То все ж таки лажа чи ложа?

Позов Юлії Тимошенко проти «РосУкрЕнерго» та позов Юрія Луценка проти української прокуратури було подано до американських судів з різницею у півроку. Їх розгляд надзвичайно важливий. Не тільки з огляду на можливі наслідки для ряду українських політиків і навіть не з огляду на потенційну можливість повернення бюджету України вартості 12 мільярдів кубометрів газу (це поки що доволі туманні перспективи), а й для створення певного еталона для звіряння годинника й порівняння американської та «печерської» юстиції. Той факт, що політична доцільність багато в чому підмінила собою українське правосуддя, відомий давно. Але не вистачає живого, масштабного його порівняння із правосуддям справжнім.

Тому справи, що їх розглядають окружний суд Нью-Йорка і Федеральний суд округу Колумбія дуже важливі для всієї країни. Відтак потрійно прикро, коли вони спотикаються на рівному місці.

Будь-якому сторонньому спостерігачеві, який цікавиться українською політикою, час від часу доводиться запитувати себе: «Як відрізнити дії таємної ложі від очевидної лажі?». Як можуть розумні люди в хороших костюмах втрачати, здавалося б, стовідсоткові шанси? Навмисно чи помилково?

Останні події, що розгортаються навколо американських судових справ Юрія Луценка та Юлії Тимошенко, змушують запитати себе «злий намір чи фатальний недогляд?» як мінімум двічі.

Американський прорахунок

DT.UA вже писало про позов Юрія Луценка до Федерального суду округу Колумбія. Нагадаємо, відповідачами за позовом є, крім інших, генпрокурор Віктор Пшонка, його заступник Ренат Кузьмін і слідчий прокуратури Сергій Войченко, яких Луценко обвинувачує в незаконному арешті та невиправдано тривалому триманні під вартою.

При цьому між позовом Луценка та однією з двох частин позову Тимошенко є певна подібність: обидва посилаються на один і той самий акт американського законодавства (так званий Alien Tort Statute), що дозволяє судам США розглядати справи проти іноземців. Більше того - і це вкрай важливо - адвокатами на обох процесах працюють представники однієї юридичної контори - McCallion & Associates LLP, очолюваної Кеннетом Маккалліоном.

І ця контора у справі Луценка припустилася фатальної помилки. Як стверджується, з технічних причин адвокати позивача у встановлений судом строк не надали суду даних про обставини отримання відповідачами повісток. Дивно те, що ці дані вони мали: як запевняють народні депутати Гримчак і Ар’єв, 16 лютого всі дані після засвідчення їх у консульському відділі посольства США було передано в Америку. У соратників Юрія Луценка, котрі здійснили героїчний прорив у ГПУ, під час якого генпрокурору Пшонці та його першому заступникові Кузьміну було передано повідомлення про американський позов, є «корінець» поштової компанії DHL від 16.02.2012 р., з допомогою якої в США передано всі необхідні документи. Останнім строком подачі цих даних до суду було 22 лютого, однак в Mccallion & Associates з невідомих причин зволікали з передачею документів. Закономірним результатом стало відхилення судом позову, про що й було оголошено 23 лютого.

Потім місяць адвокати морочили голову українським колегам, соратникам Луценка і спонсорам процесу: за день усе вирішимо; дайте тиждень - усе зробимо; за 10 днів усе відновимо; давайте переподамо позов і перевручимо відповідачам повідомлення… У результаті адвокати попросили суд поновити розгляд позову, аргументувавши затримку даних тим, що їхній представник не був зареєстрований в електронній системі суду і не зміг вчасно отримати e-mail з повідомленням про обов’язкове надання суду звіту. Однак суддя Колін Коллар-Котеллі не взяла до уваги цих пояснень, пославшись на те, що адвокати і так повинні моніторити реєстр судових рішень у рамках справи, в якій беруть участь. І відмовила.

Що це було? Гострий напад непрофесіоналізму? Так начебто в McCallion & Associates не вчорашні студенти працюють. Невідома політична гра на міжнародному рівні? Чи хтось смикнув за ниточку, що тягнеться до великого гаманця когось із відповідачів?

В одному можна бути впевненим: хоч би що рухало американськими адвокатами, довіру своїх клієнтів вони розгубили. Представники «Народної самооборони» зараз намагаються вирішити, оскаржувати рішення суду чи подавати новий позов. Зрозуміло, після з’ясування, що саме спричинило помилку американських адвокатів. А може, справді не треба було гаяти часу й відразу оскаржити дії адвокатів, зажадавши розслідування в Американській колегії адвокатів?

До слова, як вдалося з’ясувати DT.UA, головний захисник Юлії Володимирівни народний депутат Сергій Власенко про проблему з позовом Луценка знав, але, з подачі американських юристів, вважав її технічною, незначною і швидко вирішуваною. Але результат їхньої «роботи над помилками», треба вважати, викликав серйозні запитання до зарубіжних колег і в нього.

З іншого боку, в ці дні «відзначився» не лише Маккалліон: українські адвокати Тимошенко також дали привід у собі засумніватися.

Фірташ наяву

У березні керівник компанії «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ вийшов із сутінків і почав з’являтися на публічних заходах. Тільки цього тижня - на раді Федерації роботодавців у Львові, потім - на робочій зустрічі з керівниками 70 великих підприємств у Радміні Криму. На початку ж березня Фірташ провів прес-конференцію, доступ на яку був відкритий для всіх. Чомусь на жоден із цих заходів, включаючи прес-конференцію після ради Федерації роботодавців, не зазирнув жоден із захисників чи депутатів БЮТ.

Це дивно. Нагадаємо, як неодноразово заявляв Сергій Власенко, Дмитра Фірташа чекає не дочекається повістка до американського суду. І тільки труднощі з її врученням гальмують справу «РосУкрЕнерго». Дозволимо собі процитувати фрагменти з інтерв’ю шанованого адвоката DT.UA:

«Наш випадок складний, оскільки в нашому переліку основних відповідачів значиться п. Фірташ. Це досить закрита людина, із серйозною системою особистої безпеки, що викликало проблеми із врученням йому повістки… Не розкриватиму деталей, але думаю, що невдовзі ми його потурбуємо. Нехай п. Фірташ, щоразу кудись вирушаючи, нервує: в якому аеропорту світу, в якому ресторані, готелі чи бутику світу він отримає повістку… Підкреслюю: завдання №1 - вручити повістку Фірташу. Суд почнеться через 21 день після вручення повістки останньому відповідачеві».

Здавалося б, уже не треба чатувати на Фірташа по закордонних бутиках і закладах громадського харчування - ось він, ідеальний шанс вручити цю повістку публічно і при свідках. Чому цього варіанта не використано?! Доступність відповідача захист Тимошенко просто зігнорував. Зрозуміло, Власенко живе в літаках і Качанівській колонії. Але ж він далеко не один! Чи можлива така фантастична неуважність - незважаючи на те, які ставки на кону? Виходить як у тому анекдоті: «Ви мене так хочете, як я вас боюся»? За даними DT.UA, близько місяця тому адвокати Тимошенко ухвалили рішення запустити варіант передачі Фірташу повістки за Гаазькою конвенцією. І запустили. Однак процедура ця може забрати багато місяців: Мін’юст США, Мін’юст України, український суд, пошук відповідача судом. А щастя ж було так близько...

Про втрачені шанси

Що буде, якщо повістки Фірташу не передадуть, і суд у Нью-Йорку не розпочнеться? Простіше сказати, чого не буде. Не буде створено згаданого вище еталона для порівняння принципів і ефективності роботи української та американської судових систем. Не буде об’єктивного позаукраїнського розслідування «договірного матчу», розіграного РУЕ та «Нафтогазом» у Стокгольмському арбітражі. Це могло б спричинити найбільший корупційний скандал за всю історію України, але разом з тим і повернення в бюджет країни багатомільярдних коштів. Не буде спроби американського правосуддя розкрити справжню структуру власності «РосУкрЕнерго», включаючи газпромівську її частину. А отже, не розкриється секрет, масштаби якого виходять далеко за межі України: хто кому Могилевич, і які саме бонуси отримували представники вищого керівництва України і Росії від діяльності РУЕ як посередника між «Нафтогазом» і «Газпромом». Не буде виявлено активів відповідача за межами України

Зрозуміло, ми не говоримо, що в разі, якщо нью-йоркський суд візьметься за цю справу, ми відразу дізнаємося про всі приховані маневри в багаторічній історії газових війн і союзів. Але це реальний шанс дізнатися правду. Дивно і дуже прикро буде, якщо цього шансу Україну, Тимошенко і Луценка позбавлять адвокати.