Чому майбутнє науки залежить від її відкритості: аргументи та перспективи

Наука є рушієм розвитку країни, адже економіка знань забезпечує її конкурентоспроможність. Разом з тим у глобалізованому світі співпраця та обмін ідеями критично важливі для спільного прогресу. Відкритість каталізує ці процеси, тому з 2012 року у світі відзначають Тиждень відкритого доступу — щорічну міжнародну подію, яка популяризує відкритий обмін знаннями задля вирішення глобальних викликів, таких як зміни клімату та пандемії. Щороку організатори заходу обирають його «офіційну» тему. Але цьогоріч, уперше за весь час існування традиції, Тиждень був присвячений минулорічній темі — «Спільнота понад комерціалізацію». Чому саме цей аспект відкритої науки залишається актуальним і що це означає для України?

Комерціалізація понад спільноту

Ключова проблема полягає в тому, що сьогодні левову частку глобального виробництва знань контролює відносно невелика кількість комерційних організацій — видавці наукових журналів. Їхні інтереси та цілі часто не збігаються з потребами наукової спільноти та суспільства в цілому, що створює системні бар'єри для впровадження відкритого доступу до наукових результатів, незважаючи на його очевидні переваги, визнані навіть ЮНЕСКО. Згідно з актуальним звітом STM, міжнародної асоціації видавців, відсоток журнальних статей і матеріалів конференцій, доступних лише платно, суттєво знизився, але все ще становив більш як половину усіх публікацій, що індексуються наукометричною базою даних Scopus в 2023 році.

Дмитро Кулеба став старшим науковим співробітником гарвардського Belfer Center

Поточний стан речей посилює нерівність між країнами та соціальними групами з різним економічним становищем, яка стосується не лише доступу до наукових матеріалів, а й можливостей публікувати власні наукові здобутки. Причина проста: якісний процес публікації неминуче потребує фінансових витрат на інфраструктуру та оплату праці, які має хтось покрити. Якщо відкритий доступ передбачає відсутність плати за читання та повторне використання матеріалів, то ці витрати будуть перенесені на їхніх авторів у вигляді плати за опублікування статей (article processing charge, APC).

Сьогодні середній розмір APC у провідних гравців ринку, як-от Elsevier, становить кілька тисяч доларів США і може бути числом п’ятого розряду для лямборґіні наукового світу на кшталт Nature. Цю модель називають «золотим шляхом» відкритого доступу (Gold Open Access), і сьогодні вона повністю домінує над іншими його варіантами, принаймні серед видань у Scopus. Очевидно, що ця ситуація створює значні труднощі й для українських вчених, для яких інституційний бюджет на публікацію у провідних журналах є розкішшю. Заради справедливості варто згадати масову появу безкоштовних (тимчасових?) можливостей публікації саме для українців після початку повномасштабної війни.

Академічна спільнота, фундатори науки та інші стейкхолдери докладають зусиль, щоб змінити глобальну ситуацію на краще. В хід йдуть різні стратегії, покликані запропонувати альтернативу комерційним видавничим моделям і / або вплинути на політику видавців. Це, зокрема, розміщення у відкритому доступі авторських копій статей; створення видавничих платформ, які є безкоштовними як для авторів, так і для читачів («діамантовий» відкритий доступ); зміна правил фінансування науки, наприклад скасування вимоги щодо публікації результатів проєктів у формі статей або відмова виділяти кошти на оплату APC; експерименти з видавничими процесами (американський Lifecycle Journal, британський Octopus тощо).

Експертка: використання ШІ в наукових дослідженнях і рецензуванні може перетворити наукову діяльність на абсурд

Однак такі ініціативи поки що не досягають необхідного масштабу, тоді як щорічна кількість публікацій у провідних комерційних видавців сягає десятків або навіть сотень тисяч. Однією з причин цього є так звана «економіка престижу», яка домінує в академічному середовищі та спонукає науковців надавати перевагу відомим журналам із високими наукометричними показниками (сплачуючи величезні APC або відмовляючись від відкритого доступу).

У пошуку сталого рішення стейкхолдери звертають увагу на «широкий архіпелаг» «діамантових» журналів, які зазвичай видаються саме спільнотою — університетами та науково-дослідними установами. Згідно зі звітом проєкту OPERAS, їхня кількість є значною, особливо у Східній Європі та Латинській Америці. У тематичному фокусі цих видань переважають гуманітарні та соціальні науки (60%). Вони майже не фігурують у вищезгаданому звіті STM, бо рідко індексуються у Scopus, де діють доволі серйозні вимоги до якості наукових матеріалів та видавничого процесу. Справді, питання щодо якості цих журналів — як технічної, так і наукової — залишаються актуальними. Підтримувати високі стандарти нелегко, коли більшість таких видань (86%) покладаються на волонтерську працю повністю чи значною мірою…

Отже, за відсутності очевидного рішення його пошук триває, і Україні варто брати у цьому участь. Проте коли ми говоримо про відкритий доступ, варто зосереджуватися не стільки на проблемах, скільки на його потенціалі. Нижче наводимо кілька перспективних тем для обговорення, наприклад, в межах Тижня відкритого доступу-2025. Важливо донести їх тим, хто в різних країнах ухвалює рішення щодо розвитку науки та виділяє фінансування. Отже, про що сьогодні варто говорити в контексті відкритого обміну знаннями?

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Виклики штучного інтелекту для освіти й науки

Відкритість у добу криз та конкуренції

Відкрита наука відома своєю здатністю сприяти подоланню глобальних криз і може стати фундаментом для прийняття обґрунтованих рішень у часи турбулентності, невизначеності та зграй талебівських «чорних лебедів» на обрії. Про «фундаментальну» важливість відкритості нам нагадали й міністри науки країн G7, які в липні підкреслили також ключову роль досліджень та інновацій у відновленні України. Тоді як у ЄС, до якого ми прагнемо інтегруватися, сьогодні тривають дискусії про три ключові документи, опубліковані цього року.

Перший із них — звіт колишнього прем'єр-міністра Італії Енріко Летти про майбутнє єдиного ринку (економічного простору ЄС без внутрішніх кордонів), де діють так звані «чотири свободи» — вільний рух товарів, капіталу, послуг та людей. Наскрізна ідея звіту — потреба у забезпеченні додаткової п’ятої свободи «досліджувати, вивчати і творити на благо людства, без жодних дисциплінарних чи штучних кордонів і обмежень», яка охоплює дослідження, інновації, освіту та дані. Тому цілком логічно, що реалізація цієї нової свободи вимагає, серед іншого, «непохитної відданості» розвитку відкритої науки.

Другий — про майбутнє європейської конкурентоспроможності від видатного економіста і колишнього президента Європейського центрального банку Маріо Драгі. Ця публікація відкрито визнає, що «колишня глобальна парадигма поступово відходить у минуле». У ній підкреслюється нагальна потреба ЄС у швидкому підвищенні продуктивності, щоб відповідати темпам економічного зростання провідних конкурентів. Драгі прямо називає неспроможність досягти цільового показника у 3% ВВП щодо витрат на НДДКР «фундаментальною причиною» економічного відставання ЄС від США та Китаю. На думку одразу спадають нинішні 0,17% ВВП, що виділяються на науку в Україні у воєнний час, попри гарантовані законом 1,7% — рівень, який навіть за повного виконання залишався б майже вдвічі меншим за необхідний.

Замикає трійку звіт Align, act, accelerate («Узгодитись, діяти, прискоритись») від експертної групи Єврокомісії на чолі з колишнім міністром науки Португалії Мануелем Хейтором. Документ закликає до кардинального перегляду дослідницьких та інноваційних програм ЄС, оскільки наявна система не дає радикальних проривів, необхідних для забезпечення конкурентоздатності об’єднаної Європи. Знову-таки, це нова риторика, яка потребує обговорень, трактувань і комунікації.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Мрії про науку. Як українські підлітки писали нашим полярникам

Відкритий доступ і штучний інтелект

Відкритий доступ є щедрим джерелом для розвитку штучного інтелекту, який потребує обробки величезних обсягів даних. Сьогодні кожен, хто розміщує будь-який контент у відкритому доступі або навіть просто онлайн, має розуміти, що рано чи пізно цей матеріал стане «їжею» для AI-моделей. Про це необхідно відверто говорити, починаючи зі школи. Водночас публікація якісних наукових робіт у відкритому доступі дійсно може стати суттєвим внеском у розвиток більш достовірних і точних систем штучного інтелекту. Однак залишаються відкритими питання: хто і з якою метою використовуватиме ці системи та до яких глобальних наслідків це призведе? Ймовірно, відповідь знає ChatGPT.

Окрема підтема — дослідницькі дані, зокрема ті, які відповідають принципам FAIR (є оптимізованими). В кулуарах цьогорічного Симпозіуму EOSC (Європейської хмари відкритої науки), що відбувся в Берліні під час Тижня відкритого доступу, популярним був напівжарт про альтернативну інтерпретацію абревіатури FAIR — Findable AI Readiness of data («готовність даних до роботи зі штучним інтелектом»), що якнайкраще ілюструє бачення подальшого напрямку руху науковою спільнотою.

Реформа оцінювання науки

Нині основним бар’єром для впровадження відкритої науки є не так брак навичок чи інфраструктури (хоча це теж надзвичайно важливо), як відсутність дієвої системи визнання та мотивації для вчених. Відкриті практики потребують додаткових зусиль, яких мало хто буде докладати без відповідних стимулів. Саме тому необхідність проведення реформи оцінювання наукової діяльності з метою пріоритезації відкритості та здорового глузду давно на часі й активно реалізується в цілому світі, зокрема завдяки Коаліції з розвитку оцінювання науки (CoARA). Принагідно запрошую українські наукові установи, ЗВО та інші організації долучатися до CoARA, а одразу опісля — до її українського осередку.

Згадана реформа — справа непроста, бо вона змінює застарілий і вже неефективний, але такий знайомий порядок речей. Проте, Україні тут є чим пишатись, адже минулого тижня МОН оголосило про впровадження нової методики оцінювання ефективності наукової діяльності, яка багато в чому враховує принципи відкритої науки та CoARA. Під час її розроблення активно використовувався міжнародний досвід, зокрема вивчений в межах проєкту Open4UA. Нова методика є очевидним кроком уперед для української системи науки та освіти і стане важливим євроінтеграційним інструментом.