив, знаходиться в справжній глухомані, й свіжі європейські віяння дуже потрібні. Вони вже відчуваються. Тому нічого, крім користі, ми від співробітництва з програмою не бачимо».

Але чому тільки гриби і ягоди? Чому не м'ясо та молоко, наприклад?

За словами нашого співрозмовника, м'ясо-молочний напрям без дотацій не виживе. І коли лише обговорювалася сфера діяльності майбутнього кооперативу, від цього напряму довелося відмовитися.

Якщо не вдаватися в юридичні тонкощі, обслуговуючий кооператив — та сама компанія зі своїми плюсами та мінусами. Головний мінус — багато співвласників. А це — майже обов'язково конфлікти та образи. І це, імовірно, одна з причин, чому кооперативний рух масово не охопив села. Так буває завжди, коли між людьми стоять гроші. Якщо співвласники змогли пройти цю неприємну межу і спрацюватися, отже, у підприємства є майбутнє. А програма бізнес-акселерації — тільки в допомогу.