Приватизаційний переплав

Коли 25 серпня Вищий господарський суд підтвердив рішення про незаконність приватизації НЗФ, усі розуміли, що це ще не кінець. Занадто вже багато інтересів переплелося навколо підприємства з щорічним оборотом у кілька сотень мільйонів доларів... З огляду на те, що два роки тому його придбали практично задарма, колишнім власникам є за що поборотися.

Атаки доводиться відбивати з усіх боків. Кожен день володіння заводом приносить його власникам приблизно півтора мільйона доларів, що дуже стимулює бажання потриматися за нього якомога довше.

Тому державі потрібно було кілька місяців складної юридичної боротьби, перш ніж вдалося відсудити пакет акцій. Прем’єр Тимошенко зовсім не приховує свого задоволення з цього приводу. «Я щаслива від того, що в країні є правосуддя, що є абсолютно законна позиція, і ця позиція дозволила повернути абсолютно незаконно, нахабно відібрану державну власність».

Юлії Володимирівні є чому радіти. Буквально в останній момент удалося запобігти спробі продати «пінчуківський» пакет акцій російським компаніям. Ці переговори з Абрамовим і Вексельбергом відбувалися практично відкрито. Більш того, під них навіть підводили ідеологічну базу — прихід солідного інвестора. Щоправда, питання, з якої це радості держава, втративши на замовному конкурсі свою власність за 80 млн. долл., має насолоджуватися процесом її перепродажу за 380 млн.? Тим більше, що росіян ніхто не проганяв. Навпаки, їм запропонували купити цей же пакет у держави, зекономивши на комісійних місцевим групам підтримки. З чим вони зрештою й погодилися...

Більш того, виявилося, що й сам Віктор Пінчук теоретично згоден брати участь у конкурсі. Тим самим він мимоволі оцінив чистоту своєї купівлі 2003 року.

Проте цим успіхи держави обмежилися. Проведення зборів акціонерів 30 серпня хоча й дало змогу переобрати керівні органи (спостережну раду та правління очолили представники Мінпромполітики), але зайти на завод новим керівникам так і не вдалося. Цьому перешкоджає організований старим правлінням мітинг...

Заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко, який очолив нову спостережну раду, сказав журналістам: «Ми зробили спробу зустрітися з керівниками підприємства. Але замість того, щоб провести конструктивну розмову, ми потрапили на мітинг. У мене таке враження, що подібне безупинно триває з травня. На жаль, розмови не вийшло».

За останні два місяці «Інтерпайп» примудрився тричі змінити керівництво заводу. Причому останнього менеджера — Олександра Неустроєва — призначили буквально того ж дня, коли держава проводила збори. Саме його Грищенко і попередив про персональну відповідальність за «мітингівщину», втягування трудового колективу в якісь стратегічні розбірки й зажадав, щоб було забезпечено стабільність роботи підприємства.

Новий голова спостережної ради вже висловив свою позицію, заявивши, що «в історії НЗФ тільки за останній рік було занадто багато усіляких рішень. Проте сам факт, що збори акціонерів відбулися, — уже привід для радості. Причому пройшли вони після прийняття рішення Вищим господарським судом України».

До 30 серпня численні спроби провести збори зривалися. Було занадто багато різних рішень, що «перекривали» одне одного й унеможливлювали функціонування заводу. Тому збори, що відбулися, — це перший крок до нормалізації ситуації як на самому заводі, так і в економіці країни.

За словами Грищенка, він кілька разів намагався привселюдно обговорити питання нинішньої та подальшої долі НЗФ: «Але, певне, моя позиція багатьом не сподобалася, тому дуже часто я опинявся біля «вимкненого мікрофона». Цікаво, що з недавнього часу ставлення до моїх слів змінилося, і до думки стали дослухатися.

Нині я вважаю, що будь-які дії навколо цього й інших стратегічних для держави підприємств мають відбуватися в межах чинного правового поля. Тобто ми не повинні переступати через відповідні рішення судів. От ухвалив Вищий господарський суд, що 50%+1 акція мають належати державі, є відповідні рішення уряду, збори акціонерів — виконуйте, будь ласка. Держава як головний акціонер повернула свої права. Тобто незаконно, із порушеннями придбані акції мають йому повернути. Кожен повинен діяти в межах правового поля. Є служби виконання, які контролюють і наглядають за виконанням рішень, і за потреби органи ці мають діяти. Ще раз повторюсь, ці питання будуть вирішуватися винятково в правовому полі».

Питань справді багато. Очікується комплексна перевірка фінансово-господарської діяльності заводу. Держава навряд чи може залишитися байдужою до повідомлень про можливу повну зупинку підприємства (що не може не дивувати за дуже непоганого попиту на його продукцію як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках). Буде перевірено наявність запасів сировини, залишків готової продукції. Вже з’явилася інформація про надіслану на адресу одного з портів відмову керівництва НЗФ прийняти оплачену й поставлену марганцеву руду. Все це, природно, потребує перевірки. І, схоже, висновки можуть бути дуже цікавими.

Тепер держава визначатиметься з долею акцій підприємства. Прем’єр доручила голові Фонду державного майна Валентині Семенюк, міністрові промислової політики Володимиру Шандрі та міністрові юстиції Роману Зваричу розробити план повторного продажу 50% акцій Нікопольського заводу феросплавів. Продаж може принести в бюджет від 2 до 3 млрд. гривень.

Це, правда, у тому разі, якщо знову не перешкодять розбіжності в Києві. Приміром, позиція ФДМ наприкінці серпня об’єктивно грала на руку «Інтерпайпу». Попри заяви про те, що з метою якнайшвидшого виконання рішень судових інстанцій і переказу на рахунок ФДМ акцій НЗФ фонд активно співпрацює з Генеральною прокуратурою України, позиція приватизаторів дозволила Пінчукові утриматися на заводі після зборів.

До речі, медіа-активи Пінчука непогано потрудилися над поширенням своєї версії подій. Особливо часто звучить гасло про те, що держава лобіює «Приват» (він володіє 26% акцій заводу). Ці обвинувачення як завжди емоційно прокоментував Михайло Бродський: «Нікопольський завод феросплавів 2003 року Кучма та Пінчук поклали у свою сімейну кишеню на позаконкурсній основі, за заниженою ціною, ними ж для себе визначеною. Повернути вкрадене народу, а вже потім приватизувати його за справедливою ціною, а гроші спрямувати до бюджету на соціальні потреби — це й є позиція прем’єра. «Приват» — усього лише один із можливих покупців. Купити НЗФ, але вже за справедливою ціною, може й пан Пінчук. А може, обидва «пролетять» — якщо хтось третій або четвертий запропонує вищу ціну. Вона (прем’єр. — В.Д.) бореться за те, щоб заводи вивести на аукціони, не на користь одних «приватів», ні на чию користь, а щоб гроші пішли народу. Купить той, хто заплатить найбільше, а не той, хто вигідно одружився».

У четвер у ситуацію навколо заводу мусив утрутитися президент України Віктор Ющенко. Він провів телефонні розмови з прем’єр-міністром, головою Фонду державного майна, міністрами промислової політики та юстиції, генеральним прокурором.

Ющенко підкреслив, що державі належить контрольний пакет ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», і зажадав від уряду вирішити питання в конституційному руслі. Під час розмови президент жорстко розкритикував позицію уряду, який «не зміг захистити інтереси держави в ситуації навколо НЗФ і забезпечити стабільність і порядок у Нікополі».

Президент нагадав, що «існує рішення суду про встановлення законності та повернення державі 50%+1 акція НЗФ». На його думку, Кабмін має докласти всіх зусиль, щоб винятково в законному порядку розрядити ситуацію навколо заводу. «Президент вимагає призначити керівником заводу незалежного, ефективного й професійного менеджера, не пов’язаного з жодною фінансово-промисловою групою». Було доручено забезпечити колективу підприємства нормальні умови для подальшої роботи.