Українська книга в Інтернеті

Найбільший у світі міжнародний книжковий ярмарок «Франкфуртер Бухмессе-2008», який зараз проходить у Німеч­чині, засвідчив бурхливий розвиток електронної книги (E-Book). Серед майже 400 тисяч представлених тут експонатів 30 відсотків мають електронну версію і можуть читатися з допомогою так званого E-Reader. Експерти вважають, що тенденція до подальшого поширення електронних книг очевидна. У їхніх носіїв багато переваг — тоненькі, легкі, недорогі, а містять цілі бібліотеки. 60-й ярмарок у Франкфурті-на-Майні наочно демонструє перемогу цифрових технологій у світових ЗМІ.

Проте й видавці паперових книг не збираються здавати свої позиції. Вони навіть стверджують, що ціна паперових книг не більша, ніж електронних, і начебто готові й далі її знижувати. Але чи здатен станок Гуттенберга (навіть дуже модернізований) протистояти просто-таки шалено прогресуючим комп’ютерним технологіям?

Зрозуміло й інше: ці електронні книги є тільки перехідним (з усього видно, дуже швидкоплинним) етапом до створення справжньої Інтернет-книги, з допомогою якої можна буде підключатися до Всесвітньої електронної бібліотеки. А для цього потрібно, щоб усе необхідне для читання було викладене в Інтернеті. Наразі спробувала з’ясувати наявність у Всесвітній мережі порталів української книги та їхню якість.

Вибрала кілька порталів з українським наповненням:

- https://www.ukrlib.com.ua/

- https://www.ukrlit.vn.ua/

- //www.ukrcenter.com/library/default.asp

- //lucl.lucl.kiev.ua/start/lit_ukr.html

- //www.ukrlit.com.ua/

На них знайшла багато назв творів письменників різних епох, починаючи з Шевченка і закінчуючи представниками сучасної української прози 80—90 років минулого століття. На жаль, творів сучасників не знайшла. Прикро й те, що творці українських порталів не подбали про елементарні зручності для користувача. Скажімо, мені особисто складно запам’ятовувати електронні адреси, майже завжди доводиться «лізти» до пошукових систем. Як на мене, не завадило б створити зведений сайт для пошуку літератури (і не тільки української). До речі, російський Інтернет-простір дає посилання на //www.lib.ru для пошуку літератури, але інформації там дуже мало.

Поки що система пошуку на відповідних сайтах є доволі незграбною (4—5 переходів з однієї сторінки сайта на іншу). До того ж засилля банерів заважає адекватному сприйняттю часто й без того недосконало відтвореного тексту через помилки сканування. Дратує відсутність опції «скачати/скачати повністю». Переко­нана — в Інтернеті, як і годиться в серйозно поставленій видавничій справі, теж конче необхідні редактори і коректори, інакше якість відтворення пропонованого продукту і далі залишатиметься на аматорському рівні.

Крім того, деяких авторів явно обділяють (непоодинокими є випадки, коли автор-класик представлений одним твором, а то й усього лише чотиривіршем). Наприклад, дуже мало викладено творів Михайла Коцюбинсь­кого, Архипа Тесленка, Дмитра Павличка, багатьох інших письменників. Бракує багатьох творів програми як середньої, так і вищої школи. А тим часом дуже часто перелік поданих на сайті творів конкретного письменника один в один продубльовано з іншого.

Вирішила звернутися до довідника харківських науковців Хізової та Щоголевої — аби перевірити, чи викладають в Інтернеті бодай основні твори українських класиків. Результат розчарував — далеко не завжди.

Як на мене, конче необхідно поліпшити опцію «прев’ю», бо, як уже зазначалося, твори дублюються. Для полегшення пошуку аж ніяк не зайво створити цілісний каталог інтернетівських бібліотек . Можливо, мало б сенс розробити окремі версії для дітей, студентів, пенсіонерів, учених, учителів… Переконана, що для престижу таких порталів та підвищення їх відвідуваності варто витрачати час і гроші на комп’ютерний дизайн їхніх топ-сторінок — українська література того варта!