ПРОФЕСІЯ ОБРАНИХ

Важко повірити, але ще 15 років тому у довжелезному переліку професій робітників та службовців Радянського Союзу не було посади виконавця трюків — каскадера. Переверталися в машинах, горіли, падали й тонули перед камерою люди, у трудових книжках яких стояли дуже прозаїчні записи — сантехнік, двірник, тренер. Лише 1991 року, на руїнах СРСР, нарешті стали легітимними професії каскадера та постановника трюків. На жаль, стрімке падіння кіновиробництва на пострадянському просторі прирікало нечисельних каскадерів-професіоналів на повне забуття. Зберегти кадри допомогла створена десять років тому відомим каскадером і вдатним бізнесменом Олександром Іншаковим Асоціація каскадерів Росії (АКР), членами якої стали профі, котрі мають у своєму активі не менше 10 кінокартин і, щонайменше, п’ять років роботи в кіно. Причому до асоціації може вступити каскадер будь-якої країни. Її членами, зокрема, є громадяни СНД, Прибалтики і навіть США.

Використовуючи чималі фінансові кошти спонсорів, асоціація нині міцно стала на ноги і навіть на паях із РТР бере участь у фінансуванні зйомок 14-серійного фільму «Бригада», такої собі російської інтерпретації «Якось в Америці». Бюджет серіалу небувалий для Росії — понад два мільйони доларів. Торік президент Росії Володимир Путін підтримав новий проект АКР під назвою «Бойовий дрож», де не буде бойових дій, але будуть екстремальні ситуації. Сам Олександр Іншаков став і кінозіркою, зігравши головні ролі в кількох бойовиках, знятих на кошти асоціації.

Влітку в Бердянську пройшов перший у Європі фестиваль професійних каскадерів, де автору цих рядків пощастило зустрітися з директором Асоціації каскадерів Росії Анатолієм Сивушовим, її президентом Олександром Іншаковим та режисером-постановником трюків із Запоріжжя Юрієм Новицьким.

— Чомусь вважається хорошим тоном брати за еталон все американське, від презервативів і до ракетно-космічних технологій. Про кіно не варто й говорити. Хоча, судячи з «Хрестоносця», «Лицарського роману» і останніх «забійних» стрічок росіян, нашим каскадерам палець у рот не клади.

А.С.: Каскадери всього світу однакові. Американці, щоправда, балувані. У них є потрібний захист, пристосування, кріплення, страховка. Наші роблять усе своїми руками. А рівень професіоналізму приблизно однаковий. Хоча наші роблять те, чого американець нізащо не робитиме: поміряє, подумає і відмовиться. А наш скаже міцне слівце — і зробить. Ну, руку зламає...

Ю.Н.: Будь-якому нашому режисеру-постановнику трюків весь набір американців проробити неважко. Я сміюся, дивлячись на них. Адже їм і на думку не спаде стрибати на мотоциклі з вертольота. І наших авіаційних трюків вони не можуть повторити.

— До речі, про трюки. У США є дуже популярна телевізійна передача «Каскадери». Крім підготовки до трюків та їх демонстрації, ведучі пропонували глядачам вигадувати й надсилати на передачу свої задумки. Судячи з репліки Юрія Семеновича, у наших у творчому плані все гаразд?

А.С.: На російському ТВ раніше була передача «Золота шпора», зміст якої на 90 відсотків складався з роботи каскадерів. З причин, від нас не залежних, передачу закрили, проте є думка її реанімувати. Зараз ми знімаємо документальний літопис із 15 серій — «Каскадери Росії». Це буде галерея портретів кращих наших професіоналів. У кожній серії більше розповідатимемо про людину, ніж про трюки. Перед глядачами сповідаються каскадери з Одеси, Ялти, Москви, Мінська. Одну серію — «Іноземець Іванов» — про громадянина США, нашого колегу Віктора Іванова, ми покажемо на фестивалі.

Ю.Н.: У наших хлопців з уявою все гаразд. Інша річ, що інколи бракує належного, висловлюючись суконною мовою, матеріально-технічного забезпечення. Але ми завжди готові дати слушну пораду своїм колегам, поділитися досвідом, запрошуємо до себе. А ось французи, американці, поляки — жлоби. Від них не лише запрошення не дочекаєшся, а й бодай якоїсь допомоги. Так було на зйомках «Святого», «Золотого ока», «Поліцейської академії», де янкі просто дуріли від наших трюків. Їм у житті не додуматися поставити автомобіль на зовнішню підвіску вертольота і скинути разом із водієм униз.

На показових виступах у Бердянську, ніби на підтвердження сказаного, був продемонстрований унікальний злет і падіння з перевертанням кабріолета, в якому водій абсолютно не застрахований від смертельних травм у разі невдалого приземлення.

— Кожен трюк, на думку всіх без винятку професіоналів, по-своєму
унікальний, оскільки його не можна багаторазово повторювати, як, скажімо, дублі діалогів героїв картини. По-перше, це дороге задоволення — автомобілі та інша техніка розбивається на брухт, її треба замінювати й готувати нову. Знову ж — час на підготовку, у тому числі й психологічну. А часові рамки зйомок зазвичай жорсткі. Як удається поєднати творчі очікування режисера і фінансові — продюсера?

Ю.Н.: Складний трюк розбивається на кілька етапів і тільки потім монтується. У США, як правило, режисери не роблять постановок трюків і не знімають їх. Для цього є стант-координатори, які ставлять трюки, знають, як їх знімати практично без повтору. У російському кіно такого не було. Встиг переконатися за час роботи: у нас немає режисерів, навіть великих, які можуть знімати трюки. Я працював з Андрієм Кончаловським. Він чудовий режисер, але в зйомках трюків слабкий. Зараз уже з’являються свої стант-координатори, які займаються розстановкою кадрів, операторів, технічною розробкою. На жаль, у ВДІКу не готують трюкових операторів. Тому чудовий білоруський каскадер Сергій Каторженко відправив туди свого сина-каскадера навчатися операторської майстерності.

— Робота каскадера — це завжди загроза травми, якщо не гірше. Звичайно, страховка, ретельна підготовка, розрахунок. І все-таки?..

А.С.: Так, травми бувають — переломи, опіки, — це професія, нікуди не дінешся. Та тяжких травм, на щастя, немає. Хоч як парадоксально, але травми найчастіше отримують при виконанні простих трюків. До складного готуються психологічно, усе прораховують. Здається, з цього столу впасти — нічого складного. Та впав — і ключиця вилізла назовні. Чи взяти звичайний трюк — падіння на невеликій швидкості з кулеметної тачанки. Начебто робиться не вперше і все давно відпрацьовано. Та нещодавно досвідчений каскадер, виконуючи його, зламав руку.

— Проте деякі відомі актори — Бельмондо, Ален Делон, Сталлоне, — список можна продовжити, у багатьох епізодах знімалися без дублерів?

А.С.: Актор-каскадер — досить рідкісне поєднання. Не беруся говорити про зарубіжжя. Та взагалі без дублерів знімати не можна. Скажімо, подряпає актор обличчя гілочкою чи ногу підверне — відразу проблеми. Навіть Іншакова, коли він грав головні ролі, підміняли на зйомках складних епізодів. За великим рахунком — лукавство, коли актор запевняє, що всі трюки виконує сам. Так, є деякі речі, які актор зобов’язаний виконувати. Раніше, приміром, учили верхової їзди, зараз, на жаль, ні. І молодих акторів доводиться два-три тижні натаскувати правильно триматися у сідлі. Звичайно, є дуже спортивні актори. Багато трюків виконує Микола Караченцов. Дмитро Пєвцов на професійному рівні бере участь у постановці бійок, чудово водить автомобіль. Є актори — бійці за характером. І не тому, що вони добре підготовлені чи спортивні. Ольга Кабо зуміла стрибнути з висоти 13 метрів! Правда, губи тремтіли, але стрибнула. Потім заплакала, випила келих шампанського і... зробила ще два дублі.

— Бажаючих стати професійними каскадерами, мабуть, не бракує. Де можна навчитися цієї професії?

А.С.: Зараз каскадерів добре «розкрутили», з’явився престиж. І, природно, знаходяться люди, які на цьому намагаються заробити гроші. У Москві створено дві школи, є ще кілька у країні. Та каскадерів багато не потрібно. І професіоналів — членів нашої асоціації (близько 150 чоловік. — В.О.) досить. До того ж не дуже добре розумію, чого в цих школах навчають. Щоб потрапити в досить замкнене й консервативне коло каскадерів, треба не один рік пропрацювати в кіно. Єдина школа — знімальний майданчик.

— Та як туди потрапити без певних навичок і спортивної підготовки?

А.С.: По-перше, має бути підготовка на рівні, як мінімум, кандидата в майстри спорту, краще відразу з кількох видів — гімнастики, акробатики, самбо, боксу, кінного спорту, автогонок. По-друге, новачок має вписатися в колектив. Адже всі каскадери неймовірно гоноровиті, самозакохані — їх приводить сюди бажання довести собі й іншим свою винятковість. Знову ж, кожен має бути впевнений, що новачок його правильно підстрахує. Тому пробитися до касти обраних нелегко. Та, об’єктивно кажучи, серед випускників трюкових шкіл, до яких особисто я ставлюся з упередженням, є затяті фанати. Ось молода московська команда постійно «атакує» мене й постановників трюків. А директор жіночої школи каскадерів Варвара Нікітіна сама відмінний каскадер, але лише кандидат у члени нашої асоціації, оскільки їй поки що не вистачає кількості знятих із її участю картин.

Ю.Н.: Серед окремих молодих каскадерів процвітає такий собі байкерський дух — на тренуваннях не гребують пивом. Таке в нашій професії просто-на-просто недопустиме. Не можна з фаху робити клоунаду. У нашому середовищі залишаються фанатики, готові майже безплатно працювати. І лише через 5—10 років можна отримати віддачу.

— І яка ж, вибачте за некоректне запитання, ця «віддача?»

А.С.: Зараз стало легше, оскільки фільмів знімають більше і затребуваність каскадерів зросла. Середньомісячна зарплата провідних професіоналів, за умови безперервної участі у зйомках протягом року, становить 500—800 доларів — не такі вже й великі гроші. А якщо зніматися два-три місяці?..

Ю.Н.: Порівняння з тими самими американцями далеко не на нашу користь. Там будь-який простий трюк оплачується на два порядки вище, ніж наш суперскладний.

— І все ж таки, чим професійний каскадер відрізняється від спортсмена-професіонала?

О.І.: Специфіка кіно вимагає від людей не так спортивних результатів, як виконання своєї роботи. Треба трудитися, не вилазячи на перший план, не забиваючи акторів, а навпаки — «лягати під актора», щоб актор виглядав більш виграшно, порівняно з каскадером. Робота каскадера — не тільки чиста романтика: упав, вибухнув, пролетів, проскакав. Вона ж — ще й чорна робота: крутити гайки, готувати майданчик, тягати. Потрібно мати достатню скромність для всього цього. Треба вміти працювати в колективі, інколи зуміти відійти вбік і дати працювати своєму товаришу, вміти підстрахувати його — бригадний підряд. Не всі можуть це робити. Щоб стати каскадером, потрібно не один рік пропрацювати в кіно, не один десяток картин відпрацювати. Тоді лише зрозумієш, що від тебе вимагається. У тебе з’являться досвід, навички, засвоїш цілу низку побічних професій: піротехніку, роботу зі зброєю, верхову їзду, навчишся горіти, падати, лазити, почнеш розбиратися в кіно, ввійдеш у це життя. Тільки тоді можна сказати, що ти справжній каскадер.