Старіння населення планети поступово руйнує глобальну економіку — FT

Економіка, як правило, приділяє занадто мало уваги демографії, навіть попри те, що старіння та скорочення населення у багатьох частинах світу стає досить поширеним явищем останнім часом, пише Financial Times.

Для прикладу можна поглянути на Італію. Минулого року країна зафіксувала найменший рівень народжуваності з середини XIX століття, і майже третина італійського населення є віком старше 60 років. З 2015 року в Італії спостерігається абсолютне зменшення кількості людей, навіть із врахуванням міграції. Найближчим часом подібні перспективи вже можуть чекати на більшу частину східної Європи та Китай.

В економічній науці люди зазвичай розглядаються як «трудовий капітал», який можна замінити машинами, тоді як демографічні тенденції відбуваються поза часовим горизонтом макроекономічних моделей.

Те, що сучасні моделі економічного зростання передбачають залежність від кількості працівників, або ідей та навичок цих працівників, мало обговорюється. Тож чи дійсно на світ чекає «великий демографічний перелом», про який говорять академік Чарльз Гудхарт та колишній директор Morgan Stanley Манодж Прадхан?

Які наслідки має цей безпрецедентний «природний експеримент», який колишній керівник Бундесбанку Аксель Вебер описував як процес, «коли майбутні покоління вирішили не народжуватися»?

Гудхарт і Прадхан протиставляють прискорене старіння та скорочення світової робочої сили умовам, що виникли внаслідок великого збільшення пропозиції китайської робочої сили на фоні активного вступу Китаю у світову економіку. Такий вплив Китаю називали причиною зменшення кількості робочих місць середнього класу на Заході і навіть фактором, який впливав на фінансові дисбаланси, що спровокували кризу 2008 року.

Гудхарт і Прадхан роблять серйозні прогнози. Старше населення, перебуваючи «на пізньому етапі життєвого циклу», не економить кошти, а витрачає, тож заощадження, які, як вважалося, проклали шлях до сьогоднішніх низьких процентних ставок, почнуть зникати із віком населення. Номінальні процентні ставки будуть зростати, а також буде зростати й інфляція - головним чином через дефіцит робочої сили та «тиск на заробітну плату».

Замість очікуваної стагнації - уперто низького зростання внаслідок низьких інвестицій порівняно із заощадженнями, світова економіка зіштовхнеться зі стагфляцією, оскільки продуктивність та реальне зростання будуть і надалі набагато повільнішими, ніж у минулому, проте ціни будуть зростати швидше. Це означає, що рівень життя буде продовжувати рости занадто повільно.

Досить сміливо прогнозувати майбутнє, яке настільки відрізняється від недавнього минулого, однак автори таких прогнозів незабаром зможуть перевірити свої теорії.

Але подібні прогнози не враховують інші фактори, що рухають економічні зміни, тому, мабуть, такі теорії краще сприймати як мислительний експеримент, а не як прогноз. До того ж, вчені не враховують питання політики.

Гудхарт і Прадхан припускають, що не буде змін у системах соціального захисту та віку виходу на пенсію. При цьому, останнім часом є багато країн, де рівень участі жінок у політичному житті зростає, у тому числі в США, особливо після пандемії та з приходом нового президента. Такі фактори, як оплата материнства та доступ до дошкільних закладів, впливають на зайнятість жінок і на рівень народжуваності, хоча, для збільшення кількості робочої сили потрібно ще щонайменше 20 років. Пенсійний вік може зростати ще більше. А соціальне забезпечення та пенсійне забезпечення, ймовірно, будуть побудовані таким чином, щоб збільшувати заощадження молодих працівників.

Так чи інакше економіка повинна серйозно сприймати демографію, адже незалежно від того, які наслідки чекають на глобальну економічну ситуацію, демографічний перелом вже почався, резюмує видання.