Підтримати
Швидке старіння населення в багатьох країнах світу буде поганим не тільки для певних галузей промисловості або для урядів. Скорочення кількості молодих освічених працівників на ринку праці також призведе до зниження інновацій, що призведе до уповільнення економічного зростання в усіх країнах. Згодом цей ефект може виявитися найбільш згубним для економіки результатом "сивіння" багатих країн, затьмаривши зростаючі рахунки за пенсії та медичне обслуговування, пише The Economist.
У 2022 році коефіцієнт народжуваності у Південній Кореї становив лише 0,8. Коефіцієнт народжуваності менше одиниці означає, що наступне покоління буде менше ніж удвічі менше, ніж покоління батьків.
У 2010 році в 98 країнах та територіях коефіцієнт народжуваності був нижчим за 2,1. До 2021 року їх кількість зросла до 124, що становить понад половину країн, в яких ООН збирає дані. Очікується, що до 2030 року цей показник сягне 136.
Матіас Допке, економіст, який вивчає фінансові причини та наслідки змін у народжуваності, зазначає, що зниження народжуваності більше не обмежується багатшими країнами чи багатшими сім'ями всередині країн. "Спостерігається глобальна конвергенція у прагненні жінок до кар'єри та сімейного життя", - каже Допке. Рівень народжуваності серед жінок з меншою кількістю років формальної освіти знизився до рівня більш освічених одноліток. Фактично, жінки з 16-річною освітою в США, під якими зазвичай маються на увазі жінки з дипломом бакалавра, в середньому мають трохи менше дітей, ніж жінки з більш ніж 16-річною освітою.
Низька народжуваність поширилася з багатих країн, таких як Італія та Японія, у країни із середнім рівнем доходу, такі як Таїланд і Бразилія. У цих країнах коефіцієнт народжуваності становить 1,3 та 1,6 відповідно. Ще вражає, що коефіцієнт народжуваності в Індії впав нижче 2,1 і, як очікується, продовжуватиме знижуватися. Це матиме глобальні наслідки, оскільки лише одну Індію припадає п'ята частина населення світу. У всіх 15 найбільших економіках світу, включаючи Бразилію, Китай, Індію та Мексику, коефіцієнт народжуваності становить менше 2,1.
Число китайців у віці від 21 до 30 років вже скоротилося з 232 млн осіб на піку у 2012 році до 181 млн у 2021 році. У 2040-х роках скорочення стрімко пришвидшуватиметься, і в середині 1950-х років у Китаї залишиться менше 100 млн осіб того ж віку. Населення Європи в тій же віковій категорії за той же період скоротиться приблизно з 85 млн до менше 60 млн осіб.
Очевидним способом компенсувати скорочення народжуваності є імміграція, яка зростає у багатьох країнах багатого світу, незважаючи на політичну напруженість, яку вона викликала останніми роками. Але в міру того, як демографічний спад починає торкатися дедалі більшої кількості країн, освічених мігрантів буде все важче знайти, навіть незважаючи на скорочення чисельності корінного населення в багатьох багатих країнах. Для Китаю, населення якого становить близько 1,4 млрд осіб, думка про те, що можна знайти достатню кількість іммігрантів, щоб звернути наслідки зниження народжуваності, видається химерною, навіть якби вдалося переконати владу в тому, що це хороша ідея. Хоча населення Індії все ще зростає, його пік припаде на 2060-ті роки, якщо не раніше. Африка на південь від Сахари - єдиний регіон світу, який, схоже, ще довгі роки залишатиметься великим джерелом потенційних мігрантів. Але навіть там народжуваність падає швидше, ніж передбачали попередні прогнози.
Збільшення відсотка людей похилого віку, які вже не працюють і не сплачують податки, збільшить витрати на державні пенсії та охорону здоров'я. Зараз у багатих країнах світу на кожну людину віком від 65 років припадає близько трьох осіб віком від 20 до 64 років. До 2050 року це співвідношення скоротиться менш ніж два до одного. Це вимагатиме пізнішого віку виходу пенсію, підвищення податків, чи того й іншого.
Але економічні наслідки демографічного спаду мають не лише фіскальний характер. Скорочення робочої сили автоматично веде до зниження економічного зростання, має наслідки для капіталу та продуктивності.
Економісти сходяться на тому, що старіння населення призведе до скорочення як заощаджень, так і інвестицій, але розходяться в думках щодо того, який показник знижуватиметься швидше. Факти поки що на боці зниження реальних відсоткових ставок: у багатьох економіках, що розвиваються, ще попереду десятиліття накопичення заощаджень, а пенсіонери часто тримаються за свої заощадження, а не витрачають їх. У будь-якому разі, демографічні зміни матимуть величезні наслідки для ринків: загалом, низькі реальні відсоткові ставки хороші для тих, хто вже нагромадив активи, але погані для тих, хто ще намагається зберігати, включаючи зростаючу кількість працівників, що наближаються до пенсії.
На продуктивність праці демографічний спад може мати найбільш тривожний вплив. Більш молоді люди більше того, що психологи називають "гнучким інтелектом", тобто здатності вирішувати нові проблеми і працювати з новими ідеями. Літні люди мають більш "кристалізований інтелект", заснований на запасі знань про те, як все працює, накопичених з часом. Точних критеріїв не існує, але більшість досліджень показують, що гнучкий інтелект досягає піку в ранньому дорослому віці і починає знижуватися до 30 років. Обидва види інтелекту корисні для компаній, галузей та економіки загалом. Вони також загалом доповнюють один одного: більшості компаній потрібні як молоді люди, які здатні реагувати на нові виклики, так і досвідчені ветерани з детальним розумінням своєї професії. Але вони не рівноцінні, коли йдеться про інновації.
У дослідженні, опублікованому в 2021 році, Мері Кальтенберг та Адам Джаффе, економісти, та Марджі Лахман, психолог, використали базу даних 3 млн патентів, поданих за більш ніж 40 років, щоб вивчити взаємозв'язок між інноваціями та віком. Залежно від наукової дисципліни автори зазначають, що пік патентування посідає вік дослідника від 30 до 40 років. Потім рівень патентування поступово знижується віком 40-50 років.
Але для інновацій, які докорінно змінюють наукову галузь, картина зовсім інша. Дослідники виявили, що патенти, подані наймолодшими винахідниками, з набагато більшою ймовірністю будуть абсолютно новими формами інновацій (радикальними), що змінюють дисципліну, і що в міру старіння винахідників патенти, які вони подають, стають дедалі інкрементальнішими.
Інновації підвищують продуктивність. Удосконалення існуючих процесів та винахід абсолютно нових способів ведення справ дозволяє виробляти більше за тих же витрат праці та капіталу. У довгостроковій перспективі лише за рахунок підвищення продуктивності можна підвищити рівень життя. Демографічний спад згодом зменшуватиме цей внесок, скорочуючи кількість нових ідей, що виникають у гнучких умах молодих працівників.
Навіть незначне зниження темпів зростання продуктивності з роками призведе до того, що економіка стане значно меншою. Під час особливо швидкого післявоєнного буму економічного зростання у багатих країнах у період з 1947 по 1973 рр. зростання продуктивності праці забезпечило близько 60% збільшення обсягу виробництва на одного працівника в США, Великій Британії, Франції, Італії, Японії та Західній Німеччині. Після світової фінансової кризи 2007-09 років США зростали набагато швидше, ніж решта багатого світу, багато в чому завдяки більшому зростанню продуктивності праці.
Якби зниження народжуваності обмежувалося кількома країнами чи окремим регіоном, вплив на інновації міг би бути не таким серйозним. Технології, винайдені в одній країні, зрештою поширюються іншими. Прялку та комп'ютерний чіп не потрібно було винаходити заново у кожному куточку світу, щоб підвищити продуктивність праці в усьому світі. Але той факт, що народжуваність знижується одночасно у значній частині країн, означає, що наслідки у вигляді зниження інновацій будуть відчуватися у всьому світі.
Деякі дослідники вважають, що таке демографічно обумовлене скорочення інновацій вже відбувається у деяких частинах світу. Джеймс Лян, китайський економіст і демограф, зазначає, що підприємництво помітно нижче у старіших країнах. Молоді люди в таких країнах також починають бізнес із меншою швидкістю, ніж їхні однолітки у менш старіючих суспільствах.
Це явище, на думку Ляна, може бути причиною "підприємницького вакууму" в Японії. Ще у 2010 році японські винахідники були лідерами за кількістю патентів у 35 великих світових галузях, згідно з даними Всесвітньої організації інтелектуальної власності, агентства ООН. Станом на 2021 рік Японія була лідером лише в трьох. Країна відстала не лише від Китаю, який зараз займає більшість перших місць, а й від США.
Якщо розглядати лише найновіші області, у яких найімовірніші радикальні інновації, то картина буде не кращою. В аналізі, опублікованому Центром економічної ефективності Лондонської школи економіки, Антонін Бержо та Сіріл Верлуїз зазначають, що внесок Японії у редагування геному та технологію блокчейн скоротився майже до нуля. Колись провідні ролі у сфері зберігання водню, автономних транспортних засобів та комп'ютерного зору були зведені до допоміжної ролі за США та Китаєм.
Уряди значною мірою безсилі звернути назад зниження народжуваності. Спроби в різних країнах спонукати жінок мати більше дітей, як правило, давали мізерні результати. Дослідження дорогої підтримки, що надається урядами Угорщини та Польщі у формі пільг з прибуткового податку та фіксованих платежів відповідно, передбачає обмежений вплив на народжуваність. Сінгапур пропонує великі гранти батькам нових дітей, які нині становлять 11,000 сінгапурських доларів ($8,300) для перших двох дітей та 13,000 сінгапурських доларів для всіх інших, крім податкових пільг та субсидій з догляду за дітьми. Батьки мають пріоритет перед іншими покупцями у схемах продажу квартир, що субсидується. Але загальний коефіцієнт народжуваності у Сінгапурі все одно становить лише 1,0.
Рівень народжуваності - лише один із багатьох вкладів в інновації і, отже, у продуктивність. Якби демографія була єдиним фактором, деякі з найбідніших країн Африки на південь від Сахари були б найдинамічнішими. Рівень освіти, надійність правової та фінансової систем та наявність мереж новаторів, що взаємодіють один з одним – все це так само має значення. Японія, як і раніше, є помітно інноваційною країною в порівнянні з багатьма багатими країнами з набагато нижчим середнім віком. Але демографія може посилити чи приглушити глибинний потенціал країни.
Це свідчить про способи протидії впливу демографічного спаду на інновації шляхом поліпшення інших чинників, підвищують продуктивність. Найбільш очевидною є освіта, яка дозволяє старіючим суспільствам максимально використати кількість молодих людей, що скорочується. Особливо в країнах із середнім рівнем доходу, таких як Бразилія та Китай, мільйони молодих людей не отримують належної освіти і, отже, їхній внесок в економіку невеликий. Те саме вірно, хоча й меншою мірою, для здебільшого багатого світу. Якими б розумними вони не були, неосвічені працівники не можуть розраховувати на новаторські ідеї, скажімо, в галузі медицини чи обчислювальної техніки. У міру того, як потенційна робоча сила скорочується, стає важливим максимізувати продуктивність кожного її члена, що може допомогти на якийсь час компенсувати наслідки старіння населення принаймні у сфері інновацій.
Технології - ще один потенційний засіб упоратися з демографічними змінами, від телемедицини до ширшого використання роботів у сфері послуг. Такі інновації, безперечно, можуть полегшити труднощі, пов'язані зі старінням суспільства, чи то безпосередня участь у догляді за літніми людьми, чи автоматизація ролей молодих працівників. Але скорочення числа інноваційних молодих мислителів за іронією долі зменшить кількість таких цінних нових ідей.
Нестача людських інновацій також може бути менш руйнівною, якщо компенсувати її новими ідеями, вигаданими штучним інтелектом. Немає жодних сумнівів у тому, що незабаром машини навчаться вносити поступові покращення в існуючі процеси – більше того, в деяких сферах вони це вже роблять. Однак питання про те, чи навчаться колись машини генерувати проривні нові ідеї, залишається предметом суперечок.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google