ПЛАЧУТЬ, АЛЕ СІЮТЬ

Ще в березні заступник губернатора Дніпропетровської області з питань АПК Микола Волосянко закликав журналістів не нагнітати істерію з приводу тотальної загибелі озимини на Дніпропетровщині. Такого удару погода завдала регіону 15 років тому. Щоправда, тоді пересівати довелося не більш як 40% площ.

За різними оцінками, в області не зійде від 65 до 80% озимини і пересівати доведеться, як мінімум, 400 тис. гектарів землі, а на весняно-польову кампанію знадобиться більш як 480 млн. гривень, із яких, як мінімум, 111 мільйонів — на пересівання. Половину усіх витрат передбачається закрити банківськими кредитами, хоча видано їх поки страшенно мало — близько 80 млн.

Однак це все в масштабах області. Кожен район оцінює сформовану ситуацію по-своєму. Софіївський, найбільш благополучний, якщо вірити даним Лошкарівської гідрометеостанції, має показник вимерзання посівів... 9%. Найцікавіше, що власні розрахунки кожного сільгосппідприємства Софіївського району дають мінімум 50% пересівання.

При цьому гідрометеостанція, розташована за півсотні кілометрів у П’ятихатках, видає 100-відсоткову загибель озимих, а сусідня Нікопольська — 36—40% втрачених від зимової негоди гектарів.

Реально із засіяних минулої осені 22 тис. гектарів потребують пересівання, на думку головного агронома Софіївського району Валерія Бориченка, більш як 65%. Саме тому площі під ярові збільшено на 50 тисяч гектарів.

Загальний бюджет весняно-польових робіт у Софіївському районі оцінюється приблизно в 22 млн. гривень. Банківських кредитів отримано близько трьох, але ярове пересівання зажадає додаткових витрат у розмірі 4,85 млн. гривень. Де взяти гроші?

Інвестори, за словами начальника відділу економіки сільгоспуправління району Любові Керечан, зможуть покрити в кращому разі не більш як 30% витрат. Тим більше що вартість посівного матеріалу — ячменю, кукурудзи та соняшників — у середньому піднялася до 1300 гривень за тонну. Що ж стосується власних коштів району, то з’являться вони в кращому разі до осінньої посівної. Втім, кожне господарство має власні «заначки» посівного матеріалу, надійно заховані від допитливих очей.

Виникає ще одна проблема. Затягування приходу весни залишило на посівну не більше двох тижнів. Стаханівські темпи за дефіциту техніки особливого ефекту не дадуть. Тому чимало господарств не дуже рвуть жили, маючи намір досіяти необроблені площі, включаючи озимі, що підлягають пересіванню, пізніми сортами соняшника. І це все при тому, що обласне сільгоспуправління рекомендувало не займати під соняшник більш як 20% площі.

Чому так — відповідь проста. Маслоекстракційні заводи України на насіння кредитів не шкодують...