Напередодні узгодженої дати чергового раунду українсько-російських переговорів щодо газу та третього ювілею «газової угоди Путін-Тимошенко» - 15 січня 2012 року - пристрасті традиційно загострилися. Тим паче що «героїню» газових домовленостей уже засуджено українським судом на сім років за перевищення прем’єрських повноважень. А російсько-українська інформаційна війна перейшла в ту стадію, коли ще трохи - і всі засоби згодяться.
У 2009-му інформаційне протистояння Києва та Москви закінчилося припиненням поставок російського газу спочатку для потреб України, а через кілька днів - і для європейців.
«Безгаззя» закінчилося в ніч із 19 на 20 січня 2009 року підписанням двох скандально відомих контрактів між «Газпромом» і «Нафтогазом України».
Перший - «Контракт між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках». Другий - «Контракт про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки». І якщо про другий контракт у попередні три роки згадували в основному у зв’язку з доходами «Нафтогазу» від послуг із транзиту газу (спочатку казали тільки про надто низький транзитний тариф для «Газпрому», а останнім часом - у зв’язку з тим, що росіяни так і не дали гарантій із завантаження української ГТС, а тепер узагалі погрожують, причому фінансово безкарно для себе, залишити українські транзитні газопроводи «сухими» після введення у дію на повну потужність «Північного потоку» і будівництва «Південного»), то перший зазначений контракт став приводом для «бійки» уже з моменту підписання. При цьому в останні місяці, перемикаючи на нього загальну увагу, «договірні сторони», мабуть, намагаються відволікти всіх від головного питання, яке насправді вони намагаються «порішати» без зайвих очей і вух, - про подальшу долю газотранспортної системи (ГТС) України та українського ринку газу в цілому.
Обсяг і ціна газу як спосіб відволікти увагу від здачі української ГТС
13 грудня 2011 року переговорники по газу на чолі з енергетичним міністром Юрієм Бойком повернулися з Москви із майже погодженим варіантом майбутньої угоди, зокрема, про створення газотранспортного консорціуму на відносно взаємоприйнятних умовах.
20 грудня з таким самим «шаленим успіхом» пройшли переговори на рівні президентів Росії та України. «Шаленим» у тому розумінні, що про зміст переговорів так ніхто й не згадав. Чи всі оглухли від дзвінкої тиші? Тому що до Москви повернувся російський поки ще прем’єр В.Путін? І, вочевидь, прямо заявив під час коротких і уривчастих переговорів з М.Азаровим, що йому потрібна перемога в газових переговорах з Україною, а не нічия. Тобто або Україна віддає контроль над своєю ГТС (а відповідно, і над «Нафтогазом України», і над українським ринком газу, і над внутрішнім ринком узагалі) «Газпрому» і РФ, або ніхто ні про що не домовиться. Ні про газотранспортний консорціум, ні про завантаження української ГТС, ні про зниження ціни на російський газ, ні про скорочення річного обсягу імпорту газу. Ні про поставки будь-якої української - м’ясомолочної, кондитерської або металургійної - продукції. (Ну, за винятком щасливчика Пінчука та вирішення питання з продукцією ІСД, чиїм великим уболівальником є кум Дмитра Медведєва - Віктор Медведчук.)
Схоже, все, що відбувається після такої «заяви» Путіна, - тільки привід згладити враження від майбутньої здачі вітчизняної ГТС йому ж. Адже тільки в такому випадку - одержавши повний і законний контроль над українською трубою та ринком - «Газпрому» не треба буде перейматися з приводу прискорення добудови «Північного потоку» і пошуку союзників-кредиторів для будівництва «Південного потоку». Не потрібно буде турбуватися про скорочення прибутку «Газпрому» і російського бюджету (а також причетних до нього сторін і особистостей). Це, як висловився заступник голови правління, начальник фінансово-економічного департаменту ВАТ «Газпром» Андрій Круглов, забезпечить російській газовій компанії «стійкість до криз» і «зростання прибутку» (корпоративний журнал «Газпрому» №12 від 27 грудня 2011 року).
При тому що «братерський» український народ сьогодні отримав найвищу ціну на газ не те що в Європі, у світі - 416 дол. з 1 січня 2012 року з урахуванням 100-доларової знижки.
«Газпром»: «Ми очікуємо побачити в наступному році збільшення ціни газу на основних ринках збуту»
У заступника голови «Газпрому» Круглова запитали:
- «З якими фінансовими результатами група «Газпром» планує завершити 2011 рік?»
- «У 2011 році спостерігається позитивна динаміка за цінами та обсягами на основних ринках збуту групи «Газпром». Таким чином, за підсумками року ми очікуємо хороших фінансових результатів. Зокрема, EBITDA зросте більш як на 30% і становитиме близько 60 млрд. дол. порівняно з 44 млрд. у 2010-му.
Торік (у 2010-му. - Ред.) ми стали лідируючою публічною компанією світу за обсягом чистого прибутку. Цей статус ми підтвердили й за підсумками шести місяців 2011 року: чистий прибуток групи «Газпром» становить 772 млрд. рублів порівняно з
495 млрд. роком раніше. До кінця 2011-го ми плануємо зберегти стійке зростання чистого прибутку: очікується, що за підсумками року він збільшиться до 40 млрд. дол. порівняно з 32 млрд. торік.
Таким чином, сприятлива зовнішня кон’юнктура та суворий контроль над операційною діяльністю приведуть до зростання прибутковості компанії».
Такі от величезні плани. І де ви бачите тут «зазор» для цінових поступок Україні? Та й на обсягах Москва не квапиться втрачати. Більше того, намагається змусити «Нафтогаз» оплатити весь законтрактований газ.
«Ми зменшуємо закупівлю газу вдвічі»
Так заявив на прес-конференції 11 січня Ю.Бойко. За словами глави Міненерговугільпрому України, уже «з 1 січня в нас відбір буде на рівні 27 млрд. кубометрів газу» (за 2012 рік. - Ред.). Відповідаючи на поставлене запитання, як це узгоджується з існуючими газовими контрактами з РФ, Ю.Бойко відповів:
«Ми закуповуватимемо газу стільки, скільки потрібно для нашої економіки. Якщо в наших партнерів будуть запитання, вони можуть їх вирішувати цивілізованим способом».
Цивілізований спосіб - через Арбітражний інститут Торговельної палати Стокгольма (Швеція). Так зазначено в пункті 8.2 (глава «Регулювання спорів») «Контракту між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках».
Щоправда, у пункті 9.4 контракту купівлі-продажу газу (глава «Додаткові умови») йдеться: «Дійсний Контракт регулюється виключно матеріальним правом Швеції». А це вже трохи інша історія. Та про неї трохи пізніше.
Повернімося до заяви
Ю.Бойка, яку він зробив якраз після розрекламованої 10 січня розмови нинішнього президента РФ Д.Медведєва з главою «Газпрому» О.Міллером про «українських друзів» і про газ. Під час якої, до речі, теж ішлося про «цивілізований спосіб», до якого - за необхідності - вдадуться РФ і «Газпром».
Точно способу не назвали.
І якби не було того самого згаданого вище контракту купівлі-продажу газу від 19 січня
2009 року, «Газпром», напевно, вдався б до перевіреного способу - перекрив вентиль. Євросоюзу заодно пригадав би «газові погроми» - вилучення документів восени 2011-го в євроофісах «Газпрому» та його афілійованих компаній… Та ба - контракт, бачте, санкції за невиконання газопоставок. І суверенне матеріальне право Швеції, яке може розходитися з вимогами контракту в тому, що для суду досить усних підтверджень того, що все йшло до конфлікту й інша сторона відмовлялася домовитися на взаємних умовах.
Та й у межах контракту Москва намагатиметься затягти зашморг, з якого Київ намагається вислизнути. Українська влада вкотре недооцінила «Газпром», сподіваючись із ним «дотертися» замість того, щоб професійно та юридично обгрунтовано домовитися.
Не те щоб Ю.Бойко зовсім уже навмання видавав бажане за дійсне, коли говорив про те, що вже з 1 січня «Нафтогаз» обмежить річний імпорт до 27 млрд. кубометрів. Просто між бажаним і дійсним -
Дві ВЕЛИКІ різниці: право на оферту
та його реалізація
У «Нафтогазу України» за контрактом купівлі-продажу від 19 січня 2009 року, як і в «Газпрому», є право змінювати річну контрактну кількість газу (РКК) згідно з пунктом 2.2.3., який говорить: «РКК, наведена в цьому п. 2.2 (52 млрд. кубометрів на рік. - Ред.), може бути змінена за згодою Сторін не пізніше, як за шість місяців до початку відповідного року поставки. Угода сторін з питання зміни РКК має бути здійснена в письмовій формі та може бути виражена у формі письмового підтвердження, зробленого однією зі Сторін у відповідь на відповідне письмове звернення іншої Сторони. При цьому зміна РКК не повинна перевищувати 20% від кількості, наведеної в цьому п. 2.2».
І далі пункт: «Протягом кожного року поставки Покупець зобов’язаний відібрати та оплатити, або оплатити, якщо кількість була надана Продавцем, але не відібрана Покупцем, не менше такої Мінімальної Річної Кількості (МРК) природного газу: МРК = 0,8 х РКК».
Це і є принцип «бери або плати» в дії…
Згідно з контрактом купівлі-продажу газу річний обсяг закупівель «Нафтогазом» має становити з 2010 року не менш як 80% від контрактних 52 млрд. кубометрів газу. Тобто, як зазначив представник «Газпрому» Купріянов, не менш як 41 млрд. кубометрів. І цілком зрозуміла стурбованість глави «Газпрому» Міллера односторонньою «заявою України» про скорочення закупівель газу до 27 млрд. кубометрів. На підставі яких документів? Та якщо росіяни так упевнені у своїй правоті, то чому хвилюються?..
Мотивацію «Нафтогаз України» навів ще 11 січня - висока ціна імпортованого газу (четвертий квартал - близько 400 дол. за 1000 кубометрів) навіть «з урахуванням знижки, передбаченої Харківськими угодами». 2012 року, зазначається в заяві «Нафтогазу», потреби економіки України в цьому енергоносії значно скоротилися. «У зв’язку з цим і відповідно до положень контракту та у визначений ним термін «Нафтогаз України» надіслав на адресу «Газпрому» близько десяти листів із проханням погодити поставки газу в Україну 2012 року в обсязі 27 млрд. кубометрів, які компанія зобов’язується відібрати та оплатити згідно з діючим контактом».
Формально «Нафтогаз» має право попередити продавця газу - «Газпром» - про свій намір скоротити обсяг закупівель, а ще до цього заявляв про незгоду сторін. Але зробити це компанія має в письмовій формі та у встановлений термін. Це і є так зване право на оферту. Яке, втім, є тільки теоретичним. До певного моменту. У цьому випадку - або письмової згоди «Газпрому», якої вимагає контракт, або рішення Стокгольмського арбітражу, обов’язкового для обох сторін.
І якщо справа дійсно дійде до Стокгольмського арбітражу, то розглядати він, мабуть, повинен і буде спір і з погляду юридичного дотримання контракту, і керуючись матеріальним правом Швеції.
У контракті купівлі-продажу газу від 19 січня 2009-го, крім іншого, сказано (пункт 4.4 статті 4 «Контрактна ціна газу»): «Якщо якась із сторін заявить, що обставини на ринку паливно-енергетичних товарів суттєво змінилися, порівняно з тим, що Сторони обгрунтовано очікували при укладанні цього Контракту, і контрактна ціна, зазначена в пункті 4.1 цього Контракту (де базовою вважається 450 дол. за 1000 кубометрів газу. - Ред.), то Сторони починають переговори щодо перегляду контрактної ціни відповідно до положень цього договору».
Далі зазначається: якщо протягом трьох місяців після відповідного оформлення заяви (наміру скористатися офертою) сторони не дійдуть згоди, їм пряма дорога в арбітраж. А вже Стокгольмський арбітраж при хороших адвокатах (запитайте у Д.Фірташа) здатен прийняти зважене рішення. Якщо, звичайно, воно завчасно не договірне між представниками сторін (теж запитайте у Фірташа) на користь однієї з них і на шкоду інтересам іншої… Одностороннє рішення скористатися офертою не може бути здійснене. Це на кшталт того, що ви запитаєте дозволу в друга скористатися його машиною та візьмете її без його згоди. Як це називається? Правильно - крадіжка.
* * *
12 січня, після висловлених головою «Газпрому» Міллером і представником цієї компанії Купріяновим сумнівів щодо односторонньої заяви НАКу, «Нафтогаз України» опублікував свого листа на ім’я О.Міллера від 20 травня 2011 року, в якому, пославшись на статтю 2 (вище процитовану - «Предмет контракту»), звернувся за погодженням заявки на поставку газу 2012-го «в обсязі 33,75 млрд. кубометрів». Жаль, що документ пред’явили тільки один. І з бажанням скоротити обсяг імпорту всього до 33,75 млрд. кубометрів.
Задовго до цього представники української сторони неодноразово публічно говорили про невигідність умов газових контрактів для «Нафтогазу» й України. І за ціною, і за обсягом. Не кажучи вже про те, що є претензії до «Газпрому» і в частині технічної угоди, яку необхідно щороку підписувати. Та чи підписано? Чи оформили в НАКу свої претензії належним чином, нам невідомо…
Однак чому ж міністр
Ю.Бойко говорить про скорочення закупівель до 27 млрд. кубометрів «газпромівського» газу? Адже йому достеменно мають бути відомі реальні умови реального газового контракту?..
Відповідь можна спробувати знайти в наведених «Інтерфаксом-Україна» 11 січня даних ЦДУ ПЕК (Центрального диспетчерського управління): «У 2011 році на Україну було поставлено 44,7 млрд. кубометрів імпортного газу, зокрема
39,175 млрд. кубометрів одержав «Нафтогаз» і 5,53 млрд. середньоазіатського газу вибрав незалежний імпортер Ostchem Holding Дмитра Фірташа. З початку року (2012-го) Україна різко - майже втричі - скоротила відбір імпортного газу. Якщо наприкінці 2011 року щодобові відбори становили 100-110 млн. кубометрів, то… на 9 січня впали до 33,3 млн. Найбільше скоротив закупівлі Ostchem - майже в шість разів - із 23 до 4 млн. кубометрів на добу».
Якщо помилилися в цифрах, то не ми. Як казав другий президент незалежної України Л.Кучма, для РФ і «Газпрому» 1-
2 млрд. кубометрів газу - не рахуються (не гроші…). Але наведені вище цитати дозволяють здогадуватися про логіку українських переговорників на чолі з міністром Бойком.
Нюанс от у чому. Якщо виходити з того, що торік було підписано додаткову угоду до контракту купівлі-продажу (про яку напевно знає Бойко, але не знають громадяни України) про погоджене сторонами скорочення поставок газу на 20%, тобто майже до 41 млрд. кубометрів, і ще майже 6 млрд. кубометрів «списати» на Ostchem (замість «Газпромзбуту України», як передбачено контрактом), а потім відняти ще близько 20%, то з натяжкою можна вийти на задекларований Ю.Бойком річний обсяг імпорту в 27 млрд. кубометрів «газпромівського» газу в 2012-му. Адже Д.Фірташ з туркменами про дешевий газ не зміг домовитися. А газ його хімпідприємствам і контрольованим його групою обл- і міськгазам потрібен. Звідки він його візьме? З чиєї річної квоти газопоставок? Зрозуміло, НАКу…
* * *
«Переговори триватимуть стільки, скільки необхідно, щоб знайти прийнятну для нашої національної економіки модель», - наголосив 11 січня глава Міненерговугільпрому України.
Також Ю.Бойко зазначив, що у п’ятницю, 13 січня, якщо у нього не буде відрядження, він планує піти на «годину уряду» у Верховну Раду України і відповісти там на запитання депутатів, у тому числі й щодо законопроекту «про оренду ГТС».
Нагадаємо, ще на початку вересня, після того, як українська сторона повідомила росіян про зниження обсягів закупівлі газу, глава «Газпрому» Міллер заявив, що «Нафтогаз» у будь-якому разі має оплачувати щороку не менш як 33 млрд. кубометрів газу згідно з підписаними контрактами на умовах «бери або плати». Звідки тоді глава «Газпрому» взяв цифру 33?!
Чи не тому вона пролунала, що якби сторони відповідно до п. 2.2.3 контракту дійшли письмової (у будь-якій формі) угоди про максимальне (на 20%) зниження річної контрактної кількості газу взагалі або на визначений рік, після чого воно (РКК) становило б 41,6 млрд. кубометрів за рік, то мінімальна річна кількість газу становила б
33,28 млрд. кубометрів (41,6х0,8).
Про реформу «Нафтогазу» замовте слово…
Та все це, схоже, відволікаючі маневри, покликані прикрити реальну суть того, що відбувається. І, схоже, Ю.Бойко свідомо прохопився щодо «звіту» у п’ятницю в парламенті про «оренду» вітчизняної ГТС. Слово «оренда» - це такий евфемізм: не напишеш же в законопроекті «здача» або «маніпуляція»… Тому що ще 10 січня спікер ВР В.Литвин повідомив, що Верховна Рада України вирішила спочатку заслухати аргументи міністра Ю.Бойка за прийняття законопроекту про реформування нафтогазового комплексу, а вже потім тиснути на кнопки за «оренду».
Ніхто не сумнівався, що за помахом чарівної кінцівки Чечетова законопроект буде ухвалено. Але тут нетипово завовтузився Литвин: «У зв’язку з тим, що фракція комуністів запропонувала у п’ятницю під час години запитань до уряду з’ясувати всі обставини у зв’язку з проведенням переговорів (з РФ. - Ред.), заслухати інформацію та одержати відповіді від міністра паливно-енергетичного комплексу Юрія Бойка… звучали пропозиції про доцільність розглядати законопроект про реформування нафтогазового комплексу після того, як буде отримано відповіді від міністра. Погоджувальна рада схилилася саме до такої позиції». Він також зазначив, що вже було проведено консультації з Кабміном, і там схвалили таку схему розгляду.
Питання не в тому, чому сталася затримка, а в тому, хто ініціював розгляд «орендного» законопроекту. За інформацією DT.UA, напередодні нового 2012 року в парламенті України відбулася нетипова, як для Партії регіонів, історія. Нібито віце-прем’єр А.Клюєв не тільки закликав однопартійців терміново внести на розгляд ВР законопроект про реформування («оренду», як висловився згодом Ю.Бойко) газотранспортної системи і «Нафтогазу», а й нібито наполегливо переконував «проводиря» регіоналів у парламенті О.Єфремова «проголосувати» цей законопроект, щоб терміново, до Нового року, отримати закон, що розв’язує руки потенційним «орендарям» української ГТС - росіянам…
Ухвалення закону зупинила Банкова. І тепер президент В.Янукович із нетерпінням очікує повернення А.Клюєва з воднолижного відпочинку та його пояснень з приводу того, що сталося. Не виключено, що коли цей номер DT.UA верстався, такі пояснення А.Клюєв уже дав…
Перед візитом Азарова в Москву Банкова бачила схему так: з 1 січня «Газпром» знижує ціну на газ, а невдовзі підписується міжурядова угода щодо ГТС, і при її ратифікації в Раді пакетом змінюється все чинне законодавство, яке стосується цієї теми.
Проте річ у тім, що Путін так схеми не бачив: він відмовився від зниження ціни без урегулювання тем ГТС і внутрішнього ринку, він відмовився від погодженої схеми консорціуму: 40 - Україна, 40 - Росія, 20 - ЄС і зажадав, за даними DT.UA, контрольного пакета. Словом, «пошел в отказ».
* * *
В.Путін, схоже, розгніваний і, можливо, навіть ображений тим, що його колегу за газовою угодою від 2009 року посадили на сім років за перевищення повноважень прем’єр-міністра України. І не в Юлії Володимирівні справа, образило інше - адже він так само, як і вона, освятив контракти… Тобто екс-прем’єр Ю.Тимошенко має відбувати термін за нібито скоєні нею дії, які потягнули в Печерському суді Києва на перевищення прем’єрських повноважень. А Путін ставить собі ці домовленості у заслугу…
Однак тут є інше питання. А президент В.Янукович? Він нічого не завинив - за бездіяльність?! Путіну на нинішньому етапі байдуже, хто буде при владі в Україні. Він сам хоче керувати - і там, і тут. І доля Януковича, і нинішньої української влади його зовсім не турбує. Тим більше що Путін ще здатний рахуватися із рівними сміливими супротивниками (або, якщо хочете, партнерами), але не з тими, хто за найменшої обіцянки (аби тільки поки що не чіпали газових угод 2009-го?..) «за дві копійки» фактично продав навесні 2010-го Росії і Чорноморську військово-морську базу в Севастополі, і шанси української газотранспортної системи.
Ні, звісно, мінус 100 доларів з ціни 516 дол. за 1000 кубометрів - це гроші. Але де обіцяні зміни в газовий контракт: скасування принципу «бери або плати» або хоча б дзеркальний принцип у транзитному контракті - «транспортуй (качай) або плати»? Де обіцяний перегляд базової ціни і самої формули ціноутворення на газ для «Нафтогазу України»? Де все це - обіцяне Януковичу в Харкові?!
За Харківськими угодами «імені Януковича» нічого не настало. Цілковита бездіяльність у сенсі обстоювання інтересів України в тих самих газових аспектах. Хоча в юриспруденції є чіткі поняття як про перевищення повноважень, тобто про дії, які перевищують надану міру влади, так і про бездіяльність. Дзеркальні статті…