ЗАХІД І СХІД ПОЄДНАЛИСЯ. ЛЮДСЬКИМ ГОРЕМ...

Липень 2002 року зробив те, що за минулі 11 років не змогли здійснити українські політики. Захід країни об’єднався зі Сходом держави. Тільки об’єднала їх не загальнонаціональна ідея, що могла б зробити Україну квітучою європейською країною, а людська скорбота по загиблих у Львові на землі, а в Донецьку — під землею.

Ввечері 31 серпня на шахті імені Засядька проводилися гірничі роботи з проходки монтажного ходка дев’ятої східної лави. На цей момент уже було пройдено 155 метрів зі 185. Концентрація метану була в нормі, і ніщо не заважало проведенню вибухових робіт.

О 19.00 помічник начальника прохідницької ділянки і майстер-підривник подзвонили гірничому диспетчеру і попросили дозволу на зарядження забою. Після чого зв’язок із ними перервався.

О 20.10 гірничий майстер ділянки гірничо-капітальних робіт повідомив диспетчеру, що на 7-му східному конвеєрному штреку було чутно удар. Диспетчер відразу ж викликав оперативний загін рятувальників, повідомивши про «раптовий викид». Спустившись під землю, вони виявили і підняли на поверхню 20 загиблих гірників.

Природно, що перше питання, на яке зараз намагається дати відповідь працююча на шахті урядова комісія: «Чому відбувся вибух у місці, де за всіма теоретичними розрахунками його не мало бути?» Одна з версій: при проведенні вибухових робіт стався мимовільний викид газу, що підсилив або спровокував вибух. А однією із похідних того, що сталося, виявилася неякісна вибухівка або несправні детонатори. Плюс до цього було грубо порушено правила техніки безпеки тими посадовими особами, які готували проведення вибухових робіт. І не випадково прокуратурою порушено кримінальну справу за ст. 272 ч.2 КК України — порушення правил техніки безпеки під час проведення робіт із підвищеною небезпекою.

Хоча, здавалося б, такого на шахті імені Засядька не може бути в принципі. Після аварії, що відбулася 19 серпня 2001 року, коли від вибуху суміші вугільної пилюки з метаном, який спричинив сильну пожежу, загинуло 55 осіб, комісія, котра розслідувала причини того, що відбулося, затвердила перелік заходів, спрямованих на поліпшення техніки безпеки. Усього він складався з 13 пунктів, із яких уже 11 виконано, а решта два знаходяться в стадії виконання. Про те, що справи йдуть саме таким чином, засвідчують і слова першого віце-прем’єр міністра України Олега Дубини, який підтвердив: «Доручення виконані стовідсотково, навіть більше». Засобами індивідуального порятунку забезпечено всіх працюючих під землею. Два рази на рік проводяться навчання, що дозволяють шахтарям одержати навички, як себе поводити в екстремальних ситуаціях. 500 членів воєнізованої гірничорятувальної команди, що перебувають в штаті шахти, готові в будь-який момент прийти на допомогу тим, хто опинився в біді. Всі без винятку інженерно-технічні робітники здають іспит з правил ліквідації можливої аварії.

Чи зробило керівництво шахти все, щоб трагедія не відбулася? На це запитання відповідає голова правління шахти імені Засядька Юхим Звягільський:

— За останні 11 місяців керівництво шахти направило на забезпечення безпеки гірняків понад 50 млн. грн. Цьому питанню надається найпильніша увага.

— Але виходить, що всі ці витрати можуть бути перекреслені під впливом «людського фактора»?

— Ця аварія, у результаті якої ми втратили двадцять осіб, — злочинна халатність дільничного нагляду, що виконував вибухові роботи і мав їх контролювати. Не може генеральний або технічний директор за всім угледіти. На шахті є «армія» вентиляційного нагляду і гірничих майстрів, штат яких і зарплата були збільшені. У першу чергу вони повинні були якісно виконати свою роботу. А той, хто цього не зробив, відповідатиме в суді.

— Техніка могла підвести?

— На засіданні урядової комісії було встановлено, що електродетонатори, які використовувалися при вибухових роботах, — неякісні. І всі вони будуть вилучені. Вибухівка ще перевіряється.

— Вибух, що стався, був такої потужності, на яку ніхто не міг очікувати...

— Три бетонні перемички винесло повністю. Восьмитонний електровоз підняло і перевернуло, поховавши під ним одного з гірників. Сподіваємося, що наука допоможе одержати відповідь, звідкіля там з’явився метан у такій кількості.

— А вибух міг бути викликаний неприродними причинами?

— Виключаю таку можливість. Я переконаний у тому (хоч і довести цього не можу), що якщо попередня аварія — це диверсія, то в цьому разі — ні.

— Ви могли б прокоментувати слова лідера НПГУ шахти імені Засядька Анатолія Коломійця про те, що метри виробки на шахті змушують давати вугілля з порушенням техніки безпеки?

— На шахті ім. Засядька немає такої організації, як НПГУ. Представляє її в однині людина, що не працює на шахті і не має ніякого морального права говорити від імені десятитисячного колективу. Ніхто не змушує шахтарів працювати з порушенням правил техніки безпеки. А за свою небезпечну роботу вони одержують кожного місяця гідну зарплату. Працівник очисного забою, що дає видобуток, отримує 1 700—1 800 грн. на місяць, прохідники — до 2 000 грн. Їхні сім’ї відпочивають на Чорному морі за путівкою. Ми дуже уважно ставимося до всіх сімей, годувальники яких загинули. Вчимо дітей, надаємо житло, влаштовуємо на роботу. Це нелегка робота, але керівництво шахти буде продовжувати її робити. І берегти тих, хто продовжує щодня спускатися під землю...