ШТУЧНИЙ ГЛУХИЙ КУТ

Суд — це дзеркало, в якому кожний показує своє обличчя

Ф.Ларошфуко

Участь у судовому процесі — справа малоприємна. Будь-який його учасник, чи то позивач, чи відповідач, ще довго згадуватиме всі перипетії цього справді малоприємного заходу. Ще гірше, коли процес затягується, більш того, «зависає», при тому що факти давно встановлені, вичерпні показання отримані. Цивільна справа, що четвертий рік «блукає» між різноманітними судовими інстанціями, повертаючись до першої, дуже попсувала нерви всім задіяним у ній. Проте рішення дотепер не прийнято.

Кожний мудрий свого дурня знайде

У березні 2000 року дніпропетровець Геннадій Литвинов придбав два нежилих приміщення загальною площею 126 кв.метрів в одному зі спальних районів Дніпропетровська. Особливість цієї угоди полягала в тому, що Литвинов не був знайомий із продавцем, КП «Елтея», а уклав її через ріелтора Ігоря Кума. За «вбиту» бомжами та наркоманами площу продавець запросив 34465 гривень. Угоду представник Литвинова мав оформити 20 березня, за що й отримав від Геннадія еквівалент в у.о. Законність договору купівлі-продажу засвідчила нотаріус І.Шевченко.

Проте вийшла халепа. Виявляється, якщо вірити висновку за матеріалами перевірки начальника (нині колишнього) дніпропетровської міліції В.Глуховері, вранці 20 березня Ігор Кум звернувся в міліцію з заявою, що директор колективного підприємства «Елтея» І.Жмакіна вимагає з нього хабар у сумі 30 тис. доларів США? крім вже обговореної продажної вартості приміщення в у.о., еквівалентні 34465 гривням. Оперативники швидко приплюсували до отриманих від покупця грошей власні мічені 30 тисяч у.о. і супроводили Кума на зустріч.

Зустріч відбулася, гроші були передані, договір купівлі-продажу підписаний. Та сталося непередбачене. На підписання угоди та отримання грошей Ірина Жмакіна прибула з іншим засновником, Є.Аслановим, і в супроводі озброєної охорони з двох офіцерів міліції Новомосковського МВВС. Поки колеги в цивільному та формі розбиралися хто є хто, сумка з грошима благополучно перекочувала до рук касира Ощадбанку С. Котова, який супроводжував Жмакіну й примудрився безперешкодно залишити місце подій. Щоправда, через кілька днів він повернув сумку з усіма грошима до міліції, чим врятував її керівництво від великих фінансових неприємностей. До речі, керівники новомосковської філії Ощадбанку ні сном ні духом не знали про «ліві» заробітки свого касира.

Через кілька місяців кримінальна справа за фактом отримання хабара була закрита обласною прокуратурою. Зате виникло інше.

Широко закриті очі Феміди

Не показуйте мені кодекс — покажіть мені суддю

Рой Кон

Через три місяці після описуваних подій раптом з’ясувалося, що Геннадій Литвинов гроші не платив. Взагалі Геннадій Миколайович і свідки стверджували зворотне, але засновники «Елтеї», прийшовши до тями після обвинувачення в хабарництві, раптом втрачають пам’ять. Наслідком амнезії через сім місяців після укладення угоди стала повістка з Жовтневого суду Дніпропетровська. Там позивачі вимагали від Литвинова ні багато ні мало — як розірвати угоду в зв’язку з несплатою Литвиновим обговорених договором купівлі-продажу грошей. Спочатку йшлося лише про це. Свою вимогу вони мотивували тим, що 34465 гривень ні від Кума, ні від Литвинова за 126 «квадратів» так і не отримали.

Адвокатом КП «Елтея» виступила дуже близька родичка голови Дніпропетровського апеляційного суду. Жовтневий райсуд протягом одного (!) судового засідання менше ніж за годину, не бачачи оригіналу договору купівлі-продажу, не допитавши жодного свідка, не дослідивши жодного доказу, 20 квітня 2001 року визнає угоду недійсною. Збіг, звичайно, але після оперативно прийнятого рішення на користь позивача суддя пішов на підвищення. А 24 червня 2001 року Дніпропетровський апеляційний суд підтвердив легітимність визначення своїх колег.

Литвинов одночасно оскаржує рішення апеляційного суду у Верховному суді й подає заяву в Бабушкінський районний суд Дніпропетровська з позовом до міськуправління МВС. Річ у тім, що повернута касиром Котовим сума разом із грошима Литвинова, як і раніше, знаходилися у фінвідділі міліції.

І все-таки закон є закон, хоч скільки б його порушували. Верховний суд, розглянувши всі обставини справи, 31 січня 2002 року скасував рішення та постанову Жовтневого й апеляційного судів, повернув справу на новий розгляд.

Суддя Бабушкінського районного суду В.Кузнєцов, на відміну від своїх колег, старанно опитав усі сторони, включаючи свідків, дослідив письмові докази, зважив всі обставини справи й з’ясував: «Литвинов Г.Н. не є суб’єктом права власності з предмета заявленого позову, оскільки з переданих ним Куму І.Ю. 6300 доларів США, останній витратив на придбання приміщення».

Суд установив, що ці гроші були добровільно передані довіреною особою позивача Кумом І.Ю. продавцю приміщення за вказаною угодою. Іншими словами, міліція має повернути гроші КП «Елтея». Є заява в Жовтневий суд посередника І.Кума: «За домовленістю зі Жмакіною приміщення продавалося за ціною 34—36 тисяч гривень. При оформленні договору купівлі-продажу ціну продажу приміщення в договорі як продавець указала директор Жмакіна І.В.»

Слова посередника підтвердила в суді й нотаріус Ірина Шевченко: «Зазначене приміщення за заявою сторін продавець продав покупцю за 34465 гривень. Розрахунок виконаний повністю до підписання цього договору».

КП «Елтея» подає касаційну скаргу у Верховний суд України. Палата з цивільних справ Верховного суду України 4 вересня 2003 року приймає рішення касаційну скаргу відхилити.

Закон мовчить...

Зазнавши від Верховного суду афронту, Жовтневий суд вже в іншому складі розглядає справу. І що ж він установлює? Усе точнісінько як у фіналі відомого вірша — «за время пути собака могла подрасти…» Отже, початкова сума позову з 34465 гривень перетворюється на... 35 тисяч доларів. До речі, позивач не оплатив навіть дуже пристойне держмито, а суд також не визнав за необхідне звернути на це увагу. Проте судові засідання тривають своєю чергою.

Та суддя звільняється, і справу з вересня минулого року починає вивчати вже третій служитель Феміди Жовтневого райсуду. При цьому в нього не виникає елементарних сумнівів щодо однієї очевидної обставини: як можна призначити справу, коли пленум Верховного суду чітко пояснює — «якщо суду не надані докази підстави для позову, не можна призначати справу до судового розгляду». До речі, про це йдеться в статтях 34 і 139 ЦПК. Литвинов заявляє відвід усьому складу суду. Результатом відводу стало призначення в грудні минулого року нового судді, який все-таки опитав усіх свідків, включаючи нотаріуса та міліціонерів. До речі, від цього моменту став вестися аудіозапис судових засідань, хоча держмито так і не оплатили. (Цікаво, як же тоді щодо рівності сторін і змагальності процесу? — В.О.)

Що ж з’ясувалося? Всі учасники процесу, включаючи позивачів, підтвердили отримання 34465 гривень. Тоді звідки взявся борг у 35 тисяч доларів? Виявляється, хазяї КП «Елтея» заявляли посереднику одну суму офіційну та іншу, «чорну», за допомогу у придбанні вказаних площ. Згодний, що офіційна оцінка БТІ, як правило, сильно відрізняється від реально отримуваної продавцем суми. Проте ж не настільки! 2000 року в населення, яке ще не прийшло до тями від дефолту-98, за 35 тисяч баксів можна було купити шикарну квартиру в центрі Дніпропетровська з вже зробленим євроремонтом. А тут забруднені бомжами нежилі приміщення без санвузлів! Експертиза проведена через два роки Дніпропетровським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз 24 червня 2002 року підтвердила, що продані приміщення дорожче за суму, вказану в договорі купівлі-продажу, коштувати не можуть! Та й сама «Елтея», як підтверджує рішення дніпропетровського міськвиконкому №567 від 02.06.98 року, ці приміщення придбала за ту саму суму, зазначену у висновках експертизи. Питання вичерпане? — Ба ні! Тепер уже позивач, дізнавшись про рішення Верховного суду на користь Литвинова, заявляє відвід судді. 8 січня 2004 року розглядати справу призначений новий, п’ятий за рахунком суддя Жовтневого храму правосуддя.

І сміх і гріх, але передані директору КП «Елтея» І.Жмакіній довіреною особою Литвинова гроші за куплені приміщення дотепер знаходяться у фінвідділі МВВС. Міліція другий рік просить КП «Елтея» забрати їх, але ті відмовляються, вимагаючи натомість 35 тисяч доларів чи розірвання договору купівлі-продажу. Хоча раніше «елтейці» наполягали на визнанні договору недійсним, заявляючи, що так і не отримали 34465 гривень.

Поки судді розбиралися, 13 травня минулого року серед білого дня в центрі Дніпропетровська невідомі витягли Геннадія Литвинова з машини й тривалий час били. Сталося це через шість днів після того, як нотаріус І.Шевченко дала свідчення в суді, підтвердивши істинність укладеної угоди. Не хочу узагальнювати, але в протоколі судового засідання та в аудіозаписах зафіксовані погрози фізичної розправи одного з засновників КП «Елтея» на адресу Литвинова. Геннадію наклали на голову понад 10 швів, а міліція зайнялася розслідуванням. Цікаво, що на автомобілі нападників стояв держномер, що належав КамАЗу, списаному ще два року тому.

Найсумніше, що всі скарги та позови Геннадія Литвинова на адресу місцевих судів, міліції, УСБУ на Дніпропетровщині не задовольнили.