Мільйони з повітря, або IT-шахрайство по-донецьки

Працівники донецького УБОЗ змогли зробити те, що поки не вдавалося їхнім колегам на всьому пострадянському просторі, - знайти та знешкодити банду «фродерів». У Донецькій області компанія з п’яти молодих людей - чотирьох хлопців і дівчини - примудрилася, використовуючи підручні засоби, фантазію та прогалини в системах безпеки мобільних операторів, вибудувати віртуозну шахрайську схему.

Нормальні люди на мобільний зв’язок гроші витрачають. Винахідлива молодь із Донецька та Красного Лиману змогла заробити (тільки за доведеними епізодами кримінальної справи) 16,5 млн. грн.

Fraud, або, щоб зрозуміліше, стільникове шахрайство завдає чимало проблем операторам мобільного зв’язку і контент-провайдерам у всьому світі. «Вікіпе­дія» пише, що щороку півтора мільйона людей відмовляються сплачувати рахунки. Середні втрати компаній оцінюються на рівні 3-5% від загального обсягу послуг.

В Україні про таку напасть раніше ніхто не чув. У будь-якому разі, правоохоронні органи поки що не озвучили жодного доведеного випадку діяльності «фродерів».

Доти, доки світовий досвід мобільних шахраїв, з поправкою на місцеві реалії, не застосували у Красному Лимані - невеличкому курортному містечку на півно­чі Донецької області. А потім док­ладно виклали в 18 томах кримінальної справи та 300-сторінковому обвинувальному висновку.

«Наші фігуранти на підставних осіб оформляли контрактні підключення, після чого SIM-карті давали, як вони це називали, «відлежатися», - розповідає слідчий УБОЗ Донецької області Ярослав Ющенко. - Тобто періодично дзвонили, регулярно вносили плату - картці створювали позитивну кредитну історію. Після чого в певний день відбувалася «акція»…

У заздалегідь обраний день телефони підключали до ком­п’ютера. Спеціальна програма ставила «трубку» в режим безперервного дзвінка на платні сервісні номери (аналог наших 8-800 або 8-900) за кордоном. Секс по телефону в Сьєрра-Лео­не, прослуховування персонального гороскопа в Сомалі, прогноз погоди на Мадагаскарі…

Платні номери вибирали не випадково, їх заздалегідь орендували в іноземних контент-провайдерів. Гроші за дзвінок з України ділили між іноземним оператором, іноземним же провайдером і панамськими офшорними компаніями - орендарями номерів. Кілька мексиканських Хуанів і Альберто виконували роль зіц-голови Фунта, значачись директорами і засновниками офшорів.

Розрахунки між операторами за дзвінки в роумінгу відбуваються зазвичай раз на добу.
За цей час один мобільний із Красного Лиману встигав «на­дзвонити» на 150-200 тис. грн. Рекорд - 380 тис. грн. Потім оператор блокував номер, але було вже пізно.

Так виглядала «акція» у виконанні краснолиманських «фродерів». Потім комісійні з Панами надходили за складною схемою (через країни Балтії) в Україну, де перетворювалися на цілком реальні гроші на рахунках авторів цієї схеми.

Водночас оператори мобільного зв’язку безуспішно намагалися стягнути з абонентів плату за роумінг.

«Як правило, з’ясовувалося, що контрактні номери значилися за так званими декласованими громадянами. А в Артемівську жінка якимось чином стала нашим абонентом, відбуваючи в цей час термін в ІТТ. Ми провели своє розслідування і встановили, що багато дилерів укладали контракти взагалі за відсутності людини, за однією лише ксерокопією паспорта!» - розповідає експерт із безпеки донецького регіонального офісу «МТС-Україна» Володимир Крутіков.

За його словами, фіктивні абоненти знаходилися в основному на півночі Донецької області - у Слов’янську, Красному Ли­ма­ні, Ясинуватій. Саме там нинішні обвинувачувані знаходили людей, готових за скромну плату здати «в оренду» свої паспортні дані та ідентифікаційні номери.

Краснолиманських «фродерів», як і багатьох хитрунів до них, згубила жадібність. Для економії схему почали ускладнювати. З’явилися фіктивні фірми, на які оформлювали корпоративні контракти з кількома номерами. Не бажаючи платити за обготівковування іншим, створювали свої «конверти».

Потім запрацювала схема махінацій з бонусними балами. Багато операторів у рамках програм лояльності нараховують бонуси, які можна обміняти зокрема й на товари в торговельних точках. Магазини-партнери, укладаючи договір з оператором, одержують гроші за товар в обмін на чеки із зазначенням кількості балів. Чеки видає термінал, установлений у магазині стільниковою компанією.

Шахраї примудрилися зареєструвати «партнером» одну зі своїх фіктивних фірм. Термінал друкував чеки у квартирі одного з обвинувачуваних…

Крім розкішного способу життя, невичерпна фантазія в галузі високих технологій дозволила нашим героям неабияк «прибарахлитися». Загальна вартість майна, отриманого злочинним шляхом, оцінюється в 8 млн. грн. - дві квартири в елітній новобудові Донецька, автопарк корейських і японських іномарок і навіть заводик із розливу мінеральної води.

У поле зору правоохоронців фігуранти потрапили в той момент, коли звернулися до «авторитетних людей» із проханням владнати їх суперечку стосовно розподілу доходів від своєї діяльності. Раніше шахраї із криміналом діла не мали, тому, відповідно, й не знали, що всі «авторитетні люди» давно займають почесні місця в картотеці УБОЗ і перебувають під наглядом органів постійно.

Міліціонери почали з’ясову­вати, яких доходів не може поділити молодь, за котрою не значиться жодного бізнесу, крім кіль­кох фіктивних фірм. Що­прав­да, до Сьєрра-Леоне і Панами ниточка потягнулася не відразу.

«На якомусь етапі розслідування нам пощастило, - самокритично визнає Ярослав Ющен­ко. - Ми проводили обшук. І хоча не розраховували знайти нічого особливого, раптом виявили повний пакет документів на ці офшори, зокрема генеральне доручення на управління - єдиний папірець, що підтверджує зв’язок панамських компаній із нашими фігурантами»…

Посипалися запити до правоохоронних відомств інших країн. Кримінальна справа том за томом поповнювалася доказами. Втім, як і сховище речових доказів: при обшуках було вилучено дві сотні мобільних телефонів, десятки SIM-карт мобільних операторів, ноутбуки з цінною інформацією, зокрема і з «чорною бухгалтерією» «фродерів».

Потім почалися арешти. Сприт­них авторів оригінальної схеми мобільного шахрайства ловили майже півроку.

У квітні 2010 року затримали перших фігурантів цієї неординарної справи - Дмитра Лазарєва та Кирила Іванова. До цього перший з них уже потрапив у поле зору правоохоронців, хоча і з іншого відомства. За даними наших джерел, Дмитро Лазарєв притягався до відповідальності як організатор конвертаційного центру. Однак суд обвинувачуваного виправдав і відпустив на волю. Трохи пізніше Лазарєву довелося спілкуватися із працівниками УБОЗ, які на той час уже знали, що «конверти» - частина складнішої шахрайської схеми.

Олена Приян встигла виїхати за кордон. Назад в Україну її пригнали гроші. Точніше, їх відсутність. Практична панянка все, що заробляла «з повітря», відразу вкладала в матеріальні цінності - купувала нерухомість, машини та частки в реальному бізнесі. Вона розраховувала швидко розпродати все це й утекти із країни з грошима. Не встигла, оперативники УБОЗ виявилися моторнішими. Замість світських розмов на Лазуровому березі - допити та очні ставки.

Віталій Гудзенко пішов в «партизани». Він, за деякими даними, в минулому був спортсменом-альпіністом, тому труднощі життя далеко від цивілізації його не лякали. Прихопивши запас продуктів, незасвічений мобільник і намет, Віталій пішов у ліси на березі Осколу, на території Харківської області. Нагледів місце, куди не можна було пройти по суші - тільки добратися на човні. «Партизан» жив там майже два місяці. Розбавляв свій раціон виловленою в річці рибою та, зрідка вмикаючи телефон, намагався «розрулити тему». Опе­ра­тивники з Донецька протягом кількох тижнів щодня виїжджали в Харківську область у пошуках невловимого туриста.

«Нехай це буде маленьким оперативним секретом», - сміються міліціонери у відповідь на запитання, як же все-таки вдалося його затримати.

Витривалий альпініст став останнім, кого заарештували. Незадовго до нього до своїх товаришів приєднався Максим Сатишев. Уся тепла компанія, яка колись придумала вигадливу і креативну схему збагачення, змінила новенькі затишні квартири та салони лімузинів на похмурі казенні приміщення…

Справа донецьких «фродерів» нині розглядається в Київсь­кому районному суді м. Донецька - тому самому суді, з якого із задоволеною усмішкою вийшов вільною людиною Гіві Немсадзе.

А міліція поки що взяла під опіку найцінніших свідків. Без протоколу оперативники зізнаються, що до спроб «попрацювати зі свідками» вже вдавалися.

Оператори, зовсім не обрадува­ні появою на наших просторах пе­редового світового досвіду, спіш­но усувають прогалини, якими можуть скористатися нові шахраї.

«Ми посилили процедуру від­криття роумінгу для користувачів. Оскільки при цьому опера­тор видає своєрідний кредит абонентові, процедура підключення схожа із процедурою оформлення кредиту в банку», - повідомила начальник департаменту зі зв’яз­ків із громадськістю Life Оксана Рудюк.

Успіх донецьких убозівців по­ки що залишається єдиним прик­ладом успішної боротьби з фродерством у країнах СНД, тому уявити собі справжні масштаби явища неможливо. Поінфор­мовані джерела стверджують, що досвідом першого доведеного до кінця розслідування мобільного шахрайства активно цікавляться російські поліцейські, які хоч часом і ловили таких спритників, але так і не змогли інкримінувати їм нічого серйознішого за підробку документів.

Громадянам же міліціонери рекомендують дотримуватися цілком тривіальних, але ефективних заходів безпеки - не давати своїх паспортних даних кому завгодно, не передавати контрактних номерів іншим людям, а якщо й передавати, то вимагати при цьому переоформлення особового рахунку на нового власника. Щоб не прийшов потім рахунок за переговори із Зімбабве…