Політична спадщина президента США Джо Байдена у значній мірі залежить від перемоги України у війні з Росією. Це питання нерозривно пов’язане з тим, чи зробив очільник Білого дому вирішальний внесок у здатність Штатів разом зі своїми союзниками протистояти новій "вісі зла", яка складається з Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї.
Про це пише президент і головний виконавчий директор аналітичного центру Atlantic Council Фредерік Кемп.
Ці країни сповнені рішучості не допустити успіху України. Більше того, вони, схоже, розглядають підкорення України Росією як вирішальний крок у зміні глобальної системи правил та інститутів, створених після Другої світової війни.
Байден, ймовірно, запам'ятається історикам тим, що визначив величезні ставки епохи, в яку ми вступаємо. Він назвав її "точкою перелому".
"Ми стоїмо перед переломним моментом в історії – одним з тих моментів, коли рішення, які ми приймаємо сьогодні, визначатимуть майбутнє на десятиліття вперед", – заявив Байден у жовтні минулого року у своїй промові до американців.
Історики можуть похвалити Байдена за таке чітке визначення історичних ставок. Однак найближчі місяці і роки покажуть, чи не помилився він, надаючи занадто обережну підтримку Україні через свої побоювання щодо російської ядерної ескалації.
Результатом стало самостримування, коли США надто повільно і в недостатній кількості надавали Києву зброю, яку він настійно просив. Адміністрація Байдена також погіршила ситуацію, обмеживши свободу української армії використовувати американську зброю, зокрема далекобійну, проти військових об'єктів у Росії, звідки здійснюються смертоносні атаки на українців. Коли Конгрес США призупинив допомогу Україні минулого і цього року, це зробило виклики, з якими зіткнулася Україна, набагато небезпечнішими.
Багато лідерів республіканців погоджуються, що Байден помилявся, стримуючи критично важливу підтримку та дозволи для України, але не вони були номіновані на посаду президента чи віцепрезидента на Національному з'їзді республіканців минулого тижня. Наразі з'їзд у Мілуокі свідчить про бажання партії робити менше для України.
"Частина республіканців хотіла б поєднати популізм Трампа з великою глобальною метою колишнього президента Рональда Рейгана, який сприяв перемозі США у Холодній війні проти СРСР без жодного пострілу. Для цього варто працювати над виправленням недоліків демократів, а не розглядати їх як виправдання для подальших скорочень, тим самим відмовляючись від ще більшої кількості міжнародних позицій сили", – пише ексрадник Трампа Джон Болтон.
Натомість у нещодавньому інтерв'ю Bloomberg Businessweek Трамп дав зрозуміти, що він, можливо, не готовий захищати Тайвань, який, ймовірно, буде першим, хто впаде наступним, якщо Україна похитнеться.
Де адміністрація Трампа зазнала невдачі, і де, схоже, передвиборча кампанія Трампа робить це знову, так це в недооцінці переваг, які надають Сполученим Штатам альянси і спільна справа в момент такого значного і історичного виклику.
"Без американської згоди в діагностуванні нового авторитарного виклику, з чим Байден добре впорався, і без американських рецептів союзницької і глобальної відповіді на нього, з чим він впорався не так добре, європейські посадовці очікують на період випробувань з боку супротивників США і перестраховки з боку союзників США", – йдеться у статті.
Байден визначив нову геополітичну конкуренцію, що постала перед США. У нього ще є півроку, щоб дати Україні найкращі шанси на перемогу, зокрема через зняття обмежень для українських сил, які завдають ударів по військових об'єктах у Росії.
"Однак результат війни і ширшого змагання все більше визначатиметься силами, які він не може контролювати, як всередині його власної партії, так і серед республіканців, а також серед союзників і супротивників у всьому світі", – підсумував Фредерік Кемп у своїй статті.
В адміністрації Байдена категорично відкинули будь-які ідеї щодо реального початку вступу України до НАТО під час ювілейного саміту Альянсу у Вашингтоні.
Які для цього передували причини детально писала директорка Центру "Нова Європа" Альона Гетьманчук у статті "Саміт Байдена. Чому Україну не запросять до НАТО, а в Америці все ще бояться Путіна".