На п’єдестал «цариці наук» претендує геоінформатика

Розшифрувати кам’яний літопис земної кори; Україна володіє унікальною методикою пошуків та розвідки нафти і газу; науки про Землю напередодні «великого інформаційного прориву» — квінтесенція VII Міжнародної конференції «Геоінформатика: теоретичні та прикладні аспекти», що проходила недавно в Київському будинку вчених. Цю подію, без перебільшення, можна назвати знаковою в житті української науки — на тлі загального занепаду вітчизняних наукових досліджень останніми роками спостерігається динамічний розвиток нового напряму галузі знань, що відкриває колосальні можливості для прогресу цивілізації. До речі, на Міжнародному геологічному конгресі, що відбувався у 2004 році у Флоренції (Італія), прозвучала фраза про «добу Відродження у вивченні Землі». Тоді ж була висунута ідея про проведення Міжнародного року планети Земля. За ініціативи Міжнародного союзу геологічних наук (IUGS) та ЮНЕСКО основні заходи з його відзначення заплановано на 2008 рік у рамках 33-го Міжнародного геологічного конгресу (м. Осло, Норвегія).

Геоінформатика — наука, що має яскраво виражений міждисциплінарний характер, а тому її непросто «втиснути» в оболонку дефініції. Найбільш усталеним на сьогодні є таке визначення: геоінформатика — це наука, яка вивчає інформаційні процеси, що відбуваються в природі, суспільстві, свідомості з метою розкриття суті чотирьох великих феноменів дійсності — Космосу, Землі, Життя та Людини в їх­ньому нерозривному зв’язку.

Своєю появою геоінформатика завдячує виникненню таких фундаментальних наук ХХ століття, як кібернетика, теорія інформації, загальна теорія систем, інформатика, глобальне моделювання, енергетика, оптимологія та багато інших, які стали основою нового напряму. Саме геоінформатика дає змогу, з одного боку, об’єднати різні науки про Землю, а з іншого — забезпечити їхній взаємозв’язок з іншими науками як природничого, так і гуманітарного напряму. Про дедуктивний характер нової науки досить чітко й стисло сказав у своєму вітальному слові учасникам конференції віце-президент Національної академії наук України академік Антон Наумовець: «Від конференції до конференції ви збираєте дедалі більше учасників, а це говорить про те, що цей напрям є затребуваним і що він цікаво й активно розвивається. …Ми знаємо, що на межі поділу, що існує між різними науковими галузями, чи, як тепер кажуть, на інтерфейсі, можна знайти багато цікавого. Недавно в англомовній літературі я натрапив на такий термін, як convergent science. І справді, якщо вести дослідження на атомному чи молекулярному рівні (а на такому рівні нині прагнуть працювати всі науковці), то тут важко сказати, де фізика, де хімія, де біологія тощо. На щастя, сьогодні зростає розуміння того, що для плідних наукових пошуків недостатньо бути фахівцем у певній досить вузькій галузі, потрібно якомога більше знати і про інші чи суміжні напрями науки. Ви також демонструєте цю конвергенцію в науці, яка знаходить відображення вже в самій назві — геоінформатика».

Власне термін «геоінформатика», наскільки відомо з наукової літератури, вперше був ужитий 1975 року відомим українським ученим-геофізиком Арнольдом Кулінковичем в одній з його робіт. Це ознаменувало початок нової ери у вивченні Землі — з використанням сучасних комп’ютерних технологій. Сьогодні цей напрям активно розвивається в Європі, США, Росії і в Україні.

Про те, чого вже вдалося досягти українським дослідникам у новій науковій царині, журналістові «Дзеркала тижня» розповів директор Центру менеджменту і маркетингу в галузі наук про Землю Інституту геологічних наук НАН України, президент Всеукраїнської асоціації геоінформатики член-кореспондент НАНУ Микола ЯКИМЧУК:

1999 року з метою підвищення рівня інформатизаційного забезпечення установ Відділення наук про Землю та для сприяння організації вітчизняних наукових і науково-практичних досліджень у галузі природничих наук на основі сучасних підходів менеджменту та маркетингу, за підтримки президента НАН України Б.Патона було створено Центр менеджменту і маркетингу в галузі наук про Землю ІГН НАНУ (далі — Центр). Слід зазначити, що Центр створювався як організація, що існує на самофінансуванні. Сьогодні ми провели 17 науково-практичних конференцій, 12 з яких — міжнародні. Це значною мірою дало поштовх розвиткові нового напряму — геоінформатики. Наш Центр видає журнал «Геоінформатика», перший номер якого побачив світ у 2002 році. Його засновником є Національна академія наук України, що цілком закономірно, адже вже давно назрівало питання про створення видання, яке б поєднувало всі напрямки наук про Землю, кожен з яких швидко розвивається, а тим часом зв’язок між «сусідами» дедалі більше втрачається.

З 2002-го щорічними стали міжнародні конференції з геоінформатики. Варто зазначити, що вже з кінця 90-х років у наших конференціях, які на той час іще не мали суто інформаційного спрямування, брали участь представники Європейської асоціації вчених, інженерів-геологів та геофізиків (EAGE). Це дуже потужна міжнародна структура, яка об’єднує понад 12 тисяч учасників із понад 100 країн світу. Зустрічі з іноземними колегами дають можливість нашим науковцям вийти на якісно новий рівень наукових досліджень. У 2004 р. нам запропонували створити осередок цієї авторитетної міжнародної організації в Україні. До речі, членство в EAGE дасть змогу отримати від цієї організації фінансову допомогу в розмірі до1300 євро для участі в заходах, які нею проводяться раз на три роки.

2006 року до Києва приїхав президент EAGE Гарес Вільямс. Як правило, президенти Європейської асоціації беруть участь в конференціях, де учасників не менше 1000. У нашій конференції число учасників не перевищувало 200 осіб. Проте інформація про київську конференцію розійшлася досить швидко і була розміщена в журналі First Break. Наступний президент Європейської асоціації Тео Кортекас також узяв зацікавлену участь у конференції 2007 року. Від нього ми отримали досить високу оцінку на загальних зборах міжнародної асоціації в Лондоні: «Я був вражений їхнім професіоналізмом і ентузіазмом».

Нещодавно відбулися приємні для нас події. У цьогорічній конференції брав участь президент EAGE норвежець Фінн Омодт, який прибув до Києва разом із Хельмутом Гартнером, головою EAGE — PAСE Program Commitee, структури, що володіє великою часткою фінансів Європейської асоціації. Сьогодні ми отримали пропозицію від EAGE спільно розвивати геоінформатику і на базі нашої конференції проводити в наступні роки конференції Європейської асоціації та її українського осередку.

— Це слід розуміти як прояв зацікавлення дослідженнями українських учених в цій перспективній галузі?

У майбутньому напрям геоінформатики та інформаційних технологій стане дуже важливим передусім для пошуків горючих корисних копалин (нафти, газу).

— А якими результатами могли б похвалитися вже сьогодні?

— Сьогодні існує два напрями, що їх інтенсивно розвиває наша наукова група. Перший — вивчення історичного розвитку Землі, створення її Вселенського календаря, другий — інноваційна експрес-технологія пошуків родовищ вуглеводнів.

Лідером першого напряму є професор А.Кулінкович. Завдяки йому ми отримали дуже цікаві результати, що варті міжнародного визнання. Нині вже теоретично обґрунтовано теорію розвитку нашої планети Земля, яка пов’язана не тільки з рухом планети навколо своєї вісі та навколо Сонця, а й з багатьма подіями в Галактиці. По-перше — це обертання Сонячної системи навколо ядра нашої Галактики — Чумацького шляху. По-друге — це коливання Сонячної системи перпендикулярно галактичній площині: при цьому регулярно перетинається галактичний радіаційний пояс, із чим пов’язане закачування космічної енергії в надра Землі. По-третє — циклічна активність саме ядра Галактики, в результаті якої підвищується або знижується щільність частинок у радіаційному поясі.

Методика прямих пошуків родовищ вуглеводнів — наше ноу-хау. В її основі — фізичні явища і процеси, вивчення яких легко можна реалізувати в геофізичних пошуках і отримати максимальний об’єм корисної інформації.

— А можна конкретніше?

— Наведу приклад. Ми виконуємо в цьому напрямі великий обсяг госпдоговірних робіт. Ознайомившись із нашими публікаціями, представники Росії та Казахстану, які зацікавлені в пошуках вуглеводнів, запрошують нас виконати дослідницькі та пошукові роботи з тим, щоб запропонувати максимально оптимальний варіант закладки сверд­ловини. На сьогодні вже проведено дослідження на більш як 50 відомих родовищах, де наші результати стовідсотково підтвердили геологічну будову промислових об’єктів. Траплялися випадки, коли закладені раніше свердловини виявилися не перспективними на підставі наших досліджень, що і було підтверджено пізніше. Практичні результати застосування експрес-технології свідчать, що її використання дає змогу значно підвищити ефективність геологорозвідувального процесу пошуків та розвідки нафти і газу.

— Наукові дослідження на сучасному рівні вимагають великих фінансових затрат. Звідки берете на це кошти?

— Центр менеджменту і маркетингу в галузі наук про Землю, як я вже зазначав, було створено як академічну установу на самофінансуванні. Починаючи з 1989 року, організація, в якій я працював, бюджетних коштів не отримувала. Ми навчилися заробляти самі і водночас розвивати й рухати вперед наукові дослідження.

— Чи готують сьогодні фахівців за напрямом «геоінформатика»? Раніше в переліку спеціальностей ВНЗ вона не значилася.

— У Київському національному університеті ім. Т.Шевченка цього року розпочинається набір студентів на магістерську програму за спеціальністю «геоінформатика». Крім традиційних спеціальностей геологічного профілю — «геофізика», «геологія», «гідрогеологія», «геохімія» — з нинішнього року в КНУ планується відкрити два нові напрями — «геоінформатика» та «геологія нафти і газу». Про це, зокрема, під оплески учасників конференції сказав декан геологічного факультету Київського університету ім. Т.Шевченка професор С.Вижва.

У перерві конференції вдалося взяти коротке інтерв’ю у президента Європейської асоціації вчених і інженерів-геологів та геофізиків Фінна ОМОДТА.

— Чим вас зацікавила Україна і, зокрема, нинішня конференція?

— Президентом EAGE я став нещодавно, у 2007 році, і для мене важливо якомога більше довідатися про діяльність осередків нашої організації на місцях. Серед кількох десятків запрошень на різні заходи в різні країни потрібно було обрати найважливіші. Україна — одна з найбільших країн Східноєвропейського регіону, до того ж дуже багата на нафту і газ. Мені відомо також про вагомий доробок українських учених у галузі геоінформатики. Крім того, дуже швидко росте місцевий осередок нашої організації, який очолює професор Микола Якимчук, що свідчить про велике прагнення українських учених стати частиною міжнародної наукової спільноти. Хоча є деякі перепони…

— На вашу думку, які саме?

— По-перше, мовного характеру. По-друге, що, очевидно, пов’язано з першим, — українському геоінформаційному співтовариству потрібно стати більш видимим на європейському тлі, а для цього ученим необхідно регулярно приїздити на конференції, спілкуватися із зарубіжними колегами, обмінюватися досвідом. Подорожуючи світом і виступаючи з доповідями перед фахівцями, я згадую про Україну, яка дуже активно розвивається в галузі геоінформатики і допомагає розвивати цей напрям європейському співтовариству. Сподіваюся, що в наступному випуску журналу First Break вийде стаття про цю конференцію, і тоді фахівці різних країн зможуть детальніше дізнатися, про що йшлося в Києві. Вважаю, що публікації в науковому журналі — чудова можливість українським ученим заявити про себе. Поки що таких публікацій недостатньо, але, очевидно, незабаром їх стане значно більше. Загалом я не бачу серйозних перешкод для зближення з міжнародною спільнотою. Україна, як і Росія та інші країни колишнього СРСР, відомі високим рівнем освіти і науки, тому, вважаю, вони зможуть інтегруватися в європейський науковий простір. Сьогодні багато молоді володіє англійською, і мені було приємно бачити в залі конференції чимало молодих облич.

— Звідки довідалися про проривні дослідження в Україні?

— Інформацію про це я отримав від фахівців, які беруть активну участь у роботі EAGE. На їхню думку, Україна на цьому напрямі має величезний потенціал.

* * *

Ще 15—20 років тому вчені прогнозували, що XXI століття стане добою біології. Сьогодні існує думка, що в найближчі десятиліття трон «цариці наук» може посісти геоінформатика.

P.S. Унікальні результати розшифровки кам’яного літопису Землі, вітчизняне ноу-хау для пошуку корисних копалин варті того, щоб про них розповісти окремо.