НАНУ: земне тяжіння

Лідія СУРЖИК

Гучні події з реформою РАН викликали в Україні не тільки хвилюючий відгук у науковому середовищі, а й негайну реакцію влади. З благословення останньої було підготовлено законопроект "Про внесення зміндо Земельного кодексуУкраїни щодо припинення права користування земельними ділянками підприємств, установ та організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України або галузевих академій наук".

Зареєстрували його у ВР 15 липня, коли "втомлені непосильною працею" парламентарії пішли на тривалі літні канікули, а більшість учених - у вимушені відпустки. Очевидно, беручи до уваги специфіку нашого законодавчого органу, ініціатори проекту закону розраховували нишком проштовхнути його на осінній сесії парламенту.

Суб'єктом законодавчої ініціативи виступив Кабінет міністрів в особі його очільника М.Азарова. Правда, ознайомлення з супровідними матеріалами, зокрема з пояснювальною запискою, не полишає сумнівів у тому, хто саме з "зацікавлених органів" зіграв першу скрипку в законотворчій прелюдії №2587а.

Як зазначено у згаданій записці, підготовленій Міністерством економічного розвитку і торгівлі, законопроект розроблений на виконання п. 13 розпорядження Кабміну від 19.01. 2011 р. №148 "Питання зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни", в якому йдеться: "Державному агентству земельних ресурсів розробити і забезпечити внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проекту Закону України "Про внесення змін до статті 142 Земельного кодексу України щодо припинення права користування земельними ділянками підприємств, установ та організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук та галузевих академій, за рішенням Кабінету Міністрів України".

Про те, якими шляхами передбачається звільняти академічні установи від обтяжливої власності у вигляді земельних площ, у записці сказано гранично чітко: "З метою врегулювання процедури припинення права постійного користування земельними ділянками державної власності підприємств, установ та організацій, що перебувають у віданні Національної та галузевих академій наук, пропонується внести зміни до Земельного кодексу України в частині добровільної відмови (курсив. - Л.С.) від права користування земельними ділянками та вилучення їх за рішенням Кабінету Міністрів України".

І не тільки добровільної. (Втім, тут поняття "добровільно" та "примусово" майже тотожні).

Отже, автори законопроекту пропонують доповнити відповідні статті Земельного кодексу трьома новелами.

Перша новела - частина 5 стаття 142:

"Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови підприємства, установи чи організації, що перебуває у віданні Національної академії наук або національної галузевої академії наук, здійснюється Кабінетом Міністрів України за наявності згоди на добровільну відмову президії відповідної академії з урахуванням вимог частини другої статті 150 цього Кодексу".

Друга новела - першу частину статті 149 доповнити абзацом:

"Земельні ділянки підприємств, установ чи організацій, що перебувають у віданні Національної академії наук України або національної галузевої академії наук, підлягають вилученню в разі їх нецільового використання та/або перебування у користуванні інших землекористувачів строком понад п'ять років".

Третя новела - другу частину цієї самої статті доповнити абзацом:

"Вилучення земельної ділянки підприємства, установи чи організації, що перебуває у віданні Національної академії наук України або національної галузевої академії наук, проводиться за наявності згоди президії відповідної академії".

Як зазначив юрист Сергій Демченко, помічник президента НАН України, "якщо ці доповнення узаконять, керівники академічних установ будуть поставлені в такі умови, що погодяться віддати не тільки землю, а й домівку рідну".

Ситуація ускладнюється тим, що багато наукових установ досі не мають державного акта на землю. До речі, керівництво НАНУ та академічних інститутів неодноразово інформувало вищі державні інстанції про те, що процес оформлення та видачі документів на право постійного користування земельними ділянками штучно зволікається органами виконавчої влади. Але - безрезультатно.

"На початок нинішнього року в користуванні 189 установ, організацій і підприємств Національної академії наук перебувають 420 земельних ділянок загальною площею понад 148 тис. га, - розповідає С.Демченко. - Право постійного користування оформлено на 319 земельних ділянок загальною площею понад 101 тис. га. Решта перебувають на різних стадіях оформлення. Крім того, що процес цей тривалий і дорогий, у багатьох випадках ми наштовхуємося на зумисне зволікання з прийняттям рішення про видачу актів на землю. Сьогодні над долею керівників деяких наукових установ нависла кримінальна відповідальність. Бо акта на землю ще немає, а землекористування вже ведеться".

Завидну пильність стосовно академічної власності виявляють правоохоронні органи. Недавно прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері м. Києва відкрила кримінальне провадження щодо керівництва ДП "Спортивний лікувально-відновлювальний центр ІЕЗ ім. Є.О.Патона" - за фактом перевищення службових повноважень під час передачі в оренду у 2005 р. приватному товариству земельної ділянки площею понад 600 кв. м в урочищі Жуків острів. Службові особи звинувачуються в незаконному отриманні доходів на суму близько 150 тис. грн.

Тим часом охоронці правопорядку заплющують очі на масштабні факти незаконного відчуження земель установ НАНУ. Досі ніхто не відповів за вилучення земель Інституту фізіології рослин і генетики (ІФРГ) та його дослідного виробництва, розміщеного у Васильківському районі Київської області (смт Глеваха). А йдеться ж не про кілька соток, а про 400 га (!). Понад п'ять років учені намагаються відстояти землі науково-експериментальної бази НАНУ, на яких ведеться селекційна робота, а також вирощується насіння високоврожайних сортів озимої пшениці та гібридів інших рослин. Валовий збір зерна із сортів ІФРГ сьогодні більш ніж на 80% забезпечує потребу населення України у продовольчому зерні. Тому відчуження цих земель, на думку авторитетних учених, можна розцінити як замах на продовольчу безпеку держави.

Щоб нарешті вирішити затяжний конфлікт, керівництво НАНУ добровільно відмовилося від кількох гектарів на користь забудовників. Однак було ініційовано кампанію з дискредитації Академії наук, а спроби захоплень землі дослідного господарства ІФРГ не припиняються й досі. Учені впевнені: основна причина безкарності посадових осіб Глевахівської сільради, які розбазарюють "на безоплатній основі" під приватне будівництво особливо цінні землі НАНУ, полягає в тому, що ділянки виділялися (через підставних осіб) впливовим чиновникам. До речі, перелік кадастрових номерів і площ земельних ділянок, незаконно виділених сільрадою приватним особам та організаціям на землях дослідного господарства ІФРГ, займає 14 машинописних сторінок. Багато захоплених ділянок мають площу від 1 до 4,5 га.

Ще один приклад, де земельні інтереси зайшли в протиріччя. Упродовж кількох років не може подолати опір Сімеїзької селищної ради в оформленні права постійного користування земельною ділянкою Експериментальне відділення Морського гідрофізичного інституту НАНУ. Хоч усі необхідні документи оформлено, й, відповідно, на це витрачено чимало бюджетних коштів, від видачі акта на землю місцевий орган влади під різними приводами ухиляється. Хоча про причину здогадатися неважко, - земля в курортній місцевості вабить багатьох людей із товстим гаманцем. І зміни до Земельного кодексу спрацюють зовсім не на користь науці.

Про законопроект 2587а у президії НАНУ, як, утім, і в інших бюджетних академіях, дізналися з подивом. Ні до підготовки документа, ні до його доопрацювання НАНУ не залучали. Доопрацювати проект Кабмін доручив Міністерству економічного розвитку та торгівлі спільно з Міністерством освіти і науки. Знову-таки, "доопрацьований проект закону узгоджений з Міністерством освіти і науки без зауважень". Від узгодження з Академією наук автори проекту ухилилися. Можливо, МОН уже перебрало на себе повноваження в майнових питаннях НАНУ та інших академій?

Позицію Академії наук стосовно законопроекту викладено в листі (від 30.07.2013 р.) президента НАНУ академіка Б.Патона президентові України В.Януковичу. У ньому, зокрема, підкреслюється, що запропоновані зміни до Земельного кодексу по суті означають "узаконення незаконного захоплення чужих земель та намір звільнити від кримінальної відповідальності за їх розбазарювання".

Реакції Віктора Федоровича на лист Бориса Євгеновича ми поки що не знаємо. Із джерела в НАНУ стало відомо, що кілька днів тому на адресу Академії наук надійшов лист із Верховної Ради з пропозицією висловити зауваження до законопроекту.

"Нові норми, якими пропонується доповнити ЗК, - зауважують експерти, -стосуються лише тих земельних ділянок, що знаходяться у віданні НАНУ та інших академій, в той час як усі суб'єкти права власності повинні бути рівними перед законом. Застосування другої норми практично може призвести не до збереження державних земель, які надані у постійне користування, а сприятиме рейдерському захопленню "іншими землекористувачами", які незаконно користуються земельними ділянками державної власності строком понад п'ять років".

На думку експертів, прийняття змін до ЗК, що стосуються земель НАНУ та галузевих академій, узаконить уже апробовану схему захоплення земельних ділянок і виведення їх із державної власності. Згадаймо хоча б рейдерські атаки на інститут "Магарач", де нові власники знесли унікальну історичну споруду, а ділянку, від якої президія Академії аграрних наук добровільно відмовилася, потім буловіддано під забудову розкішної вілли, відомої в народі як "дача Януковича". Загалом доля земель Аграрної академії та частини її майна сумновідома. Особливо злочинні земельні оборудки припадають на період, коли НААН очолював, водночас займаючи посаду заступника міністра аграрної політики М. Безуглий. Про це багато писали ЗМІ, рік тому група народних депутатів направила звернення генеральному прокурору України та голові Рахункової палати з конкретними фактами захоплення державних земель і передачі їх у довгострокову аренду утаємниченим комерційним структурам. На тому все й затихло.

Прийняття законопроекту послужить стартовим свистком для тих, хто вже поклав око на академічне майно, зокрема землі. Це досить ласі шматки, і не тільки в столиці. А коли ще взяти до уваги заповідники, ботанічні сади та парки... Все це становить неоціненне багатство як для науки, так і для країни в цілому. Чи зможуть нові власники, далекі від науки і найчастіше не обтяжені моральними принципами, зберегти все це в інтересах народу та держави? Учені, стурбовані подіями в Росії, де ледь не дійшло до ліквідації Академії наук і передачі її майна спеціальному агентству, різко негативно ставляться до законопроекту 2587а.

Тим часом критики НАНУ вважають, що потужний академічний майновий комплекс використовується вкрай неефективно: мовляв, справжньої науки мало, і бюджетні витрати на його утримання не виправдані. При вмілому використанні майно академії могло б давати більші прибутки, заробляти на науку. Що цьому заважає? Відсутність бажання і волі проводити якісь перетворення. Можна було б частину академічного майна (адже ні для кого не секрет, що багато приміщень, як і земельних ділянок, не використовуються) закріпити за державним департаментом із питань науки, яке здаватиме його (майно) в оренду, а отримані кошти спрямовувати на підтримку наукових досліджень. Тобто, як давно практикується в багатьох країнах, створити ендавмент, цільовий фонд для підтримки наукових досліджень. Діяльність такого фонду має бути прозорою і вестися під контролем наукової спільноти. Ще одна пропозиція - скорочення або ліквідація підрозділів, які себе не виправдують чи дублюють один одного, злиття близьких за профілем інститутів. Є чимало й інших пропозицій, проте це окрема тема.

І очевидно, що для будь-яких реформаторських рухів потрібен активний діалог із владними структурами, зобов'язаними зрозуміти, що в умовах, у яких перебуває наука в Україні, навіть непристойно запитувати, коли в нас з'являться нобелівські лауреати. Однак, попри все, багато інститутів сьогодні виробляють конкурентоспроможну продукцію і можуть заробляти, але ні реактивів, ні приладів за свої гроші придбати не можуть, - казначейство не проплачує рахунків. Використовувати зароблені гроші на придбання обладнання не можна. Доходить до смішного - для придбання олівця необхідно покупку затвердити нагорі у плані на рік і оформити кілька об'ємних документів. Тендер в одного учасника на оплату електроенергії, води та тепла, при численних бюрократичних узгодженнях, перетворює життя наукових установ на безперервний кошмар. Перелік таких проблем може бути досить довгим.

Розгублена НАНУ сьогодні не виявляє якоїсь ініціативи у плані майбутнього академії. Численні програми та концепції реформи канули в Лету. Але жити, не намагаючись нічого змінювати, у нинішньому швидкоплинному світі не можна. Якщо цього не робитимемо ми, то хтось спробує зробити це за нас. Багатьом у НАНУ здається, що гарант надійності і збереження статус-кво в НАНУ - Борис Євгенович. Мабуть, певною мірою так і є. Але Борису Євгеновичу, ровеснику Академії, незабаром виповниться 95. Найближчим його соратникам, навіть найбільш "юним", перевалило за 70. Ми бачимо, що влада відверто ігнорує НАНУ і її президента. Один із переконливих доказів - загальні збори НАНУ, які відбулися у квітні. Всупереч багатолітнім традиціям, ніхто з представників верховної влади не взяв у них участі. Недобрий знак.

Останніми місяцями в науковому середовищі з хвилюванням і співпереживанням спостерігали за російськими подіями, особливо недавніми, коли вчені, стурбовані долею академії, з'їхалися на надзвичайні загальні збори. Всі об'єдналися в єдиному пориві - не дати здійснитися руйнівному сценарію реформи. Загальні збори РАН запропонували свої поправки до закону про реформу, і вчені мають намір активно захищати свою позицію. Якщо, не дай Боже, наші можновладці затіють реформу за схожим сценарієм, хто захистить Академію? Де наша наукова спільнота? Тепер як ніколи потрібно, відкинувши всі образи та амбіції, триматися вкупі. Інакше... Інакше не тільки землю - все доведеться віддати "добровільно".