Світлотіні сонячного краю

— У Криму чудове все. За винятком зробленого руками радянської і пострадянської людини, — цей жорсткий вердикт, винесений колегою-журналістом після відвідин Великої Феодосії, на жаль, дуже точний. Не те щоб тут не було острівців цивілізації, ні. Та інколи все, що їх оточує, здається таким гнітюче і вбивчо убогим!.. Залишається лише вкотре розвести руками й подумки вигукнути: «Ну чому, чому ми так не цінуємо тих багатств, які маємо?!»

З екологією — усе гаразд...

Сьогодні розкрученість бренда «Феодосія туристична» не порівняти з популярністю перлини ПБК Ялти. Дивуватися нічому: до 1989 року Феодосія була закритим для іноземців містом (тут працювали військові підприємства), туристично-рекреаційні можливості якого використовувалися далеко не на повну силу. А вони ж у Феодосії просто фантастичні! Ось лише кілька аргументів.

Місто затишно розкинулося на березі широкої чорноморської бухти. Звивисті вулички, що збігають із пагорбів до моря, і черепичні дахи будинків уподібнюють його до середземноморських побратимів. Літнього вечора на бульварі й на набережній стоїть дивовижний запах красолі — кримської «курортної» квітки. Повітря, насичене пахощами моря і степового полину, сухе й чисте, високоіонізоване, без пилу та мікроорганізмів — одна з особливостей Південно-Східного Криму. Клімат помірно-теплий, на нього неабияк впливають своєрідні вітри — фени, що несуть із собою величезний запас тепла.

Феодосійська затока з дрібним золотим піском — одна з найкращих у світі (!), тамтешня морська вода завжди чиста. Промовисте свідчення цього: місто пройшло атестацію пляжів і екології на Блакитний прапор Європи. Це означає, що його внесено до реєстру екологічно найчистіших курортів європейського узбережжя.

Феодосія — у буквальному значенні слова сонячне місто. Сезон сонячних ванн триває тут із травня по вересень. Усього — 2272 години сонячного випромінювання на рік! І таким показником можуть похвалитися дуже небагато курортів. Вітчизняних зокрема. Ще один важливий момент: місцеві пляжі, на відміну від пляжів ПБК, навіть у розпал сезону не бувають переповненими. Плюс — вхід на них безплатний.

Прибережна смуга Великої Феодосії (регіону, до якого, крім однойменного міста, входять селища міського типу Коктебель, Курортне, Орджонікідзе, Приморський, Щебетовка та десять сіл) — природний інгаляторій. Морське повітря досить благотворне для хворих на астму та хронічну пневмонію. Дуже цінні й унікальні за складом лікувально-мінеральні ресурси Феодосійського регіону. Чого варта лише мінвода «Феодосійська», ще 1916 року відзначена Великою медаллю на міжнародній виставці у Бельгії! Нині ця вода використовується в оздоровницях Феодосії і Судака для успішного лікування захворювань шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів. Феодосійський регіон може по праву пишатися і двома високомінералізованими грязьовими озерами — Чокраком та Аджиголем. Зокрема цілющі властивості чокрацьких мулових відкладень важко переоцінити. Вони належать до найефективніших у світі засобів боротьби з захворюваннями опорно-рухового апарата, периферичної нервової системи, органів травлення.

…і культурно-історична спадщина не підкачала

Та не лише цим цікава Феодосія. Місту дісталася величезна історична спадщина, що дозволяє перетворити його на один із найпотужніших центрів культурно-пізнавального туризму. Адже Феодосія — одне з найстародавніших міст світу, вона старша за Лондон, Париж і багато інших європейських столиць. Своїм віком може суперничати з Вічним містом і містами стародавньої Еллади. Історія Феодосії, що налічує понад два з половиною тисячоліття, представлена потужними культурними шарами — грецьким, генуезьким, давньовірменським, татаро-турецьким. Тут жили легендарні кіммерійці, таври, скіфи, сармати... Загалом на території Феодосійського регіону зосереджено понад 160 пам’яток культури й історії, архітектури та містобудування.

Перлиною курорту є Національна картинна галерея імені І.Айвазовського — один із найстаріших українських музеїв і перша на території країни публічна галерея. Ім’я художника щонайтісніше пов’язане з містом — тут у вірменській сім’ї він народився, сюди приїхав після навчання, вже у 27 років — академік живопису, тут прожив життя і написав більшість із своїх шести тисяч картин. Сьогодні феодосійський музей — найбільше у світі зібрання робіт знаменитого художника-мариніста: їх тут понад 400. Примітно, що галерея Айвазовського — найбільш відвідувана картинна галерея України. І, до речі, заробляє вона найбільше. Наприклад, 2004-го її загальний дохід становив один мільйон триста тисяч грн. Тільки реалізація поліграфічної продукції принесла цій культурній установі стільки коштів, скільки за рік не заробила жодна столична галерея.

До речі, у феодосійському сховищі перебуває й унікальна робота Айвазовського — містична картина «На смерть імператора Олександра ІІІ». Вона не виставлена на загальний огляд, поглянути на неї дозволяють лише після того, як ви викладете за таку можливість 1000 грн. Співробітники галереї впевнені: така закритість абсолютно виправдана. Через три-чотири хвилини споглядання цієї неймовірної картини кожен починає бачити на ній щось своє, більше того — емоційний вплив полотна на людину настільки сильний, що здатен спровокувати абсолютно непрогнозовану реакцію. Тому особливо вразливим людям споглядати містичний витвір видатного художника категорично не рекомендується.

Статус одного з найдавніших у Європі має Феодосійський музей старожитностей. Він розташований у центральній частині міста в так званому Будинку Лагоріо — пам’ятці архітектури кінця ХІХ — початку ХХ століття. У липні 2005-го своє 35-річчя відзначить феодосійський літературно-меморіальний музей О.Гріна, який навдивовижу тонко відтворює «блискучий світ» уяви письменника. На стіні музейного будинку — живописно-скульптурне панно «Бригантина», всередині — невеличкі кімнати-каюти із суворим інтер’єром темного дерева та побілених стін, хитромудрі морські вузли і плетиво сизальського каната, книжки, морські прилади й карти, мушлі, ліхтарі маяків та моделі вітрильників. Звісно, є серед них і з червоними вітрилами. І хоча однойменний роман-феєрію Грін написав не у Феодосії, саме чотири роки проживання у цьому південному місті подарували світові «Ту, що біжить по хвилях», «Золотий ланцюг», «Дорогу в нікуди» і більш як 40 чудових оповідань.

Тільки у Феодосії ви зможете побувати у єдиному в СНД і одному з трьох у світі музеї дельтапланеризму та відвідати перший в Україні музей грошей. Окрім грошових знаків, що ходили за всіх часів територією нашої країни, тут можна побачити монети з усього світу, що перебувають у обігу, гроші неіснуючих держав, гроші-курйози та гроші-приколи, гроші-сувеніри, гроші-колеса і навіть грошові знаки, виготовлені з порцеляни! У цьому музеї є й експонати, яких немає у жодних таких зібраннях на планеті. Скажімо, у відомому Британському музеї зберігається лише три монети античної Феодосії, у феодосійському ж їх — аж 14.

Саме у Великій Феодосії знаходиться і найвеличніший куточок заповідної кримської природи — Кара-Даг («Чорна Гора»). Це — єдиний найдавніший вулканічний масив юрського періоду в Європі (вік 150—160 млн. років). Природі знадобилася вся її винахідливість, щоб розкидати на вершинах Кара-Дагу постаті Короля і Королеви, які прямують до трону, і почту, що йде за ними, Івана-Розбійника, зображення Сфінкса, Чортового Пальця, базальтову арку Золотих воріт, фантастичні руїни Мертвого міста... Карадазький природний заповідник має високий міжнародний і правоохоронний статус, є складовою світової системи природних територій, що перебувають під особливою охороною держави. У середині 1960-х на базі заповідника створили дельфінарій, два зали якого і нині дають можливість усім охочим познайомитися з його мешканцями — дружніми чорноморськими дельфінами та чарівними північними морськими котиками. До послуг туристів і Карадазький морський акваріум.

«Но в остальном, прекрасная маркиза...»

Феодосія, мабуть, єдине курортне місто Криму, в якому вирішено проблему із закладами швидкого харчування. Їх тут чотири. Працюють феодосійські фаст-фуди цілорічно, ціни в них цілком прийнятні (наприклад, комплексний обід потягне на сім-десять грн.). Важливо й те, що не підвищуються вони навіть у високий (липень-серпень) сезон.

Санаторії, пансіонати й готелі Великої Феодосії налічують сьогодні 13 тис. ліжко-місць, стільки ж пропонує і приватний сектор. Цього літа у сезон «пік» середня ціна доби проживання (плюс сніданок) у місцевому будинку відпочинку або пансіонаті середньої руки становитиме близько 20—30 у.о. за людину. Ця відносна дешевизна та всі вищезазначені чинники, безумовно, рік у рік сприяють зростанню туристично-курортної популярності регіону. Проте, на жаль, до фінансового процвітання, спровокованого перманентним збільшенням потоку туристів і відпочивальників, Феодосії ще далеко. Так, «туристичні» надходження торік становили лише 11% міського бюджету. Причина — в регіоні дуже багато приватних пансіонатів і готелів працюють у «тіні».

Одна з головних проблем і міста, і регіону загалом — самовільне будівництво. На жаль, найближчим часом «світла в кінці тунелю» не видно. У місцевої влади немає 1,5 млн. грн. на розробку й затвердження генерального плану розвитку. А отже, Великій Феодосії не уникнути і в майбутньому хаотичної забудови, що найчастіше аж ніяк не тішить око.

Тут досі не реалізовано жодного значного туристично орієнтованого інвестиційного проекту. Тільки 2005-го у Феодосії розпочнеться будівництво великого аквапарку. Задля справедливості слід зазначити, що міській молоді і сьогодні є де добре проводити час: тут працює дуже пристойний пляжно-розважальний комплекс Club 117. Це два гектари облаштованої території поблизу моря з барами, бунгало, рестораном, футбольним полем, прокатом водних мотоциклів та катерів. Увечері у Club 117 починає працювати найпопулярніша в регіоні дискотека. Докази? Саме тут майже кожен вечір проводив відомий Федір Бондарчук, коли знімав у районі Орджонікідзе свою картину «Дев’ята рота».

До речі, про Орджонікідзе. Це селище міського типу донедавна, як і Феодосія, мало статус закритого. Тому сьогодні воно робить у курортно-туристичному напрямі лише перші кроки. Хочеться вірити, що вони будуть успішними. Адже селище лежить у прегарному місці, оточеному м’якими складками гір, вохристими пагорбами, ланцюжком мальовничих бухт із дивовижно чистою водою. Унікальним є й тутешнє урочище Тиха Бухта, де росте понад 400 видів квітів, багато з яких — ендеміки: представники флори, які ніде більше не трапляються. Між іншим, існує версія, що саме тутешній коктебельський тюльпан є прародичем знаменитих голландських сортів.

А сам Коктебель справив на нас, столичних журналістів, які відвідали Велику Феодосію у межах прес-туру, організованого Національною туристичною організацією України, досить гнітюче враження. Препогана дорога, що веде до селища, вузька, вся у вибоїнах і баюрах набережна, вздовж неї — просто неймовірне скупчення «шанхайських» будівель... Як можна було так спотворити «край синіх гір», «країну блакитних вершин» (саме так із тюркської перекладається «Коктебель»)? Величне місце, де у вражаючої краси краєвид злилися згаслий вулкан Кара-Даг, море, кіммерійські пагорби й цілюще повітря? Де жив і творив чудовий художник слова й аквареліст Максиміліан Волошин?..

Інопланетним оазисом виглядає на «шанхайському» тлі коктебельський елітний готельний комплекс «Галеон». Але з деяких його номерів відкривається такий «мальовничий» краєвид, що адміністрація може рекомендувати постояльцям не розшторювати вікон... Зате з вікон затишного і комфортабельного тризіркового готелю «Лідія», розміщеного у самому центрі Феодосії, дивитися навіть дуже рекомендується. Особливо чоловікам. Оскільки за кількістю струнких і гарних довгоногих дівчат (та ще й усі, як зумисне, вбрані у сміливі міні-спідниці) Феодосія може позмагатися з Києвом. Не вірите? Перевірити дуже просто — попереду ціле літо.