ЧИ НА ТИЖДЕНЬ, ЧИ НА ДВА ДО СЕЛА ПОЇДУ Я

У Марічки, вбраної в український національний костюм і волошковий віночок із різнобарвними стрічками, густі чорні коси й сині-сині очі. Тиждень тому красуня отримала постійне місце проживання: вона оселилася в моєму... гаманці. Не дивуйтеся, річ у тому, що Марічка — мініатюрна лялечка-оберіг, майстерно виконана в техніці гобелену. І поруч із грошима крихітці якраз і місце, оскільки, «звикнувши» до гаманця, лялечка починає посилено піклуватися про добробут його власника.

Марічку та безліч інших приємних етносувенірів я придбала на першій всеукраїнській виставці-ярмарку «Українське село запрошує». Протягом трьох днів вона проходила на території Державного музею народної архітектури і побуту, що в Пироговому під Києвом. Цей колоритний, яскравий, співучий і дуже смачний захід організували Держтурадміністрація, Національна туристична організація України та Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму за підтримки Фонду Євразія.

На виставці-ярмарку були представлені практично всі регіони нашої країни. Кожна область одержала окремий будиночок або подвір’я, де продемонструвала свої можливості зеленого туризму. У такий спосіб відвідувачі «Українського села...» змогли порівняти національні костюми жителів різних регіонів нашої країни, ознайомитися з характерними для тих чи інших областей інтер’єрами, дізнатися координати місцевих господарів, котрі надають «зеленотуристичні» послуги, подивитися виступи фольклорних ансамблів, купити вироби народних умільців ну і, звісно, випити чарку доброї горілки, закусивши її неперевершеною на смак домашньою ковбасою та хрустким солоним огірочком.

Саме поняття «сільський зелений туризм» виникло в Україні лише років вісім тому, тоді як у європейських країнах така система існує вже не одне десятиліття. Особливої популярності маршрути з присмаком автентики зажили наприкінці ХХ століття. Австрія, Швейцарія, Франція та Шотландія не один рік у своїй стратегії розвитку туризму провідну роль відводять саме його «зеленому» різновидові. Багато тамтешніх сільських жител стали міні-готелями, що надають весь комплекс послуг — від домашньої кухні й комфортабельних кімнат до кінних, велосипедних і пішохідних екскурсійних маршрутів.

Україна лише починає свій шлях до стандартів сільського туризму, які існують у розвинених країнах. Сьогодні відпочити в українському селі воліють 13,4% тих, хто подорожує нашою країною. За кілька останніх років чітко виділилися регіони-лідери в розвитку зеленого туризму. Це — райони Криму, де поруч із морем мальовничі гори й рівнини з унікальною флорою та фауною, Карпатський регіон, Переяславський район Київської області, Полтавщина. Останнім часом до авангардної когорти підтягуються Вінниччина, Хмельниччина та Херсонщина.

У цілому «сільські» турпослуги надаються нині у 18 областях України. Але навіть відчайдушний оптиміст не наважиться стверджувати, що ми вже стали справжньою «зеленотуристичною» державою. Так, 11 березня ц.р. Президент підписав указ про пільгове кредитування будівництва сільських жител, які спеціалізуватимуться на наданні відповідних турпослуг. Так, днями ухвалено Закон України «Про селянське господарство», що, на думку фахівців, відкриває нові можливості для вітчизняного зеленого туризму. Так, Держтурадміністрація готує Програму розвитку сільського туризму в Україні на 2003—2010 рр. Водночас існує безліч гострих невирішених проблем, які серйозно гальмують розвиток цієї, безумовно, вельми перспективної справи.

Досі не розв’язано питання впровадження системи підготовки профільних фахівців, навчання й перекваліфікації сільських господарів, незайнятого сільського населення. В Україні не працює жодна група тренерів, яка на постійній основі здійснювала б повне профільне консультування, супровід і навчання зацікавлених осіб. Відповідно не створено жодного постійно діючого інформаційно-тренінгового центру, куди міг би звернутися селянин і одержати всю необхідну інформацію. У результаті багато людей, що надають «зелені» турпослуги, не мають спеціальних навиків, працюють, як вони самі кажуть, лише інтуїтивно.

Однією з істотних перепон на шляху ефективного просування ідеї сільського туризму є відсутність професійно розробленої маркетингової й рекламної стратегії. Левова частка туристичних маршрутів, які існують сьогодні, створювалася за цілковитої відсутності інформації про те, чого хочуть потенційні клієнти. Результат — проблеми, пов’язані з реалізацією багатьох туристичних продуктів, їхня непопулярність і нерентабельність. А якщо до всього викладеного вище додати відсутність ефективних механізмів, які б забезпечували постійний і оперативний зв’язок між надавачем «зелених» турпослуг і потенційним клієнтом; надзвичайно низьку якість левової частки інформаційно-рекламних матеріалів, що пропагують відпочинок в українському селі; відсутність продуманої системи розповсюдження «сільської» інформаційно-туристичної продукції...

…Сім років тому Бернт Лінд, пересічний шведський фермер, навіть уявити собі не міг, що урбанізовані жителі Стокгольма віддадуть перевагу не відпочинку на курортах Іспанії, а можливості... попорпатися в землі на його фермі. Причому, зауважте: витративши на це стільки ж заощаджень, скільки «з’їв» би комфортабельний пляжний відпочинок. А Україна, погодьтеся,— не Швеція. Закладаюся, не лише наші пейзажі та природа дадуть фору шведським. Якби жителі Стокгольма дізналися, що таке українська гостинність, спробували наших борщу з пампушками й вареників із вишнями, боюся, панові Лінду знову довелося б усерйоз замислитися над перепрофілюванням своєї ферми.