Фінанси, акції й кредити: коли не можна, але дуже хочеться...

Продати на західних фондових біржах «спірні» акції дуже складно. Але можна. Що й показав дебют української компанії на Лондонській фондовій біржі.

Компанія Ferrexpo AG Костян­тина Жеваго розмістила на Лондонській біржі додаткову емісію своїх акцій, забезпечених акціями Полтавського ГЗК. При цьому право власності на більшу частину «ГЗКівських» паперів оскаржувалося в суді. Правда, потенційних покупців про це повідомили гранично коротко.

В емісійному проспекті Ferrexpo зазначалося, що судовий розгляд може становити для компанії небезпеку. В ньому говорилося: «Поки що керівництво компанії вважає, що ці дії не принесуть результату, й позивачі (що малоймовірно) зможуть домогтися повернення акцій або виплати компенсації... проте не можна з упевненістю сказати, що в остаточному підсумку їхній позов не буде задоволений».

Оптимізм групи «Фінанси і Кредит» був досить награний: група програвала всі суди та впевнено йшла до програшу у Вищому господарському суді України. Хоча, з іншого боку, групі не звикати. Вона практично безупинно позивається, і скандали при приватизації об’єктів, які вона купувала, наприкінці 1990-х і на початку 2000-х років були звичною темою заголовків газет.

Лондонських інвесторів у такі деталі особливо не посвячували, а спокушали відносною дешевизною акцій, розміщуваних по нижній межі цінового діапазону. І твердженням, що компанія посідає четверте місце у світі за запасами залізної руди — після бразильської компанії CVRD, а також австралійських Rio Tinto й BHP Billiton. Останньому твердженню в Україні вкрай здивувалися б (особливо у світлі технологічних проблем Полтавського ГЗК).

Втім, купували акції не металурги, а фінпосередники. Тож розміщення все-таки відбулося.

А далі вибухнув скандал. Як і пророкували багато експертів, 26 липня Вищий господарський суд України підтвердив нелегітимність володіння швейцарською Ferrexpо 40,19% акцій ВАТ «Полтавський ГЗК». Тим самим реальна вартість акцій самої Ferrexpо виявилася під питанням...

Нелегітимність володіння Ferrexpo AG пакетом акцій Полтавського ГЗК було вже кілька разів підтверджено українськими господарськими судами: 27 березня 2007 року — Господарським судом Донецької області, 25 квітня — Донецьким апеляційним господарським судом і, нарешті, Вищим господарським судом України.

Судові розгляди тривають вже чимало часу, і перспективи групи не надто блискучі. Хоча боролася вона серйозно й на всіх рівнях. Починали з відводу (причому ще до початку розгляду справи) колегії суддів Господарського суду Донецької області, а дійшли до звернення до міністра внутрішніх справ України з заявою про порушення кримінальної справи.

Нині за скаргою Ferrexpo AG справа розглядається у Верховному суді. Як вважають правники, можливі два основні варіанти розвитку подій: Верховний суд або відмовиться розглядати апеляційну скаргу представників компанії (у такий спосіб залишивши в силі рішення Господарського суду), або направить справу на новий розгляд.

Примітно, що обидва ці вердикти вкрай невигідні для нинішніх власників ГЗК, оскільки фактично підтверджують нелегітимність його зазіхань на полтавське підприємство й тільки доливають оливи у вогонь біржового скандалу, що розгоряється.

Тим більше що в позивачів дуже серйозна аргументація, справедливість якої було підтверджено науковими висновками Інституту держави й права імені В.Корецького, Національної академії наук України й Інституту економіко-правових досліджень, а також вердиктом Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України.

Господарський суд Донець­кої області визнав невідповідність законодавству договору купівлі-продажу акцій Полтав­ського ГЗК і визнав цей договір недійсним.

До речі, за даними самої компанії Ferrexpo AG, її ключовим акціонером є народний депутат Костянтин Жеваго. Костянтин Валентинович за час конфлікту відзначився бурхливою роботою щодо впливу на суди. Депутатський запит на ім’я голови Господарського суду Донецької області за трьома підписами, включаючи підпис самого К.Жеваго, пішов дуже оперативно. Забавно, але практично ніде він так прямо й не сказав: «Я — основний власник ГЗК, у мене конфлікт, я з допомогою мандата народного обранця хочу його врегулювати на свою користь». Аргументи були дещо іншими.

Можливо, давалося взнаки й небажання нагадувати про минулі заслуги.

Становлення бізнес-структур Жеваго було дуже веселим. Можна пригадати «Луганськ­обленерго», де група накопичила за два з гаком роки мільярд гривень боргів перед держструктурами, зате запаслася безліччю векселів ліквідних підприємств.

Або ще свіжіший приклад — дворічне управління «Одесаобленерго», коли підприємство фактично балансувало на межі банкрутства, зарплату співробітникам виплачували з величезною затримкою, а загальна заборгованість компанії перевищила один мільярд гривень.

Про такі «дрібниці», як перепади напруги в мережі, аварії й регулярні відключення електроенергії в період управління «Одесаобленерго», що запам’яталися надовго, і казати не доводиться. Хоча це — прямий результат вексельної схеми, яку так плекають брати Жеваго.

Цікаво, що однією з цілей виходу на IPO було не тільки прагнення реалізувати анонсовані проекти, а й невідкладна потреба розрахуватися з боргами.

Група взяла чималі кредити під низку проектів. За оцінками аналітиків, її кредитний портфель становить приблизно 300 млн. дол. Природно, що це борги перед західними партнерами. Свої борги перед вітчизняним Енергоринком ФіК уже всім вибачила. Між іншим, їх набагато більше.

Реалізація інвестпроектів є не найсильнішим коником групи. Якщо у фінансових операціях періоду первісного нагромадження капіталу (ті ж вексельні схеми) бізнесмени почувалися цілком вільно, то з приходом більш помірних часів працювати стало складніше.

Протягом останніх кількох років представники Костянтина Жеваго заявляли про реалізацію проектів будівництва меткомбінату «Ворскласталь», прокатних потужностей в Угорщині, залізорудної шахти на Кіровоградщині, порту в Донузлаві й термінала з перевантаження вантажів у Южному, проте жоден із цих проектів досі не реалізовано.

Чимало запитань викликає й нинішнє управління Полтавським ГЗК — безсумнівно, найціннішим активом групи. У будь-якому разі, «стакан» його кар’єру вже став анекдотом у гірничо-металургійній галузі України. Тільки щоб привести кар’єр до ладу, потрібні величезні витрати. А залишити все й просто почати рити нову «яму» навряд чи дозволять екологи. Ну а як купували ГЗК, показує нинішній судовий розгляд.

Між іншим, після розміщення акцій Ferrexpo AG на Лондонській біржі заручниками ситуації стали не тільки сам український бізнесмен і покупці цінних паперів. Побічно зачепили також репутацію партнерів і фінансових радників Жеваго: JP Morgan, Deutsche Bank і Finsbury. Навряд чи їх це порадувало.

Адже коли рішення українського суду набуло законної сили, стали нелегітимними всі наступні операції з паперами, які призвели до контролю Ferrexpo над підприємством.

Тепер недійсними мають визнати й рішення, прийняті за цей час зборами акціонерів, тому що на них фактично не було кворуму. У результаті вийшло, що тепер усі дії компанії Ferrexpo та її дочірніх компаній, спрямовані на залучення фінансових ресурсів на міжнародних фінансових ринках, грунтуються на фактично спірному володінні активами на території України. Власне, про це можливих покупців акцій і попереджали.

Загалом, дебют компанії на IPO вийшов дуже спірним. Утім, ринок об’єктивний, і ніщо не заважає іншим великим українським компаніям виходити на світові біржі. Зрештою, є й ліпші кандидатури для презентації вітчизняного бізнесу на міжнародному рівні. А на помилках учаться.