Як підтримати українську науку та українських вчених

23 жовтня під час зустрічі перед початком Центральноєвропейського технологічного форуму в польському Вроцлаві Олеся Ващук, голова Ради молодих учених при МОН, передала єврокомісарці Марії Габрієл відкритого листа від чотирьох відомих міжнародних організацій, у якому пропонувалися шляхи підтримки української наукової системи під час війни та після її закінчення. Цей документ підписали лідери Eurodoc (Європейська рада здобувачів наукового ступеня та молодих вчених), IcoRSA (Міжнародний консорціум асоціацій наукових співробітників), MCAA (Асоціація випускників програми «Дії Марії Склодовської-Кюрі») та YAE (Молода академія Європи).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Відкрита наука в Україні дасть можливість перезапуску вітчизняної наукової системи — експерт

Пані Габрієл, що стала європейською комісаркою з питань інновацій, досліджень, культури, освіти та молоді наприкінці 2019 року, довелося працювати в умовах, які важко назвати тепличними: спочатку пандемія COVID-19, згодом війна в Україні. Попри всю турбулентність, під її керівництвом були успішно запущені та реалізуються — майже без затримок — програми ЄС покоління 2021–2027 рр.: «Горизонт Європа» (гранти для наукових досліджень), «Еразмус+» (гранти для освіти, молоді та спорту) і культурний напрям програми «Креативна Європа».

Крім того, єврокомісарка відома своєю солідарністю з Україною, яка виявляється в її публічних заявах і лідерстві в розробці численних спеціальних заходів для підтримки українських вчених під час війни. Серед недавніх ініціатив відзначимо стипендіальну програму MSCA4Ukraine для українських вчених-біженців і заплановане відкриття офісу «Горизонт Європа» в Києві у 2023 році, яке пані Габрієл анонсувала 28 вересня під час Європейських днів досліджень та інновацій. Тому не дивно, що її слова про «силу нашого партнерства, яке може тільки зміцнюватися, оскільки ЄС продовжує підтримувати Україну», підштовхнули появу згаданого звернення небайдужих громадських організацій.

Однак публікація відкритого листа не була спонтанним рішенням, — цьому передували тривалі дискусії в міжнародних спільнотах організацій-підписантів і консультації з ключовими стейкхолдерами в Україні та поза її межами. Основним питанням було: який вид допомоги стане найбільш ефективним і матиме прогнозований стійкий вплив на відновлення та розвиток української наукової системи після задоволення гострої потреби в допомозі вченим-біженцям?

25 лютого нинішнього року, вже наступного дня після початку повномасштабного вторгнення росії, Eurodocзасвідчив свою солідарність із Україною спільно з MCAA, подавши приклад багатьом організаціям та вченим в ЄС, і сформував спеціальну робочу групу для пошуку можливостей допомоги українським колегам. Згодом група дійшла спільної думки: попри наявність багатьох можливостей для окремих науковців та цілих установ (наприклад, 75 університетів Великої Британії уклали угоди з українськими закладами за програмою Twinning ), ефективнішими можуть бути «тематичні» партнерства на рівні підрозділів (кафедр, дослідницьких груп тощо), які доцільно формувати в межах міжнародних консорціумів.

Саме тому організації-підписанти закликали Єврокомісію зосередитися на залученні вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ з України до наукових та освітніх проєктів у рамках наявних європейських програм, насамперед «Горизонт Європа», «Євроатом» та «Еразмус+». У разі успіху цей крок обіцяє коротко-, середньо- та довгострокові ефекти, зокрема даючи змогу:

• запобігти вимушеному «відпливу мізків» з української академічної сфери, оскільки вчені та інші фахівці зможуть працювати над проєктами, перебуваючи в Україні, і не створювати додаткового тиску на країни-члени ЄС, які вже тривалий час приймають наших біженців;
• співпрацювати з міжнародними партнерами українським чоловікам, які не можуть перетинати державний кордон через обмеження воєнного стану;
• забезпечити фінансову підтримку вчених в умовах скорочення державного та місцевих бюджетів в Україні;
• допомогти відновити нашу зруйновану дослідницьку інфраструктуру та підтримати існуючу;
• отримати досвід роботи в міжнародних командах багатьом представникам української академічної спільноти, що ознайомить їх із європейською та світовою дослідницькою культурою і робочими процесами, а також сприятиме євроінтеграції України.

Здавалося б, усе доволі просто: формуємо партнерства і — вперед. Проте на практиці робота з українськими організаціями (а надто в умовах війни) може потребувати істотних додаткових зусиль і призводити до драматичного посилення невизначеності для міжнародних консорціумів, не кажучи вже про «традиційні» перепони, як-от відносно низький рівень володіння англійською, слабкий нетворкінг та забюрократизованість. Тому автори відкритого листа бачать вирішення цієї проблеми в запровадженні додаткових мотиваційних заходів для потенційних організацій-партнерів з ЄС, зокрема:

• зробити залучення українських установ наскрізним пріоритетом, який має бути врахований під час оцінювання проєктних заявок та/або як вирішальний фактор відбору за інших рівних умов;
• встановити критерії, за якими українські установи матимуть право на вищезазначений пріоритет (наприклад, це може стосуватися лише вищих навчальних закладів і науково-дослідних організацій зі спеціальними правилами для тих, котрі найбільше постраждали від війни) та умови участі в консорціумах (наприклад, правила стосуватимуться лише повноправних партнерів з часткою виділеного бюджету не менше 5%);
• пропагувати ці правила через офіційні канали Єврокомісії та запровадити спеціальний пошуковий фільтр для організацій, що відповідають цим критеріям, на їхньому «Порталі фінансування та тендерних можливостей» (як уже пропагуються можливості для українських вчених-біженців).

Очевидно, що пропоновані кроки можуть сприяти надходженню більшої кількості проєктів, а відтак створити додатковий фінансовий тиск на Україну (як асоційованого члена низки програм ЄС), який навряд чи буде прийнятний найближчими роками, адже затверджений проєкт держбюджету-2023 цілком закономірно відводить майже 50% видатків на безпеку і оборону. Тому відкритий лист містить також заклик продовжити скасування фінансового внеску України у програмах «Горизонт Європа», «Євроатом» (як це було у 2021-му та 2022 роках) до кінця війни та «допоки це буде потрібно після її закінчення».

Чи матиме відкритий лист бажаний ефект? Сподіваюся, скоро дізнаємось. Проте сам факт його появи після низки уже впроваджених і анонсованих ЄС заходів підтримки свідчить про небайдужість європейської наукової спільноти до долі українських колег і є чітким сигналом для західного суспільства та представників влади про їхню стійку проукраїнську позицію. Сьогодні, в час повсюдного пошуку нових шляхів і альтернативних рішень, наукова дипломатія та «м’яка сила» третього сектора можуть бути ефективним джерелом змін на всіх рівнях. Саме тому активна участь українців у міжнародних громадських організаціях, які працюють у різних сферах, від боротьби зі змінами клімату до адвокації прав людини, є чудовим шансом не лише розуміти останні тенденції, а й співтворити прогрес.

Організації — підписанти відкритого листа до Марії Габрієл:

Eurodoc (the European Council of Doctoral Candidates and Junior Researchers), членами якої є 26 національних асоціацій у 24-х країнах ЄС та Ради Європи (представляє близько мільйона вчених). Україна бере участь у Eurodoc з 2014 року, зараз членом є Рада молодих учених при МОН.

ICoRSA (International Consortium of Research Staff Associations), членами якого є 9 національних асоціацій у всьому світі. Україна щойно відновила свою участь в ICoRSA (член — Рада молодих учених при МОН).

MCAA (Marie Curie Alumni Association) — міжнародна громадська організація, що створена та підтримується Європейською комісією і об’єднує понад 20 тисяч вчених, у тому числі українців, у 151 країні світу.

YAE (Young Academy of Europe) — організація, що об’єднує близько півтори сотні топових європейських молодих вчених, також відомих своєю активною громадянською позицією.

Більше статей Олександра Березка читайте за посиланням.