Хроніки армії

Але найбільше тішить позиція самого М.Єжеля, що грізною резолюцією на листі з президентської адміністрації зобов’язав усіх своїх заступників «терміново підготувати пояснення стосовно діяльності» Міноборони у зв’язку з публікацією низки статей Д.Менделєєва (текст листа додається).

За нашою інформацією, військове відомство із зазначеного приводу досі мовчить…

Не чекаючи підписання президентом антикорупційного закону, редакція вважає за потрібне оприлюднити нові матеріали журналістських розслідувань Дмитра Менделєєва, які дають президентові шанс «убити дракона корупції» в каптерках Міноборони.

Про голодного солдата замовте слово…

Про зловживання у сфері держзакупівель послуг з харчування солдатів написано стільки матеріалів, що їх із горою вистачило б для багатотомного розслідування в рамках кримінального процесу з притягнення до відповідальності чиновників та комерсантів, причетних до розкрадання бюджетних коштів. Але це можливо лише за наявності «доброї волі» Верховного головнокомандувача і відповідного ставлення до своїх обов’язків працівників правоохоронних органів. Поки що ж ситуація розвивається за планом, оприлюдненим у попередньому матеріалі «Міністерство з обмеженою відповідальністю» (№8, 4 березня 2011 р.).

Як і прогнозувалося, корупціонери зірвали проведення відкритих торгів і розпочали реалізацію схеми одного виконавця. Порушивши закон, який вимагає провести тендер до 31 березня ц.р., порушивши доручення уряду та прем’єр-міністра.

Міністр М.Єжель продавлює через Мінекономіки дозвіл на одного виконавця, за відсутності А.Клюєва «дорогоцінний» підпис ставить заступник міністра О.Сухомлин. Результат: пролобійований М.Єжелем монополіст без тендера отримує весь ринок продовольства армії, причому за ціною 42 гривні добового пайка - на 10 гривень більше, ніж передбачено паспортом бюджетної програми. За рік додатковий «навар» перевищить 213 мільйонів гривень бюджетних коштів!

Але тут стався збій. Корупційну схему розкрив і публічно оприлюднив А.Гриценко, голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони. Вміщена у його блозі стаття під жорсткою назвою «Корупція в уряді Януковича - хто сяде за грати?», в якій було названо суми бюджетних втрат і прізвища тих, хто підпадає під статті «в особливо великих розмірах», примусила владу реагувати.

Згаданого заступника міністра О.Сухомлина усунули з посади, його підпис відкликали, призначили службове розслідування. Цілком імовірно, що за підсумками розслідування чиновника звільнять. Чи направлять справу в Генпрокуратуру - запитання. Поки що без відповіді.

На час публікації нам стало відомо, що М.Азаров, який уже давно втомився від оборудок М.Єжеля, примусив міністра укласти договори з постачальниками за ціною 32,60 гривні замість монопольно названих 42 гривень за пайок на добу. Як мінімум, у бюджеті буде збережено 213 мільйонів.

Але поки що не видно бажання ні АП, ні Кабміну добратися у службових розслідуваннях до «першоджерела» - Міноборони та його керівника. А там, за нашою інформацією, уроку з усієї цієї скандальної історії виносити не збираються. Навпаки, найкращі чиновницькі та комерсантські уми розробляють нову схему, як «бюджетну рибку з’їсти і при цьому не сісти». Не знаю точно, кому належить авторство ідеї, але сенс її полягає в тому, щоб зменшити кількість солдатів, які харчуються, з 58 тисяч, передбачених у бюджетній програмі на 2011 рік, до 54 тисяч і тим самим збільшити вартість харчування на одного військовика, а відповідно - й чистий навар на пайку кожного солдата.

Цікаво, чи помітить Верховний головнокомандуючий, що в нього з армії 2011 року зникла кількість солдатів термінової служби, яка за чисельністю дорівнює приблизно семи механізованим батальйонам? І ще таке запитання: а як формували, і хто формував бюджетну програму, в якій фігурують чотири тисячі мертвих душ?

Не треба мати колосальні математичні здібності, щоб зрозуміти: в такому разі з бюджету в чиїсь кишені «перетече» понад 47 млн. гривень.

Сумно, що оргвисновки в цій ситуації уряд зробив тільки стосовно персонажів із Мінекономіки, а ось причетні до проведення самої операції чиновники оборонного відомства відбулися, як завжди, легким переляком. Ані згаданий мною в попередніх публікаціях керівник департаменту державних закупівель Міноборони І.Браславський, ані заступник міністра В.Омелянчук, який очолює Комітет конкурсних торгів, природно, за скоєне не відповідатимуть. До речі, В.Омелянчук, ще один із плеяди чиновників Міноборони, яких раніше не притягували у судовому порядку до кримінальної відповідальності, претендує на дуже привабливу посаду - заступника міністра-начальника апарату міністерства. Мабуть, щоб у разі можливої відставки нинішнього міністра зберегти на певний час контроль над фінансовими потоками та матеріальними благами в армії.

Щоб не бути голослівним, зазначу, що лише за перший квартал 2011 року на харчування солдатів чиновники Міноборони перевитратили бюджетних коштів на 15,7 млн. гривень, а це означає, що комерсанти отримали на 15,7 млн. гривень більше, ніж передбачалося у бюджеті. Відповідно, дії чиновників якнайкраще кваліфікуються за статтею 210 КК України про нецільове використання бюджетних коштів, та ще й в особливо великих розмірах. Додавши сюди ж букет про посадові злочини, що передбачають кримінальну відповідальність за ст.ст. 364 і 365 КК України для тих, хто «тендерив» бюджетні кошти, отримаємо непогані строки, які дозволять чиновникам ретельно осмислити скоєне в казенних домах.

Як «тендерити» гроші на закупівлях медичного обладнання?

Аналогічна за своєю корупційною масштабністю схема характерна й для сфери закупівель медичного устаткування. Не втомлюватиму читачів великою кількістю інформації, відзначу лише найістотніше.

2010 року військове відомство провело конкурсні торги на закупівлю медобладання на загальну суму 71 млн. гривень. Гроші на проведення цих закупок уряд «успішно» вилучив у дітей-інвалідів, що описано в статті «Для чого Міноборони потрібні гроші дітей-інвалідів?» (№42, 13 листопада 2010 р.).

Більше половини цієї суми, як заведено в Міноборони, виділили на закупки в одного виконавця, яким було визначено якесь ТОВ «Емансіс». У грудні 2010 року Міноборони зробило цьому ТОВ передоплату.

За комп’ютерний томограф LightSpeed VCT чиновники примудрилися заплатити «Емансісу» 21 млн. 979 тис. гривень, тоді як на відповідному офіційному сайті виробника зазначено ціну 1 млн. 600 тис. євро. Природно, постає просте запитання - а в чиї кишені пішли майже 4,5 млн. гривень бюджетних коштів? Ще цікавіше запитання виникне в правоохоронних органів, коли вони подивляться документи на ввезення томографа, в яких зазначено, що ввозиться не сам томограф, а запасні частини до нього.

Ще «привабливіша» картина вимальовується при вивченні переліків обладнання, яке, на відміну від томографа, все ж таки поставили Міноборони. За кількістю переклеєних на дефібриляторах і медичних відсмоктувачах стікерів із заміною на пізніші дати виготовлення устаткування Міноборони може суперничати вже з Мінздоров’я. Питання тільки в тому, навіщо сирітські гроші витрачалися на застарілу медтехніку і де все ж таки томограф? Однак, беручи до уваги той факт, що міноборонівським чиновникам, як завжди, все «по єжелю», на ці запитання найближчим часом ми відповіді не отримаємо.

Не виключаю, що військові медики - дуже кваліфіковані фахівці й швидко розберуться в придатності устаткування, а ось що стосується військових спеців, то тут запитань набагато більше, оскільки техніку вони останнім часом використовують тільки на парадах. І найголовніше - не треба вивозити на головну площу країни ракетні комплекси й організовувати проліт авіаційної техніки, бо ситуація із закупівлями послуг із ремонту озброєнь та військової техніки не менш складна, ніж у харчуванні солдатів…

Парад під час чуми…

Звісно ж, я не проти проведення військового параду в честь 20-ї річниці незалежності України. Я проти сум, які готуються «спиляти» військові чиновники з цих коштів, скориставшись процедурою закупівлі послуг в одного виконавця.

Уявіть собі, що у своєму недавньому зверненні до уряду М.Єжель вимагає на проведення військового параду не багато не мало 320 млн. 719 тисяч гривень бюджетних коштів! Цю цифру цілком можна порівняти, наприклад, із кількістю грошей, виділених військовим на будівництво житла або закупівлю озброєнь та військової техніки.

Із 320 млн. майже 72 млн. гривень військове відомство планує витратити на купівлю палива. Природно, в одного учасника - справа «Анчар-груп» і К^о живе і процвітає! Ще 10 із гаком мільйонів піде на пошиття нової форми. І знову ті ж самі особи й та ж сама схема. Левову частку з цієї суми - понад 220 млн. гривень - планується витратити на підготовку озброєнь та військової техніки.

Ось тут докладніше.

Дуже важко уявити собі, що техніка, яку планують вивести на парад, перебуває в такому жалюгідному стані, що їй потрібен капітальний ремонт, а не просте фарбування та наведення лоску, як це заведено.

Сподіваюся, що відремонтований у листопаді 2010 року за договором №70/10 зенітно-ракетний комплекс С-300 не виведуть на Хрещатик. Судячи з того, що договір на суму 24,5 млн. гривень на проведення робіт було підписано 16.11.10, а акт прийому-передачі виробу з ремонту затверджено 17.11.10, ремонт зробили за добу, за яку й було освоєно цю багатомільйонну суму. Причому якщо сам договір підписував командувач повітряних сил, то виріб прийняв командир військової частини, а не особа, котра виступала замовником робіт за договором. Я не кажу про формальні порушення в оформленні циклу ремонту й навіть не міркую про можливості підприємства, яке проводило роботи з ракетним комплексом, - це компетенція відповідних спеціалістів.

Ще один приклад - із життя доблесної авіації.

У жовтні 2008 року командування повітряних сил підписало договір №14/08 із ДП «Львівський авіаремонтний завод» на ремонт п’яти літаків МиГ-29. Ремонт начебто було виконано, але з підприємством не розрахувалися. Воно подало позов у суд, який ухвалив стягнути з Міноборони 8 млн. гривень.

За дивним збігом обставин, у жовтні 2010 року командування повітряних сил підписує новий договір №60/10 на ремонт тих самих літальних апаратів. Тепер за нібито проведені роботи з заводом розраховуються грішми зі стабілізаційного фонду бюджету і військовим майном.

Питання лише в тому, скільки відбувається таких ремонтів і яку техніку ми отримуємо в результаті. А чи можна взагалі допустити, щоб у параді брало участь озброєння, відремонтоване таким чином?

Надихнувшись перелічуванням чиновниками всіх мастей списку майбутніх реформ, хотілося б нагадати Вікторові Федоровичу, що реформа Збройних сил кудись запропастилася! Військові очікують обіцяного їм житла, достойних зарплат і соціальної захищеності! А ось корупціонери в армії щодня сподіваються на те, що про них забудуть!