Підтримати
Весняний економічний прогноз Єврокомісії для України, опублікований минулого тижня, містить більш оптимістичну оцінку перспектив країни, ніж можна було очікувати, враховуючи руйнівний вплив повномасштабного вторгнення Росії. Незважаючи на скорочення майже на 30% у 2022 році, українська економіка, на думку Комісії, «продемонструвала неабияку стійкість» в умовах безпрецедентного стресу. А стабілізація цього року потенційно може прокласти шлях до відновлення у 2024 році, залежно від безпекового контексту.
Крім того, у звіті чітко зазначено, що доля України значною мірою залишається у її власних руках. Навіть в умовах продовження російської агресії країна може розпочати відновлення і зробити кроки на шляху до членства в ЄС за умови, що вона буде готова, нарешті, вирішити проблеми внутрішніх реформ і управління, які стримували Україну з моменту здобуття незалежності. Про це в своїй статті для Atlantic Council пише колишній спеціальний радник з питань Європи Міністерства закордонних справ Великої Британії Девід Кларк.
Від також звертає увагу на те, що в прогнозі Єврокомісії визначено низку конкретних цілей реформ, серед яких зменшення значно збільшеної ролі держави в економіці, вирішення проблеми корупції, підвищення ефективності судової системи та посилення захисту прав власності.
«Кожен, хто мав справу з попереднім досвідом реформ в Україні, знає, що ці проблеми глибоко взаємопов'язані. Організоване привласнення державних ресурсів з метою отримання особистої вигоди - це результат діяльності держави, яка залишається надто всеохоплюючою за своїм впливом, але водночас надто інституційно слабкою, щоб ефективно здійснювати свої повноваження з регуляторного та судового нагляду в національних інтересах. Успішною програмою реформ буде та, яка дозволить державі робити менше, але краще», - пише Кларк.
Він підкреслює, що Україні потрібно буде відійти від заходів воєнної економіки на користь стратегії зростання приватного сектору, щоб можна було залучити величезні об’єми інвестицій, необхідних для початку реконструкції та підйому економіки. Особливо це стосується залучення приватного капіталу. Кларк нагадує про чисельні випадки націоналізації, які відбулися минулого року. Він визнає, що ці процеси були зрозумілими в той час, коли виробництво зброї і енергопостачання стали найбільш нагальними пріоритетами. Але в майбутніх битвах виживання України визначатиметься її економічною силою не менше, ніж військовою доблестю.
Роль держави була значною ще до російського вторгнення: на понад 3500 державних підприємств припадала десята частина українського виробництва і близько 18% зайнятості. Вимоги військової мобілізації створили державний сектор, який зараз набагато більший, ніж у будь-якій іншій країні ЄС.
«Лише в банківському секторі частка держави сягнула майже 60%, що придушило конкуренцію до такої міри, що Міністерство фінансів було змушене визнати відсутність в Україні функціонуючого ринку фінансових послуг», - пише експерт.
Хоча довоєнна мета скорочення частки держави до менш ніж чверті залишається в силі, український парламент зараз обговорює законопроект, який може дозволити націоналізацію ще більшої кількості банків. Закон розроблений для розгляду одного конкретного випадку, а саме націоналізації Sens Bank. Однак він сформульований надто широко, тому критики побоюються, що він надасть державі дискреційні повноваження для поглинання майже будь-якого банку, який вона забажає. Це стосується не лише тих банків, проти яких запроваджено офіційні державні санкції, але й тих, які були внесені до «ганебного списку» підприємств, які продовжують торгувати з Росією.
«Хоча цілком зрозуміло, що Україна повинна хотіти покарати підприємства, які не змогли розірвати свої зв'язки з Росією, задоволення від арешту їхніх активів може коштувати дуже дорого, якщо довіра на ринку буде підірвана через послаблення прав власності», - пояснює Кларк.
Деякі правники також ставлять під сумнів відповідність таких широких повноважень Конституції України і стверджують, що лише Національний банк має право затверджувати націоналізацію банку у випадку його неплатоспроможності. Націоналізація, яку уряд проштовхує з політичних мотивів, швидше за все, буде успішно оскаржена в судах, - вважають юридичні оглядачі.
Додатковим фактором є те, що будь-яке посилення державного контролю над економікою, ймовірно, посилить занепокоєння щодо корупції, яка залишається однією з головних перешкод на шляху до вступу в ЄС.
«Межі між політичною та економічною владою, які занадто часто залишаються розмитими у характерному пострадянському стилі, мають бути набагато чіткіше окреслені. Як показали численні скандали, державні банки і підприємства створюють величезні можливості для самозбагачення і зловживань владою з боку тих, хто контролює їх нібито від імені держави, включаючи відкати, кумівство, надмірні зарплати і фаворитизм при укладанні державних контрактів», - йдеться в статті.
Замість того, щоб розглядати нові заходи для розширення впливу держави на економіку, Кларк радить українському уряду подумати про те, як держава може позбутися активів, які вона вже придбала, у спосіб, який буде справедливим, прозорим і, найімовірніше, сприятиме економічному зростанню, якого так потребує Україна.
«Якщо одним з небагатьох позитивних наслідків війни стало прискорення деолігархізації України, то одним з нових ризиків після неї стане небезпека реолігархізації через непрозору і затьмарену фаворитизмом приватизацію. Президент України Володимир Зеленський повинен встояти перед спокусою використати протекціонізм для створення лояльного до нього бізнес-класу. Це призведе до того, що Україна стане схожою не на майбутнього члена ЄС, а на мініатюрну версію путінського кумівського капіталізму. У такому результаті не буде жодної перемоги», - пише британський експерт.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google