ЧОГО ОЧІ НЕ БАЧАТЬ — ТОГО СЕРЦЮ НЕ ЖАЛЬ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ ЗАГРОЖУЄ СПИСАННЯ З ІНОЗЕМНИХ СУДЕН

Коли знайомишся з вибраними місцями з листування відомств деяких держав, важко позбутися відчуття безвиході — інтереси громадян однієї держави марно намагаються захистити організації та відомства іншої. Позаяк чиновництво першої, посилено демонструючи розуміння і ніби навіть солідаризуючись із зусиллями іноземних партнерів, насправді тихо саботує й відвертається від запропонованої допомоги...

Документальним свідченням того, як це буває в реальності, може послужити передостанній із офіційних листів на адресу Мінтрансу України з Королівства Нідерланди. Надіслала його в стольний град Київ 11 жовтня ц. р. міністр транспорту Нідерландів пані Т.Нетеленбос. Запевнивши свого українського колегу пана В.Пустовойтенка у щонайбільшій повазі, Т.Нетеленбос просить його звернути увагу на таку обставину: «10 квітня 2001 р. генеральний директор торгового транспорту мого міністерства відіслав вашому заступнику міністра лист із запрошенням взяти участь у підписанні угоди між двома нашими країнами з питання визнання дипломів моряків у рамках переглянутої Конвенції ПДНВ-95 («Міжнародна конвенція з питань підготовки і дипломування моряків і несення вахти». — Ред.). Я хотіла б висловити своє глибоке занепокоєння з приводу затримки з підписанням цієї двосторонньої угоди. До цього часу (11 жовтня 2001 р.) Нідерланди не отримали жодної офіційної відповіді від ваших повноважних представників...»

Про що ж півроку турбується, з приводу чого висловлює занепокоєння пані міністр із благополучного Королівства Нідерланди? Виявляється, не лише з приводу процвітання голландського флоту, а й з приводу доль 593-х наших співвітчизників — українських матросів і офіцерів торгового флоту, які спочатку опинилися внаслідок тихої приватизації вітчизняного флоту на голландських суднах, а потім — про них геть чисто забули. З 1 лютого 2002 р. їм загрожує реальна небезпека поповнити лави безробітних через безвідповідальність вітчизняних чиновників. А заодно через нехтування останніми вимогами ІМО, впливової Міжнародної морської організації, яка ухвалила згадану в листі Конвенцію ПДНВ 78/95 про «білий список» морських держав. 1995 року було встановлено граничний термін укладання двосторонніх угод між країнами «білого списку» про взаємне визнання дипломів морських фахівців. Пані Т.Нетеленбос роз’яснює ситуацію так: «Нідерланди як член ЄС обмежені європейським законодавством. Це означає, що необхідно подати підписаний договір у Європейську комісію для підтвердження не пізніше 31 жовтня 2001 р.», а «якщо договір не буде підписано вчасно, голландські судновласники після 1 лютого 2002 р. не зможуть більше наймати українських моряків на свої судна. На мою думку, в інтересах обох країн не допускати такої ситуації».

Відповідь із Києва до Амстердаму не надійшла. Наші моряки, що працюють на суднах під прапором Королівства Нідерланди, у розпачі. Звертаються до голови Федерації морських професійних спілок України Миколи Барського: допоможіть, не допустіть фатального зриву термінів підписання договору про взаємне визнання морських дипломів! До речі, паралельно з листопадовим листом-запитом голови федерації М.Барського надсилає своє звернення на адресу керівництва Мінтрансу України Королівська асоціація судновласників Нідерландів (КАСН). В обох документах знову підкреслюється терміновість і важливість підписання «двосторонньої угоди між Україною та Нідерландами». Голландські судновласники, вказується у зверненні КАСН, «вважають, що внесок українських моряків, який має величезне значення, може бути продовжений після 31 січня 2002 р.». Нагадується, що «процедура підтвердження іноземного диплома забирає багато часу і потребує значних грошових витрат», тому «цілком необхідно укласти угоду в найкоротший термін».

«Ну, а що у відповідь Мінтранс України та його департамент морського і річкового транспорту?» — поцікавився автор цих рядків у лідера Федерації профспілок моряків М.Барського. «За нашими даними, у Мінтрансі протягом жовтня-листопада продовжували розглядати звернення голландців. А відповідь із відомства і досі, 15 грудня, не надійшла, — зазначив він. — І це, між іншим, стосується не лише звернень із приводу збереження понад півтисячі робочих місць наших моряків у Нідерландах. Усього на суднах іноземних держав можуть втратити високооплачувану роботу близько 50 тисяч українських моряків з командного складу. Адже підписано обопільні умови про взаємне визнання морських дипломів на першу декаду грудня лише з Кіпром, Багамськими островами, Німеччиною, Антигуа і Барбуда, Польщею та Ліберією. З десятками інших морських держав, під прапорами яких продовжують працювати наші спеціалісти, таких договорів досі немає. Неважко здогадатися, яка доля очікує моряків та їхні сім’ї у разі списання на берег «через невідповідність документів».

Як наголошує президент Асоціації капітанів Одеси Анатолій Лапін, «у цьому прикладі, як у дзеркалі, відбивається ставлення не лише до офіцерів торгового флоту, а й до зарубіжних установ та організацій, які виявляють інколи дивовижне піклування про долі моряків, непорівнянне зі ставленням наших чиновників. Асоціація капітанів і Асоціація менеджерів крюїнгових агентств України вже захрипнули, намагаючись докричатися, попередити керівництво галузі про загрозу лиха. Я сам 10 жовтня надіслав звернення про це в Мінтранс. А наслідків катма. Таке враження, ніби перед нами непробивна стіна або штаб галузі переповнений геть профнепридатними чиновниками».

Дуже непокоять капітана далекого плавання А.Лапіна, компетентну особу ІМО від України, і дані про те, що деякі країни, наприклад, Панама, вже офіційно заявили: із 1 жовтня нинішнього року припинено прийом морських дипломів на взаємне підтвердження. А під «зручним» прапором Панами і ряду острівних держав зареєстровано тисячі суден, на які в останні роки змушені найматися десятки тисяч українських моряків через втрату національного торгового флоту.

Складається абсурдна ситуація: попри налагоджену ефективну систему морської освіти і дипломування, наші спеціалісти-«підпрапорники», особливо командирські кадри, можуть залишитися за бортом суден під «зручним» прапором просто через чиюсь неприпустиму нерозторопність, злочинну байдужість чи недостатню компетентність. А за вимогами ж Конвенції ПДНВ 78/95, країни «білого списку», у тому числі Україна, давно мусили затвердити і видавати командирські дипломи та їх підтвердження єдиного стандарту. Тим часом із Мінтрансу на адресу капітанів морських портів лише нещодавно розіслали вказівки, якого вигляду мають бути новий диплом і його підтвердження. А до вересня нинішнього року капітани портів змушені були видавати підтвердження до морських дипломів застарілого зразка. Зайва річ казати, чим це може відгукнутися для їхніх власників найближчими тижнями...

Примітно, що буквально наприкінці листопада дехто з управлінців Мінтрансу України пропонував представникам низки морських делегацій прямо в кулуарах чергової асамблеї ІМО в Лондоні вирішити нагальне «договірне» питання. Про результативність «гасіння пожежі» в такий спосіб уже згадувалося.

Ще одним яскравим штрихом до стилю управління штабу галузі можна вважати недавню вказівку президентові розореного ДСК ЧМП звільнити більшість працівників управління, забувши про виплату багатомісячної заборгованості із зарплат. Наслідки таких рішень і дій загалом неважко було спрогнозувати: канцелярії одеських суден поповнили нові позови про примусове погашення заборгованості. Втім, у Мінтрансі вжили низку превентивних заходів. Приміром, домоглися рішення Одеського господарського суду про встановлення мораторію на продаж з аукціонних торгів раніше арештованого за борги багатомільйонного майна Чорноморського пароплавства. Потім ДСК ЧМП було оголошено банкрутом, внаслідок чого «заморожено» примусове погашення боргів морякам на загальну суму 4,5 млн. грн. Спокійний відхід пароплавства в небуття порушила в листопаді ц.р. юридична служба згадуваної Федерації профспілок. Юрист федерації Ірина Коврижних виявила, зокрема, ряд порушень суддівськими чиновниками закону України «Про банкрутство», які практично унеможливлювали здійснення моряками та береговими працівниками ДСК ЧМП їхнього конституційного права на виконання рішень судів, ухвалених ім’ям держави Україна. «Втім, — говорить І.Коврижних, — протягом чотирьох років боротьби за виконання рішень судів про стягнення з ДСК ЧМП заборгованості із зарплат морякам нас перестало дивувати те, що деякі органи прокуратури, виконавчої та судової влади неодноразово робили спроби заблокувати виплату зарплат і соціальних виплат за рішеннями судів. Тоді як майно пароплавства «спливало» на сторону». Багато незаконних рішень і дій були оскаржені профспілковою федерацією у вищих судових інстанціях і Генпрокуратурі України. І низка фактів не залишилася непоміченою. Вже другий місяць група працівників СБУ, Генпрокуратури, МВС та Мінфіну України проводять перевірку законності відчуження багатомільйонного майна структур ДСК ЧМП. За деякими фактами, визнав під час недавнього візиту в Одесу глава Мінтрансу, Генпрокуратура порушила кримінальну справу. «Це підтверджує правильність обстоюваної Федерацією профспілок позиції, — говорить І.Коврижних, — що не було і немає вагомих причин для відстрочок примусового стягнення трирічної заборгованості із зарплат тисячам моряків. І останні заяви керівництва Мінтрансу з цього приводу вселяють надію».

Ну, а до лютого 2002-го, про який неодноразово нагадували голландці та інші судновласники, рукою подати. І для багатьох наших моряків-«підпрапорників» він може стати останнім місяцем їхнього морського стажу.