«РІВНЕАЗОТ»: МАЄМО ПРЕЦЕДЕНТ?..

В історію важко ввійти, зате легко влипнути. Саме так і відбувається з приватизацією багатостраждального ВАТ «Рівнеазот»: подій із горою вистачило б на кілька великих заводів. Цілком можливо, що цей досвід надалі тиражуватимуть...

Спочатку конкурс з продажу пакета акцій кілька разів зупиняли, по ходу продажу спробували прийняти індивідуальний закон про особливості приватизації. Досить тихим обласним центром ходили доволі-таки представницькі маніфестації трудящих. А недоброзичливці підраховували, скільки вони коштують.

ФДМ метушився, мов ошпарений, стверджуючи, що завод треба продавати. А інвестиційний радник, який готував конкурс, навпаки, від такого життя отетерів і скис...

Нарешті у квітні завод нібито продали. Щасливим переможцем стало ЗАТ «Украгрохімпромхолдинг», який фактично діяв від імені дочки «Газпрому» — «Міжрегіонгазу». За 53,9% акцій ВАТ «Рівнеазот» воно запропонувало 135,7 млн. грн. (25 млн. дол.) і зобов’язалося протягом п’яти років вкласти 63 млн. дол. інвестицій. У Фонді держмайна на радощах наговорили купу добрих слів на адресу «Газпрому», стверджуючи, що грошей у того вистачить на сотню таких об’єктів.

І все б гаразд, але тут у Росії трапилася «добровільно-примусова» відставка Рема Вяхірєва. Заодно захиталися стільці і під його заступниками. «Газпрому» стало якось не до розширення бізнесу — у компанії почався розбір польотів. Щоправда, приблизно місяць ФДМ ще годували обіцянками — мовляв, от-от заплатимо. Приватизаційне відомство, якому катастрофічно бракувало грошей для поповнення бюджету, до кінця червня все ж таки чекало.

Нарешті 27 червня минув останній термін внесення грошей, і треба було щось починати робити. Тоді ФДМ оголосив, що справить з «Украгрохімпромхолдингу» за невчасну сплату штраф у 5 млн. дол. Втім, як зазначав тоді голова Фонду Олександр Бондар, поки триватиме судовий розгляд, покупець може оплатити вартість пакета разом зі штрафними санкціями. Але ніхто нічого так і не заплатив.

Фонд явно вагався, не знаючи, що робити. Укладати договір із ЗАТ «Укренергозбут», яке запропонувало за пакет 22 млн. дол. і прийшло до фінішу конкурсу другим, не дуже хотілося. Та й перешкоджали певні юридичні тонкощі. Тому приватизатори зажадали, щоб вартість пакета оплатив банк-гарант «Украгрохімпромхолдингу» — російський «Мастер-банк». Однак банк платити відмовився. Тим часом події стали набирати ще драматичнішого (для ФДМ) відтінку. У липні Тернопільський господарський суд прийняв рішення про банкрутство «Рівнеазоту» за позовом ГП «Правекс-Енергія». Це означало фактичне скасування конкурсу.

ФДМ виступив категорично проти, подавши апеляцію до Львівського апеляційного суду. За словами О.Бондаря, відповідні апеляції подали також облдержадміністрація, обласна прокуратура, податкова адміністрація та голова правління ВАТ «Рівнеазот».

Що вирішить суд, поки що невідомо. За опублікованими даними, сума претензій «Правексу» цілком пристойна — 11 млн. дол. Та й справа про банкрутство з’явилася не вчора.

Кумедніше інше: санатором «Рівнеазоту» на випадок банкрутства збирається стати саме ...ЗАТ «Украгрохімпромхолдинг». Якщо це відбудеться, то контроль над заводом коштуватиме йому значно дешевше.

Тим часом навколо підприємства тривають милі судові розгляди. Природно, платити неустойку і таке інше ніхто не хотів.

А ситуації виникали просто зворушливі. Так, на початку серпня Київський міський господарський суд задовольнив позов компанії «Укренергозбут» про визнання недійсною гарантії російського «Мастер-банку» з оплати компанією «Украгрохімпромхолдинг» пакета акцій ВАТ «Рівнеазот». Одночасно суд відхилив позов ФДМ до «Украгрохімпромхолдингу» і «Мастер-банку» у зв’язку з несплатою ними 25 млн. дол. за держпакет акцій «Рівнеазоту» і неустойки на суму 27,1 млн. грн. Після того, як суд визнав недійсним договір ФДМ з «Украгрохімпромхолдингом», останній подав у суд позов про визнання недійсним конкурсу в цілому. Загалом конкурс можна сміливо вважати проваленим.

Слід гадати, Фонд держмайна отримав ще один урок: кинути може будь-яка, навіть дуже солідна фірма, а коми у різного роду гарантіях потрібно перевіряти дуже ретельно.

Взагалі судові процедури в приватизації стають дедалі популярнішими. Нещодавно одна зі сторін завалила продаж майже 40-відсоткового пакета «Київміськнафтопродукту». Зараз приватизатори наштовхнулися на проблеми продажу 76% Харцизького трубного заводу. Одна з акціонерок ВАТ «ХТЗ» одразу ж опротестувала в суді рішення конкурсної комісії... про недопущення Полтавського ГЗК до участі в конкурсі.

Щоправда, навчений сумним досвідом, ФДМ відразу ж, не чекаючи рішення суду, підписав договір із переможцем конкурсу по ХТЗ — «Індустріальним союзом Донбасу». І тепер рішення суду вже не може вплинути на результати конкурсу, бо їх підбили, лише зсунуться терміни перерахування коштів до бюджету.

Знаменно, але в конфлікті з Полтавським ГЗК ФДМ опинився по один бік барикад із «Українськими поліметалами» (навесні нинішнього року, після того, як цей холдинг продав акції трьох українських ГЗК, стосунки дуже загострилися). Тепер «поліметалісти» також дізналися, що таке суд — хай і інший — Московського району м. Києва. Приводом стала скарга акціонера Полтавського ГЗК Юрія Малика, який володіє аж 63 акціями цього підприємства, — виявляється, його інтересам заподіяно шкоди продажем блокуючого пакета акцій ГЗК. Відтак 18 серпня районний суд визнав недійсним продаж 25% акцій. Щоправда, «Українські поліметали» кривди пана Малика не визнають, вважаючи, що продаж кривдить зовсім інших осіб. У прес-релізі холдингу навіть зазначено, кого саме. Холдинг вважає «рішення суду продовженням боротьби за контроль над ПГЗК групи компаній, очолюваних великими бізнесменами Костянтином Жеваго та Сергієм Веселовим, які хотіли придбати 25% акцій ПГЗК за номінальною вартістю». Однак, як відомо, пакет продали іншим людям і дорожче (за 4,6 номіналу). Отож, чого доброго, влада на Полтавському ГЗК ще й поміняється.

А взагалі, ФДМ не позаздриш. Первинний переділ власності в економіці практично завершується. Вторинний супроводжуватиметься грандіозною кількістю чвар та судових процесів. У цих умовах продаж тих-таки блокуючих пакетів змінюватиме баланс сил і, природно, викликатиме протидію. А відпрацьовані технології можна буде застосувати, оскаржуючи рішення про продаж контрольних пакетів цікавих підприємств. Підбиття підсумків в умовах, максимально наближених до бойових, схоже, стане правилом. Зате юрист, попрацювавши у ФДМ рік-два, може спокійно йти на вдесятеро вищу зарплату у комерційну структуру. Вже чого-чого, а практики йому не бракуватиме. Хотілося б тільки, щоб переможної.